Рішення

від 07.02.2024 по справі 922/3888/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2024м. ХарківСправа № 922/3888/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Красовському В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного агентства резерву України (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28) до Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України (63021, Харківська область, Валківський район, смт Ков`яги, вул. Гагаріна, 13) проповернення матеріальних цінностей та стягнення 53702378,80 грн,за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне агентство резерву України (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України (відповідач), в якій просить суд:

- зобов`язати Державну організацію "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме 566,543 т бензину автомобільного А-76 (А-80) та 276,117 т олії моторної М-6з/10В;

- стягнути з Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України штрафні санкції в сумі 53702378,80 грн, в тому числі 25406835,90 грн 100% штрафу та 28295572,90 грн пені.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме бензину автомобільного А-76 (А-80) та оливи моторної М-6з/10В, що підтверджується актом інвентаризації №1 (форма №24-НП) обл №27 ДСК від 19.07.2019 та актом інвентаризації №1 (форма №24-НП) обл №45 ДСК від 20.07.2020 з додатками.

Ухвалою від 05.09.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Також, вказаною ухвалою підготовче засідання призначив на 02.10.2023 о 14:00 год, про що повідомив учасників справи.

27.09.2023 відповідач через систему "Електронний суд" надав заяву про продовження строку на подання відзиву. В обґрунтування поданої заяви зазначав про те, що звернувся за правовою допомогою та 18.09.2023 між відповідачем та Адвокатського бюро "Кучерука Консільєрі" укладено договір №8СС АБ/2023. В період часу з 20.09.2023 по 22.09.2023 адвокатом збиралася інформація та докази на підприємстві відповідача, частину доказів необхідно буде витребовувати адвокатськими запитами. Також, вказав, що у разі надання позивачем документів, про які зазначав Господарський суд Харківської області в ухвалі від 05.09.2023, можуть змінитися підстави позову, тому подання відповідачем відзиву до отримання вказаних документів є передчасним.

Ухвалою від 27.09.2023 Господарський суд Харківської області відмовив Державній організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України у продовженні строку на подання відзиву.

27.09.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав заяву про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якій просив надати можливість його представнику брати участь у судовому засіданні у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду через систему "Електронний суд".

Ухвалою від 28.09.2023 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з мотивів зазначених в ухвалі.

29.09.2023 відповідач через систему "Електронний суд" надав заяву про застосування строків позовної давності у справі.

Протокольною ухвалою від 02.10.2023 суд відклав підготовче засідання на 16.10.2023 о 17:00 год.

Ухвалою від 02.10.2023 Господарський суд Харківської області викликав сторін у підготовче засідання для участі у розгляді справи на 16.10.2023 о 17:00 год.

Підготовче засідання 16.10.2023 не відбулось через знаходження судді-доповідача на лікарняному.

16.10.2023 позивач через систему "Електронний суд" надав заперечення на заяву про застосування строків позовної давності у справі.

Ухвалою від 07.11.2023 Господарський суд Харківської області з власної ініціативи продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 20.11.2023 о 15:00 год, про що повідомив учасників справи.

13.11.2023 за вх.№30877 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" заяву №69/юр від 10.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України надати можливість участі у судовому засіданні по цій справі, призначеному на 20.11.2023 о 15:00 год, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів у системі "Електронний суд" його представником.

Ухвалою від 17.11.2023 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з мотивів зазначених в ухвалі.

17.11.2023 відповідач надав до суду через систему "Електронний суд" клопотання про поновлення процесуального строку подання доказів.

У судовому засіданні 20.11.2023 відповідач підтримав заявлене клопотання про поновлення процесуального строку подання доказів. Просив суд визнати поважною причиною пропуску строку подання доказів у справі, поновити пропущений строк подання доказів у справі, долучити до матеріалів справи зазначені у клопотанні додаткові докази. Клопотання відповідача судом задоволено частково.

Ухвалою від 20.11.2023 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про відкладення підготовчого засідання на 04.12.2023 о 14:00 год.

30.11.2023 за вх.№32826 позивач надав до суду через систему "Електронний суд" заяву №76/юр від 29.11.2023 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій просив у зв`язку з запровадженням воєнного стану на території України надати можливість участі у судовому засіданні по цій справі, призначеному на 04.12.2023 о 14:00 год, в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів у системі "Електронний суд" його представником.

Ухвалою від 01.12.2023 Господарський суд Харківської області відмовив у задоволенні заяви Державного агентства резерву України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з мотивів зазначених в ухвалі.

27.11.2023 відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на позов та клопотання про продовження строку для подання відзиву.

Ухвалою від 04.12.2023 Господарський суд Харківської області відмовив Державній організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України у продовженні строку на подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 04.12.2023 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.12.2023 об 11:30 год.

11.12.2023 за вх.№34064/23 позивач надав до суду відповідь на відзив (на підставі статті 166 ГПК України), яку протокольною ухвалою суд залишив без розгляду, оскільки відзив на позовну заяву був залишений судом без розгляду.

Ухвалою від 18.12.2023 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 03 січня 2024 року о 14:00 год.

Ухвалою від 15.01.2024 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про наступний розгляд справи по суті 31 січня 2024 року о 14:00 год.

Протокольною ухвалою від 31.01.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні та призначив розгляд справи по суті на 07.02.2024 об 11:30 год.

В судове засідання 07.02.2024 заявились учасники судового процесу.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив наступне.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не забезпечено збереження матеріальних цінностей державного резерву, а саме бензину автомобільного А-76 (А-80) та оливи моторної М-6з/10В, що підтверджується актом інвентаризації №1 (форма №24-НП) обл №27 ДСК від 19.07.2019 та актом інвентаризації №1 (форма №24-НП) обл №45 ДСК від 20.07.2020 з додатками.

Державне агентство резерву України вказує, що на відповідальне зберігання відповідачу були передані матеріальні цінності державного резерву, а саме бензин автомобільний А-76 (A-80) та олива моторна М-бз/10В, що підтверджується: приймальними актами форми Р-13 щодо бензину автомобільного А-76 (А-80), приймальними актами на закладення оливи моторної М-6/10В, що були вилучені протоколом обшуку від 09.10.2018.

В процесі зберігання поступово встановлювалися факти нестачі пального, що, зокрема, фіксувалося та підтверджувалось актом інвентаризації №1 (форма №24-НГ) обл. №27 ДСК від 19.07.2019 та актом інвентаризації №1 (форма №24-НП) обл. №45 ДСК від 20.07.2020 з додатками (мають гриф "Для службового користування").

Тобто до теперішнього часу, відповідно до інформації відповідача, що надійшла на адресу Держрезерву 29.07.2020 разом із супровідним листом відповідача від 25.07.2019 №25 ДСК та 21.07.2020 №49 ДСК, нестача нафтопродуктів складала:

бензин автомобільний А76(А-80) 552,439 т;

бензин автомобільний А76(А-80) 14,104 т;

олива моторна М-6з/10В 276,117 т.

Зазначає, що згідно зі пунктом 10 статті 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. Відповідно до пункту 21 "Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 №1129, ціни на матеріальні цінності, що закладаються та відпускаються з державного резерву, визначаються Держрезервом виходячи з оптових цін, що діють на час закладення або відпуску, кон`юнктури ринку, термінів зберігання, якості продукції. Листом Міністерства економіки України від 28.01.2000 №53-19/108 дозволено Держрезерву України при визначенні цін використовувати інформацію позабіржового ринку.

Відповідно до листа Українського державного науково-дослідного інституту "Ресурс" (УкрНДІ "Ресурс") від 19.11.2019 №859/03/01 ринкові ціни на бензин автомобільний А-76 (А-80) відсутні у зв`язку із забороною їх обігу на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 "Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, судових та котельних палив". При цьому, УкрНДІ "Ресурс" зазначає, що за результатами електронних закупівель Міністерством оборони України 02.07.2019 укладено договір про постачання подібних за якістю нафтопродуктів - бензину автомобільного довготривалого зберігання А-80-Д3 за ціною 27300 грн/т.

Таким чином, вартість матеріальних цінностей державного резерву щодо яких було допущено порушення їх зберігання (нестача) та які мають бути повернені до державного резерву, встановлена станом на момент виявлення порушення та складає 25406835,90 грн. Відтак відповідно штраф у розмірі 100% становить 25406835,90 грн, сума пені з моменту виявлення нестачі 20.07.2020 до моменту складання позовної заяви до 31.07.2023 становить 28295542,90 грн.

Відповідач заперечував щодо викладених обставин і пояснив суду наступне:

В процесі зберігання палива з 2007 року головним слідчим управлінням СБУ здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадження №42014220240000045 від 01.10.2014 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України.

В зв`язку з проведенням досудового розслідування у кримінальному впровадженні по справі №42014220240000045 від 01.10.2014 було виявлено та вилучено бензин автомобільний марки А-80(76) у кількості 1767568 т, що не відповідає нормам ДСТУ 4063:2001.

24 жовтня 2014 року, в зв`язку з арештом майна, місце зберігання бензину автомобільного А-80 (76) у РВС №19 було опломбовано в присутності слідчого та передано на відповідальне зберігання начальнику дільниці зберігання Ващенку Сергію Петровичу - матеріально-відповідальній особі.

В подальшому, для контролю збереження ТМЦ місця доступу - корінні засувки та замірний лючок резервуару з метою виконання постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України Чорного І.О. від 11.12.2014 постійно були опломбовані, що зазначалося в актах ревізії, журналах реєстрації пломбувальних пристроїв.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2019 у справі №761/7784/19 скасовано арешт майна, що зберігалось на ДО "Комбінат "Планета".

Таким чином, арешт на автомобільний бензин А-76(80) було накладено в період з 24.10.2014 по 26.02.2019.

Відповідач листом №50 від 28.02.2019 повідомив голову Держрезерву про необхідність проведення оцінки стану покрівлі РВС-5000 та часткового обстеження, дефектоскопії резервуару №19, а також для проведення аналізу якості та визначення кількості нафтопродукту призначити комісію для комісійного зняття пломб та проведення інвентаризації залишків продукту.

Для визначення технічного стану 29 квітня 2019 року експертною організацією "УДЦ ТЕХІНФОРМСЕРВІС" було проведено експертне обстеження покрівлі заповненого резервуару РВС №19. Складено Висновок експертизи за результатами оцінювання технічного стану обладнання підвищеної небезпеки №33673697-09-03-042-19 від 29.04.2019.

14.05.2019 на підставі наказу №55 від 14.05.2019 інвентаризаційною комісією комбінату була проведена інвентаризація залишків автомобільного бензину А-76 (80) в присутності представника Держрезерву та представників УкрНДІ "Ресурс".

В зв`язку з незадовільним технічним станом покрівлі РВС №19 та з метою недопущення подальших втрат бензину, відповідно до наказу по Комбінату №58 від 20.05.2019 залишки бензину автомобільного було переміщено до РВС №22.

Відповідно до актів інвентаризації №1 від 19.07.2019 та №1 від 20.07.2020 виявлена невідповідність бухгалтерському обліку.

В подальшому, на запит Держрезерву №2212/0/4-19 від 26.07.2019 листом Комбінату №229 від 37.07.2019 було надано інформацію про пломбування резервуару за період 2014 - 2019 роки.

Згідно з протоколами інвентаризаційної комісії невідповідність даних бухгалтерського обліку фактичним об`ємам продукції могла бути спричинена:

- не проведенням замірів залишків продукції у інших резервуарах №21 та №20;

- відсутністю доступу до резервуару №19 на протязі майже 5 років, який був опломбований і який слугував доказом у кримінальному провадженні майже 5 років, тобто знаходився на зберіганні в якості доказу в кримінальному провадженні, а не на відповідальному зберіганні Державної організації "Комбінат "Планета". Резервуар, де зберігалось паливо, не обслуговувався адже був заарештований;

- порушенням норм завантаження резервуару №22;

- технічним станом покрівлі резервуару №19 (зберігання з 2007 по 2019 рік);

- відсутністю законодавчо встановлених норм на списання природних втрат палива.

Позивач відповідно до Положення про Державне агентство резерву України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №517, є центральним органом виконавчої влади, основним завданням якого реалізація державної політики у сфері державного матеріального резерву. Для виконання цього обов`язку позивач наділений повноваженнями щодо: організації виконання затверджених Кабінетом Міністрів України завдань щодо формування, зберігання, розміщення, відпуску, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву; організації відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву; здійснення управління діяльністю підприємств, установ та організацій, які належать до сфери управління Держрезерву України, щодо формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного резерву, дотримання нормативних умов їх зберігання; здійснення відповідно до законодавства контролю за виконанням підприємствами - відповідальними зберігачами незалежно від форми власності зобов`язань щодо зберігання, освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, за дотриманням порядку їх відпуску, своєчасного повернення позичених матеріальних цінностей, а також за відповідністю зазначених цінностей затвердженій номенклатурі, встановленим стандартам і технічним умовам.

Відповідач - Державна організація "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України - це державна організація, заснована на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства резерву України. Засновником організації є Держава, в особі Держрезерву.

За загальним положенням цивільного законодавства зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України). За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому (ч. 2 ст. 936 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ч. 1 ст. 938 ЦК України).

Відповідно до ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

З огляду на наведені приписи законодавства, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем не укладалось жодного договору зберігання, а тому не виникли відносини щодо зберігання матеріальних цінностей зазначених у позовній заяві.

Навпаки, як вбачається з приймального акту №1 від 20.07.2007 форми Р-13, який надано позивачем з позовною заявою, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-80 у кількості 1568697 кг, який завантажено до резервуару №21. Підстава прийняття палива договір №юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

Згідно з приймальним актом №1 від 20.07.2007 форми Р-13, який надано позивачем з позовною заявою, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-80 у кількості 1568697 кг, який завантажено до резервуару №21. Підстава прийняття палива договір №юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

У відповідності до приймального акту №1 від 26.09.2007 форми Р-13, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-76 у кількості 393055 кг, який завантажено до резервуару №20. Підстава прийняття палива договір №юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

Згідно з приймальним актом №2 від 01.09.2007 форми Р-13, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-80 у кількості 190260 кг, який завантажено до резервуару №21. Підстава прийняття палива додаткова угода №1 від 31.08.2007 до договору№юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

У відповідності до приймального акту №2 від 26.09.2007 форми Р-13, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-76 у кількості 3288000 кг. Який завантажено до резервуару №22. Підстава прийняття палива в акті не зазначена.

Згідно з приймальним актом №3 від 02.09.2007 форми Р-13, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-80 у кількості 139238 кг, який завантажено до резервуару №21. Підстава прийняття палива додаткова угода №1 від 31.08.2007 до договору №юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

У відповідності до приймального акту №4 від 28.09.2007 форми Р-13, Комбінатом "Планета" прийнято від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торекс" бензин марки А-80 у кількості 2886250 кг, який завантажено до резервуару №19. Підстава прийняття палива договір №юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007.

Суд звертає увагу, що згідно з вказаними приймальними актами ТОВ "Торекс" на підставі договору юр-2/918Нп-2007 від 12.07.2007 і додаткової угоди №1 від 31.08.2007 до цього договору поставило Комбінату "Планета" бензин марки А80 у резервуари зберігання №19, №21 та бензин марки А76 у резервуари зберігання №20 і №22, тобто дві окремі марки бензину. В позовній заяві позивач посилається на нестачу нафтопродукту - автомобільного бензину А-76(80) не виокремлюючи ці марки бензину і змішуючи їх разом.

Доказів на підтвердження постачання і підстави такого постачання позивачем відповідачу оливи моторної М-6з/10В до позову не надано та в ході судового розгляду позивачем не доведено.

Позивач не надав розрахунків поставки (закладки) і нестачі по кожному виду майна.

Суд не приймає акти інвентаризації №1 від 19.07.2019 і №1 від 20.07.2020 в якості належного доказу нестачі нафтопродуктів по наступним підставам.

З зазначених актів інвентаризації не можливо встановити окремо нестачу бензину марки А80 і окремо нестачу бензину марки А76. Інвентаризація стосується резервуару зберігання №22 і не проведена щодо інших резервуарів зберігання бензину марок А80 і А76, а саме №19, 20, 22 з метою узагальнення кількості палива, яке передавалось на зберігання у 2007 році і загальної кількості палива, яке знаходилось на зберіганні під час проведення інвентаризації.

Постановою Держкомітету СРСР щодо матеріально-технічного постачання від 26.03.1986 №40 "Про затвердження природних норм убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні" визначений порядок застосування природних норм убутку нафтопродуктів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 №1066 "Про визнання деяких актів Української РСР такими, що втратили чинність, та актів Союзу РСР такими, що не застосовуються на території України" постанова Держкомітету СРСР щодо матеріально-технічного постачання від 26.03.1986 №40 "Про затвердження природних норм убутку нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні" віднесена до переліку нормативно-правових актів СРСР, що не застосовуються на території України. Нового нормативно-правового акту замість скасованого не затверджено.

Таким чином, в актах інвентаризації не враховані і не розраховані норми природного убутку нафтопродуктів в період їх зберігання з 2007 року по 23.11.2016 (дата скасування постанови).

Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так статтею 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Стаття 937 ЦК України передбачає форму договору зберігання а саме: договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Статтею 938 ЦК України визначені терміни зберігання, у відповідності до яких зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Позивачем не надано до позову договору зберігання, в жодному документі до позовної заяви не зазначений термін зберігання, порядок та умови зберігання, не надано доказів того, що сплинув термін зберігання, та не надана вимога поклажодавця про повернення майна.

На вимогу суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 05.09.2023, позивачем не надано договору зберігання, тобто предмет позову відсутній на момент подання заяви до суду.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доводити факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 ГПК України).

За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відсутність договору зберігання свідчить про відсутність предмету спору, адже суд не може самостійно визначити загальні положення зберігання бензину марки А-76, А-80, оливи моторної М-6з/10В, терміни і умови їх повернення з тих документів, що надані позивачем.

Вищий господарський суд України надав уточнені роз`яснення підставам припинення провадження в справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, згідно з якими: господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їх виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов`язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відсутність терміну зберігання свідчить про безпідставність вимоги позивача про повернення бензину марки А-76, А-80, оливи моторної М-6з/10В, оскільки такий термін можливо вже сплив, а можливо ще не настав.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 ЦК України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо порядку дій Державного агентства резерву України по відношенню до підпорядкованих державних організацій професійних зберігачів у подібних ситуаціях, суд звертає увагу, що врегулювання розбіжностей фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку визначено спеціальним нормативним актом.

У відповідності до 13.17 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтранспорта, Держспоживстандарту від 20.05.2008 №281/171/578/155 та введеної в дію наказом Держрезерву України від 20.10.2010 №456, виявлені під час інвентаризації та інших перевірок розбіжності фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:

нестача нафти і нафтопродуктів у межах затверджених норм природних втрат уключається до інших витрат операційної діяльності;

якщо різниця між кількістю нафти або нафтопродуктів, установлена під час інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку за вирахуванням втрат у межах норм природних втрат не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання маси нафти та нафтопродуктів кожного резервуара згідно з ГОСТ 26976, то нестача не стягується з матеріально відповідальної особи, а надлишки їй не оприбутковуються;

фактично наявною кількістю нафти та нафтопродуктів визнається кількість за даними бухгалтерського обліку;

відносна похибка методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 застосовується для фактичного залишку маси нафти та нафтопродуктів, які містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах, визначених інвентаризацією;

нестача нафти і нафтопродуктів, яка за сумою перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976, відшкодовується матеріально відповідальними особами в розмірі збитків, розрахованих, виходячи з останньої ціни реалізації з ПДВ. Надлишки, які перевищують похибку вимірювання, оприбутковуються за складським та бухгалтерським обліком за ціною останнього надходження згідно з партіонним обліком. У разі, якщо винних осіб не встановлено, вартість нестач відносять на збитки підприємства, організації.

Щодо визначення ціни нафтопродуктів у позовній заяві.

Ціна нафтопродуктів у позовній заяві визначена виходячи з оптових цін на нафтопродукти, але при визначенні ціни на автомобільний бензин не враховано:

- термін зберігання понад 12 років (закладка 2007 р.) при нормативному терміні зберігання 5 років;

- невідповідність якості бензину автомобільного А-76 і бензину автомобільного А-80 нормам ДСТУ 4063-2001.

Таким чином, вказана ціна реалізації не відповідає якісному стану продукту. Експертна оцінка вартості автомобільного бензину А-76 і А-80, що не відповідає нормам ДСТУ 4063-2001, не проводилась.

Окрім цього, виконати рішення суду в частини зобов`язати державну організацію "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме 566,543 т бензину автомобільного А-76, А-80 не можливо, в зв`язку з забороною обігу такого палива на території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №927 "Про затвердження Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, судових та котельних палив".

Верховним Судом неодноразово було зазначено, що обрання неефективного чи неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови у позові пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги Державного агентства резерву України про зобов`язання Державну організацію "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України повернути до державного резерву матеріальні цінності, щодо яких встановлено факти незабезпечення збереження, а саме 566,543 т бензину автомобільного А-76 (А-80) та 276,117 т олії моторної М-6з/10В, та стягнення з Державної організації "Комбінат "Планета" Державного агентства резерву України штрафних санкцій в сумі 53702378,80 грн, в тому числі 25406835,90 грн 100% штрафу та 28295572,90 грн пені є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, відповідач просив застосувати позовну давність.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З наведеного також вбачається, що суд не зобов`язаний надавати оцінку кожному аргументу, наведеному сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В зв`язку з тим, що позивач не надав доказів в обґрунтування свого позову, не довів порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного агентства резерву України, а також наявності підстав для задоволення позовних вимог, то і застосування судом строків позовної давності у цій справі є недоцільним.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, відповідно до ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Проте, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на даний час).

Харківська міська територіальна громада входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв`язку з цим загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого статтею 233 ГПК України.

Крім того, суддя Ольшанченко В.І. у період з 12.02.2024 по 20.02.2024 включно знаходився на лікарняному, що унеможливило своєчасне підписання повного тексту судового рішення.

Керуючись ст. 173, 175, 193 ГК України, ст. 11, 256, 257, 509, 530, 936 - 938, 950 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "23" лютого 2024 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.