Рішення

від 23.02.2024 по справі 922/5339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/5339/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕФРАФОРМ" (04210, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, буд. 10-А, кв. 98) до Фізичної особи-підприємця Кінчарука Ігоря Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕФРАФОРМ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кінчарука Ігоря Миколайовича, в якому просить:

- Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кінчарука Ігоря Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕФРАФОРМ" (04210, місто Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 10-А, квартира 98, ідентифікаційний код 43208965) 119 311 гривень 27 копійок, з яких - 100 000 гривні 00 копійок - помилково сплачених коштів, 19 311, 27 гривень - відсотків за користування чужими коштами;

- Стягнути Фізичної особи-підприємця Кінчарука Ігоря Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "РЕФРАФОРМ" (04210, місто Київ, проспект Івасюка Володимира, будинок 10-А, квартира 98, ідентифікаційний код 43208965) судові витрати по справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/5339/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

08.02.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача до суду подані пояснення за вх. № 3622 та відзив на позовну заяву за вх. № 3625, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та невірно обґрунтовано підстави позову. Так, позивач посилається на правові приписи глави 83 ЦК України, зокрема, ст.1212 ЦК України, та обґрунтовує свій позов про стягнення безпідставно збережених грошових коштів відсутністю договірних відносин з ФОП «Кінчарук». Однак, відповідач стверджує, що між ТОВ «РЕФРАФОРМ» та ФОП «Кінчарук» існують давні договірні господарські відносини, в яких відповідач є продавцем технічної продукції, а позивач - їх покупцем. На підтвердження цього відповідачем надано: платіжне доручення № 341 від 17.12.2020 р. на суму 30 тис. грн., в яких платником зазначено - ТОВ «РЕФРАФОРМ», отримувачем - ФОП «Кінчарук», призначення платежу - «передоплата за штамп згідно рахунку № 1013 від 17.12.2020 р.; платіжне доручення № 375 від 15.01.2021 р. на суму 9 тис. грн., в яких платником зазначено - ТОВ «РЕФРАФОРМ», отримувачем - ФОП «Кінчарук», призначення платежу - «передоплата за матриці згідно рахунку № 41 від 15.01.2021 р.; платіжне доручення № 4 від 22.01.2021 р. на суму 15 020 грн., в яких платником зазначено - ТОВ «РЕФРАФОРМ», отримувачем - ФОП «Кінчарук», призначення платежу - «за товар згідно рахунку № 57 від 21.01.2021 р.; платіжне доручення № 5 від 22.01.2021 р. на суму 9 300 грн., в яких платником зазначено - ТОВ «РЕФРАФОРМ», отримувачем - ФОП «Кінчарук», призначення платежу - «за товар згідно рахунку № 41 від 21.01.2021 р. Перелік вищезазначених платіжних доручень надано відповідачем на підтвердження існування договірних відносин між сторонами. При цьому, ФОП «Кінчарук» не заперечує факт отримання на свій рахунок грошових коштів від ТОВ «РЕФРАФОРМ» в розмірі 100 000 (сто тисяч) грн., в якості передоплати за штампи згідно рахунку № 419 від 12.10.2022 р., що підтверджується платіжним документами, які позивач долучив до позову. З долучених позивачем платіжних документів вбачається, що призначенням платежу є «передоплата за штампи згідно рахунку № 419 від 12.10.2022 р.». Відповідач вважає, що позивач свідомо сплатив ФОП «Кінчарук» грошові кошти за цим рахунком, оскільки був обізнаний про його існування та погодився на умови договору про виготовлення штампів. Відповідач звертає увагу, що позивач 4 рази здійснював оплату за рахунком № 419 від 12.10.2022 р.: · 17.10.2022 р. на суму 40 тис. грн.; · 30.11.2022 р. на суму 20 тис. грн.; · 06.12.2022 р. на суму 20 тис. грн.; · 29.12.2022 р. на суму 20 тис. грн. Вочевидь, систематична оплата рахунку протягом 3 місяців є конклюдентними діями позивача та свідчить про досягнення сторонами угоди щодо виготовлення (поставки) штампів. Таким чином, існування договірних відносин між сторонами, повністю спростовує твердження позивача про безпідставне набуття ФОП «Кінчарук» грошових коштів розмірі 100 000,00 грн.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

12 жовтня 2022 року ФОП Кінчарук І.М. (РНОКПП НОМЕР_1 ) було виставлено ТОВ «РЕФРАФОРМ» рахунок № 419 щодо оплати штампів БВ55-0169, БВ55-0170, БВ55-0189 на загальну суму 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

17 жовтня 2022 року відповідно до платіжного доручення №545 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок в якості передоплати за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022.

30 листопада 2022 року відповідно до платіжної інструкції №592, 06 грудня 2022 року відповідно до платіжної інструкції №599 та 29 грудня 2022 року відповідно до платіжної інструкції №620 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 копійок (по 20 тис. грн. згідно кожного платіжного документу).

Загалом ТОВ «РЕФРАФОРМ» перерахувало на користь ФОП Кінчарук І.М. (відповідача) грошові кошти в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок в якості передоплати за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022.

Проте, позивач стверджує, що між ТОВ «РЕФРАФОРМ» та ФОП Кінчарук І.М. так і не було досягнуто домовленості в частині укладення договору поставки штампів, за які Товариством була внесена передоплата. Вказане обґрунтовано тим, що між сторонами не було узгоджено строк поставки товару, що є істотною умовою зазначеного договору.

01 листопада 2023 року позивачем було направлено вимогу на адресу Відповідача про повернення коштів, проте вказана вимога повернулася позивачу 16 листопада 2023 року у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача 100 000, 00 грн. помилково сплачених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України та 19 311, 27 грн. відсотків за користування чужими коштами на підставі ст.ст. 536,1048, 1214 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд наголошує, що інститут безпідставного набутого майна передбачено статтею 1212 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно із зазначеною статтею особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Існування між сторонами договірних зобов`язань, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей, унеможливлює застосування до спірних відносин приписів ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/9072/17 та 910/1238/17. Так, Верховний Суд зазначив, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

У даному випадку відповідач наполягає на існуванні між сторонами договірних відносин, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей, а позивач проти існування таких відносин заперечує.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідно встановити факт наявності або відсутності існуванні між сторонами договірних відносин, на виконання яких позивач і сплатив оспорювану суму грошей.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 643 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки.

Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 910/9817/19.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному випадку з матеріалів справи вбачається, що 12 жовтня 2022 року ФОП Кінчарук І.М. було виставлено ТОВ «РЕФРАФОРМ» рахунок № 419 щодо оплати штампів БВ55-0169, БВ55-0170, БВ55-0189 на загальну суму 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

В свою чергу, позивачем здійснено наступні перерахування коштів:

- 17 жовтня 2022 року відповідно до платіжного доручення №545 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 40 000 ,00 грн., призначення платежу «передоплата за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022, без ПДВ»;

- 30 листопада 2022 року відповідно до платіжної інструкції №592 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., призначення платежу «доплата за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022, без ПДВ».

- 06 грудня 2022 року відповідно до платіжної інструкції №599 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. , призначення платежу «доплата за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022, без ПДВ».

- 29 грудня 2022 року відповідно до платіжної інструкції №620 ТОВ «РЕФРАФОРМ» було перераховано ФОП Кінчарук І.М. грошові кошти в сумі 20 000,00 грн., призначення платежу «доплата за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022, без ПДВ».

Загалом ТОВ «РЕФРАФОРМ» перерахувало на користь ФОП Кінчарук І.М. (відповідача) грошові кошти в сумі 100 000,00грн. саме в якості передоплати за штампи згідно рахунку №419 від 12.10.2022. При цьому, поступове перерахування цих коштів на оплату одного й того ж самого рахунку не може свідчити про помилковість перерахування таких коштів.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що виставлення рахунку відповідачем та його оплата позивачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд доходить висновку про те, що сторони спору шляхом вчинення конклюдентних дій (виставлення рахунку відповідачем та його оплата позивачем) підтвердили факт укладення договору поставки товару - штампів, у спрощений спосіб.

Щодо тверджень позивача про відсутність домовленості про строки поставки товару, слід звернути увагу, частина 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

А отже, неузгодження між сторонами строку поставки не може свідчити про відсутність між сторонами договірних відносин.

Таким чином, з огляду на наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про стягнення перерахованих ним 100 000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України (замість вимоги про передання продавцем оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України) є неналежним способом захисту прав покупця.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн., як помилково сплачених.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 19 311, 27 грн. відсотків за користування чужими коштами, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Разом з цим, суд звертає увагу, що вимога позивача про стягнення відсотків за користування чужими коштами є похідною від вимоги про стягнення помилково сплачених коштів (безпідставно набутих) у розмірі 100 000, 00 грн., в задоволенні якої судом відмовлено.

А отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 311, 27 грн. відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕФРАФОРМ" (04210, м. Київ, проспект Івасюка Володимира, буд. 10-А, кв. 98, код ЄДРПОУ ЄДРПОУ 43208965).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Кінчарук Ігор Миколайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "23" лютого 2024 р.

Суддя В.В. Усата

справа № 922/5339/23