Рішення

від 26.02.2024 по справі 924/1179/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2024 р. Справа № 924/1179/23

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Загроцькій А.Ю., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк 1", м. Дніпро

до приватного підприємства "Євроалтранскарго", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за участю представників сторін: не з`явились

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг по перевезенню №21/05-2023-137 від 21.05.2023р. у сумі 88294,50 грн., 1 211,93 грн. 3% річних та 2 738,50 грн. інфляційних втрат.

Позивач не скористався правом участі в судовому засіданні, у клопотанні від 26.02.2024 року просив суд розглянути справу без участі представника позивача, за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач представника для участі в судовому засіданні не направив, відзиву на позов не подав, жодних клопотань до суду не подав.

Направлена відповідачу на вказану в позові адресу кореспонденція суду з повідомленням про місце і час підготовчого засідання повернута поштою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Проте, суд виходить з того, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, оскільки вищевказана адреса відповідача є його реєстраційною адресою, що видно з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

21.05.2023 року між приватним підприємством „ЄВРОАЛТРАНСКАРГО" (замовник - експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОПАРК 1" (виконавець) було укладено договір №21/05-2023-137 про надання послуг по перевезенню, згідно умов якого (п.1.1.) виконавець зобов`язується надати транспортні послуги з доставки вантажів до пунктів призначення в установлений строк та видавати їх вантажоодержувачам, а замовник приймати та оплачувати надані послуги.

Вид, найменування вантажу, його кількість (тоннаж), пункти відправлення та призначення, а також інші умови перевезення вказуються в заявці замовника (вантажовідправника). Сторони погодили, що до договору, в межах строку його дії, може бути подано необмежену кількість заявок (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору для здійснення кожного перевезення замовник особисто чи від імені вантажовідправника надає виконавцю заявку, в якій зазначає: вид, найменування та кількість (тоннаж) вантажу, перевезення якого необхідно виконати; пункт відправлення (місце завантаження), дату та час завантаження транспортних засобів; найменування (ім`я) вантажовідправника; пункт призначення (доставки, вивантаження) вантажу та найменування (ім`я) вантажоодержувача; строк перевезення або дату та час доставки вантажу; ПІБ та телефон представника замовника, уповноваженого вирішувати питання перевезення вантажу; вимоги до забезпечення збереження та/або умов перевезення (доставки) вантажу; вимоги до маршруту перевезення, строків доставки та інші; вартість перевезення, попередньо погоджену із виконавцем.

У п.2.2. договору сторони погодили, що заявка на перевезення передається виконавцю шляхом електронного зв`язку.

Фактом погодження виконавцем заявки є виставлений замовнику рахунок/товарно-транспортна накладна на оплату даного перевезення (п. 2.3. договору).

Згідно з п.3.9 договору вантаж вважається таким, що переданий вантажоодержувачу, а перевезення таким, що виконане, з моменту підписання уповноваженим представником вантажоодержувачем товаросупровідних документів.

Після виконання перевезення по кожній заявці виконавець складає акт наданих послуг, у якому фіксує факт перевезення вантажу, його кількість (тоннаж), належне (неналежне) виконання та вартість перевезення (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору акт наданих послуг складається у 2-х примірниках, підписується уповноваженою особою виконавця, скріплюється печаткою виконавця та передається на затвердження замовнику шляхом особистого вручення, кур`єром або за допомогою поштового зв`язку.

Відповідно до п. 4.3. договору замовник протягом одного робочого дня з дати отримання акту наданих послуг затверджує його або надає письмову мотивовану відмову. Затвердження здійснюється шляхом підписання уповноваженою особою замовника акту надання послуг та направлення одного із його примірників виконавцю. З моменту затвердження акту наданих послуг заявки, на підставі яких він складений, вважаються виконаними.

У п. 5.1. договору передбачено, що вартість договору представляє собою арифметичну суму ціни перевезення за усіма заявками, виконаними відповідно до умов цього договору.

Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється замовником протягом 5 календарних днів, з дня отримання відповідної партії товару по товарно-транспортній накладній в сумі, яка зазначена на таку партію товару (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.4. Договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок виконавця та/або готівковими розрахунками з підтверджуючими фінансовими документами.

Згідно п. 6.1.1. Договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю кошти за виконану роботу.

Відповідно до п.6.4.1. виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за фактично поставлений товар.

У разі невиконання чи або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (п.8.1. договору).

Згідно п. 8.3. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання сторонами зобов`язань за цим договором, винна сторона відшкодовує іншій понесені ним збитки.

Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2023 року. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків, які виникли під час дії договору або у зв`язку із його виконанням (п.10.2 договору).

Договір підписано сторонами та скріплено їхніми печатками.

На виконання умов договору 21.05.2023р. позивач одержав від відповідача замовлення 21/05/2023/210-Hm, 21/05/2023/211-Hm, 21/05/2023/212-Hm, 21/05/2023/213-Hm на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжміському сполученні.

Відповідно до умов зазначених замовлень здійснювалося транспортування вантажу „пшениця насипом" за маршутом: Україна, одеська обл., м. Великодолінське - Румунія, м. Константа за загальну суму 176 589,00 грн.

Матеріали справи також містять міжнародні товарно-транспортні накладні №0003, №0004, №0005, №0006 від 25.05.2023р.

09.06.2023р. між позивачем та відповідачем підписано акт №09/06-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому, сторони претензій одна до одної не мали.

З метою виконання умов договору, виконавець надіслав на адресу замовника рахунок фактуру №09/06-01 від 09.06.2023р. на суму 176 589,00 грн.

20.06.2023р. відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг на суму 88 294,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №342 від 20.06.2023р.

03.10.2023р. ТОВ "Технопарк 1" направив ПП „ЄВРОАЛТРАНСКАРГО" вимогу №02/10-1 від 02.10.2023р. щодо проведення повного розрахунку за своєчасно та якісно надані послуги згідно умов договору №21/05-2023-137 від 21.05.2023р.

Проте відповідач остаточний розрахунок не провів.

У зв`язку з несплатою відповідачем наданих позивачем послуг, останній звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні в справі докази, давши їм оцінку в сукупності, суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Правовідносини щодо надання послуг регулюються положеннями Глави 63 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічну норму містить ч. 1 ст. 307 ГК України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2-4 ст. 909 ЦК України, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі укладеного між ними договору №21/05-2023-137 про надання послуг по перевезенню від 21.05.2023 року, суд дійшов висновку, що вказаний договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами у відповідності до ст. 629 ЦК України.

З матеріалів справи, зокрема, з акту №09/06-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09.06.2023 року вбачається, що позивачем надано відповідачу послуги з транспортування вантажу „пшениці насипом" на суму 176 589,00 грн. Вказане також не заперечено відповідачем.

Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаний сторонами та скріплених їхніми печатками із відміткою про відсутність претензій сторін одна до одної.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 5.3. договору сторони погодили здійснення розрахунків за надані послуги з перевезення протягом п`яти календарних днів з дня отримання партії товару по ТТН в сумі, яка зазначена на таку партію товару.

Проте, ПП ЄВРОАЛТРАНСКАРГО» лише частково виконано зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг на суму 88 294,50 грн. (платіжна інструкція №342 від 20.06.2023р.), чим створено заборгованість в розмірі 88 294,50 грн.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідачем будь-яких заперечень по суті позовних вимог не подано, доводів позивача у встановленому законом порядку щодо вартості наданих послуг не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині основного бору.

Відповідно до ст. 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У зв`язку із несвоєчасним здійсненням розрахунків за надані послуги з перевезення вантажу позивач просить стягнути з відповідача 1211,93 грн. три відсотки річних та 2738,50 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок заявлених позивачем 3% річних в розмірі 1211,93 грн. вважає його правомірним, обґрунтованим та таким, що підлягають задоволенню.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бізнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання" №м14 від 17.12.2013 року).

При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційних втрат 2 738,50 грн. Судом встановлено, що позивачем вірно визначені періоди нарахування втрат від інфляції, однак неправильно розраховані суми втрат від інфляції, оскільки позивачем не враховано, що за період з 20.06.2023р. по 24.10.2023р. мала місце дефляція. Отже, стягненню з відповідача підлягає 86,92 грн. втрат від інфляції, у стягненні 2651,58 грн. втрат від інфляції слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення 88 294,50 грн. заборгованості за договором про надання послуг по перевезенню №21/05-2023-137 від 21.05.2023р., 1 211,93 грн. 3% річних та 86,92 грн. інфляційних втрат. У позові в частині стягнення 2651,58 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із частковим задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства „ЄВРОАЛТРАНСКАРГО", (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, буд. 28, кв. 24, код 35908654) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕХНОПАРК 1" (49000, м. Дніпро, вул. Романа Шухевича, буд. 64, код 37375098) 88 294,50 грн. (вісімдесят вісім тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 50 коп.) заборгованості за договором про надання послуг по перевезенню №21/05-2023-137 від 21.05.2023р., 1 211,93 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 93 коп.) 3% річних, 86,92 грн. (вісімдесят шість гривень 92 коп.) інфляційних втрат та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 2 прим: 1 - до справи, 2 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, будинок 28, кв. 24, код 35908654) реком. з повід. про вруч.

Позивачу надіслати на електронний кабінет в ЄСІТС.

Надіслати на елект.адресу: позивачу (ІНФОРМАЦІЯ_1), відповідачу (ІНФОРМАЦІЯ_2), (ІНФОРМАЦІЯ_3)