Ухвала

від 26.02.2024 по справі 300/680/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"26" лютого 2024 р. справа № 300/680/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши в письмовому провадженні клопотання Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яке надійшло на адресу суду 21.02.2024 про розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/680/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Поберезький завод пресових агрегатів" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення №9723507/22184805 від 16.10.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №1 від 11.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Поберезький завод пресових агрегатів" (надалі по тексту також - позивач) 31.01.2024 звернулося в суд до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також відповідач-1 та відповідач-2 відповідно, орган державної податкової служби) про визнання протиправним і скасування рішення №9723507/22184805 від 16.10.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №1 від 11.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою звернення Приватного акціонерного товариства "Поберезький завод пресових агрегатів" із позовною заявою є протиправна, на переконання позивача, відмова Державної податкової служби України у реєстрації податкової накладної №1 від 11.09.2023, у зв`язку з чим прийнято необґрунтоване оскаржуване рішення.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до статей 260 і 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також КАС України, Кодекс), пунктом 2 ухвали про відкриття провадження від 05.02.2024 розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Від представника відповідача-2 21.02.2024 в суд надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання відповідача-2 мотивовано рядом власних аргументів, серед яких: "можливість участі осіб, які беруть участь у справі, в судовому засіданні […] дозволяє суду повніше та ретельніше з`ясувати обставини справи", "учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді, така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення, "загальна концепція справедливого судочинства", "з метою надання ґрунтовних пояснень", "для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи".

Окрім того, відповідач-2 в клопотанні вказує, що відповідно до норм частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник Державної податкової служби України покликається на приписи пункту 2 частини 3 статті 44 КАС України, за змістом яких учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначено, що відповідач-2 "усвідомлює факт перевантаженості судової системи загалом та судів адміністративної юрисдикції зокрема, однак просить звернути увагу суду на те, що на даний час надходження від сплати податків є бюджетоутворюючим фактором". Вказується, що "за рахунок доходів до Державного бюджету забезпечується фінансування діяльності основних інститутів держави функціонування сфери управління, оборони, соціального, економічного секторів (в тому числі задоволення потреб з формування фонду заробітної плати бюджетної сфери тощо)".

Додатково відповідач-2 у клопотанні посилається на висновки Верховного Суду сформовані у постанові №640/8411/19 від 21.04.2021, постанові №240/9395/20 від 27.10.2022, а саме "... надана суду процесуальним законом можливість розгляду справи у порядку письмового провадження не є беззастережною і має корелюватися з іншими вимогами процесуального закону (як-от з наданням учасниками справи правом брати участь у судовому засіданні), трактувати які потрібно у сукупності й через призму принципів адміністративного судочинства".

Суд зауважує, що будь-яких інших мотивованих і належних обґрунтувань, зазначення конкретних обставин даної адміністративної справи, які зумовлюють необхідність її розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідачем-2 не викладено.

Розглядаючи по суті заявлене клопотання, зважаючи на наявні у справі станом на 26.02.2024 матеріали, враховуючи зміст та предмет спірних правовідносин, суд виходить із наступних підстав і мотивів.

Так, частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що відповідно до особливостей розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, визначених частиною 5 статті 262 КАС України, за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені частиною 1 статті 167 КАС України.

Оцінюючи аргументи відповідача-2, суд, виходить із того, що, недотримуючись вимог вищезгаданої норми процесуального закону, клопотання органу державної податкової служби не містить належних підстав, мотивованого та правового обґрунтування, із посиланням на фактичні обставини справи, котрі об`єктивно свідчили б про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оцінивши зміст позовних вимог, заявлених до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, і попередньо дослідивши наявні матеріали адміністративної справи, подані додаткові пояснення та відзив, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі як станом на 05.02.2024 (день вирішення питання про відкриття провадження у справі), так і станом на 26.02.2024 (день оцінки по суті клопотання про перехід із розгляду справи у письмовому провадженні до такого розгляду в судовому засіданні), не вимагає проведення судового засідання.

Суд зважає на те, що в клопотанні відповідач-2 не розкрив зміст власних міркувань, яким саме чином суд позбавить чи обмежить орган державної податкової служби у реалізації прав і забезпечення здійснення деяких принципів адміністративного судочинства, перелічених ним в клопотанні, а саме: "можливість участі осіб, які беруть участь у справі, в судовому засіданні […] дозволяє суду повніше та ретельніше з`ясувати обставини справи", "учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді, така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення", "загальна концепція справедливого судочинства", "з метою надання ґрунтовних пояснень", "для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи".

Відтак, таке клопотання не містить жодної мотивації щодо неможливості забезпечення належного представництва, надання необхідних пояснень, зауважень чи заперечень у відношенні до всіх обставин справи, одержання можливості своєчасно та належним чином заперечувати доводи інших учасників, при розгляді справи за правилами статті 262 КАС України.

Варто наголосити, що за приписами частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (від 03.10.2017) передбачає розгляд даної категорії справ в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, який здійснюється за приписами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у Главі 10 цього Кодексу.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, не позбавляє права сторін і учасників справи надавати докази та висловлювати свою позицію чи спростовувати доводи опонентів шляхом подання письмових пояснень, доказів, заявленням відповідних клопотань тощо.

Сторони і їх представники в однаковій мірі наділені усім обсягом прав, визначених КАС України, незалежно від того здійснюється судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання чи із таким викликом (повідомленням).

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін жодним чином не звужують зміст основних принципів адміністративного судочинства, визначених частиною 3 статті 2 КАС України, в тому числі таких як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Зокрема, даний принцип роз`яснений рішенням Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року у справі №9-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу), в якому Суд виходив із наступного: "гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод".

Відтак наголошення відповідача-2 на його особливому статусі, як суб`єкта владних повноважень, та доводи про те, що "надходження від сплати податків є бюджетоутворюючим фактором" не є належним обґрунтуванням необхідності розгляду даної адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки суд не обмежує й не надає переваги учасникам справи в реалізації їх матеріальних та процесуальних прав, а також застосування законів щодо правовідносин, учасниками яких вони є, виключно з підстави їх статусу як органу державної влади тощо.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 за №1402-VІІІ (надалі по тексту також Закон №1402-VIII) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У досліджуваному випадку, відповідача-2 слід зважати на те, що покликання на необхідність застосування висновків, сформованих Верховним Судом у постановах в справі №640/8411/19 від 21.04.2021 та в справі №240/9395/20 від 27.10.2022, стосуються порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при розгляді справи в порядку письмового провадження без участі сторони.

Зокрема, у згаданий справах мало місце застосування судом апеляційної інстанції статті 262 КАС України, котра встановлює особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження і знаходиться у розділі ІІ КАС України під назвою "Позовне провадження", тобто регулює особливості провадження у суді першої інстанції. Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції натомість мав керуватися статтею 311 КАС України, що визначає для суду апеляційної інстанцій вичерпний перелік випадків, коли суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, що і становить визначену у статті 310 КАС України одну із особливостей апеляційного провадження.

Верховний Суд виходив із того, що посилання суду апеляційної інстанції на оцінку ним характеру спірних правовідносин не є достатньою підставою, з якою стаття 311 КАС України пов`язує право суду апеляційної інстанції розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відтак суд касаційної інстанції виснував порушення судом апеляційної інстанції обов`язку завчасного і належного повідомлення сторін, чого і стосувався відповідний висновок, зазначений відповідачем-2 у клопотанні.

Суд наголошує, що Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у провадженні якого перебуває справа №300/680/24, котру пунктом 2 ухвали про відкриття провадження від 05.02.2024 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання і повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, є судом першої інстанції.

Відтак при вирішенні питання про задоволення чи відмову у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суд керується виключно статтею 262 КАС України, котра встановлює особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження і знаходиться у розділі ІІ КАС України під назвою "Позовне провадження", тобто регулює особливості провадження виключно у судах першої інстанції.

Доступ до суду є невід`ємним елементом права на справедливий суд. Зокрема, під доступом до правосуддя Європейський суд з прав людини розуміє здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Практика Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі ''Axen v. Germany'', заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року ''Varela Assalino contre le Portugal'', заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд вкотре наголошує, що КАС України в редакції від 03.10.2017 надає суду можливість за встановленою процедурою здійснювати судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на засадах верховенства права, в тому числі в порядку письмового провадження.

За приписами пункту 2 частини 6 статті 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Проаналізувавши адміністративний позов і його вимоги, долучені до нього матеріали (документи), беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, суд, станом на 26.02.2024, не вбачає необхідності у проведенні судового розгляду в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

Натомість суд наголошує учасникам справи на необхідності неухильного виконання вимог ухвали суду від 05.02.24 про відкриття провадження у справі, в яких чітко визначено перелік питань та письмових доказів, які повинні бути надані суду для вирішення даної справи за правилами статті 262 КАС України.

Саме на підставі поданих сторонами письмових документах (процесуальні заяви по справі, письмові пояснення, накази, розпорядження, рішення, документи первинного бухгалтерського і податкового обліку, доповідні і службові записки, положення, довідки, листи, оголошення, роздруковані відомості про публічну інформацію тощо), які суд зможе оцінити як письмовий доказ в справі, яка розглядається за правилами статті 262 КАС України, вирішуватиметься даний публічно-правовий спір по суті.

В силу вимог частини 1 і 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У випадку необхідності з`ясування відповідних обставин справи, заслуховування усних пояснень сторін, їх представників і учасників справи в судовому засіданні чи витребування додаткових доказів, суд вживатиме конкретних процесуальних заходів на підставі положень КАС України.

Водночас, суд звертає увагу відповідача-2, що в разі якщо в ході судового розгляду справи буде встановлено обставини, які потребуватимуть, в тому числі, проведення судового засідання у справі чи переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд не позбавлений права з власної ініціативи здійснити відповідні процесуальні дії та перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін чи за правилами загального позовного провадження.

Разом з тим, сторони не позбавлені можливості ініціювати перед судом шляхом подання письмових процесуальних заяв по справі з метою зібрання тих чи інших доказів, звертати увагу на їх належність чи неналежність, допустимість чи не допустимість останніх тощо.

Керуючись статтями 44, 167, 195, 243, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби в Івано-Франківській області в задоволенні клопотання, яке надійшло на адресу суду 21.02.2024, про розгляд у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін адміністративної справи №300/680/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "Поберезький завод пресових агрегатів" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними і скасування рішення №9723507/22184805 від 16.10.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної та зобов`язання до вчинення дій щодо реєстрації податкової накладної №1 від 11.09.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя Чуприна О.В.