Рішення

від 26.02.2024 по справі 460/25968/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2024 року м. Рівне№460/25968/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" доРівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" звернулось до суду з позовом доРівненської митниці провизнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 24 жовтня 2023 року №UA204020/2023/000118/2.

Ухвалою суду від 09.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 27.11.2023 відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Згідно з позовною заявою, вимоги "АВМ Груп Україна" ґрунтуються на тому, що за наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів, а саме комплекту нижніх кріплень для телескопічного циліндру. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву Рівненська митниця позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Вказує, що декларантом подано додаткові документи, але в недостатній кількості. Сторона відповідача вказує, що у повній відповідності з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Ствердила, що митну вартість імпортованих товарів було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача зауважила, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Оскільки розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то відповідно до вимог ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" та компанією Gemma Otomotiv Petrol Urunleri Ins. San. ve Tic. LTD. STI. укладено контракт №1/01/2022. Відповідно до п. 1.1. даного Контракту, продавець продає, а покупець купує запасні частини до сідельних тягачів (далі Товар), найменування, асортимент та ціна якого перераховані у відповідній Специфікації до цього контракту, що є невід`ємною частиною Контракту. Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціна товару на дату його замовлення вказується в інвойсі на кожну поставку. В ціну Товару включена вартість тари, упаковки і маркування, права на використання знаку для товарів і послуг або інших прав інтелектуальної власності щодо Товарів (п. 2.2 Контракту). Відповідно до п. 2.3 Контракту, остаточна ціна Контракту складається з вартості Товару, поставленого на підставі цього Договору, згідно інвойсів на кожну партію поставки Товару, сформованих протягом дії цього Контракту. Згідно із п. 3.1. цього ж Контракту, продавець поставляє товар покупцю на умовах, зазначених в Контракті, відповідно до EXW Конья. П. 6.2. цього Контракту визначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість Товару.

Відповідно до даного Контракту, позивачем було придбано у іноземного контрагента товари (стальний масляний бак, телескопічні гідроциліндри та кріплення (верхні, нижні, шестерний насос).

Відповідно до проформи інвойс від 23.08.2023 №Pr.1702956 загальна сума товарів складає 61 525,00 USD.

12.10.2023 оформлено комерційний інвойс (фактуру) №GMM2023000000136 на загальну суму 61525,00 USD.

Проведення оплати вартості товару підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №35 від 23.08.2023 на суму 61525,00 USD.

За митною декларацією (далі МД) від 23.10.2023 №23UA204020042264U9 поданою представником позивача, до митного оформлення пред`явлено товари (в кількості 4 шт), фактурну вартість яких визначено 61525,00 у валюті.

На підтвердження митної вартості, що була визначена на основі першого методу декларант подав:

- пакувальний лист б.н. від 12.10.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/01/2022 від 01.01.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б.н. від 30.12.2022;

- проформу-інвойс №Рr. 1702956 від 23.08.2023;

- рахунок-фактуру №GMM2023000000136 від 12.10.2023;

- специфікацію від 23.08.2023;

- договір про офіційне дистриб`юторство від 01.01.2020;

- копію митної декларації країни відправлення №23060500ЕХ00017686 від 12.10.2023;

- договір перевезення №01/02/22 від 01.02.2022;

- договір перевезення №01/10/23 від 01.10.2023;

- договір про надання послуг митного брокера №22/06/20 від 22.06.2022;

- розрахунок ціни (калькуляція) від 01.11.2022;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б.н. від 01.11.2022;

- автотранспортну накладну №0004601 від 12.10.2023;

- супровідний документ Т1 № MRN23TR06050000067956 від 12.10.2023;

- сертифікат про походження товару №Y0689683 від 12.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару №35 від 23.08.2023;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору №20102023 від 20.10.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу б.н. від 20.10.2023;

- інші некласифіковані документи e-faktura №GMM2023000000136 від 23.08.2023.

На письмову вимогу митниці декларантом 24.10.2023 надано наступні додаткові документи: лист від 24.10.2023, підписаний особою уповноваженою на роботу з митницею ТОВ «ВАЛЕР-А» Ю.О. Сікорською та банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1979 від 23.10.2023.

Рівненською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204020/2023/000804, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

24.10.2023 Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA204020/2023/000118/2.

У графі 33 спірного рішення наведені обставини його прийняття, зокрема вказано, що:

І. Митна вартість імпортованих товарів № 3, 4 не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:

1) декларантом не подано усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 МКУ та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р.

2) подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять неточності:

- відповідно до умов поставки EXW, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. У довідці від 20.10.2023 б/н зазначено, що вартість вантажно розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, проте у рахунку на оплату транспортних послуг від 20.10.2023 №20102023, відомості щодо вартості вантажно розвантажувальних робіт відсутні.

- в п.2.2 та п.6.2 Контракту, вказано що вартість упаковки, тари включено у вартість товару, однак в документах які надано для підтвердження митної вартості дані складові митної вартості ніде окремо не підтвердженні. Наданий до митного оформлення розрахунок ціни (калькуляція) від 01.11.2022 б/н не містить відомостей про вартість упаковки, що ставить під сумніви включення всіх складових транспортних витрат на товар.

- наявні ризики АСУР 105-2, 106-2: «Можливе заниження митної вартості товару (3, 4). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ.»

II. Митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за МД:

Товар №3: МД від 06.06.2023 № UA500080/2023/004165 3,76 USD/кг;

Товар №4: МД від 04.09.2023 № UA100320/2023/027639, МД від 08.06.2023 № UA100100/2023/434618 4,51 USD/кг.

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання додаткових документів згідно з переліком:

1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

2) виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товарів на заявлених комерційних умовах поставки;

3) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме вантажно-розвантажувальних робіт та витрат щодо упаковки або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням;

4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операції щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 Митного кодексу України, митну вартість товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Митну вартість товару №3 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за МД від 06.06.2023 № UA500080/2023/004165 3,76 USD/кг. Числове значення митної вартості товару №3 у валюті рахунку становить 27072,00 USD (72000,00 кг * 3,76 USD/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення становить 989213,5872 грн.

Митну вартість товару №4 визначено на підставі цінової інформації щодо митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого здійснено за МД від 04.09.2023 № UA100320/2023/027639, МД від 08.06.2023 № UA100100/2023/434618 4,51 USD/кг. Числове значення митної вартості товару №4 у валюті рахунку становить 4081,55 USD (905,00 кг * 4,51 USD/кг), що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення становить 149140,2452 грн.

Випуск у вільний обіг товару здійснено за МД від 24.10.2023 23UA204020042549U7. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 94632,87 грн.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із частинами першою-третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України перебачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

В силу вимог частини шостої цієї ж статті, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

А за правилами частини сьомої цієї статті, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, то заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України визначає такі методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини п`ятої цієї статті, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За правилами частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В силу вимог частини другої цієї статті метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною одинадцятою статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною дев`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності у нього небезпідставних підозр з приводу достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- або надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митний орган зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до графи 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем вказано, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять неточності.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать на користь висновку про необґрунтованість такого висновку відповідача, з огляду на наступне.

Так, у спірному рішенні вказано про те, що відповідно до умов поставки EXW, до ціни угоди не включені витрати на транспортування та/або навантаження. У довідці від 20.10.2023 б/н зазначено, що вартість вантажно - розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення, проте у рахунку на оплату транспортних послуг від 20.10.2023 №20102023, відомості щодо вартості вантажно - розвантажувальних робіт відсутні.

Судом встановлено, що відповідно до Акту здачі-приймання (надання послуг) №23102023 від 25.10.2023, перевізник ФОП ОСОБА_1 на підставі Договору №01/02/22 від 01.02.2022, заявки №01/10/23 від 01.10.2023, CMR №0004601 від 12.10.2023 виконано, зокрема, міжнародні автотранспортні перевезення по маршруту м.Конья (Туреччина) м/п Сірет/Порубне на суму 122000,00 грн.

Суд враховує покликання сторони позивача про те, що як вірно зазначено у довідці від 20.10.2023 вартість навантажувально-розвантажувальних робіт входить у вартість перевезення. Відтак, у випадку якщо такі роботи входять (поглинаються) вартістю перевезення немає жодної потреби та правової підстави додатково виокремлювати такі роботи в рахунку. Формулювання "входить у вартість перевезення" передбачає, що декларантом не понесено виокремлених витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи, оскільки такі уже враховані перевізником при визначення вартості наданих транспортних послуг.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати, зокрема на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Судом не встановлено, а відповідачем не подано доказів зворотнього, що вартість вантажно - розвантажувальних робіт не включалась до ціни перевезення (транспортування).

В даному випадку позивачем були понесені транспортні витрати до митного кордону України у сумі 122000,00 грн, які були включені декларантом до митної вартості.

Належні документи щодо транспортних витрат, долучалися до митного оформлення, узгоджуються між собою та не місять жодних розбіжностей.

Щодо покликань відповідача про те, що в п.2.2 та п.6.2 Контракту, вказано, що вартість упаковки, тари включено у вартість товару, однак в документах, які надано для підтвердження митної вартості дані складові митної вартості ніде окремо не підтвердженні. Наданий до митного оформлення розрахунок ціни (калькуляція) від 01.11.2022 б/н не містить відомостей про вартість упаковки, що ставить під сумніви включення всіх складових транспортних витрат на товар.

Суд зауважує про необґрунтованість наведених тверджень відповідача, адже, як встановлено судом, відповідно до п. 2.2. Контракту від 01.01.2021 №1/01/2021 в ціну товару включена вартість тари, упаковки і маркування, права на використання знаку для товарів і послуг або інших прав інтелектуальної власності щодо товарів.

Таким чином, за умовами контракту, вартість тари та упаковки вже враховано в ціну товару. Тому, відсутня необхідність додаткового документального підтвердження вартості упаковки та тари.

Суд зазначає, що ст. 53 Митного кодексу України чітко визначено перелік документів, які є обов`язковими до пред`явлення, так і додаткових документів, що визначають складові митної вартості товарів.

Суд зауважує, що документи подані позивачем до митного оформлення не містять розбіжностей в числових значеннях митної вартості товару, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та чітко встановлюють вартість товару у розмірі 61525,00 USD, як і було сплачено позивачем, а також розмір додаткових витрат, зокрема на транспортування до митного кордону України у сумі 122000,00 грн, які були включені декларантом до митної вартості.

Суд зазначає, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості зауваження не є розбіжностями і не вливають на числові значення митної вартості, а також не спростовують реальну вартість імпортованого товару.

За наведеного, суд зазначає, що витребування Рівненською митницею інших додаткових документів, є необґрунтованим, оскільки в силу частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи підлягають поданню лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд наголошує, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбаченіст. 53 Митного кодексу України заборонено.

Судом встановлено, що декларант позивача надав відповідачу усі, передбачені частинами першою-другою статті 53 Митного кодексу України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Контракт,рахунки-фактури (інвойси) і банківський платіжний документ про оплату імпортованих товарів не місять жодних розбіжностей ні про умови поставки, ні про номенклатуру товарів, ні про їхню ціну.

Навпаки усі документи складені належним чином, узгоджуються між собою і відображають усі необхідні показники числових значень митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд вважає, що дійсною причиною коригування були відомості, які містилися вінформаційних системах про раніше визнану митну вартість аналогічних чи подібних товарів.

Як встановлено судом, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту відповідачем здійснено за другорядним методом - резервним (6).

Отже, фактично в основу оскаржуваних рішень покладено лише ті обставини, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких здійснено за МД від 06.06.2023 № UA500080/2023/004165 3,76 USD/кг щодо товару №3 та за МД від 04.09.2023 № UA100320/2023/027639, МД від 08.06.2023 № UA100100/2023/434618 4,51 USD/кг щодо товару №4.

В той же час, митних декларацій, до ціни товару по яких прирівнювалася митна вартість імпортованих позивачем товарів, відповідач суду не надав, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість відповідних тверджень суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що інформація щодо вартості аналогічних товарів не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в інформаційних системах мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем вартості такого товару згідно з даними інформаційної системи, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Крім того на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Так, відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише дату та номер митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати такі рішення обґрунтованим та мотивованими у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Отже, вищенаведене не являється та не може являтися обґрунтованою правовою підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

За наведеного, суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідача не відповідає ні вимогам законності, ні вимогам обґрунтованості.

З досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів та протиправність оскаржуваного рішення.

Також суд зауважує на тому, що відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57).

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 57 Митного кодексу України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

З даного приводу суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальні формулювання щодо неможливості їх почергового використання.

Таким чином, стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження тому, що зазначена процедура взагалі проводилась, як і тому, що ним здійснювався саме послідовний вибір методу.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А в силу вимог частини другої цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

За наведеного, позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

У позовній заяві зазначено, що судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються з судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн, а також заявлено до стягнення таку суму.

Однак, станом на дату розгляду справи, позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, відсутні підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" до Рівненської митниці - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000118/2 від 24.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 26 лютого 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" (вул. Дегтярівська, 21-а, оф. 107,м. Київ,04119, ЄДРПОУ/РНОКПП 41846051)

Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, 104, м.Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)

Суддя Н.В. Друзенко