Ухвала

від 06.03.2024 по справі 460/25968/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань ухвалення додаткового рішення

06 березня 2024 року м. Рівне№460/25968/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко розглянувши у порядку письмового провадження процесуальне питання в адміністративній справі за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" доРівненської митниці про ухвалення додаткового судового рішення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" до Рівненської митниці задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів №UA204020/2023/000118/2 від 24.10.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн.

04.03.2024 представником позивача Андріяш Наталією Валеріївною подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ "АВМ Груп Україна" понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 ( п`ятнадцять тисяч) гривень.

За змістом заяви вказує, що 25 жовтня 2023 року між адвокатом Андріяш Наталією Валеріївною та ТОВ "АВМ Груп Україна" було укладено договір про надання правової допомоги у справі про визнання протиправним та скасування рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів. Відповідно до вказаного Договору передбачено, що оплата послуг визначається за домовленістю сторін та становить 15000,00 грн, а згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання юридичних послуг № б/н від 27 лютого 2024 року робота, обумовлена договором виконана в повному обсязі. Зазначає, що жодних претензій щодо якості роботи та отриманих консультацій немає, а загальна вартість послуг виконаних виконавцем на момент підписання акту становить 15000,00 грн. Фактична оплата у визначні договором строки підвтреджується прибутковим касовим ордером адвоката. За наведеного, представник позивача просила задовольнити вказану заяву.

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Оскільки, судове рішення у справі ухвалено за правилами статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тому заява про ухвалення додаткового рішення розглядається в такому ж порядку (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При постановленні судового рішення від 26.02.2024 судом вирішено питання щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн, оскільки такі витрати були документально підтверджені позивачем та додані до позову.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 цієї статті).

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі.

Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені у статті 262 КАС України і серед іншого передбачають, що за цією процедурою не проводяться судові дебати.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами, якщо справа розглядається з викликом сторін) або письмовою (якщо справа розглядається без виклику сторін).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, суд зазначає, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати.

Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 26 липня 2023 року, справа № 160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21).

Суд зазначає, що заява про вирішення питання щодо відшкодування витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, а також докази на їх підтвердження не були подані в межах строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат (протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті), а саме докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення.

Заяву про відшкодування витрат на правову допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, позивач подав до суду лише після того, як суд ухвалив рішення по справі.

До цього позивач із заявами такого змісту не звертався, документів, які б підтверджували понесені ним витрати на правничу допомогу до суду не подавав, відповідно, ухвалюючи рішення у справі, суд не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання, як і призначати судове засідання для його вирішення.

Судом встановлено, що по тексту позовної заяви було зазначено про те, що судові витрати, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складаються з судового збору та витрат на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн, а також заявлено до стягнення таку суму.

Верховний Суд у постанові від 26 липня 2023 року (справа №160/16902/20, адміністративне провадження № К/9901/24445/21) вказав: Зазначення ж у прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, суд може розглянути питання щодо розподілу судових витрат і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення розгляду справи.

У даній справі, суд в рішенні від 26.02.2024 зазначив, що станом на дату розгляду справи, позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, відсутні підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Разом з тим, до заяви від 04.03.2024 подано докази про надану правничу допомогу на суму 15000,00 грн, що не узгоджується з вказаною сумою у позовній заяві. Таким чином, слідує, що сума у 20000,00 грн була саме такою, яку позивач очікував понести у зв`язку із розглядом справи.

Позовна заява не містила відповідного обґрунтування неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин, а зазначення у позовній заяві очікуваного розміру судових витрат на правову допомогу, не є належним клопотанням (заявою) в розумінні норм КАС України.

Судом встановлено, що до заяви від 04.03.2024 долучено Договір про надання правової допомоги від 25.10.2023 укладений між адвокатом Андріяш Наталією Валеріївною та ТОВ "АВМ Груп Україна", акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 24.10.2023 № б/н від 27.02.2024, квитанцію до прибуткового касового ордеру №03/24 від 27.02.2024 на суму 15000,00 грн та розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 28.02.2024 на суму 15000,00 грн.

Суд звертає увагу, що Договором про надання правової від 25.10.2023 визначено, що оплата послуг становить 15000,00 грн (п.3.1.). Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правової допомоги від 24.10.2023 № б/н від 27.02.2024, загальна вартість виконаних послуг становить 15000,00 грн.

В свою чергу, згідно з розрахунком суми гонорару за надану правничу допомогу від 28.02.2024, перелік наданих послуг складає: (1) вивчення та правовий аналіз рішення про коригування митної вартості від 24.10.2023, документів щодо митного оформлення товарів, норм права, що підлягають застосуванню, аналіз судової практики у справі 5000,00 грн (2 год х 2500,00 грн) та (2) підготовка позовної заяви та додатків до позову 10000,00 грн (4 год х 2500,00 грн). Загальну вартість наданих послуг визначено на рівні 15000,00 грн.

Таким чином, вбачається, що окрім вищезазначених послуг, адвокатом Андріяш Н.В. інших послуг для ТОВ АВМ Груп Україна надано не було.

Отже, відповідні докази на підтвердження витрат, які сторона має сплатити у зв`язку з розглядом справи, могли бути надані до ухвалення рішення по суті.

Більше того, у представника позивача була об`єктивна можливість долучити безпосередньо Договір від 25.10.2023 про надання правової допомоги на суму 15000,00 грн, оскільки він укладений до подання позовної заяви до суду.

За наведеного, суд дійшов висновку, що недотриманням позивачем положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині належного та своєчасного звернення із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу є наслідком залишення його без розгляду.

Відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 139 КАС України, за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 139, 143, 252, 255, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Груп Україна" про ухвалення додаткового судового рішення залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 06 березня 2024 року

Суддя Н.В. Друзенко