Рішення

від 26.02.2024 по справі 520/30500/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 р. № 520/30500/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Владислава Єгупенка,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» (м. Харків, вул. Клочківська 193) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 №00314090705.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Разом з тим, у відзиві міститься клопотання відповідача провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, повідомивши про дату, місце та час розгляду справи, постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Так, дана справа не належить до тієї категорії справ, які в розумінні пунктів 1 - 6 частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України повинні бути розглянуті судом виключно за правилами загального позовного провадження.

Суд дійшов висновку про можливість та доцільність розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, відповідачем не доведено того, що у спрощеному провадженні він позбавлений повноцінно брати участь у справі, а саме подавати заяви по суті, клопотання, докази, тощо.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотанні відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДПС відповідно пп. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України, Кодекс) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІДКОМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року від 19.07.2023 № 9177957074.

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2023 № 27054/20-40-07-05- 03/41786024, яким встановлено порушення: 1) ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Кодексу, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) на суму на 146 190 грн., у тому числі за червень 2023 на суму 146 190 грн. 2) п. 44.1. п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за червень 2023 року у сумі 1 201 грн. 3) п. 44.5, ст. 44, п 121.1 ст. 121 Кодексу у частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 №00314090705 прийнято на підставі висновків Акта перевірки №27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023, викладених в пункті 3.2 Акта ГУ ДПС у Харківській області, щодо встановлення (стор. 12 Акта): невідповідності кодів УКТЗЕД вказаних в податкових накладних на придбання у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» (податкова накладна №12 від 29.11.2022 та податкова накладна №14 від 23.02.2023) та в податкових накладних, зареєстрованих на подальшу реалізацію вказаного товару ( в тому числі ВМД 1813 від 10.03.2023 на загальну суму 804 143, 50 грн.). Невідповідності номенклатури (опису): у податкових накладних №12 від 29.11.2022 ma № 14 від 23.02.2023: 4 строка має номенклатуру: «Шестерня по кресл.N01020050108500001» та 5 строка має номенклатуру: «Шестерня по кресл.N01020050108550002», але в податковій накладній №813 від 10.03.2023 на загальну суму 804143.50 грн. на реалізацію, придбаних ТМЦ у ТОВ "УКРМАШПОСТАВКА" 4 строка має номенклатуру: «Вал шестерня по кресл.№01020050108500001» та 5 строка має номенклатуру: «Вал шестерня по кресл.N01020050108550002». У видатковій накладній №0000023 від 09.03.2023 номенклатура наведена наступна: 4 строка «Шестерня по кресл .: 01020050108500001» та 5 строка - «Шестерня по кресл.№01020050108550002».

ТОВ «ВІДКОМ» вважає висновки ГУ ДПС у Харківській області, викладені в Акті перевірки, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

В адміністративному позиві позивач зазначив, що формальні недоліки в оформленні податкових накладних №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023, допущені постачальником ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» не є підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки з первинних документів та фактичних обставин випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків ТОВ «ВІДКОМ» у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися.

Так, за наявними у матеріалах справи доказами, 09 березня 2023 року на підставі Договору поставки №22/02-21 від 22.02.2021 ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» код ЄДРПОУ 38236917 (Постачальник) поставило ТОВ «ВІДКОМ» товар загальною вартістю 877 140,00 гривень, у тому числі ПДВ 146190,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною №PН-0000023 від 09.03.2023, а саме: Вал шестерня по кресл. №01020050108500002 у кількості 1 шт., Вал шестерня по кресл. №01020050108550001 у кількості 1 шт, Вал шестерня по кресл. №01020050108550009 у кількості 1 шт., Шестерня по кресл. №01020050108500001 у кількості 1 шт., Шестерня по кресл. №01020050108550002 у кількості 1 шт.

Оплата товару здійснювалася на умовах передоплати двома платежами, що підтверджується платіжними інструкціями №71 від 29.11.2022 на суму 438 570,00 гривень та №124 від 22.02.2023 на суму 438 570,00 гривень (проведено банком 23.02.2023).

За фактами оплати ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» код ЄДРПОУ 38236917 склало податкові накладні №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023. Вказані податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується ГУ ДПС у Харківській області.

ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» у податкових накладних №12 від 29.11.2022 та податкова накладна №14 від 23.02.2023 визначив код товару згідно з УКТЗЕД 8483 40 23 00. Вказаний товар ТОВ «ВІДКОМ» було реалізовано EUROPROM LLC (Польща, Варшава) на підставі контракту №0809/1 від 08.09.2022, про що свідчить Рахунок-фактура №16/02-4 від 08.03.2023, CMR10/03-1 від 10.03.2023, ВМД №23UA110110001813U5 від 10.03.2023, виписка по рахунку за 23.02.2023 та 12.07.2023.

У графі 31 ВМД №23UA110110001813U5 від 10.03.2023 вказано наступне найменування товару: Частини та пристрої для ремонту та обслуговування металургійного обладнання: Вал шестерня по кресл. №01020050108500002 у кількості 1 шт., Вал шестерня по кресл. №01020050108550009 у кількості 1 шт., Вал шестерня по кресл. №01020050108550001 у кількості 1 шт, Вал шестерня по кресл. №01020050108500002 у кількості 1 шт. Частини та пристрої для ремонту та обслуговування металургійного обладнання. Зубчасті колеса представлені окремо: Шестерня по кресл. №01020050108500001 у кількості 1 шт., Шестерня по кресл. №01020050108550002 у кількості 1 шт.

Оскільки УКТ ЗЕД затверджено з метою митного оформлення товарів та сплати ввізного мита, при оформленні митної документації, як зазначає ТОВ «ВІДКОМ», було застосовано правила класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, та було кваліфіковано товар за товарними позиціями: 8483 10 95 90, 8483 90 81 00.

При цьому, перші чотири цифри коду товару згідно з УКТ ЗЕД зазначені у податкових накладних на закупівлю товару та на його подальшу реалізацію збігаються: 8483.

При складанні податкової накладної №1813 від 10.03.2023 ТОВ «ВІДКОМ» допустило помилку в графі опис (номенклатура) товарів/послуг продавця та у строчці 4 замість «Шестерня по кресл .: 01020050108500001» вказало «Вал шестерня по кресл .: 01020050108500001» та у строчці 5 замість «Шестерня по кресл.№01020050108550002» вказало «Вал шестерня по кресл .: 01020050108500001».

При цьому у ВМД №23UA110110001813U5 від 10.03.2023 найменування товару зазначено вірно. У назві зафіксовані номера креслень, за якими вони були виготовлені. Поставлені товари мають однакову кількість, що також надає можливість ідентифікувати товари та господарську операцію. Також для перевірки надано Сертифікат виробника №007800, рахунок №СФ-00087, номера яких зафіксовані в графі 44 ВМД №23UA110110001813U5.

Головне управління ДПС у Харківській області під час перевірки дійшло висновків, що податкова накладна №12 від 29.11.2022 на суму ПДВ 73095 грн та податкова накладна № 14 від 23.02.2023 на суму ПДВ 73095 грн (загальна сума ПДВ 146190), що містять помилки у номенклатурі та коді товару згідно з УКТ ЗЕД, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту за червень 2023 року (рядок 16.1 Декларації з ПДВ за червень 2023 року (стор.14 Акта перевірки №27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023).

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - "віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року за № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року за № 88, з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення № 88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів поданих накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідних звітній період.

Водночас, відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних, не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника.

Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України (документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків).

Як зазначалося, за фактами оплати ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» код ЄДРПОУ 38236917 склало податкові накладні №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023. Вказані податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується ГУ ДПС у Харківській області.

ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» у податкових накладних №12 від 29.11.2022 та податкова накладна №14 від 23.02.2023 визначив код товару згідно з УКТЗЕД 8483 40 23 00. Вказаний товар ТОВ «ВІДКОМ» було реалізовано EUROPROM LLC (Польща, Варшава) на підставі контракту №0809/1 від 08.09.2022, про що свідчить Рахунок-фактура №16/02-4 від 08.03.2023, CMR10/03-1 від 10.03.2023, ВМД №23UA110110001813U5 від 10.03.2023, виписка по рахунку за 23.02.2023 та 12.07.2023.

Оскільки УКТ ЗЕД затверджено з метою митного оформлення товарів та сплати ввізного мита, при оформленні митної документації, як зазначає ТОВ «ВІДКОМ», було застосовано правила класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, та було кваліфіковано товар за товарними позиціями: 8483 10 95 90, 8483 90 81 00. При цьому, перші чотири цифри коду товару згідно з УКТ ЗЕД зазначені у податкових накладних на закупівлю товару та на його подальшу реалізацію збігаються: 8483.

При складанні податкової накладної №1813 від 10.03.2023 ТОВ «ВІДКОМ» допустило помилку в графі опис (номенклатура) товарів/послуг продавця та у строчці 4 замість «Шестерня по кресл .: 01020050108500001» вказало «Вал шестерня по кресл .: 01020050108500001» та у строчці 5 замість «Шестерня по кресл.№01020050108550002» вказало «Вал шестерня по кресл .: 01020050108500001».

При цьому у ВМД №23UA110110001813U5 від 10.03.2023 найменування товару зазначено вірно. У назві зафіксовані номера креслень, за якими вони були виготовлені. Поставлені товари мають однакову кількість, що також надає можливість ідентифікувати товари та господарську операцію. Також для перевірки надано Сертифікат виробника №007800, рахунок №СФ-00087, номера яких зафіксовані в графі 44 ВМД №23UA110110001813U5.

Суд зазначає, шр формальні недоліки в оформленні податкових накладних №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023, допущені постачальником ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» не є підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки з первинних документів та фактичних обставин випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків ТОВ «ВІДКОМ» у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися.

Крім того, постачальник ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» у податкових накладних №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023 визначив код товару згідно з УКТЗЕД 8483 40 23 00 Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри): зубчасті передачі та зубчасті колеса разом з валами, крім зубчастих коліс, ланцюгових зірочок та інших елементів трансмісій, які постачаються окремо; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори: конічні та конічно-циліндричні передачі.

Відповідно до вимог підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити код товару згідно з УКТ ЗЕД: платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Тобто для виконання вимог податкового законодавства достатньо вказівки перших чотирьох цифр відповідного коду УКТ ЗЕД.

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з Додатком до Закону України "Про Митний тариф України" від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами: 1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв.

Відповідно до частини 1 статті 67 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

Процедуру ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 р. № 428.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

До структури Митного тарифу України входять Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - Основні правила).

Як вбачається з Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, що викладені в додатку до Закону України від 19.10.2022 № 2697-IX «Про Митний тариф України», класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами: 1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3. 3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються. 4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару.

Оскільки товар придбаний ТОВ «ВІДКОМ» у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» далі було експортовано EUROPROM LLC (Польща, Варшава) про що свідчить ЕК-10 ВМД №23UA11011000181305 від 10.03.2023, при оформленні митної документації ТОВ «ВІДКОМ» було застосовано правила класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, та було кваліфіковано товар за товарними позиціями 8483 90 81 00 - Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри): - зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо; частини: - литі з чавуну або литі зі сталі; 8483 10 95 90 Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри): - вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) та кривошипи: інші.

ТОВ «ВІДКОМ» посилається на те, що у вказаних кодах товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями 8483402300, які вказані ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» у податкових накладних №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023, де подається більш загальний його опис. Проте вказаний ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» УКТЗЕД надає можливість ідентифікувати поставлений товар.

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1172/17 викладено позицію, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Номенклатура товарів, визначається як за кодом УКТЗЕД так і за текстовим описом відповідних товарів та/або найменуванням. Класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп; для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються.

Тобто, ідентифікація товарів, які реалізуються суб`єктами господарювання і реалізація яких підлягає обкладенню податком на додану вартість за відповідними визначеними ставками, здійснюється не лише за кодом УКТЗЕД, а й за назвою та цільовим призначенням товару.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №818/1172/17 дійшов висновку, що неправильне зазначення коду товару згідно з УКТЗЕД у податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання суб`єктом господарювання податкового законодавства в частині оподаткування операцій з постачання товару, у разі якщо такий недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає встановленню виду та найменування придбаного/реалізованого товару.

3 первинних документів, наданих ТОВ «ВІДКОМ» ГУ ДПС у Харківській області при проведені перевірки, чітко простежується, що саме товар придбаний у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» був в подальшому реалізований EUROPROM LLC та реальність господарської операції підтверджено митним органом при постановлені товару під митний контроль при оформлені ВМД №23UA11011000181305 від 10.03.2023.

Надаючи оцінку прийнятності податкової накладної, у якій відсутній або неправильно зазначений код УКТ ЗЕД, як підставу для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, Верховний Суд у постановах від 04.09.2020 у справі №810/657/17, від 27.02.2020 у справі №82.5/785/16, від 25.02.2020 у справі №818/1643/16, від 09.04.2019 у справі №815/2640/15 та від 04.09.2018 у справі №3818/1172/17, від 18.02.2021 у справі №816/1006/17, від 16.03.2021 у справі №520/3888/19 зазначив, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції.

Формальні недоліки в оформленні податкової накладної не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

При цьому ГУ ДПС у Харківській області в Акті перевірки №27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023 повністю проаналізовано господарську операцію, її відображення в бухгалтерському обліку, оборотно-сальдових відомостях 3771, 631, 281 (стор. 11 акта).

У постанові від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 Верховний Суд дійшов висновку, що факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними.

Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту, як код УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього.

Таким чином, ТОВ «ВІДКОМ» як покупець не може нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних його контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

ГУ ДПС у Харківській області в Акті не заперечує факт здійснення господарської операції й правомірність реєстрації постачальником ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» податкової накладної (оскільки така не заблокована, а також включена продавцем до складу податкових зобов`язань).

Зазначені в податкових накладних код товару згідно з УКТ ЗЕД, номенклатура, дати складання податкових накладних, назви юридичних осіб, податкові номери платників податку, опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; індивідуальні податкові номери у їх сукупності дають змогу ідентифікувати здійснену операцію. Оскільки податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА», який здійснює операції з постачання товарів, є для ТОВ «ВІДКОМ» як Покупця таких товарів підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідач в Акті перевірки №27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023 та у листі за результатами розгляду заперечень №2921/ж12/20-40-07-02-10 від 28.09.2023 акцентує увагу на тому, що ТОВ «ВІДКОМ» не було подано заяву зі скаргою на Постачальника ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА».

Суд зазначає, що звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є правом, а не обов`язком покупця та не надає йому права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі №819/1383/17 Верховний Суд зазначив, що згідно з вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено право платника податків на звернення до контролюючого органу із скаргою, а не обов`язок. При цьому, ці норми не пов`язують право платника податків на формування податкового кредиту із реалізацією таким платником свого права на подання відповідної скарги.

Таким чином, подання з боку ТОВ «ВІДКОМ» заяви зі скаргою на Постачальника ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» не впливає на формування ТОВ «ВІДКОМ» податкового кредиту.

Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Харківській області податковим повідомленням-рішенням від 04.10.2023 №00314090705 застосовано до ТОВ «ВІДКОМ» штрафні санкції у розмірі 73095 гривень.

У додатку до повідомлення рішення від 04.10.2023 №B1, В4 «Розрахунок зменшення суми бюджетного відшкодування, суми визначеного податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій ТОВ «ВІДКОМ» (податковий номер 41786024» вказано ставку застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 50%, що становить 73095,00 гривень.

Фактом, з яким пов`язується відповідальність у вигляді штрафу, є обов`язок доведення контролюючим органом скоєння платником податків податкового правопорушення, а саме умисного вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивач вчинив діяння передбачене статтею 123 ПК України, саме у формі умислу, відповідачем до матеріалів справи не наведено.

У свою чергу, ТОВ «ВІДКОМ» реалізувало своє право передбачене пунктом 200.4 статті 200 ПКУ на бюджетне відшкодування суми від`ємного значення сформованого за рахунок сум податку віднесеного до податкового кредиту на підставі складених та зареєстрованих ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних №12 від 29.11.2022 та №14 від 23.02.2023.

Враховуючи викладене, у ГУ ДПС у Харківській області при складанні податкового повідомлення-рішення від 04.10.2023 №00314090705 були відсутні підстави для застосування штрафної санкції за пунктом 123.3 статті 123 Податкового кодексу України».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 №00314090705 є протиправним, необґрунтованим, прийнятими з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для скасування спірного рішення.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З приводу клопотання про відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу при розгляді даної справи, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 820/4263/17.

Також, згідно ч.2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №280/569/21, що враховується судом при вирішенні питання відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем до матеріалів справи надано договір копії договору про надання правничої (правової допомоги) від 17 жовтня 2023 р.; акту прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.10.2023, згідно якого загальна вартість наданих послуг складає 10 000,00 грн.; рахунку на оплату №18/10 від 18.10.2023 на суму 10000 грн.; платіжної інструкції №298 від 18.10.2023 на суму 10000 грн.; ордеру на надання правової допомоги серії АХ №1153747.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

В постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 та від 18 серпня 2022 року по справі № 340/323/21 Верховний Суд, надаючи оцінку відсутності детального опису робіт на виконання положень частини 4 статті 134 КАС України, звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена для визначення розміру витрат, в той час як в межах справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Також, Верховний Суд в постанові від 03 березня 2021 року у справі №640/18964/17 зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 134 КАС України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 19.07.2021 року по справі № 910/16803/19, яка враховується судом при вирішенні в рамках даної справи питання щодо відшкодуванню позивачу витрат на оплату послуг адвоката.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Враховуючи скасування оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» (м. Харків, вул. Клочківська 193) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 №00314090705.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» судовий збір у розмірі 3 289,29 грн. (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять гривень 29 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Владислав ЄГУПЕНКО