Постанова

від 03.07.2024 по справі 520/30500/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2024 р. Справа № 520/30500/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 26.02.24 по справі № 520/30500/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДКОМ" (далі по тексту ТОВ "ВІДКОМ", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 № 00314090705;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, вул. Пушкінська, 46, м. Харків код за ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь ТОВ «ВІДКОМ» (Код ЄДРПОУ: 41786024, 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 193) судовий збір у розмірі 3289 (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять) гривень 28 коп.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, вул. Пушкінська, 46, м. Харків код за ЄДРПОУ ВП: 43983495) на користь ТОВ «ВІДКОМ» (Код ЄДРПОУ: 41786024, 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 193) витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність та безпідставність податкового повідомлення-рішення від 04.10.2023 № 00314090705, як такого, що прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, всупереч фактичним обставинам справи та наданим під час перевірки документам.

Вважає, що формальні недоліки у оформлені податкових накладних № 12 від 29.11.2022 та № 14 від 23.02.2023, допущені постачальником ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» не є безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки з первинних документів та фактичних обставин справи чітко вбачається, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків ТОВ «ВІДКОМ» у зв`язку із його господарською діяльністю відбувся.

Заперечуючи проти висновків контролюючого органу щодо неможливості ідентифікувати господарську операцію, відображену у податкових накладних № 12 від 29.11.2022 на суму ПДВ - 73095,00 грн. та № 14 від 23.02.2023 на суму ПДВ - 73095,00 грн, внаслідок допущення постачальником помилок у номенклатурі та коді товару згідно з УКТ ЗЕД, з посиланням на п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України стверджує, що оскільки перші чотири цифри коду товару згідно із УКТ ЗЕД, які зазначені у податкових накладних на закупівлю товару та його подальшу реалізацію збігаються, а у ВМД № 13UA110110001813U5 від 10.03.2023 найменування товару зазначено вірно (у назві зафіксовані номера креслень, за якими їх виготовлено), при цьому поставлені товари мають однакову кількість, що також дає змогу ідентифікувати господарську операцію, висновок контролюючого органу про відсутність підстав для віднесення сум вказаних у таких податкових накладних до податкового кредиту за червень 2023 року є хибним.

Просив врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1172/17, відповідно до якої неправильне зазначення коду товару згідно із УКТ ЗЕД у податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання суб`єктом господарювання податкового законодавства в частині оподаткування операцій з постачання товару, у разі, якщо такий недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає встановленню виду та найменуванню придбаного/реалізованого товару.

З огляду на п. 201.10 ст. 201 ПК України, стверджував про безпідставність доводів контролюючого органу про обов`язковість подання ТОВ «ВІДКОМ» заяви зі скаргою на постачальника ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА», оскільки подання скарги на продавця є правом, а не обов`язком покупця та не надає йому права на включення сум податку по таким операціям до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах платником податків не вчинялись будь-які дії, або бездіяльність, за які передбачена відповідальність за п. 123.3 ст. 123 ПК України у вигляді штрафних санкцій у розмірі 50%, наполягав на відсутності підстав для застосування вказаних положень, які передбачають наявність необхідної умови для притягнення до відповідальності вини.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 520/30500/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» (м. Харків, вул. Клочківська 193) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 № 00314090705.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДКОМ» судовий збір у розмірі 3 289,29 грн. (три тисячі двісті вісімдесят дев`ять гривень 29 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 у справі № 520/30500/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ «ВІДКОМ» відмовити у повному обсязі та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм п. 44.1, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 210 ПК України, оскільки податкова накладна № 12 від 29.11.2022 на суму ПДВ - 73095,00 грн та податкова накладна № 14 від 23.02.2023 на суму ПДВ -73095,00 грн, містять помилки у номенклатурі та коді товару згідно із УКТ ЗЕД, які не надають змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому відсутні підстави для віднесення зазначених в них сум податку на додану вартість (далі ПДВ) до податкового кредиту за червень 2023 року.

Зауважив, що на письмовий запит від 25.08.2023 про надання пояснень та копій документів підприємством було надано письмові пояснення, в яких проінформовано, що ним самостійно присвоєно інший код УКТ ЗЕД придбаним товарам у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА», яке згідно із Сертифікатом виробника № 007800, рахунок № СФ-00087 є виробником. Наведене свідчить про те, що на момент здійснення експорту товару (березень 2023 року) ТОВ «ВІДКОМ» було вже обізнане щодо встановлених розбіжностей в кодах УКТ ЗЕД та мало можливість скористатись правом покупця на подання заяви зі скаргою на продавця внаслідок допущення ним помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, однак не вчинило таких дій.

Заперечував проти стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу (10000,00 грн), як такого, що є необґрунтованим та неспівмірним із складністю справи та фактично витраченим адвокатом часом.

З огляду на те, що в акті приймання-передачі наданих послуг наведено загальну суму без деталізації понесених адвокатом витрат та перелічено загальне описання послуг без конкретизації кожної із розрахунку за годину роботи адвоката, стверджував про неможливість визначення реально витраченого адвокатом часу на виконання таких робіт та обсяг наданих ним послуг.

Звернув увагу, що предметом спору у даній справі є лише один епізод, який не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність процесуальних документів не є значним, що в свою чергу, свідчить про завищення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, наголошував на ненаданні позивачем доказів сплати за послуги адвоката, а відтак, не доведення фактичність та неминучість таких витрат.

Позивач у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, переконував, що визначальним для виникнення права на формування податкового кредиту є фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях, що мало місце у спірних правовідносинах. При цьому, допущені в податкових накладних помилки у реквізитах жодним чином не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, що свідчить про наявність підстав для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Додатково зауважив, що зі змісту акту перевірки № 27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023 вбачається, що ГУ ДПС в Харківській області було повністю проаналізовано господарську операцію, її відображення в бухгалтерському обліку, оборотно-сальдових відомостях 3771, 631, 281, а відтак сумнів контролюючого органу з приводу реальності господарської операції, та оскаржуване податкове повідомлення-рішення ґрунтується виключно на виявлених помилках.

Інші доводи дублюють зміст позовної заяви.

21.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких додатково зауважено на тому, що у матеріалах справи містяться всі первинні документи щодо реальності господарських операцій із придбання ТМЦ за кодом УКТ ЗЕД 8483 40 23 00 та подальшої реалізації товару, зокрема, договір, видаткова накладна, платіжні інструкції, зареєстровані податкові накладні № 12 від 29.11.2022 та № 14 від 23.02.2023, та здійснення експорту товару за кодами УКТ ЗЕД 8483 10 95 90, 8483 90 81 00, зокрема, контракт, рахунок-фактура, CMR, ВМД, докази отримання оплати, зареєстрована податкова накладна № 1813 від 10.03.2023 та інші.

В наданих до суду додаткових поясненнях від 25.06.2024 проінформував, що податкове повідомлення-рішення № 0031420705 від 04.10.2023, яким встановлено порушення ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України взагалі не є предметом оскарження у даній справі, а відтак, включення відповідачем до апеляційної скарги доводів стосовно ненадання документів на суму 1201,00 грн є недоречним.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС відповідно пп. 191.1.6 п. 191.1 ст. 191, пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВІДКОМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2023 року від 19.07.2023 № 9177957074.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДПС у Харківській області під час перевірки дійшло висновків, що податкова накладна № 12 від 29.11.2022 на суму ПДВ - 73095 грн та податкова накладна № 14 від 23.02.2023 на суму ПДВ - 73095 грн (загальна сума ПДВ -146190), що містять помилки у номенклатурі та коді товару згідно з УКТ ЗЕД, не дає змоги ідентифікувати здійснену операцію, а тому не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту за червень 2023 року (рядок 16.1 Декларації з ПДВ за червень 2023 року (стор.14 Акта перевірки № 27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023).

За результатами перевірки складено акт від 05.09.2023 № 27054/20-40-07-05- 03/41786024, яким встановлено порушення: 1) ст. 200, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (р. 20.2.1) на суму на 146 190 грн, у тому числі за червень 2023 на суму 146 190 грн; 2) п. 44.1. п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларації) за червень 2023 року у сумі 1 201 грн; 3) п. 44.5, ст. 44, п 121.1 ст. 121 Кодексу у частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 № 00314090705 прийнято на підставі викладених в пункті 3.2 висновків Акту перевірки № 27054/20-40-07-05-03/41786024 від 05.09.2023 з посиланням на встановлення невідповідності вказаних у податкових накладних № 12 від 29.11.2022 та № 14 від 23.02.2023) кодів УКТЗЕД на придбання у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» товару (Шестерня по кресл.N01020050108500001» та Шестерня по кресл. N01020050108550002) у порівнянні з зареєстрованою податковою накладною № 813 від 10.03.2023 на загальну суму 804 143.50 грн та вантажно-митною декларацією №1813 від 10.03.2023 на загальну суму 804 143, 50 грн на подальшу реалізацію придбаних у ТОВ "УКРМАШПОСТАВКА" ТМЦ («Вал шестерня по кресл. № 01020050108500001» та Вал шестерня по кресл. № 01020050108550002»). При цьому, у видатковій накладній № 0000023 від 09.03.2023 номенклатура наведена наступна: 4 строка «Шестерня по кресл.: 01020050108500001» та 5 строка - «Шестерня по кресл.№ 01020050108550002».

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «ВІДКОМ» звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що формальні недоліки в оформленні податкових накладних № 12 від 29.11.2022 та № 14 від 23.02.2023, допущені постачальником ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» не є підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, оскільки з первинних документів та фактичних обставин випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків ТОВ «ВІДКОМ» у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися.

Крім того, судом враховано положення підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, за змістом яких достатньо вказівки перших чотирьох цифр відповідного коду УКТ ЗЕД. При цьому зауважено, що вказаний ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» УКТЗЕД надає можливість ідентифікувати поставлений товар.

З огляду на те, що зі змісту первинних документів, наданих ТОВ «ВІДКОМ» до ГУ ДПС у Харківській області при проведені перевірки, чітко простежується, що саме придбаний у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» товар був у подальшому реалізований EUROPROM LLC, а також те, що реальність господарської операції підтверджено митним органом при постановці товару під митний контроль при оформлені ВМД № 23UA11011000181305 від 10.03.2023, зазначив, що самого по собі неправильного зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутності недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції.

Судом констатовано, що за принципом індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов`язки, не передбачені чинним законодавством. Отже, позивач не повинен зазнавати негативних наслідків від імовірних порушень, допущених його контрагентом та контрагентами останнього та нести відповідальність за правильність заповнення податкових накладних контрагентом у вигляді позбавлення права на податковий кредит за такими податковими накладними.

Крім того, вважав безпідставними твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо доказів відсутності звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, оскільки відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України такі дії є правом, а не обов`язком покупця та не надають йому права на включення суми податку по цим операціям до складу податкового кредиту. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2018 у справі № 819/1383/17 зауважив, що можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його контролюючим органом.

Задовольняючи заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, суд першої інстанції, врахувавши критерії реальності та розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу, а також кінцевий результат розгляду справи (скасування оскаржуваного податкового повідомлення-ріщення) дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача у повному обсязі (10000,00 грн).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України) цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абзац другий пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України, зазначаються ті одиниці виміру товарів, які застосовуються при оформленні митної декларації на такі товари; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер; к) дата та номер митної декларації зазначаються у разі складання платником податкової накладної за оп

л) дата та номер договору (контракту) зазначаються у разі складання платником податкової накладної за операціями з вивезення товарів за межі митної території України. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України на підставі форвардного контракту, зазначається відповідна відмітка про форвардний контракт.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм ПК України право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, формування від`ємного значення та обов`язок формування податкових зобов`язань обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання та реалізація цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Вказане також закріплене у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі по тексту - Положення № 88), згідно з п. 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 16.03.2021 у справі № 580/2490/19.

Колегією суддів встановлено, що між ТОВ «ВІДКОМ» (покупець) та ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» (постачальник) 22.02.2021 укладено Договір поставки № 22/02-21 (далі Договір № 22/02-21), за п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар (вал шестерня, шестерня) у повному обсязі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

09.03.2023 на виконання вказаного Договору № 22/02-21 ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» поставило ТОВ «ВІДКОМ» товар загальною вартістю 877140,00 грн, у тому числі ПДВ - 146190,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000023 від 09.03.2023 (а.с. 71).

Зокрема, було здійснено поставку товару:

- Вал шестерня по кресл. № 01020050108500002 у кількості 1 шт.;

- Вал шестерня по кресл. № 0102005010850001 у кількості 1 шт.;

- Вал шестерня по кресл. № 01020050108500009 у кількості 1 шт.;

- Шестерня по кресл. № 01020050108500001 у кількості 1 шт.;

- Шестерня по кресл. № 0102005010850002 у кількості 1 шт.

Оплата товару здійснювалась на умовах передоплати двома платежами, що підтверджується платіжними інструкціями № 71 від 29.11.2022 та № 124 від 22.02.2022 (а.с. 72-73).

За наслідками виконання Договору № 22/02-21 від 22.02.2021 ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» було складено та подано на реєстрацію податкові накладні № 12 від 29.11.2022 та № 14 від 23.02.2023, які були зареєстровані в ЄРПН.

Вказаний товар ТОВ «ВІДКОМ» було реалізовано EUROPROM LLC (Польща, Варшава) на підставі контракту № 0809/1 від 08.09.2022, що підтверджується рахунком-фактурою № 16/02-4 від 08.03.2023, CMR10/03-1 від 10.03.2023, ВМД № 23UA110110001813U5 від 10.03.2023, випискою по рахунку за 23.02.2023 та 12.07.2023 (а.с. 75, 78-79, 84-86).

За результатом реалізації EUROPROM LLC вказаного товару, ТОВ «ВІДКОМ» було складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 1813 від 10.03.2023.

При цьому, позивачем не спростовується, що в графі опис (номенклатура) товарів/послуг продавця допущено помилку, зокрема, у рядку 4 замість «Шестерня по кресл. 01020050108500001» вказано «Вал шестерня по кресл. 01020050108500001» та у рядку 5 замість «Шестерня по кресл. 01020050108550002» вказано «Вал шестерня по кресл. 01020050108500001».

Разом з цим, колегія суддів враховує, що вказані помилки є формальними та жодним чином не впливають на реальність здійснення господарської операції.

Так, у вантажній митній декларації № 23UA110110001813U5 від 10.03.2023 (а.с. 82 зворот), яка була надана до перевірки контролюючому органу найменування товару зазначено вірно. Наведені обставини додатково підтверджуються наданими до перевірки Сертифікатом виробника № 007800 та рахунком № СФ-00087, посилання на які, у тому числі містяться і у вантажній митній декларації № 23UA110110001813U5 від 10.03.2023.

Колегія суддів враховує, що наведені розбіжності в описі товару жодним чином не впливають на можливість ідентифікації господарської операції та встановлення її змісту, тим більше враховуючи наведені вище документи, якими підтверджується реальність здійснення останньої.

Копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів зауважує, що помилки у реквізитах, визначених п .201.1 ст. 201 ПК України, які не заважають ідентифікувати здійснену господарську операцію та її зміст, не можуть бути причиною тверджень про нереальність здійснення господарської операції та позбавляти платника податку права на формування податкового кредиту.

Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем документи у їх сукупності, слід дійти висновку, що зазначені первинні та інші документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, з наявних матеріалів справи чітко прослідковується рух активів позивача, який є основною умовою для виникнення права на бюджетне відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.02.2018 по справі № 822/2877/17, наявність у податкових накладних, виписаних за їх наслідками, певних недоліків, не може бути підставою для виключення із податкового обліку позивача сум податкового кредиту за цими накладними. Окремі недоліки податкової накладної, які не впливають на ідентифікацію платників податків, операції, яка була здійснена, не можуть впливати на значення податкової накладної як доказу правомірності формування податкового кредиту.

При цьому слід зауважити, що податкові накладні від № 12 від 29.11.2022 на суму ПДВ - 73095 грн та № 14 від 23.02.2023 на суму ПДВ - 73095 грн, в яких допущено помилку в частині зазначення опису товару, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не спростовується відповідачем. Тобто, на стадії їх реєстрації у контролюючого органу не виникало жодних сумнівів щодо правильності зазначених в них реквізитів, а саме опису товару.

Також колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.07.2020 у справі № 803/885/17 в якій останній виснувався, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо із інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

У постанові у справі № 824/1015/16-а від 22.03.2024 Верховним Судом констатовано, що за умови реального здійснення господарської операції окремі недоліки податкової накладної, зокрема помилки при заповненні, які не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію з поставки товарів (робіт, послуг), платників податку, ціну поставки та суму податку, не можуть бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа, а відтак, позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

З приводу посилання податкового органу в акті перевірки на невідповідність кодів УКТ ЗЕД, вказаних у податкових накладних на придбання товару у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» (ПН № 12 від 29.11.2022 та ПН № 14 від 23.02.2023) у порівнянні з зареєстрованою податковою накладною на подальшу реалізацію такого товару № 1813 від 10.03.2023 на загальну суму 804143,50 грн, слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог підпункту «і» пункту 201.1 статті 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити, зокрема код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З аналізу наведеної норми слідує, що на платника податку покладено обов`язок зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД, разом з цим, обов`язковому зазначенню підлягають лише чотири перших цифри відповідного коду.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) затверджена Законом України «Про митний тариф України» 19 жовтня 2022 року № 2697-IX (далі по тексту Закон № 2697-IX).

Відповідно до розділу «Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД» Закону № 2697-IX, класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

- будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

- будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

- перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

- суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;

- товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

Колегією суддів встановлено, що придбаний у ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» товар, ТОВ «ВІДКОМ» у подальшому експортувало до Польщі, що підтверджується митною декларацією ЕК-10 ВМД № 23UA11011000181305 від 10.03.2023.

При цьому, оформляючи вказану митну декларацію, ТОВ «ВІДКОМ», вважаючи, що обрані ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» при реєстрації податкових накладних коди УКТ ЗЕД недостатньо детально описують товар, обрало товарну позицію, в якій, на його думку, товар описується конкретніше, а саме :

- 8483 90 81 00 - Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри): - зубчасті колеса, ланцюгові зірочки та інші елементи передач, представлені окремо; частини: - литі з чавуну або литі зі сталі;

- 8483 10 95 90 Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри): - вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) та кривошипи: інші.

Слід зауважити, що ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» в свою чергу було обрано наступну товарну позицію згідно із УКТ ЗЕД - 8483402300.

Колегією суддів взято до уваги, що перші чотири цифри коду класифікації товару збігаються, що підтверджує код групи товару та товарної позиції (Вали трансмісійні (включаючи кулачкові та колінчасті) і кривошипи; корпуси підшипників, підшипники ковзання для валів; зубчасті передачі та шестерні; кулькові або роликові гвинтові передачі; коробки передач та інші варіатори швидкості, включаючи гідротрансформатори; маховики та шківи, включаючи поліспасти; муфти та пристрої для з`єднання валів (включаючи універсальні шарніри), а відтак, в повному обсязі дає змогу ідентифікувати товар, який постачався.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.12.2022 у справі № 120/15977/21-а, контролюючий орган, встановивши під час податкової перевірки помилку у податковій накладній, зокрема, в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, має довести в чому саме вона полягає, який код товару мав бути зазначений платником податків, обґрунтувати методологію визначення коду, можливо надати висновки експертного комплексного товарознавчого та економічного дослідження. А тому при вирішенні спору щодо помилки податкової накладної в коді товару згідно з УКТ ЗЕД суди мають установити, дослідити та надати правову оцінку саме складу податкового правопорушення, чи дійсно мала місце помилка в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, якими доказами це підтверджено.

Разом з цим, відповідач в апеляційній скарзі лише опосередковано посилається на неможливість ідентифікувати здійснену операцію з огляду на помилки в коді товару УКТ ЗЕД, а відтак і відсутність підстав для віднесення сум ПДВ, зазначених в податкових накладних до податкового кредиту, не зазначаючи при цьому, у чому саме полягає неможливість ідентифікації поставленого товару.

Колегія суддів зауважує, що саме по собі неправильне зазначення коду УКТ ЗЕД або його відсутність недостатньо для висновку про безтоварність господарської операції.

Факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність квитанцій про їх неприйняття є свідченням наявності у платника податків підстав для формування сум податкового кредиту за такими податковими накладними. Відсутність у таких податкових накладних такого реквізиту як коду УКТ ЗЕД за обставин реєстрації таких податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є наслідком неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, оскільки за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 статті 201 ПК України при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 822/1616/17.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові у справі № 824/1015/16-а від 22.02.2024 за умови реального здійснення господарської операції окремі недоліки податкової накладної, що не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, не може бути безумовною підставою для позбавлення ПН сили звітного податкового та одночасно розрахункового документу, а відтак і позбавляти платника податку права на податковий кредит.

Щодо посилань відповідача на порушення приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині неподання заяви зі скаргою на продавця ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» яким, зокрема, допущено помилку при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що подання заяви зі скаргою на продавця, який допустив помилку при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, є правом, а не обов`язком покупця.

У зв`язку з чим посилання податкового органу на порушення позивачем приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України у вказаній частині є необґрунтованим.

При цьому, колегія суддів не надає оцінку доводам апеляційної скарги щодо ненадання позивачем документів на підтвердження даних рядка 16.1 податкової декларації на суму 1201,00 грн, оскільки вказані обставини позивачем не заперечуються, а податкове повідомлення-рішення № 003144120705 від 04.10.2023, яким встановлено порушення ТОВ «ВІДКОМ» п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України у цій справі не оскаржується.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини, якими підтверджується факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА», а також необґрунтованість посилань відповідача на неможливість ідентифікації та встановлення змісту такої господарської операції через невідповідність кодів УКТ ЗЕД, зазначених у податкових накладних, складених ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА» відомостям у податковій накладній, складеній ТОВ «ВІДКОМ» та помилки в описі товару, колегія суддів приходить до висновку про відсутність з боку позивача порушень вимог п. 44.1, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 та п. 201.1, п. 201.10 ст. 210 ПК України при формуванні податкового кредиту за наслідками поставки товару ТОВ «УКРМАШПОСТАВКА».

Щодо вимог в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Згідно з ч.6 ст.135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.135 КАС України).

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями ст. 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано зокрема копії договору про надання правової допомоги від 17.10.2023, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.10.2023, рахунок № 18/10 від 18.10.2023, платіжну інструкцію № 298 від 18.10.2023, ордер про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 адвокатське об`єднання «Корневи і партнери» в особі головного партнера Корневої Ольги Сергіївни та ТОВ «Відком», в особі директора Пустового Олега Валерійовича уклали цей договір, за змістом п. 1.1 якого,

Клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе обов`язок надати клієнту професійну правову допомогу відповідно до чинного законодавства України, визначену у п. 1.2 цього договору, шляхом надання йому послуг, які відносяться до видів адвокатської діяльності відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт зі свого боку, зобов`язується прийняти такі послуги та оплатити їх на умовах передбачених Договором.

Згідно із п. 2.1 вказаного Договору, адвокатське об`єднання надає клієнту наступну правову допомогу:

Складення проекту позовної заяви про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 № 00314090705 та подача позовної заяви у Харківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до п. 2.4 вказаного Договору, факт надання правової допомоги за цим договором підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг, підписаними уповноваженими представниками Сторін.

Згідно із п. 3.1 вказаного Договору, гонорар адвокатського об`єднання винагорода за надання правничої (правової) допомоги клієнту за цим договором у розмірі 10000,00 грн, ПДВ не передбачений.

За змістом п. 3.3 вказаного Договору, клієнт оплачує правничу (правову) допомогу грошовими коштами у безготівковій формі на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання на умовах 100% передоплати.

На виконання умов вказаного Договору, сторонами укладено акт прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.10.2023, за змістом якого, адвокатське об`єднання надало клієнту наступну правову допомогу:

- складання проекту позовної заяви про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 04.10.2023 № 00314090705 та подача позовної заяви у Харківський окружний адміністративний суд.

Загальна вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

На підтвердження здійсненої оплати за товар, представником позивача надано рахунок № 18/10 від 18.10.2023 на суму 10000,00 грн. та платіжну інструкцію № 298 від 18.10.2023 на суму 10000,00 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм ч.ч. 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегією суддів встановлено, що за умовами Договору про надання правничої допомоги від 17.10.2023 сторони визначили фіксований гонорар адвоката 10000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, зокрема, посилаючись на його неспівмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Однак, вмотивованих доводів відповідача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу відповідачем не наведено, не вказано розміру витрат на правничу допомогу, яку він вважає обґрунтованою. Апеляційна скарга в частині заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу містить лише загальні посилання на неспівмірність такого розміру, які не дозволяють дійти висновку про неспівмірність заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на правничу допомогу зі складністю справи, характером та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді апеляційної інстанції, а саме представником позивача складено позовну заяву.

Під час перегляду даної справи, суд апеляційної інстанції також враховує обсяг вказаного документа (16 сторінок) та його фактичне значення для справи, наявність власних висновків адвоката та велику кількість посилань на актуальну судову практику по спірних питаннях.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачем надавались рахунок на оплату та платіжна інструкція.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2024 по справі № 520/30500/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді О.А. Спаскін В.Б. Русанова