Постанова

від 23.02.2024 по справі 340/5612/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 340/5612/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційної скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 (суддя Брегей Р.І.) в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Агро Євро Партнер» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 000028870712 від 27.07.2021, яким ПП «Агро Євро Партнер» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 3552891 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В1» № 000028890712 від 27.07.2021, яким ПП «Агро Євро Партнер» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4887464 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2443732 грн.;

стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь ПП «Агро Євро Партнер» понесені судові витрати.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року задоволено позовні вимоги.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 27 липня 2021 року, яким Приватному підприємству «Агро Євро Партнер» зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 3552891 грн за березень 2021 року.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 27 липня 2021 року, яким Приватному підприємству «Агро Євро Партнер» зменшено бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість за березень 2021 року на 4887464 грн і застосовано штраф у сумі 2443732 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Кіровоградській області на користь Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» судові витрати в сумі 22700 грн.

13 грудня 2021 року представник позивача звернувся до суду зі заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10500 грн.

06 червня 2022 року представник відповідача подав клопотання про відмову у задоволенні заяви.

22 червня 2023 року представник позивача адвокат Кириленко Ю.Г. звернувся до суду зі заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10500 грн.

Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10500 грн.

Відповідач, не погодившись з додатковим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволені заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідача вважає витрати очевидно завищеними, а їх стягнення безпідставним та необґрунтованим. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У КАС України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

Скаржник зазначає, що дана справа не характеризується складністю правовідносин, що становлять предмет спору. Вказана справа не вирізняються особливою складністю формування правової позиції та доказової бази.

Разом з тим, послуги щодо аналізу матеріалів справи та первинних документів дублюються та позивачем не доведено, в чому конкретно полягала виконана робота правником та чи інша робота в його інтересах.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано, що такі послуги адвоката як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, збирання матеріалів, необхідних для підготовки адміністративного позову, аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції охоплюються послугою щодо підготовки та подання позовної заяви.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просить залишити її без задоволення, а додаткове судове рішення залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов таких висновків.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу прийнятна з урахуванням складності справи, затраченого адвокатом часу на виготовлення процесуальних документів, значення для позивача і кількості судових засідань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 1, ч. 2 та 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 статті 139 КАС України встановлює, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 КАС України , кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Позивачем до суду подана заява про винесення додаткового рішення суду стосовно розподілу судових витрат, а саме позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 10500 гривень.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2021 між Адвокатом Кириленко Юрієм Григоровичем (Представник) і Приватним підприємством «Агро Євро Партнер» (Замовник) було укладено договір про надання правничої допомоги, предметом якого є підготовка адміністративного позову Приватного підприємства «Агро Євро Партнер» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області по визнанню протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Кіровоградській області за результатами перевірки ПП «Агро Євро Партнер» (Акт № 1744/11-28-07-12/42544531 від 14.06.2021) і представництво інтересів Замовника при розгляді зазначеного адміністративного позову у суді першої інстанції.

Сторонами в Договорі було обумовлено обсяг правничої допомоги: ознайомлення з Актом податкової перевірки та його аналіз (138 аркушів) - 1 год. ціна 600 грн.; ознайомлення з наявними первинними бухгалтерськими документами- 4 год. ціна 2400 грн.; ознайомлення з іншими документами, які є доказовою базою в предметі спору, їх аналіз (близько 1640 аркуші), збір додаткових доказів, складання позовної заяви з формуванням додатків до неї (16 аркушів) - ціна 3500 грн; участь в судовому розгляді справи у суді першої інстанції перше 4000 грн, інші по 2000 грн. Всього: 10500 грн.

10.12.2021 року Сторони склали Акт виконаних робіт (прийняття послуг), у якому зазначили, що усі зазначені вище послуги надані Замовнику в повному обсязі, Сторони претензій одна до одної не мають.

25.08.2021 Адвокатом на адресу ПП «Агро Євро Партнер» виписано рахунок № 21 на оплату наданих послуг в сумі 10500 грн. за зазначеним договором про надання правничої допомоги. Строк оплати рахунку - згідно умов договору. Оплату проведено повністю.

Представник позивача під час судового розгляду справи виконував додаткову роботу, зокрема: 27.01.2021 - складання додаткових пояснень (обсяг 3 аркуші); 24.09.2021 - складання клопотання про доручення доказів; 31.01.2022 - складання додаткових пояснень (обсяг 2 аркуші); 27.04.2022 - складання адвокатського запиту на ТОВ «Діва Логістик Консалт» і його направлення адресату; 25.05.2022 - складання адвокатського запиту на ТОВ «ТАС-ЛОГІСТИК» і його направлення адресату; 08.06.2022 - складання клопотання про витребування доказів; 10.02.2023 - складання адвокатського запиту на ПП «Надніпрянське» і його направлення адресату; 22.02.2023 - складання клопотання про доручення доказів.

Матеріали справи свідчать, що адвокат фактично прийняв участь у 8 судових засіданнях.

Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 10500 грн.

Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18.

Суд зазначає, що відповідач не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, апеляційна скарга не містить вимоги щодо зменшення судових витрат, а відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю наданої правничої допомоги не передбачено чинним процесуальним законодавством.

Також, як вбачається з матеріалів справи , судом враховано зазначені апелянтом обставини.

Щодо посилання апелянта на те, що відсутність належного документального підтвердження витрат на правову допомогу, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат у повному обсязі, суд зазначає, що законодавство вимагає документального підтвердження та доведення витрат, при цьому не встановлює вичерпного чи обов`язкового переліку документів які необхідні надати, вказаний доказ не є обов`язковим для підтвердження понесених судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходив з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та на думку суду, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підставі для задоволення заяви у визначеному розмірі. Відповідач не довів не співмірність витрат заявлених до відшкодування, визначених судом першої інстанції, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.

За положенням ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров