Постанова

від 21.02.2024 по справі 320/2093/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2093/23 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Київської міської державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", про визнання нормативно-правового акта протиправним і нечинним,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Київської міської державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс", у якому просив суд визнати протиправним та нечинним з моменту підписання розпорядження Київської міської військової адміністрації від 07.11.2022 № 735 "Про встановлення тарифів на послуги за користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що спірним розпорядженням встановлено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Киівтранспарксервіс». 17.11.2022 відносно позивача, головним інспектором з паркування відділу контролю за утримання майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В.Курочка винесено постанову про адміністративне стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000389703 та за статтею 152-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 700 грн, тому зауважив, що вказане розпорядження є нормативно-правовим актом, що був застосований до позивача у зв`язку із притягненням до адміністративної відповідальності та є протиправним, через те, що останнє не було зареєстровано відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92, положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, що суттєвим процедурним порушенням, до того ж, позивач вважає, що встановлені оскаржуваним розпорядженням тарифи на паркування є необґрунтованими.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та нечинним розпорядження Київської міської військової адміністрації від 07.11.2022 № 735 "Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови у розподілі інших судових витрат в частині 375,98 грн, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити у частині розподілу судових витрат, доповнивши п. 3 резолютивної частини рішення.

Також, не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за скаргами ОСОБА_1 , Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", Київської міської державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. та призначено апеляційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.12.2023.

20.11.2023, під № 44826 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги відповідача та третьої особи.

20.12.2023 розгляд апеляційних скарг було відкладено за клопотанням третьої особи та призначено на 17.01.2024.

17.01.2024 розгляд апеляційних скарг було відкладено за клопотанням третьої особи, призначено наступне судове засідання на 07.02.2024. Також, судом ухвалено продовжити строки розгляду апеляційних скарг.

07.02.2024 судом оголошено по справі перерву до 21.02.2024.

У судовому засіданні 21.02.2024 позивач вимоги власної апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, щодо апеляційних скарг відповідача та третьої особи заперечував проти їх задоволення.

Представники відповідача та третьої особи підтримали власні апеляційні скарги та іншої сторони, проти скарги позивача заперечували.

21.02.2024 судом оголошено вступну і резолютивні частини постанови.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням № 735 від 07.11.2022 Київської міської військової адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс», встановлено тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються Комунальним підприємством «Киівтранспарксервіс», зокрема, за 1 місце за 1 годину залежно від територіальної зони платного паркування: І зона 35 грн., ІІ зона 25 грн., ІІІ зона 5 грн.

Вказане Розпорядження №735 прийнято відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини третьої статті 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ., Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій», пункту 30 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1342, постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів», рішень Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві» та від 22.01.2015 № 22/887 «Про затвердження Концепції розвитку паркувального простору в місті Києві», з урахуванням рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 58/923), розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2012 № 1719 «Про затвердження коефіцієнтів завантаженості майданчиків для платного паркування транспортних засобів» та розпорядження начальника Київської міської військової адміністрації від 04.10.2022 № 682 «Про затвердження Програми розвитку паркувального простору міста Києва на 2023 рік», з метою встановлення економічно обґрунтованих тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у місті Києві.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 Статуту Комунального підприємства «Київтранспарксервіс», КП «Київтранспарксервіс» створене згідно з рішенням Київської ради від 15.03.2007 № 261/922. Підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 4.1. Статуту, КП «Київтранспарксервіс» у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, указами та розпорядженнями Президента України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, іншими нормативними актами та цим Статутом.

Врегулювання механізму формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2010 № 258 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів» (далі - Порядок № 258).

Згідно з п. 1 Порядку № 258, оператор юридична особа або фізична особа-підприємець, яка відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування майданчиками та забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів.

Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», згідно з рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 № 930/1591 «Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві», визначене єдиним оператором з паркування транспортних засобів та стягнення збору за місця для паркування транспортних засобів.

Так, підставою для звернення позивача до суду із даним позов стали обставини винесення 17.11.2022 головним інспектором з паркування відділу контролю за утримання майданчиків для паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В. Курочка постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, що зафіксовано у режимі фотозйомки (відеозапису), серії 1КІ № 0000389703, наданої до справи позивачем.

Згідно постанови вбачається, що 17.11.2022 о 13 год. 18 хв. на майданчику для платного паркування на вул. Стрілецькій (вздовж проїзної частини з непарного боку) у м. Києві було виявлено належний ОСОБА_1 транспортний засіб Ford Escape без оплати за паркування, що кваліфіковано як адміністративне правопорушення, передбачене статтею 152-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 700 грн.

Позивач вважає, що Розпорядження № 735 є нормативно-правовим актом, що був застосований до нього у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності за статтею 152-1 КУпАП та у диспозиції цієї норми адміністративний проступок визначений як «порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування», а у санкції встановлено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому перебував транспортний засіб у момент порушення, встановлення наявності складу проступку за статтею 152-1 КУпАП і визначення розміру штрафу безпосередньо залежить від встановлених тарифів, наполягає, що спірне Розпорядження № 735 є протиправним, а притягнення до юридичної відповідальності за його порушення безпосередньо порушує його права та стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що Розпорядження № 735, як нормативно-правовий акт, є протиправним та не чинним, оскільки не було зареєстровано належним чином через Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану Київська міська державна адміністрація лише набула нового правового статусу Київська міська військова адміністрація, та не була позбавлена обов`язку здійснювати реєстрацію Розпорядження №735; визначення інвестиційної складової у складі тарифів і розподіл її між тарифами різних зон паркування є протиправним, вчинено на положеннях Порядку № 682, що не відповідає принципу верховенства права, оскільки допускають нічим не обмежену дискрецію суб`єкта владних повноважень; під час ухвалення спірного Розпорядження №735 відповідач врахував інвестиційну програму на 2023 рік попри безстроковий характер дії тарифів.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Київська міська військова адміністрація не є окремим органом державної влади, а є з додатковим визначеним законодавством та чинним Указом Президента України № 68/2022 правовим статусом, який набула КМДА в умовах воєнного стану та такою, що продовжує бути виконавчим органом місцевого самоврядування і одночасно місцевим органом виконавчої влади у місті Києві, тому зобов`язана забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих нею, саме як місцевим органом виконавчої влади та, як виконавчим органом Київської міської ради. Розпорядження № 735 належить до нормативно-правового акту, яке підлягає державній реєстрації, оскільки воно встановлює тарифи, які мають неперсоніфікований характер та розраховані на неодноразове застосування. Також, судом відхилено посилання на те, що Київська міська військова адміністрація не є в переліку тих суб`єктів, які мають подавати на реєстрацію прийняті нормативно-правові акти, оскільки відповідач у справі лише набув нового статуту але не звільнений від обов`язку щодо належної реєстрації в Міністерстві юстиції нормативно-правового акту, зокрема Розпорядження № 735 від 07.11.2022, відтак, видання Київською міською державною адміністрацією нормативно-правового акту у статусі військової адміністрації підлягає державній реєстрації. Також, судом досліджено, що переліком нормативно-правових актів, які були зареєстровані Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) у 2022 році, серед іншого, є нормативно-правові акти, видавниками яких є обласні державні адміністрації, що набули статус військових адміністрацій. Таким чином, за висновками суду, відповідачем по справі було порушено положення Указу Президента України № 493/92 та Положення № 731, не подано на державну реєстрацію спірне Розпорядження № 735 від 07.11.2022 до Мін`юсту, не включено до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду та не опубліковано в бюлетені «Офіційний вісник України», що є самостійною підставою та наслідком для визнання його протиправним та нечинним.

Позивач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що ним оскаржується рішення суду виключно в частині вирішення питання судових витрат, зокрема, витрат на пересилання поштової кореспонденції іншим учасникам справи, проте, висновки суду першої інстанції, покладені в основу відмови в їх стягненні є помилковими, адже про понесення таких витрат позивач повідомляв суд у порядку та строки, визначені процесуальним законодавством.

Доводи апеляційної скарги відповідача:

- Указом Президента України утворено саме тимчасовий державний орган - Київську міську військову адміністрацію, а не додатковий правовий статус, який набула КМДА в умовах воєнного стану;

- КМВА є тимчасовим органом та не підлягає реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- щодо висновку суду про те, що попереднє розпорядження було зареєстровано в органах юстиції, то воно було прийнято КМДА а не КМВА.

Доводи апеляційної скарги третьої особи:

- судом було неправильно надано правову оцінку статусу військової адміністрації, та не враховано, що видані нею акти, не підлягають реєстрації, позаяк, військові адміністрації не є в переліку органів, акти яких підлягають обов`язковій реєстрації;

- права позивача не є порушеними оскаржуваним розпорядженням.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за нормами ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Водночас, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа має право на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільних прав, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Крім порушеного права, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес особи.

Колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційних скарг щодо відсутності порушеного права позивача спірним розпорядженням, як наслідок, відсутність права на звернення до суду з даним позовом, вказує на те, що вказане питання першочергово підлягає дослідженню, позаяк, за встановлення відсутності порушеного права, є самостійною та першочерговою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. У даному випадку, оскаржуване позивачем розпорядження стосуються затвердження тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів у м. Києві, які надаються КП «Київтранспарксервіс», а позивач є мешканцем міста Києва та споживачем послуг на користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів за тарифами, встановленими органами місцевого самоврядування, що дає підстави для висновку про наявність у позивача законного інтересу у спірних правовідносинах, до того ж, колегія суддів вважає, що окрім інтересу, у позивача наявне право, яке дає підстави для ініціювання судового процесу, зокрема, не є спірним притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 152-1 КУпАП та у диспозиції цієї норми адміністративний проступок визначений, як «порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування», а у санкції встановлено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому перебував транспортний засіб у момент порушення, встановлення наявності складу проступку за статтею 152-1 КУпАП і визначення розміру штрафу безпосередньо залежить від встановлених тарифів.

Тож, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про те, що Розпорядження № 735 поширюється на позивача, як особу, яка розміщує транспортні засоби на майданчиках для паркування та впливає на його права та інтереси, зокрема, на визначення штрафу в разі встановлення/фіксування факту адміністративного проступку за визначеною статтею КУпАП, розмір якого визначається від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому перебував транспортний засіб позивача у момент фіксування порушення, відтак, останній має право на звернення із даним позовом до суду.

Щодо доводів позивача про допущення відповідачем суттєвого процедурного порушення, що виразилось у відсутності реєстрації оскаржуваного рішення в органах юстиції, слід звернути увагу на тому, що згідно ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до підпунктів 2, 8 пункту «а» статті 28 Закону України від 21.05.1997 № 280/97 «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97), до власних самоврядних повноважень виконавчих органів міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги; підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів.

За пунктом «б» статті 28 Закону № 280/97, до делегованих повноважень виконавчих органів міських рад належить 1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов`язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; 2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; 3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території.

Згідно з частиною третьою статті 28-1 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів», тарифи на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до порядку формування цих тарифів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Київської міської ради «Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної чисельності» від 20.06.2002 № 28/28 відповідно до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви «Київська міська державна адміністрація».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» 15 січня 1999 року № 401-XIV (далі - Закон № 401-XIV), Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Так, згідно ст. 10-1 Закону № 401-XIV, виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Тож, КМДА має подвійний правовий статус, який полягає у тому, що вона одночасно є виконавчим органом місцевого самоврядування і місцевим органом виконавчої влади (місцевою Державною адміністрацією).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, було введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022., який і наразі триває.

Відповідно до приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII), на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до положень ч. 4 ст.4 Закону № 389-VIII, у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування ч. 8 ст. 4 Закону № 389-VIII.

Колегією суддів досліджено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022, було утворено, серед іншого, Київську міську військову адміністрацію і встановлено, що КМДА та її голова набуває статусу Київської міської військової адміністрації і її начальника, відповідно.

Ключовим, є вирішення наданому законодавством статусу військової адміністрації, зокрема, чи є військова адміністрація окремим тимчасовим органом державної влади, на якого не розповсюджуються приписи законодавства щодо реєстрації виданих актів, чи доповнення особливим правовим статусом відповідного органу державної адміністрації пов`язаним з введенням в Україні воєнного стану, з поширенням прав та обов`язків, обов`язкових для відповідної державної адміністрації.

Колегія суддів вважає, що Київська міська військова адміністрація не є саме окремим органом державної влади, а є додатковим визначеним законодавством та чинним Указом Президента України № 68/2022 правовим статусом, який набула КМДА в умовах воєнного стану та такою, що продовжує бути виконавчим органом місцевого самоврядування і одночасно місцевим органом виконавчої влади у місті Києві.

Доречним з даного приводу є посилання суду першої інстанції на те, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до якого внесені відомості про юридичну особу із - Київська міська державна адміністрація за ідентифікаційним кодом 00022527, при цьому, окремої юридичної особи із назвою - Київська міська військова адміністрація в ЄДР не зареєстровано, тому, мова йде про одну юридичну особу, яка під час дії праового режиму воєнного стану має додатковий обсяг повноважень та окремі аспекти здійснення управління.

У контексті посилань на статус КМВА тимчасового державного органу, у такому разі було б перевищенням повноважень встановлювати тарифи, які є компетенцією саме КМДА.

Указом Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Указ Президента № 493/92), з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно п. 2 Указу Президента № 493/92, державну реєстрацію здійснюють: нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України; нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим; нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Севастополі управління юстиції. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України та управління юстиції складають державні реєстри зареєстрованих ними нормативно-правових актів.

Відповідно до приписів п. 3 Указу Президента № 493/92, нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

За змістом п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (далі - Положення № 731), державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які є суб`єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», цього Положення та інших актів законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

У силу норм п. 2, 3 Положення № 731, Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

На державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб`єктами нормотворення в електронній (через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки) або паперовій формі в порядку, визначеному Мін`юстом, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

З урахуванням наведеного, логічним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов`язаний забезпечити подання на державну реєстрацію нормативно-правові акти, які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, виданих ним, як місцевим органом виконавчої влади та, як виконавчим органом Київської міської ради, позаяк, оскаржуване розпорядження встановлює тарифи, які мають неперсоніфікований характер та розраховані на неодноразове застосування.

Також, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Закон не містить безпосередніх норм щодо державної реєстрації нормативно-правових актів військових адміністрацій, проте, у разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій, тобто, військові адміністрації утворюються на базі відповідних державних адміністрацій. У свою чергу, повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Військові адміністрації фактично діють як місцеві органи виконавчої влади, а спрямування, координацію та контроль за їх діяльністю здійснює у межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України. Отже, з урахуванням аналізу норм законодавства та за відсутності підстав щодо виконання військовими адміністраціями функцій органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що нормативно-правові акти військових адміністрацій мають подаватися на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції, за виключенням актів, зокрема, персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо; дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми; оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення); якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів; спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; рекомендаційного, роз`яснювального та інформаційного характеру тощо.

Тож, за даних обставин, відповідач лише набув нового особливого статуту, проте не звільнений від обов`язку щодо належної реєстрації в Міністерстві юстиції нормативно-правового акту, зокрема Розпорядження № 735 від 07.11.2022, відтак, видання Київською міською державною адміністрацією нормативно-правового акту у статусі військової адміністрації підлягало державній реєстрації. До того ж, під час розгляду даного спору, судом першої інстанції було додатково досліджено, що переліком нормативно-правових актів, які були зареєстровані Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) у 2022 році, серед іншого, є нормативно-правові акти, видавниками яких є обласні державні адміністрації, що набули статус військових адміністрацій.

Водночас, оскаржуване розпорядження відповідачем не було зареєстровано, що підтверджується листом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.11.2022 № П-6-10-51/553, надане позивачем до справи та дослідженого судом, яке повідомило, що будь-які документи щодо державної реєстрації Розпорядження № 735 до нього не надходили. Вказані обставини не є спірними.

Таким чином, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що відповідачем було порушено положення Указу Президента України №493/92 та Положення № 731, адже не подано на державну реєстрацію Розпорядження №735 від 07.11.2022 до Мін`юсту, не включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду та не опублікована в бюлетені «Офіційний вісник України», що є самостійною підставою та наслідком для визнання його протиправним та нечинним, адже вказане порушення не є формальним та суттєво впливає на дотримання осоновоположних принципів законності, верховенства права та належного урядування.

У контексті зазначеного вище, а також доводів учасників справи та апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суттєве процедурне порушення прийняття нормативно-правового акта, є самостійною та достатньою підставою для його скасування, при цьому, колегія суддів не перевіряла доводи та посилання позивача на необґрунтованість/відсутність належного обґрунтування складових тарифу/інвестиційної складової встановлених тарифів оскаржуваним розпорядженням, позаяк, це не було підставою для прийняття оскаржуваного рішення суду, а судом апеляційної інстанції підтверджено висновки суду першої інстанції про процедурні порушення видання оскаржуваного акта.

Мін`юст запобігає появі незаконних нормативно-правових актів через процедуру відмов у їх державній реєстрації. Нормативно-правовий акт, у державній реєстрації якого відмовлено, підлягає скасуванню органом, що його видав. Якщо при проведенні правових експертиз виявлено ряд невідповідностей, такий нормативно-правовий акт може бути повернутий Міністерством юстиції України на доопрацювання. У разі повернення нормативно-правового акта суб`єкт нормотворення повинен урахувати всі зауваження реєструючого органу, усунути виявлені порушення і протягом

З урахуванням наведеного, позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та нечинним Розпорядження № 735 від 07.11.2022, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. підлягає залишенню без змін в цій частині, відповідно, за ст. 316 КАС України, апеляційні скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Київської міської державної адміністрації задоволенню не підлягають.

У контексті доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи в розподілі судових витрат на пересилання поштової кореспонденції, виходив з того, що останні заявлені до суду в судових дебатах без дотримання вимог ст. 139 та ст. 143 КАС України щодо подання відповідної обґрунтованої заяви до суду до судових дебатів, водночас, за ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ч. 7 цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У даному ж випадку, важливим для врахування є те, що на момент завершення судових дебатів, усі докази з приводу судових витрат, про які заявляв апелянт, вже були подані та містяться в матеріалах справи (чеки, поштові накладні, супровідні листи). У судових дебатах позивач зазначав про те, що не бажає подавати будь-які додаткові докази і просив здійснити розподіл усіх судових витрат у розмірі, що підтверджений наявними у матеріалах справи доказами, при цьому, за даних обставин, процесуальний закон подання додаткових заяв не вимагає.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що документально підтверджені позивачем судові витрати у розмірі 375,98 грн підлягають стягненню на його користь, адже пов`язані з розглядом справи та є підтвердженими, тому, за ст. 317 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. - змінити у частині розподілу судових витрат, доповнивши п. 3 резолютивної частини рішення. У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. - залишити без змін.

Інші доводи апеляційних скарг на висновки колегії суддів не впливають та не є самостійною підставою для задоволення апеляційної скраги.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" та Київської міської державної адміністрації - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. змінити у частині розподілу судових витрат, доповнивши п. 3 резолютивної частини рішення:

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій та підготовкою до розгляду справи, у розмірі 375,98 грн (триста сімдесят п`ять гривень 98 коп).

У іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко

Повний текст постанови складено 23.02.2024.