Постанова

від 22.02.2024 по справі 380/9660/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9660/23 пров. № А/857/15845/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Гудима Л. Я., Затолочного В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року (головуючий суддя: Кухар Н.А., місце ухвалення - м. Львів) у справі № 380/9660/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною і скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» (далі- ТОВ «Капіталпромбуд» позивач) 04.05.2023 звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 350215 від 11.01.2023.

Обґрунтовує позов тим, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні закону, оскільки транспортний засіб VOLVO FM 480 д.н.з. НОМЕР_1 , який зупинено під час перевірки посадовими особами відповідача, на праві власності належить позивачу, однак надано в оренду ТзОВ «Спецмонтажзахід». Відтак, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності та накладення на нього адміністративно-господарського штрафу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у задоволені позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що судом не було здійснено усіх заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі та на аналогічні підстави викладені в позовній заяві, а також те, що договір найму є належним та достатнім доказом для доведення вказаної обставини.

Відповідач, 17.11.2023 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 листопада 2022 року контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку № 011596 від 28.11.2022 року проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами складений акт № 348033 від 29.11.2022 року.

Під час перевірки виявлено порушення cт. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», при перевезенні вантажу (щебінь) у водія відсутня товарно-транспортна накладна або інший документ, визначений законодавством на вантаж.

На підставі акту перевірки, відповідачем 11.01.2023 прийнято постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 350212, в якій зазначено, що позивачем допущено перевезення пасажирів та вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. ст. 39 і 48, відповідальність за яке передбачене ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна на перевезення вантажу та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено здійснення транспортним засобом позивача вантажних перевезень без оформлення необхідних документів, які передбачені законодавством, що є складом правопорушення, за яке абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

А також оскільки позивачу відмовлено у задоволенні цього позову, підстави для присудження на його користь понесених судових витрат у справі відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 11статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

За приписами частини 3 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (пункт 8 Положення № 103).

Згідно з пунктом 15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом

Відповідно до положень статті 48 Закон № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суб`єктом відповідальності за встановлене правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за перевищення допустимої ширини транспортного засобу при перевезенні вантажу із значним перевищенням, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

На підтвердження обставини, що позивач не є автомобільним перевізником, до матеріалів позовної заяви долучено: договір про оренду транспортного засобу № 01/01-22 від 02 січня 2022 року та товарно-транспортну накладну № Л23 від 29.11.2022ю

Так, згідно договору про оренду транспортного засобу № 01/01-22 від 02 січня 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмотажзахід» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» укладено договір про оренду транспортного засобу № 01/01-22 (Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Орендодавець зобов`язується надати Орендарю в строкове платне користування вантажний самоскид марки VOLVO FM480 з державними реєстраційними номерами НОМЕР_1 .

Розмір орендної плата визначається в Додатку цього договору (пункт 4.1 Договору).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що за договором найму транспортного засобу з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (стаття 762 ЦК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зважаючи на те, що не має доказів досягнення угоди зі усіх істотних умовами договору оренди транспортного засобу, а саме орендна плата з урахуванням її індексації, тому відповідно до статті 683 ЦК України договір не є укладеним.

Суд апеляційної інстанції зауважує що, оскільки у договорі про оренду транспортного засобу не зазначена сума орендної плати, а підтвердження платежів за договором відсутні, такий договір не може слугувати підставою для визнання цієї обставини, що у межах спірних правовідносин автомобільним перевізником було Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецмотажзахід», як сторона (Орендар) цього договору, а не ТОВ «Капіталпромбуд».

Відповідно до матеріалів справи Відповідачем була долучено копію накладної № 4 від 29.11.2022.

Вище вказана накладна не є документом, який у розумінні ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та відправником (вантажовідправником).

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

При встановленні посадовими особами органу державного контролю факту перевезення вантажів з недотриманням Закону № 2344-III, джерелом інформації про суб`єкта відповідальності за таке порушення законодавства про автомобільний транспорт є насамперед відомості товарно-транспортної накладної, яка супроводжує вантаж, про автомобільного перевізника, оскільки перевізник може не співпадати з водієм, який керує транспортним засобом, чи власником (користувачем) транспортного засобу, зазначеним у реєстраційних документах.

Тому відомості товарно-транспортної накладної, зокрема про особу автомобільного перевізника, повинні бути обов`язково зафіксовані посадовими особами органу державного контролю у відповідних документах .

У своїх поясненнях до акту № 348033 від 29.11.2022 року водій вказав, що через відсутність світла не було можливості роздрукувати накладну. Відомостей про те, що перевізником є ТзОВ «Спецмонтажзахід» в акті перевірки водієм зазначено не було.

Відтак, судом встановлено, що на момент проведення перевірки у водія були відсутня товарно-транспортна накладна на перевезення вантажу.

При цьому, санкція абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України № 2344-III передбачає відповідальність саме за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

З вказаних підстав судом першої інстанції було правильно зроблено висновок, що долучену до матеріалів справи позивачем товарно-транспорту накладну № Л23 від 29.11.2022 року не варто брати до уваги, оскільки вона не була пред`явлена інспекторам при перевірці.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наданий позивачем договір оренди транспортного засобу № 01/01-22 від 02.01.2022, без доказів його виконання не підтверджує факту здачі в оренду транспортного засобу Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд».

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки оскаржувана постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 350215 від 11.01.2023 є правомірною, а тому підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Капіталпромбуд» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталпромбуд» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 липня 2023 року у справі № 380/9660/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний