Постанова

від 13.02.2024 по справі 755/1983/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №755/1983/23 Головуючий у 1 інстанції: Арапіна Н. Є.

Провадження №22-ц/824/683/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

13 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Гаращенка Д.Р.

суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,

при секретарі Дуб С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» за участі третьої особи ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Просив суд визнати протиправним та скасувати наказ №992/2022-К від 07.09.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді керівника відділу ЗЕД в ТОВ «ГЕРА» з дня звільнення; стягнути з ТОВ «ГЕРА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення.

Свої вимоги мотивував тим, що 07 вересня 2022 року наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» № 992/2022-К позивача звільнено з посади керівника відділу ЗЕД з 07 листопада 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, про що він дізнався 21 листопада 2022 року. Позивача не було повідомлено про скорочення посади та його звільнення, не запропоновано наявні вакантні посади, не враховано переважне право на залишення на роботі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.07.2023 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог діючого законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, 28.07.2023, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вважає рішення Дніпровський районний суд м. Києва від 28.07.2023 незаконним та таким, яке суперечить завданням цивільного судочинства, оскільки в її основу покладено висновки, які не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції встановлено що паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Зазначив, що наданні з електронної пошти копії не є належним доказом оскільки суддею першої інстанції не встановлено щодо належності зазначеної електронної пошти, а докази подані з порушенням процесуальних норм. Позивач повідомляв, що електронна пошта не належить йому, а належить відповідачу та позивач нею не користується.

Вказує, що відповідач не повідомляв позивача про його скорочення та подальше звільнення з даного підприємства належним чином.

Під час скорочення штату та звільнення позивача не виконав вимоги частини 1-3 ст. 492 КЗпП України, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Вважає, що звільнення Позивача у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників вчинено з порушенням КЗпП України, що є підставою для скасування наказу, виплати середнього заробітку та поновлення на посаді.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

12 лютого 2024 року представником відповідача ТОВ «ГЕРА» - Курлаповим М.Д. подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник відповідача - Курланов М.Д. в судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

13 лютого 2024 року представником апелянта було подано клопотання про відкладення розгляду справи. Вислухавши думку часників процесу колегія суддів залишила клопотання без задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 , 4 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Інші учасники справи в судове засідання також не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з посади керівника відділу ЗЕДУ з 07 листопада 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

На підтвердження щодо попередження позивача за 2 місяці про наступне звільнення третьою особою надано повідомлення, відправлені електронною поштою та повідомлення, які є відповіддю (а.с.104-107).

Щодо твердження представника позивача про порушення порядку надання листування електронною поштою, суд вважає таке.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа.

В свою чергу повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, подання якого в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису.

Електронне листування між особами як доказ у справі лише в тому випадку, якщо має можливість встановити авторів листування та його зміст.

З урахуванням його змісту, обговорюваних деталей, судом першої інстанції було встановлено, що листи були направлені позивачу та останнім на листи було надано відповіді.

Вказавши, що доказ є автентичним та таким, що підтверджує дотримання відповідачем вимог закону щодо попередження працівника за 2 місяці про наступне звільнення.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» 30 вересня 2021 року затверджено штатний розклад від 01 жовтня 2021 року у кількості 65 штатних одиниць (а.с. 49).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» від 05 вересня 2022 року вирішено внести зміни у штатний розпис Товариства у зв`язку зі скороченням посад: керівника відділу ЗЕД, начальника відділу оперативного друку, завідуючого господарством, начальника відділу маркетингу (а.с. 49).

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» виведено зі штатного розпису ТОВ «ГЕРА» посаду керівника відділу ЗЕД (а.с. 87).

Відповідно директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» затверджено штатний розклад від 07 вересня 2022 року у кількості 54 штатних одиниць (а.с. 46).

Підставами для звільнення позивача 07 вересня 2022 року вказано наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення на адресу електронної пошти, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення Укрпоштою за адресою реєстрації та проживання позивача (а.с. 11).

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених судових рішень в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Колегією суддів було встановлено, що позивача було повідомлено про звільнення за два місяці, що підтверджується рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Переважного права на залишення на роботі позивач не мав.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 492 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до постанови Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Представником відповідача надано суду копії штатного розпису товариства від 01 листопада 2021 року та від 07 вересня 2022 року (а.с. 46, 47); копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.48); копію рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» від 05 вересня 2022 року щодо внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад та створення комісії; про розгляд питання про звільнення у зв`язку із скороченням посади керівника відділу ЗЕД ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.49); копія наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» № 991.2/2022-К від 07 вересня 2022 року про затвердження штатного розпису (а.с.52).

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено з посади керівника відділу ЗЕДУ з 07 листопада 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників.

На підтвердження попередження позивача за 2 місяці про наступне звільнення третьою особою надано повідомлення, відправлені електронною поштою та повідомлення, які є відповіддю (а.с.104-107).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те що відповідач не повідомив позивача про скорочення так як матеріали справи містять докази щодо належного повідомлення і листування відповідача з приводу отриманої ним інформації про звільнення.

У постанові від 22.12.2021 Верховний Суд в справі № 303/7958/17 зазначив, що законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.

Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.

Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, подання якого в паперовій копії не є недопустимим.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 76 ЦПК України).

У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп`ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп`ютера або пристрою, схожого на комп`ютер) і містять відповідні метадані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про дотримання відповідачем вимог закону щодо попередження працівника за 2 місяці про наступне звільнення, а доводи про те що не було запропоновано відповідачем вакантні посади є безпідставними.

Директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» 30 вересня 2021 року затверджено штатний розклад від 01 жовтня 2021 року у кількості 65 штатних одиниць (а.с. 49).

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» від 05 вересня 2022 року вирішено внести зміни у штатний розпис Товариства у зв`язку зі скороченням посад: керівника відділу ЗЕД, начальника відділу оперативного друку, завідуючого господарством, начальника відділу маркетингу (а.с. 49).

Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» виведено зі штатного розпису ТОВ «ГЕРА» посаду керівника відділу ЗЕД (а.с. 87).

Відповідно директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» затверджено штатний розклад від 07 вересня 2022 року у кількості 54 штатних одиниць (а.с. 46).

Підставами для звільнення позивача 07 вересня 2022 року вказано наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення на адресу електронної пошти, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення Укрпоштою за адресою реєстрації та проживання позивача (а.с. 11).

Будь-яких належних та допустимих доказів наявності вакантних посад та недотримання вимог врахування переважного права позивачем не надано.

З урахуванням викладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді. Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення її на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2024 року.

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді В.І. Олійник

Л.П. Сушко