Постанова

від 24.05.2024 по справі 755/1983/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2024 року

м. Київ

справа № 755/1983/23

провадження № 61-4043св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕРА»,

третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зінкевич Дмитро Валерійович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Арапіної Н. Є. від 28 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р.,

Олійника В. І., Сушко Л. П., від 13 лютого 2024 року,і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог

1. У лютому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ГЕРА», третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 07 вересня 2022 року наказом директора ТОВ «ГЕРА» № 992/2022-К його було звільнено з посади керівника відділу зовнішньо-економічної діяльності (ЗЕД) з 07 листопада

2022 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, про що він дізнався 21 листопада 2022 року.

3. Позивач вказував, що його не було повідомлено про скорочення посади та звільнення, не запропоновано наявні вакантні посади, не враховано переважне право на залишення на роботі.

4. З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити: визнати протиправним та скасувати наказ № 992/2022-К від 07 вересня

2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити його на посаді керівника відділу ЗЕД в ТОВ «ГЕРА» з дня звільнення; стягнути з ТОВ «ГЕРА» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог діючого трудового законодавства. Оскільки вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а тому до задоволення не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року - без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки роботодавцем було дотримано вимог закону щодо попередження позивача за два місяці про наступне звільнення, а доводи про те що позивачу не було запропоновано відповідачем вакантні посади визнані безпідставними. Будь-яких належних та допустимих доказів наявності вакантних посад та недотримання вимог врахування переважного права позивачем не надано.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

9. 20 березня2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат

Зінкевич Д. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 28 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши,

що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 09 серпня

2017 року у справі № 6-1264цс17, постановах Верховного Суду від 15 квітня 2019 року у справі № 443/636/18, від 03 квітня 2020 року у справі № 360/2251/19, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 30 червня 2020 року у справі № 369/11032/17, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 07 липня 2021 року у справі № 587/205/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 683/1084/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. На думку заявника, суди дійшли неправильних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не дослідили належним чином докази, які підтверджують, що він не отримував копії наказу про заплановане звільнення за два місяці ні засобами поштового зв`язку, ні засобами електронної пошти. Вказує, що він не мав змоги вести листування електронною поштою із відповідачем, оскільки вона належить самому відповідачу, який розпоряджається електронною поштою працівників на власний розсуд. Дії роботодавця щодо звільнення вважає недобросовісними, а подані ним докази недопустимими. Заявник стверджує, що він не вів переписку з роботодавцем з приводу його попередження про звільнення у зв`язку із скороченням штатної чисельності. Під час вирішення спору судами не було взято до уваги докази, подані стороною позивача.

12. Згідно з доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводи позивача про те, що він має переважне право на залишення на роботі, оскільки є першим засновником ТОВ «ГЕРА» та з самого початку працював на посаді керівника відділу ЗЕД.

13. Позивач вказує, що роботодавець під час скорочення штату та звільнення його із займаної посади не виконав вимоги частини першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, а тому є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/1983/23.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

15. У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ГЕРА» вказує, що суди дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. На момент звільнення позивача із займаної посади на підприємстві були відсутні вакантні посади, які б міг зайняти позивач. Позивач є засновником та кінцевим бенефіціарним власником інших товариств та підприємств, займає посаду директора ТОВ «Совт Маркет». При звільненні позивача із займаної посади було дотримано вимог трудового законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16. Директором ТОВ «ГЕРА» 30 вересня 2021 року затверджено штатний розпис від 01 жовтня 2021 року у кількості 65 штатних одиниць.

17. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ГЕРА» № 95 від 05 вересня 2022 року вирішено внести зміни до штатного розпису товариства у зв`язку зі скороченням посад: керівника відділу ЗЕД, начальника відділу оперативного друку, завідуючого господарством, начальника відділу маркетингу.

18. Наказом директора ТОВ «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку із скороченням посад (професій) та створення комісії» виведено з штатного розпису ТОВ «ГЕРА» посаду керівника відділу ЗЕД.

19. Директором ТОВ «ГЕРА» затверджено штатний розпис

від 07 вересня 2022 року у кількості 54 штатних одиниць, посада яку займав позивач відсутня.

20. ОСОБА_1 звільнено з посади керівника відділу ЗЕД ТОВ «ГЕРА»

з 07 листопада 2022 року у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

21. Підставами для звільнення ОСОБА_1 07 вересня 2022 року вказано наказ директора ТОВ «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення на адресу електронної пошти, повідомлення про заплановане звільнення від 07 вересня 2022 року шляхом відправлення АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою реєстрації та проживання позивача.

22. Рекомендоване поштове відправлення про вручення поштового відправлення отримано ОСОБА_1 24 вересня 2022 року.

23. ОСОБА_2 на підтвердження направлення попередження позивачу про наступне звільнення за два місяці надав повідомлення, відправлені електронною поштою, та повідомлення, які є відповіддю ОСОБА_1 на отриманні повідомлення про його звільнення.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

25. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантовано право на працю та захист від незаконного звільнення.

29. Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

30. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

31. Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

32. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах

від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі

№ 201/6689/19).

33. Разом з тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

34. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

35. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

36. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

37. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

38. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

39. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

40. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

41. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

42. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи підстави позову й вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не встановив порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП

України - у зв`язку із скороченням штату працівників, зокрема посади, яку обіймав позивач.

43. Судами встановлено, що директором ТОВ «ГЕРА» 30 вересня 2021 року було затверджено штатний розклад від 01 жовтня 2021 року у кількості 65 штатних одиниць, до якої входила займана позивачем посада - керівник відділу ЗЕД ТОВ «ГЕРА».

44. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ГЕРА» № 95 від 05 вересня 2022 року вирішено внести зміни до штатного розпису товариства у зв`язку зі скороченням посад, зокрема посади яку займав позивач - керівник відділу ЗЕД. У рішенні загальних зборів учасників товариства зазначено, що скорочення штату працівників відбулося у зв`язку із зменшенням об`ємів продажів та важкою економічною ситуацією на підприємстві.

45. Наказом директора ТОВ «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису у зв`язку зі скороченням посад (професій) та створення комісії» виведено із штатного розпису ТОВ «ГЕРА» посаду керівника відділу ЗЕД ТОВ «ГЕРА». Директором ТОВ «ГЕРА» затверджено штатний розклад від 07 вересня 2022 року у кількості 54 штатних одиниці.

46. На час попередження позивача про звільнення (07 вересня 2022 року) та протягом часу з дня попередження і до дня звільнення (07 листопада 2022 року), а також безпосередньо у день звільнення були відсутні вакантні посади, які б роботодавець мав запропонувати позивачу і які він міг обіймати.

47. Слід зазначити, у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17 (провадження № 61-1863св20), на яку послався апеляційний суд, зазначено, що законодавством про працю не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про скорочення чисельності або штату працівників. Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці є надання працівникові можливості завчасно визначитися із майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу.

48. Під час вирішення спору судами надано належну оцінку повідомленню позивача та його обізнаності щодо майбутнього звільнення у зв`язку із скороченням займаної ним посади, а саме: листуванню засобами електронного зв`язку (електронною поштою), зі змісту якого вбачається, що директором ТОВ «ГЕРА» позивача було повідомлено про його вивільнення 07 вересня 2022 року. 08 вересня 2022 року позивачем надано відповідь на лист щодо його звільнення із займаної посади.

49. Окрім зазначеного матеріали справи містять докази отримання позивачем поштового відправлення, а саме наказу директора ТОВ «ГЕРА» № 991.1/2022-К від 07 вересня 2022 року, про заплановане звільнення з 07 листопада 2022 року.

50. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що роботодавець довів, що позивача було вивільнено з дотриманням вимог КЗпП України, а доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі.

51. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

52. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, надав належну оцінку як кожному доказу окремо, так і доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

53. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послався заявник у касаційній скарзі.

54. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального чи порушенням норм процесуального права.

55. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

56. Враховуючи наведене, встановивши у межах доводів касаційної скарги відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Зінкевич Дмитро Валерійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович