Постанова

від 19.02.2024 по справі 367/2279/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 367/2279/23 головуючий у суді І інстанції Одарюк М.П.

провадження № 22-ц/824/717/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Вищої школи публічного управління, поданою представником - адвокатом Кривенком Володимиром Володимировичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який згодом був уточнений, до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним наказу від 31 січня 2023 року № 103-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 » та стягнення 69 128 (шістдесят дев`ять тисяч сто двадцять вісім) грн. 32 коп., як різницю між середнім заробітком та оплатою за простій за період з 02 лютого 2023 року по 03 квітня 2023 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що у жовтні 2020 року він був прийнятий на посаду заступника начальника управління розроблення програм підвищення кваліфікації - начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації Тренінгового центру Української школи урядування. Пунктом 1 Голови Національного агентства України з питань державної служби № 104-22 від 27 жовтня 2022 року «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління.

01 лютого 2023 року, наказом № 103-к від 31 січня 2023 року позивачу повідомлено про оголошення простою у зв`язку з відсутністю організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану із виплатою двох третин посадового окладу, з 02 лютого 2023 року, з яким позивача ознайомлено 01 лютого 2023 року.

Позивач вказав, що у наказі № 103-к від 31 січня 2023 року посилання на положення ст. 34 КЗпП України, як на підставу встановлення простою відсутні, наказ лише містить посилання на ст. 113 КЗпП України та Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221. Також у спірному наказі відсутні будь-які посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України « Про правовий режим воєнного стану».

Всупереч ч. 2 ст. 34 КЗпП України позивачу не було запропоновано переведення з урахуванням його спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на цьому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою, а сам наказ не містить кінцевої дати зупинення простою, що в свою чергу є грубим порушення його трудових прав передбачених КЗпП України та Колективним договором між адміністрацією і трудовим колективом Української школи урядування на 2020-2023 роки.

Після винесення відповідачем спірного наказу робота у Вищій школі публічного управління не зупинялась, всупереч ст. 34 КЗпП України, не розглядалося питання про організацію дистанційної роботи, акт про простій із зазначенням обґрунтованих обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також наведенням посилань на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення позивачем роботи саме через ведення воєнного стану не оформлювалось, і як наслідок позивача з ним не ознайомлено.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ директора Вищої школи публічного управління від 31 січня 2023 року № 103-к "Про оголошення простою ОСОБА_1 ". Стягнуто з Вищої школи публічного управління на користь ОСОБА_1 , 69 128 грн. 32 коп. різниці між середнім заробітком та оплатою за простій за період з 02 лютого 2023 року по 03 квітня 2023 року. Стягнуто з Вищої школи публічного управління на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Вища школа публічного управління, через представника - адвоката Кривенка Володимира Володимировича, подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що прийняте за неповного дослідження всіх обставин справи, які входять до предмета доказування, неправильного тлумачення, застосування норм матеріального права та грубого порушення норм процесуального права, в зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову в задоволенні позову, виходячи із наступного.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції розглянуто справу без врахування позиції відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд не надав часу для надання заперечень на відповідь на відзив в строк, передбачений ст. 180 ЦПК України, а також розглянув справу без виклику та належного повідомлення відповідача.

Судом не виконані вимоги щодо змісту судового рішення відповідно до п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України щодо зазначення в мотивувальній частині рішення мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи. Крім цього, ухвалив рішення (вступну та резолютивну частину) 21 серпня 2023 року, хоча цивільним процесуальним кодексом не передбачена така форма викладення судового рішення, оскільки справа розглянута в спрощеному провадженні.

Щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, апелянт зазначив, що судом зроблено необґрунтований висновок про порушення прав позивача, законодавством не передбачене обмеження щодо строку перебування працівника у простої.

Щодо відсутності будь-яких посилань на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та статті 34 КЗпП України у наказі №103-к від 31 січня 2023 року, то апелянт зазначає, що простій у даному випадку запроваджено у зв`язку з введенням в дію нової структури та штатного розпису від 30 грудня 2022 року № 133-ОД/22, згідно якого посада ОСОБА_1 була скорочена, посадові обов`язки, які ним виконувались як заступником начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) були покладені на завідувачів різних новоутворених відділів, внаслідок чого Вища школа публічного управління не потребувала окремої посади для виконання функцій, передбачених посадою, яку обіймав позивач. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 01 лютого 2023 року запропоновано обійняти вакантну посаду провідного фахівця відділу юридичного забезпечення, що відповідає спеціальності позивача. Із запропонованою посадою ОСОБА_1 не погодився, про що зазначено в Попередженні про заплановане вивільнення.

У зв`язку з цим, викладена судом обставина про те, що позивачу не було запропоновано переведення з урахуванням його спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на цьому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою не відповідає дійсності.

Обґрунтування щодо обов`язковості оформлення акта простою є безпідставним, оскільки дана вимога не передбачена чинним законодавством, у зв`язку із запровадженням нової структури та штатних розписів, затверджених та введених в дію наказом Вищої школи від 30 грудня 2022 року № 133-ОД/22, ще спричинило вивільнення працівників Вищої школи через об`єктивні причини та для оптимізації витрат коштів державного бюджету Вища школа була вимушена оголошувати простій працівникам, які відмовлялися від запропонованих їм посадам.

Щодо тверджень про те, що наказ № 103-к від 31 січня 2023 року не погоджено головою Ради трудового колективу також є безпідставним та необґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено обов`язку погодження з органом, уповноваженим трудовим колективом наказів з кадрових питань.

Крім того, повноваження голови Ради трудового колективу Неспяк Марії Володимирівни відповідно до протоколу загальних зборів (конференції) трудового колективу Української школи урядування від 16 грудня 2020 року №1-2020 закінчено 16 грудня 2022 року.

Безпідставним є твердження про те, що оголошення простою має вибірковий та дискримінаційний характер. Простій оголошувався окремим працівникам у зв`язку з відсутністю організаційних потреб та відсутністю відповідних посад та/або структурного підрозділу в цілому у нових структурі та штатних розписах, затверджених та введених в дію наказом Вищої школи від 30 грудня 2022 року № 133-ОД/22 та у зв`язку з їх відмовою обійняти запропоновані посади. Відповідно до ч. 2 ст. 34 КЗпП України працівник може бути переведений на іншу роботу лише аа його згодою.

Крім того, Вища школа при вивільнені працівників та оголошені їм простою керувалась пропозиціями керівників структурних підрозділів. 14 грудня 2022 року від завідувача відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців ОСОБА_2 надійшла службова записка з пропозицією оголошення простою заступнику начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) Долгому Олександру Олександровичу.

КЗпП України не встановлено чітких умов (підстав, випадків) оголошення простою на конкретному підприємстві, а також не встановлено жодних обмежень та отже вирішення питання щодо оголошення простою залежить від об`єктивних обставин, які склалися на підприємстві. Простій може застосовуватись роботодавцем як до підприємства (установи, організації) в цілому, так ідо окремих його структурних підрозділів, або певних працівників.

Системний аналіз даних норм права дозволяє зробити висновок, що простій це не повне зупинення діяльності підприємства, а саме зупинення роботи, тобто обсягу робіт, визначених при укладенні трудового договору, які працівник зобов`язується виконувати за трудовим договором. У простої може перебувати навіть одна особа.

Зважаючи на зазначене, якщо роботодавець не має можливості забезпечити повноцінну роботу підприємства, його окремих структурних підрозділів, або певних працівників він має право оголосити простій. Отримання згоди працівників на оголошення простою чинним законодавством не передбачено.

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, свідчать про поверхневий підхід суду при розгляді справи та не з`ясування всіх обстаавин справи.

Вказує, що судом зроблений не обґрунтований розрахунок суми оплати праці. Апелянт зазначив, що вказаний розрахунок зроблений судом самостійно, оскільки позивач такого розрахунку суду не надав і він не базується на нормах Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, що є базовим нормативним актом при розрахунку середньої заробітної плати.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

25 листопада 2023 року до апеляційного суду поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи, викладені в ній є безпідставними та надуманими, оскільки судом відкрито провадження у справі 05 квітня 2023 року, в судові засідання, призначені на 17 травня 2023 року, 01 червня 2023 року та 21 серпня 2023 року відповідач належим чином повідомлений про розгляд справи не з`явився, чим проявив неповагу до суду та учасників судового провадження. ОСОБА_1 зазначив, що відзив на позовну заяву не отримував.

16 лютого 2024 року від ОСОБА_1 до апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за апеляційною скаргою представника Вищої школи публічного управління без його участі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу на підставі доводів, викладених в ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, за наявними в ній доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу № 312-к від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 22 жовтня 2020 року прийнятий на посаду заступника начальника управління розроблення програм підвищення кваліфікації - начальника відділу розроблення програм підвищення програм кваліфікації Тренінгового центру Української школи урядування.

Наказом № 255-к від 24 травня 2021 року, у зв`язку з введення в дію нової структури Української школи урядування та нового штатного розпису ОСОБА_1 24 травня 2021 року переведений на посаду начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та аналізу потреб Управління розроблення програм підвищення кваліфікації Тренінгового центру,

18 лютого 2022 року, у зв`язку з введення в дію нової структури Української школи урядування та нового штатного розпису ОСОБА_1 переведений на посаду начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та методичного супроводу Управління розроблення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців, наказ 29-к від 18 лютого 2022 року.

01 серпня 2022 року, у зв`язку з введення в дію нової структури Української школи урядування та нового штатного розпису ОСОБА_1 переведений на посаду заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців ( на правах Управління), наказ № 296-к від 01 серпня 2022 року (т.1 а.с.16, 17).

Наказом № 104-22 від 27 жовтня 2022 року Національного агентства України з питань державної служби перейменовано Українську школу урядування 9 код ЄДРПОУ 31115684) на Вищу школу публічного управління (т.1 а.с.18).

31 січня 2023 року директором Вищої школи публічного управління наказом № 103-к у зв`язку з відсутністю організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану, та керуючись ст. 113 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221 оголошено простій ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців ( на правах Управління), з 02 лютого 2023 року. Управлінню фінансів та бухгалтерського обліку здійснювати виплати ОСОБА_1 у розмірі двох третин посадового окладу у межах фонду заробітної плати. Під час простою ОСОБА_1 звільняється від обов`язків бути присутнім на віддаленому робочому місці та на робочому місці у службовому приміщенні (т.1 а.с.19).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що видача відповідачем окремого наказу №103-к від 31 січня 2023 року щодо позивача суперечить нормам КЗпП України, оскільки обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

31 січня 2023 року був виданий оспорюваний наказ №103-к, де вказано, що підставами є відсутність організаційних та економічних умов, державних замовлень., технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану, керуючись ст. 113 КЗпП України, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221.

При цьому згідно листа Вищої школи публічного управління від 15 червня 2023 року у січні - лютому 2023 року простій було оголошено 15 працівникам Вищої школи публічного управління. Не перебували на простої станом на 31 січня 2023 року 145 працівників, станом на 28 лютого 2023 року - 128 працівників Вищої школи публічного управління.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявності підстав запровадження персонально по відношенню до позивача простою. Оскільки право позивача на отримання заробітної плати було порушене відповідачем шляхом незаконного оголошення простою, тому ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного оголошення простою, розрахунок якої судом здійснено відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції по суті справи, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Відповідно до частин першою та другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно із частини другої статті 7 Закону України «Про охорону праці» працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Факт наявності такої ситуації підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства з участю представника профспілки і уповноваженого трудового колективу, а в разі виникнення конфлікту - відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки. За період простою з цих причин не з вини працівника за ним зберігається середній заробіток.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України N 2102-IX від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон N 2136-IX), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Частинами першою та другою Закону N 2136-IX (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Відповідно до статті 13 Закону N 2136-IX, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.

Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №149/1089/22 (провадження № 61-292св23) та застосовано у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі №754/5488/22.

У цій справі встановлено, що позивач працював на посаді заступника начальника управління розроблення програм підвищення кваліфікації - начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації Тренінгового центру Української школи урядування.

Призупиняючи дію трудового договору з позивачем відповідач підставою простою в наказі вказав відсутність організаційних та економічних умов, державних замовлень, технічних можливостей необхідних для забезпечення діяльності організації у повному обсязі під час воєнного стану, з посиланням на ст. 113 КЗпП України та Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221.

Разом з тим суд першої інстанції встановив, що як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору з позивачем, так і в подальшому, відповідач здійснював свій основний вид діяльності у штатному режимі. При цьому згідно листа Вищої школи публічного управління від 15 червня 2023 року у січні - лютому 2023 року простій було оголошено лише 15 працівникам Вищої школи публічного управління. Не перебували на простої станом на 31 січня 2023 року 145 працівників, станом на 28 лютого 2023 року - 128 працівників Вищої школи публічного управління. Поряд з цим, позивач не висловлював будь яких заперечень проти виконання посадових обов`язків та не повідомляв відповідача про неможливість їх виконання.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності підстав запровадження відповідачем персонально по відношенню до позивача простою, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є доведеними.

Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача, у зв`язку з військовою агресією проти України, надати позивачу роботу, а останнім її виконувати в цій справі не встановлено.

Також, установивши, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі, тому доводи апеляційної скарги в цій частині, в даному випадку безпідставні.

При цьому, сама по собі обставина зміни структури та штатного розпису не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою.

Доводи апелянта про те, що простій запроваджено у зв`язку з веденням в дію нової структури та штатного розпису від 30 грудня 2022 року № 133-ОД/22, яким посада позивача була скорочена, посадові обов`язки, які ним виконувались як заступника начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) були покладені на завідувачів різних новоутворених відділів, внаслідок чого Вища школа публічного управління не потребувала окремої посади для виконання функцій, передбачених посадою, яку обіймав позивач, апеляційним судом відхиляються, як неспроможні, оскільки законом не передбачено введення простою з наведених підстав. Крім того, наказ про оголошення простою щодо позивача не містить будь якого посилання на ці обставини, а як підставу вказано лише ст. 113 КЗпП України та Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану» від 07 березня 2022 року № 221, що повністю спростовує доводи апелянта в цій частині.

Щодо доводів апелянта в частині необгрунтованості та помилковості розрахунку «самостійно» проведеного судом то вони також колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не містять чіткого обґрунтування, що саме на думку апелянта пораховано не вірно і де суд на думку апелянта припустився помилки. Жодного контррозрахунку проведеного відповідачем на спростування розрахунку позивача, наведеного у заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог (а.с. 122-124 т.1) матеріали справи не містять.

Отже, перевіривши під час перегляду справи розрахунок наведений позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, а саме, що час виплати обмеженої заробітної плати в простої склав 42 робочих днів (з 02 лютого 2023 року по 03 квітня 2023 року, у період з 16 грудня 2022 року по 20 грудня 2022 року, з 21 грудня 2022 року по 23 грудня 2022 року, з 26 грудня 2022 року по 30 грудня 2022 року, з 02 січня 2023 року по 07 січня 2023 року та з 09 січня по 13 січня 2023 року позивач перебував на лікарняному) середньоденний заробіток позивача за останні два повноцінні місяці (грудень 2022 року, січень 2023 року) становив 1 822,31грн. (28392,73+13520,47)/23). З врахуванням того, що відповідачем позивачу виплачена сума в розмірі 3 609,37 грн у лютому та 3799,33 грн у березні, отже різниця у заробітній платі за час простою (42 робочих дні) складає 69 128,32 грн ( 42 робочих дні х 1 822.31 грн = 76 537,02 грн. (3609,37 грн. + 3799,33 грн.), що не виходить за межі позовних вимог.», апеляційний суд вважає його цілком обгрунованим наявними у справі доказами та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню на думку колегії суддів є цілком правильними.

Інші доводи апеляційної скарги в цій частині також не дають підстав для скасування оскаржуванного судового рішення з підстав порушення норм матеріального права, оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Поряд з цим, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Так, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 05 квітня 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням та викликом сторін на 17 травня 2023 року (т.1 а.с. 72). Відповідачу встановлений строк для подачі заяв, відзиву на позовну заяву.

17 квітня 2023 року представник відповідача за довіреністю отримав копію ухвали суду, позовну заяву з додатками та судову повістку (т.1 а.с.77).

11 травня 2023 року позивачем до суду подана заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, з поданням доказі направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи відповідно до вимог ч.5 ст.49 ЦПК України (т.1 а.с.122-135).

17 травня 2023 року за відсутності учасників справи судом постановлена ухвала Ірпінського міського суду Київської області про прийняття уточненої позовної заяви ОСОБА_1 та задоволення його клопотання про витребування доказів від Вищої школи публічного управління, розгляд справи відкладений на 01 червня 2023 року (т.1 а.с.162-163).

На аркушах справи 166-239 (т.1) підшитий відзив (перша, друга та третя сторінка) з додатками, поданий на електронну пошту Ірпінського міського суду Київської області, та підписаний кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_4 .

Як зазначено судом першої інстанції в тексті рішенні від 21 серпня 2023 року, 09 травня 2023 року до суду на електронну пошту надійшов відзив на позовну заяву, який містив лише першу, другу та третю сторінки з додатками, який судом не було прийнято до уваги, оскільки при його подачі невідома особа з невстановленим обсягом повноважень порушила положення ч.2, п. 6, 8 ч.3, ч.4, п.2 ч.5, ч.7 ст. 178 ЦПК України.

01 червня 2023 року згідно довідки цивільна справа №367/2279/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою знята з розгляду та призначена на 19 липня 2023 року на 10-00 годину (т.1 а.с.251).

Розгляд справи, призначений на 19 липня 2023 року не відбувся, оскільки справа також була знята з розгляду, призначена до розгляду на 21 серпня 2023 року на 11-00 годину (т.1 а.с.254).

В рішенні суду від 21 серпня 2023 року зазначено, що представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомляв, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.

Але, докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 21 серпня 2023 року в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводом апелянта щодо неналежності повідомлення його судом першої інстанції про розгляд даної справи.

Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Відповідно до вимог статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Таким чином, судом першої інстанції не було дотримано вимог ст.ст.128, 211, п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України ЦПК України щодо належного повідомлення відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального права.

Поряд з цим, апеляційний суд враховує, що оскаржуване судове рішення було ухвалено з порушенням норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для його скасування, а тому рішення суду не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв`язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вищої школи публічного управління, подану представником - адвокатом Кривенком Володимиром Володимировичем, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою - задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою та стягнення різниці у заробітній платі під час простою - скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора Вищої школи публічного управління від 31 січня 2023 року № 103-к «Про оголошення простою ОСОБА_1 ».

Стягнути з Вищої школи публічного управління на користь ОСОБА_1 , 69 128 (шістдесят дев`ять тисяч сто двадцять вісім) грн 32 коп., як різницю між середнім заробітком та оплатою за простій за період з 02 лютого 2023 року по 03 квітня 2023 року.

Стягнути з Вищої школи публічного управління на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова