Постанова

від 22.02.2024 по справі 363/809/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2024 року м. Київ

Унікальний номер справи № 363/809/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1989/2024

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Рудюк О.Д., у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах Пірнівської сільської територіальної громади до Пірнівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання недійсними рішення Новосілківської сільської ради та витребування земельної ділянки із незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2020 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Чередніченко С. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення Новосілківської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 230-21-VII «Про затвердження землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у власність»; витребувати на користь територіальної громади с. Новосілки з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:060:6016, площею 0,06 га, 3221886400:36:060:6015, площею 0,06 га, 3221886400:36:061:6021, площею 0,06 га, 3221886400:36:061:6020, площею 0,06 га, ОСОБА_2 земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:060:6012, площею 0,06 га, 3221886400:36:060;6014, площею 0,06 га і стягнути з відповідачів судовий збір (а.с. 1-21).

05 жовтня 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Василенко М.О. подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: накласти арешт та заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:060:6012, 3221886400:36:060:6014, які належать ОСОБА_2 , розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;

накласти арешт та заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, втому числі реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:36:060:6016, 3221886400:36:060:6015, 3221886400:36:061:6021, 3221886400:36:061:6020, які належать ОСОБА_1 , розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області;

заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельних ділянках з кадастровими номерами 3221886400:36:060:6012, 3221886400:36:060:6014, 3221886400:36:060:6016, 3221886400:36:060:6015, 3221886400:36:061:6021, 3221886400:36:061:6020, які розташовані в с. Новосілки Вишгородського району Київської області (а.с. 63-68).

На обґрунтування заяви зазначав, що підставами для звернення до суду з вказаним позовом слугувало порушення вимог ст.ст. 58, 59, 60, 61, 84 ЗК України, ст.ст. 4, 6, 80, 85, 88, 89 ВК України при відведенні у приватну власність спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення. Вказував, що рішенням Новосілківської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 230-21-VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у власність» затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність шести громадянам України, згідно додатку, земельні ділянки загальної площею 0,36 га для індивідуального садівництва та територіях Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області за рахунок земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги р. Десна. Зазначав, що спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме, на стометрову прибережну захисну смугу р. Десна.

Вказував, що за інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 28 травня 2019 року № 01-12/502 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд зі спірними земельними ділянками, це затока р. Десна. Аналогічну за змістом інформацію 21 травня 2019 року надано міжрегіональним офісом захисних масивів Дніпровських водосховищ та 21 березня 2019 року Центральною геофізичною обсерваторією ім. Б. Срезневського.

Звертав увагу, що з часу реєстрації за першими набувачами права власності на спірні земельні ділянки, всі земельні ділянки були відчужені за договорами купівлі-продажу на користь інших осіб, що в свою чергу слугувало підставою для звернення до них з позовними вимогами. Так, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 жовтня 2018 року відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6012 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14 вересня 2018 року відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6014 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2018 року відчужив належну йому земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6016 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2018 року відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6015 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2018 року відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6021 на користь ОСОБА_1 та на підставі договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2018 року відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,06 га з кадастровим номером 3221886400:36:060:6020 на користь ОСОБА_1 .

Крім того, звертав увагу, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах стометрової прибережної захисної смуги р. Десна, на яких згідно ст. 61 ЗК України заборонено будівництво будь-яких споруд. Тобто, будівництво відповідачами садових будинків чи інших споруд на земельних ділянках та реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Вказував, що враховуючи, що до ухвалення рішення по даній справі відповідачами чи іншими особами можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірної земельної ділянки, її забудови, що зробить неможливим виконання рішення суду та використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, необхідно вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення на земельні ділянки арешту та заборони будь-яким особам проводити будівельні роботи на них. Вважає, що внаслідок накладення арешту на спірні земельні ділянки відповідачами не може бути завдано збитків, які б підлягали відшкодуванню у випадку відмови у позові, оскільки вказані земельні ділянки не використовуються ними в комерційних цілях з метою отримання прибутку, а дії щодо відплатного відчуження та передачі в користування спірних земельних ділянок саме по собі вже зробить неможливим виконання рішення суду (а.с. 63-68).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року в задоволенні заяви керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М.О. про забезпечення позову - відмовлено (а.с. 71-73).

Не погодившись з ухвалою суду, 31 жовтня 2023 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Василенко М.О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову (а.с. 68-76).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою без врахування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права.

Звертав увагу, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Новосілківської сільської ради від 22 грудня 2017 року № 230-21-VII «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі у власність» затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність шести громадянам України, згідно додатку, земельні ділянки загальної площею 0,36 га для індивідуального садівництва та територіях Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області за рахунок земель водного фонду, а саме прибережної захисної смуги р. Десна. Зазначав, що спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на стометрову прибережну захисну смугу р. Десна. За інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра від 28 травня 2019 року № 01-12/502 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд зі спірними земельними ділянками, це затока р. Десна. Аналогічну за змістом інформацію 21 травня 2019 року надано міжрегіональним офісом захисних масивів Дніпровських водосховищ та 21 березня 2019 року Центральною геофізичною обсерваторією ім. Б. Срезневського.

На думку апелянта, враховуючи очевидність протиправного вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади м. Вишгород та пряму заборону закону на передання у приватну власність земель водного фонду, відповідачі, у разі задоволення позову, можуть проявити недобросовісну поведінку, направлену на істотне укладення чи унеможливлення виконання рішення суду шляхом поділу, об`єднання земельних ділянок, внесення їх у заставу або відчуження. Вказував, що заява про забезпечення позову обґрунтована необхідністю забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірні земельні ділянки за відповідачами, у разі відсутності забезпечення позову, дає їм право вільно володіти ними та розпоряджатись, у тому числі, відчужувати на користь третіх осіб. В такому разі, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема, вирішувати питання про збільшення позовних вимог або зміни предмета позову, визначати підсудність вказаного спору та змінювати належного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.

Вважає, що відсутність на даний час будь-яких дій відповідачів, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об`єднання земельних ділянок, не спростовують наявність у відповідачів, як в одноособових власників спірних земельних ділянок, можливості вільно розпоряджатись ним, якщо не вжити заходи забезпечення позову, у тому числі, враховуючи попередню протиправну їх поведінку щодо набуття прав власності на земельні ділянки водного фонду. При цьому, намір щодо відчуження земельної ділянки інша сторона не може довести доказами у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки намір це ще не обставина, яка встановлюється певними засобами доказування, а лише передбачення того, що може в подальшому статись.

Зазначав, що відсутність чи наявність наміру щодо розпорядження земельною ділянкою є суб`єктивними критеріями, а тому висновки суду про те, що позивач не надав доказів наявності наміру відповідача відчужити чи провести поділ земельної ділянки вважає помилковим. Крім того, звертав увагу, що з часу реєстрації за першими набувачами права власності на спірні земельні ділянки, всі земельні ділянки були відчужені за договорами купівлі-продажу на користь інших осіб, що в свою чергу, слугувало підставою для звернення до них з позовними вимогами.

Також, апелянт зауважував, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах стометрової прибережної захисної смуги р. Десна, на яких згідно ст. 61 ЗК України заборонено будівництво будь-яких споруд. Тобто, будівництво відповідачами садових будинків чи інших споруд на земельних ділянках та реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи викладене, вважає, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та забезпечує збалансованість інтересів у сторін, при цьому, він є засобом тимчасового характеру та має на меті збереження існуючого становища до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 75-82).

16 січня 2024 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Якимчука М.М., в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін (а.с. 129-148).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Якимчук М.М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, оскаржувану ухвалу районного суду просив залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Вишгородська окружна прокуратура, Пірнівська сільська рада були сповіщені на зазначені ними адреси електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень.

Повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами, заяви про зміну адрес місця проживання (перебування) від вказаних осіб до суду не надходили (а.с. 106-108, 112-128).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч.ч. 9, 11 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши копії наданих матеріалів справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором не доведено та не надано належних і допустимих доказів, що існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому відсутні підстави для накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, реєстрації (перереєстрації), пов`язані з відчуження, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на спірні земельні ділянки та заборони ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на спірних земельних ділянках до ухвалення судом рішення у справі та набрання ним законної сили.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Так, предметом заявлених позовних вимог в даній цивільній справі є визнання недійсним і скасування рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та витребування з чужого незаконного володіння спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886400:060:6016, 3221886400:060:6015, 3221886400:060:6021, 3221886400:060:6020, 3221886400:060:6012, 3221886400:060:6014.

В матеріалах справи наявні інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:060:6012, 3221886400:060:6014 належать на праві приватної власності ОСОБА_2 , а земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886400:060:6016, 3221886400:060:6015, 3221886400:060:6021, 3221886400:060:6020 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 35-55).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказував, що відповідачами чи іншими особами до ухвалення рішення у справі можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірних земельних ділянок, їх забудови, що в свою чергу зробить неможливим виконання рішення суду та використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, при цьому, зазначивши, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - р. Десна і відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду. Звертав увагу, що спірні земельні ділянки вже відчужувались від первісних власників до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за якими зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки (а.с. 63-68).

Сторонами не заперечується, що спірні земельні ділянки відчужувались від первісних власників до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Отже, позивачем крім немайнових, заявлені майнові вимоги про витребування (повернення із незаконного володіння відповідачів) спірних земельних ділянок. З огляду на те, що під час вирішення питання про законність вибуття з володіння територіальної громади спірних земельних ділянок останні можуть бути поділені, об`єднані чи відчужені на користь третіх осіб, що може потягнути за собою зміну предмета спору чи ініціювання нового спору, викладені заявником обставини, виходячи з положень статті 151 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому, варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Таким чином, беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу визнання недійсним і скасування рішення щодо передачі спірних земельних ділянок у приватну власність та витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, обґрунтованими є доводи прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на вказане нерухоме майно може призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть вчиняти дії щодо відчуження на користь третіх осіб земельних ділянок, право власності на які, на даний час, зареєстроване за ними.

Прокурором не доведено і в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази початку будівництва та (або) забудови вказаних земельних ділянок, а тому вимоги прокурора про вжиття заходів забезпечення позову заборонити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на вказаних земельних ділянках, задоволенню не підлягають.

При цьому, на думку колегії суддів накладення арешту на спірні земельні ділянки унеможливлює вчинення дій відносно вказаних об`єктів нерухомого майна, а тому додаткової заборони вчинення дій не потребують.

Метою вжиття забезпечувальних заходів у цьому спорі, в якому заявлені вимоги про витребування земельних ділянок, є, в тому числі, забезпечення знаходження майна у відповідачів в незмінному вигляді.

Необхідність збереження правового статусу та стану спірної ділянки відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову та застосуванню правил частини другої статті 149 ЦПК.

При цьому, негативним наслідком незабезпечення вказаного позову є можливість реалізації належного відповідачам нерухомого майна, а також будівництво відповідачами будь-яких споруд на спірних земельних ділянках та реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості.

Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову не завдасть настільки істотних наслідків для усіх зацікавлених осіб, ніж якщо такі заходи вжиті не будуть. При цьому, головну передумову для вжиття заходів забезпечення позову - забезпечення виконання рішення суду, слід в даному випадку розуміти так, що незастосування таких заходів може позбавити сенсу звернення до суду з позовом, що розглядається, навіть за умови його задоволення, та матиме своїми наслідками остаточне порушення права позивача, в той час, як застосування вказаних заходів забезпечення позову може запобігти порушенню прав всіх зацікавлених осіб.

Крім того, у випадку встановлення відсутності підстав для задоволення позову та, зокрема, відсутності підстав для витребування на користь позивача спірних земельних ділянок, вжиті судом заходи забезпечення позову, не призведуть до невиправданих, вкрай негативних наслідків для інших осіб, оскільки, встановивши такі обставини, суд може скасувати вжиті ним заходи забезпечення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала районного суду не може бути визнана законною і обґрунтованою, підлягає скасуванню із ухваленням постанови по суті заяви про задоволення забезпечення позову.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Вишгородської окружної прокуратури - задовольнити частково.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 10 жовтня 2023 року - скасувати.

Заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Василенка М.О. про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:060:6012, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1464791632218), та на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:060:6014, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1456063332218), права на які зареєстровані, власник - ОСОБА_2 .

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:36:060:6016, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1458315032218), на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:36:060:6015, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1458323032218), на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:36:060:6021, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1458341432218), на земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 3221886400:36:060:6020, що розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1458332332218), права на які зареєстровані, власник - ОСОБА_1 .

Стягувач: Вишгородська окружна прокуратура (ЄДРПОУ 02909996, юридична адреса: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Кургузова, 13).

Боржник: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Боржник: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ).

Строк пред`явлення постанови до виконання - три роки.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 23 лютого 2024 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова