Постанова

від 14.02.2024 по справі 1.380.2019.004054

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004054 пров. № А/857/20910/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засіданняГриньків І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (суддя Кравців О.Р., м. Львів, повний текст складено 09 жовтня 2023 року) по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Львіввугілля» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.04.2019 № 0003661308 та № 0003691308.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 11.04.2019 №0003661308 та №0003691308.

Не погодившись з таким рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги та не надано належної оцінки доказам, зокрема: головним книгам за 2014-2019 роки, оборотно-сальдовим відомостям по рахунках 641, 642, інтегрованим карткам платника податків, платіжним дорученням, розрахункам нарахованих сум податку/збору та штрафних санкцій, акту перевірки та узагальненому переліку документів, які були використано при проведенні перевірки, аргументам та поясненням ревізора, який проводив перевірку та був залучений до розгляду справи в судових засіданнях чим порушено норми ст. 73, 75, 76, 90 та 242 КАС України.

Також судом не взято до уваги той факт, що винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлене висновками, викладеними в акті перевірки від 14.03.2019 № 415/14.10.26360457 про те, що ВП «Шахта «Степова» (податковим агентом) перераховано до бюджету несвоєчасно та не у повному обсязі суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

У даному випадку, звертає увагу на специфіку проведення перевірки, оскільки це позапланова документальна перевірка саме повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то перевірці підлягали самостійно узгоджені позивачем суми грошових зобов`язань для визначення загальної суми яких контролюючим органом порівнювались записи бухгалтерського обліку підприємства про нараховані суми податку з підсумками сум податку, утриманого по відомостях на виплату заробітної плати, а також відомості, відображені платником у розрахунку форми №1ДФ.

Так, у відповідності до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов`язання щодо суми податкових зобов`язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов`язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

При перевірці повноти та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб утриманого з доходів громадян до бюджету контролюючим органом також використовувалися записи по особовому рахунку за Ф№15, які в подальшому порівнюються з даними бухгалтерського обліку підприємства і платіжними документами.

Несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору, встановлено контролюючим органом згідно наданих платником податків до перевірки головних книг за 2014-2019 роки та оборотно-сальдових відомостей по рахунках 641,642, які в подальшому були долучені позивачем до матеріалів справи.

Отже, враховуючи, що джерелом нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору є заробітна плата, то при оформленні матеріалів перевірки контролюючим органом використано та проаналізовано усі документи, на підставі яких податковим агентом вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, які пов`язані з обчисленням і сплатою даного податку та збору.

Узагальнений перелік документів, які було використано контролюючим органом при проведенні перевірки, наведені у додатку №4 до акта перевірки від 14.03.2019 № 415/14.10.26360457, який наявний у матеріалах справи.

Складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до акта перевірки не містить посилання на кількість днів затримки сплати ПДФО по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (або не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

У відповідності до п.1 ст. 58. Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до пункту 9 Розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, до податкового повідомлення- рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Однак, вказаним Порядком ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено форму розрахунку, який додається до податкового повідомлення-рішення.

Отже, виходячи із вищенаведеного, судом першої інстанції безпідставно зроблено висновок про необхідність відображення у такому розрахунку кількості днів затримки сплати ПДФО по кожному податковому періоду, оскільки таке не передбачено жодною нормою чинного законодавства.

Так, із врахуванням вищенаведеного, за результатами перевірки ГУ ДФС у Львівській області сформовано та вручено ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» податкові повідомлення-рішення:

-від 11.04.2019 № 0003661308 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 2 271 109,27 грн, за штрафною санкцією - 18 095 508,52 грн;

-від 11.04.2019 № 0003691308 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями у сумі - 204 032,55 грн, за штрафними санкціями - 1 525 306,00 грн.

Водночас, у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.06.2018 №К/9901/48034/18, відсутність у спірному податковому повідомленні-рішенні об`єкту обрахування штрафних (фінансових) санкцій не є безумовною підставою для визнання такого акту індивідуальної дії протиправним, визнання об`єкту обрахування штрафу має бути здійснено судом виходячи із наданих (витребуваних) документів із співставлення даних, що у них містяться із даними встановленими актом перевірки. Недолік змісту податкового повідомлення-рішення в частині не визначення об`єкту обрахунку штрафу не спростовує самого факту вчинення податкового правопорушення.

Також до спірних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Львівській області було складено та вручено позивачу розрахунок донарахованих сум платежів та фінансових санкцій до акта перевірки від 14.03.2019 №415/14.10/26360457, який є наявним в матеріалах справи.

Даний розрахунок визначає розмір основного платежу та фінансової санкції з посиланням на норму закону, яку порушено ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», та норму закону, якою передбачено відповідальність. Крім того, розрахунок містить посилання на матеріали перевірки та скріплений підписам посадових осіб контролюючого органу, які брали участь у проведенні перевірки.

Також, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки поясненням контролюючого органу щодо розрахунку нарахованих сум податку на доходи фізичних осіб/військового збору та штрафних санкцій, які були надані 22.10.2019, з посиланням на податковий період (місяць/рік), суму (грн.) та розмір (%) штрафної санкції.

Несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб станом на 31.01.2019 становить 2271109,27 грн (11482728,75-5648828,40-3562791,08), на що застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% в сумі 567777,32 грн ( 2271109,27*25%) згідно з ч.1 п.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Несвоєчасна сплата податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 по 31.01.2019 становить 103924878,10 гривень.

Штрафна санкція в розмірі 20% за несвоєчасну сплату податку більше 30 календарних днів застосована згідно з п. 1 ст.126 Податкового кодексу України та з врахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України за період з 01.01.2016 по 31.01.2019, що становить 17527731,20 грн (103924878,10-16286222,04*20%).

Несплата ( неперерахування) військового збору станом на 31.01.2019 становить 204032,55 грн (502007,77-297975,22), на що застосовано штрафну санкцію в розмірі 25% в сумі 51008,14 грн ( 204032,55*25%) згідно з ч.1 п.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Несвоєчасна сплата військового збору за період з 01.01.2015 по 31.01.2019 становить 9081514,30 грн.

Штрафна санкція у розмірі 20% за несвоєчасну сплату військового збору більше 30 календарних днів застосована згідно з п. 1 ст.126 Податкового кодексу України та з врахуванням вимог ст.102 Податкового кодексу України за період з 01.01.2016 по 31.01.2019 у розмірі 1474297,86 грн (9081514,30-1710025,00*20%).

Додатковою підставою для оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 №1.380.2019.004054 зазначає те, що суд першої інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №820/1824/17, від 13.02.2018 №К/9901/3879/17.

У відповідності до пп. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі

20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов`язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов`язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу України залежно від терміну затримки. При цьому, санкція норми ст. 126 Податкового кодексу України передбачає застосування до платника податків штрафу у випадку несплати ним у строки, встановлені цим кодексом узгодженої суми грошового зобов`язання безвідносно до підстав її виникнення. Будь-яких винятків до випадків застосування контролюючим органом норм п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, ст. 126 не містить.

Отже, за встановлення у судовому процесі обставин наявності у позивача податкового боргу, на погашення якого були направлені кошти, сплачені позивачем в рахунок поточних податкових зобов`язань, ДПІ було правомірно нараховано штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань на підставі ст. 126 Податкового кодексу України.

Тому, зарахування контролюючим органом на підставі приписів п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу, не унеможливлює застосування до платника податку штрафних санкцій за неналежне виконання ним податкових зобов`язань.

Вищенаведена правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі № 820/1824/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 №К/9901/3879/17 вказано, що об`єктом застосування штрафу, передбаченого ст.126 ПК України, є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має. Погашення такого боргу за положеннями п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 ПК України це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідними документами.

На думку Верховного Суду, відповідальність у вигляді штрафу не поставлена в залежність від способу та порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частково).

Як вбачається з інтегрованих карток платника податку та платіжних доручень, починаючи з 2016 року, позивач перераховує суми основного платежу з податку на доходи фізичних осіб та військового збору до державного бюджету не своєчасно та, вказуючи при цьому код операції - 140.

Згідно з Порядком заповнення документів на переказ сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення безспірного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.07.2015 №666, код виду сплати під №140 - це надходження до бюджету коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Вважає, що судом не надано належної оцінки доказам, а саме відомостям, які відображені у інтегрованих картках платника податків, платіжних дорученнях, головних книгах Позивача, оборотно-сальдових відомостях та вказують на те, що у межах періоду, що підлягав перевірці (щороку) станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018, 01.01.2019 у останнього обліковувалось кредитове сальдо, а також постійно (щомісячно) мала місце несвоєчасна/часткова сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних та військового збору, що в подальшому зараховувалися в рахунок погашення податкового боргу.

Зокрема, вважає, що Львівський окружний адміністративний суд неправильно застосував норму пп. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України в частині застосування контролюючим органом штрафної (фінансової) санкції.

Так, суд обмежився виключно посиланням на невідповідність матеріалів перевірки та відсутність у них посилань на первинні документи, звільнивши при цьому Позивача від будь - якої відповідальності та не врахував правову позицію Верховного Суду, відображену у постановах: від 21.01.2020 №К/9901/19437/18 (справа №820/11382/15), від 22.03.2016 у справі №813/6774/13-а.

Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.01.2020 №К/9901/19437/18 (справа №820/11382/15) зазначає, що у відповідності до ч.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/ або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч.1 ст.115 ПК України).

Приписами статті 127 Податкового кодексу України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Податковим правопорушенням відповідно до статті 126 ПК України є вчинення дії (платником податку) щодо фактичної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, але з затримкою (несвоєчасно).

Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто не нарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.

Кваліфікуючою ознакою для застосування відповідальності відповідно до ст. 127 ПК України в даному спорі є порушення саме податковим агентом встановлених правил щодо утримання податку у джерела виплати доходу. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету.

Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також викладено в рішенні Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі (813/6774/13- а), в якому зазначено, що положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

У даному випадку, відзначає, що виплаті заробітної плати своїм працівникам у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», як податкового агента, виникали зобов`язання по нарахуванні, утриманні та сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету у встановлені Податковим кодексом України строки.

Однак, вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» самостійно нарахувало та утримало податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, але несвоєчасно перерахувало до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, оборотно-сальдовими відомостями, головними книгами, інтегрованими картками платника та не заперечувалось позивачем.

Оскільки перерахування спірного податку та збору позивачем здійснювалося з порушенням строків, встановлених чинним законодавством, то встановивши за результатами перевірки факт несплати, а також несвоєчасність сплати, контролюючий орган правомірно визначив суму грошового зобов`язання та застосував штрафні (фінансові) санкції, а відтак діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, у податковому повідомленні-рішенні від 11.04.2019 № 0003661308 відображено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 2 271 109,27 грн, а також у податковому повідомленні-рішенні від 11.04.2019 № 0003691308 відображено грошове зобов`язання з військового збору за основним платежем - 204 032,55 грн, які у відповідності до п. 1 ст. 57 Податкового кодексу України ВП «Шахта «Степова» - податковий агент визначив самостійно з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи, а відтак за рахунок такої виплати був зобов`язаний сплатити, однак не сплатив у строки, передбачені цим Кодексом.

Також зазначає, шо задовольняючи позовні вимоги ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», Львівським окружним адміністративним судом не обґрунтовано з яких саме підстав спірні податкові повідомлення рішення визнано протиправним та скасовано в повному обсязі.

Так, у рішенні суду від 27.09.2023 року №1.380.2019.004054 відсутній висновок, яким обґрунтовано скасування самостійно узгоджених платником податків сум грошових зобов`язань, які відображені контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, як основний платіж, який був визначений позивачем самостійно, однак не сплачений у строки, передбачені чинним законодавством.

Таким чином, вважає, що суд безпідставно звільняє податкового агента від будь-якої відповідальності (у тому числі щодо сплати обов`язкових платежів), не зробивши при цьому висновок щодо відсутності у діях позивача порушення вимог пп.168.1.5 п.168.1 ст. 168 ПК України, а відтак неправомірно скасовує податкові повідомлення-рішення в повному обсязі та як наслідок порушує принцип невідворотності відповідальності, закріплений у пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 ПК України.

Крім того зазначає, що скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі, суд не врахував висновки суду касаційної інстанції щодо застосування норм права в аналогічних правовідносинах та безпідставно звільнив позивача від будь- якої відповідальності за порушення норм Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.01.2019.

Результати перевірки оформлено актом від 14.03.2019 №415/14.10.26360457 (далі акт перевірки).

Відповідно до п. 3.3.2.1 акта перевірки податковим органом встановлено, що станом на 31.01.2019 позивачем несплачено (неперерахувано) податок на доходи фізичних осіб на суму 2271109,27 грн та порушено правила сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період, що перевіряється в сумі 103924878,10 грн, а саме: затримка сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання у 2015 році в сумі 16286222 грн, у 2016 році - 22963806,48 грн, у 2017 році - 23755214,79 грн, у 2018 році 37165914,06 грн, у січні 2019 року - 3753720 грн.

Відповідно до п. 3.3.2.2 акта перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору станом на 31.01.2019 встановлено несплату (неперерахування) військового збору на суму 204032,55 грн та порушено правила сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, в сумі 9081514,30 грн, а саме: затримка сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов`язання більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання у 2015 році в сумі 1710025 грн, у 2016 році - 1960197 грн, у 2017 році 1985304 грн, у 2018 році - 3114217,30 грн, у січні 2019 року - 311771 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, контролюючим органом встановлено низку порушень, в тому числі порушення:

- пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що спричинило несплату (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб станом на 31.01.2019 на суму на суму 2271109,27 грн та порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання;

- пп. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, пп. 1.5, 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, що спричинило несплату (неперерахування) військового збору станом на 31.01.2019 на суму 204032055 грн та порушення правил сплати (перерахування) військового збору за весь період, що перевіряється, більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

На підставі акта перевірки контролюючим органом 11.04.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0003661308, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20366617,79 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 2271109,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 18095508,52 грн.;

-№0003691308, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору на загальну суму 1729338,55 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 204032,55 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1525306 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

ДФС України рішенням про результати розгляду скарги від 25.06.2019 № 28988/6/99-99/1-05-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 11.04.2019 №0003661308 та №000369130, а скаргу ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» - без задоволення.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті визначено повноваження податкової служби, серед яких: самостійне визначення суми грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Зазначені повноваження реалізуються відповідно до статті 77 ПК України контролюючим органом через проведення перевірок, в тому числі і позапланових виїзних документальних.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

З огляду на це, правильним є твердження, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше як за результатами перевірки платника податків, за результатами якої складається акт.

Порядок оформлення результатів перевірок регулюється Порядком оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 №1300/27745, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №727).

Згідно з пунктом 5 Розділу ІІ Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2 пункту 4 Розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Пунктом 3 цього ж Розділу передбачено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 9 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції слушно зауважив, що судами різних інстанцій вже неодноразово встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначено порушення, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Верховний Суд скеровуючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції зокрема зазначив, що в залежності від підтвердження чи спростування фактів, викладених в акті перевірки, щодо неперерахування підприємством до бюджету утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, несвоєчасного перерахування означених податків, не можливо перевірити наявність правових підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій на підставі пункту 126.1 статті 126 та пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що відповідно до акта перевірки в такому відсутній розгорнутий розрахунок порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору за весь період, що перевіряється, з зазначенням конкретного місяця, днів порушення такої сплати, а також дати проведення сплати. Вказане підтверджується долученим до матеріалів справи актом перевірки від 14.03.2019 №415/14.10.26360457 (т.3, арк.спр.3-82).

З даного приводу суд підставно зазначив, що відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з підпунком 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 статті 171 ПК України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 161 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (далі збір).

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Для резидента це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України).

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою (1,5 відсотків), визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПК України (підпункт 1.5 пункту 161 підрозділу 10 Розділу «Перехідні положення» ПК України).

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПК України (підпункт 1.6 пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на це, суд вірно вважав, що підставою для визначення платнику податків грошового зобов`язання на підставі статей 126 та 127 ПК України є встановлення податковим органом факту несплати чи несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у конкретних періодах та відповідно встановлення періоду затримки сплати такого.

При цьому суд зауважив, що акт перевірки не містить обрахунку терміну порушення правил сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Доданий до оскаржених податкових повідомлень-рішень розрахунок нарахованих сум податку та штрафних санкцій до акта перевірки від 14.03.2019 №415/14.10/26360457 також містить лише суми основного боргу та фінансових санкцій з зазначенням порушеної статті ПК України без арифметичного розрахунку повноти та своєчасності перерахування до бюджету вказаної у податковому повідомленні-рішенні збільшеної суми податкових зобов`язань.

Відповідно до акту перевіркою порушень щодо нарахування та утримання ПДФО та військового збору, в т.ч. і строків такого нарахування та утримання, - не виявлено.

Відповідачем в акті зроблено висновок про наявність факту несплати ПДФО в сумі 2271109,27 грн та військового збору в сумі 204032,55 грн станом на 31.01.2019 та порушення правил сплати (несвоєчасна сплата) за період перевірки.

При цьому суд підставно зауважив, що відповідачем сума боргу за основним платежем ПДФО та по військовому збору визначена за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року. Виплата ж заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року відбулася після 31.01.2019 року і, відповідно ПДФО та військовий збір сплачено при виплаті заробітної плати.

Вказане підтверджується платіжними дорученнями після 31.01.2019 (т.3, а.с.143-160).

Також судом встановлено, що згідно з довідками №5-10/13 від 03.01.2023 та №5-10/14 від 03.01.2023 про нарахування та сплату помісячно січень 2015- січень 2019 років ПДФО та військового збору платежі сплачувались при виплаті заробітної плати (т.3, арк.спр.161-164).

Задовольняючи позовні вимоги, суд вірно врахував, що факт несвоєчасної сплати ПДФО у вказаний період (з жовтня 2014 року по січень 2019 року) встановлений відповідачем у акті перевірки і сторонами не оспорюється, однак, розрахунок штрафної санкції за ст. 126 ПК України прямо залежить від кількості днів несвоєчасної сплати та розраховується до кожного місячного періоду окремо. Джерелом виплати доходу є заробітна плата, з якої податковим агентом утримано податок на доходи фізичних осіб, але не перераховано у встановлені терміни до бюджету (до виплати заробітної плати або одночасно з виплатою заробітної плати).

Таким чином, застосовуючи до позивача фінансову санкцію за порушення строків сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за порушення пункту 126.1 статті 126 ПК України, суд підставно зауважив, що відповідач не зазначає у поданому розрахунку кількість днів затримки сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (не застосування) відповідної штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

Також, при прийнятті рішення судом правильно враховано, що відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З акта перевірки з`ясовано, що перевірка повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору проводилась за період з 01.01.2015 по 30.01.2019.

Згідно з пунктами 3.3.2.2. та 3.3.2.2 акта перевірки сума несвоєчасно перерахованого податку визначена відповідачем за період з 01.01.2015 по 30.01.2019.

Ті ж суми віднесено до сум основного зобов`язання у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, з яких здійснено нарахування штрафних (фінансових) санкцій, з чого вбачається, що визначена у податкових повідомленнях-рішеннях сума грошового зобов`язання за основним платежем є сумою боргу за період 01.01.2015 по 30.01.2019.

Тому, обґрунтованими є висновок про те, що нарахована та несплачена платником податків з січня 2015 року по січень 2019 року сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення частково знаходилась за межами встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів. Оскільки ні із акту, ні із доданого розрахунку до оскаржених повідомлень-рішень неможливо з`ясувати з якого періоду застосовано штрафну санкцію і чи дійсно в межах 1095 днів, визначене грошове зобов`язання за основним платежем в таких податкових повідомленнях-рішеннях відбулось з порушенням строку давності. У самому розрахунку контролюючим органом в період несвоєчасної сплати включено і своєчасну сплату податків. Складений розрахунок донарахування сум платіжних та фінансових санкцій до акта перевірки не містить посилання на кількість днів затримки сплати ПДФО по кожному періоду (місяцю), що є підставою до застосування (або не застосування) 10% чи 20% штрафної санкції до погашення суми податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вірно вказав, що у випадку встановлення невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність.

При цьому, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру штрафної (фінансової) санкції, застосованої контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни підстав застосування штрафної (фінансової) санкції та визначення її розміру.

Отже, до повноважень суду не входять питання проведення документальної перевірки платника податків на предмет встановлення наявності або відсутності порушень податкового законодавства та визначення суми податкового зобов`язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх правомірності.

Оскільки зі змісту акта перевірки, спірних податкових повідомлень-рішень та досліджених доказів не можливо виокремити протиправну частину, то суд дійшов обґрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, відтак позов підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм та доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у справі № 1.380.2019.004054 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 26.02.2024у зв"язку з перебуванням судді Курильця А.Р. у відпустці.