Постанова

від 23.02.2024 по справі 826/23367/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 826/23367/15

адміністративне провадження № К/9901/37601/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Юрченко В.П., Хохуляк В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року (Суддя: Літвінова А.В.),

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року (Судді: Мєзєнцев Є.І., Файдюк В.В., Чаку Є.В)

у справі № 826/23367/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» (далі - позивач, ТОВ «Західна нафтогазова компанія») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення про застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску від 14.08.2015 №0000784102 (т. 1 а.с. 4-10).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року, адміністративний позов задоволено (т. 1 а.с. 212-215, т. 2 а.с. 57-58).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої посилався на зафіксовані актом перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 порушення позивачем визначення бази оподаткування доходів фізичних осіб, як податковим агентом, що призвело до заниження єдиного внеску і знайшло відображення у вимозі про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішенні про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102 (за несплату єдиного внеску). Враховуючи викладене, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову (т. 2 а.с. 64-65).

В надісланих на адресу суду запереченнях на касаційну скаргу, позивач просив суд відмовити в її задоволенні та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, з огляду на необґрунтованість касаційної скарги та преюдицію обставин, встановлених судом рішенням у справі № 807/2321/15.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 року, складено акт перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 з висновками про порушення позивачем, окрім іншого: частин 1 та 2 статті 6, частини 1 пунктів 1, 7 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим позивачеві донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 67 951,55 грн, у тому числі: за ставкою 37,26% у сумі 61 806,94 грн та за ставкою 3,6% у сумі 6 144,61 грн (т. 1 а.с. 27-39).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем сформовано вимогу від 14.08.2015 №Ю-З У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 67 951,55 грн (т. 1 а.с. 25) та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 14.08.2015 №0000784102, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 33 975,83 грн (т. 1 а.с. 26).

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій посилались на скасування в судовому порядку в межах справи № 807/2321/15 (876/1822/16), податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 року №0026011703, прийнятого на підставі акта перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна нафтогазова компанія» донараховано зобов`язання з податку на доходи на фізичних осіб (враховуючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44), що слугувало підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14.08.2015 №Ю-З У та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102 (т. 1 а.с. 212-215, т. 2 а.с. 57-58).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є: роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

При цьому, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Крім цього, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, зокрема, для класу професійного ризику виробництва (23) - 37,26 відсотків.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев`ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина 7 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Також, відповідно до частин другої та третьої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (частина десята статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Крім того, у відповідності до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, зокрема, накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, керуючись вищенаведеними вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідачем прийняті оскаржувані вимога та рішення, якими донараховано позивачеві єдиний соціальний внесок та нараховані штрафні санкції.

Суди попередніх інстанцій керувались тим, що передумовою нарахування єдиного внеску позивачеві, слугували висновки контролюючого органу, зафіксовані актом перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/ НОМЕР_1 про те, що в порушення підпункту 164.2.17 «б» пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем здійснено перерахування коштів суб`єктам господарювання ТОВ «Фішка», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ ПХ Кейтеринг та ТОВ «Форум Краси» - за надання послуг по організації та обслуговуванню комплексними обідами працівників підприємства на загальну суму 147 586,00 грн., згідно з актами виконаних робіт без утримання податку на доходи фізичних осіб (т. 1 а.с. 35). Також, перевіркою встановлено, що позивачем не включено до загального місячного оподаткованого доходу платника податку використані кошти працівника підприємства ОСОБА_2 (які не віднесені на витрати) на купівлю продуктів харчування для працівників підприємства, згідно з авансовими звітами, на загальну суму 23 097,58 грн (т. 1 а.с. 35). Внаслідок не включення до заробітної плати вартості послуг по організації харчування працівників, та сум коштів, виданих під звіт працівнику ОСОБА_2 , посилаючись на порушення позивачем частин 1 та 2 статті 6, частини 1 пунктів 1, 7 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідач донарахував позивачеві до сплати єдиний соціальний внесок на загальну суму 67 951,55 грн, у тому числі: за ставкою 37,26% у сумі 61 806,94 грн та за ставкою 3,6% у сумі 6 144,61 грн, розрахунок якого наведений в акті перевірки (т. 1 а.с. 36).

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки, від 10.07.2015 №1239/07-01-22/ НОМЕР_1 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0017331703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 51288,19грн, з яких на 29796,55грн за основним платежем та на 21491,64грн за штрафними (фінансовими) санкціями. За результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, Головним управління ДФС у Закарпатській області прийнято рішення від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44 про його скасування в частині 3339,89грн податку на доходи фізичних осіб та 2373,71грн штрафних санкцій (ПДФО по працівнику ОСОБА_2 ), та залишено скаргу позивача в іншій частині без задоволення (т. 2 а.с. 43-49).

Враховуючи викладене, Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Головного управління ДФС у Закарпатській області було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45574,59 грн, з яких на 26456,66 грн за основним платежем та на 19117,93 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (відносно перерахування коштів суб`єктам господарювання ТОВ «Фішка», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ ПХ Кейтеринг та ТОВ «Форум Краси»).

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі № 807/2321/15 (876/1822/16), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703 з посиланням на те, що за відсутності об`єктивної можливості визначити кількість спожитих продуктів кожним працівником (ТОВ «Фішка», ФОП ОСОБА_1 , ТОВ ПХ Кейтеринг та ТОВ «Форум Краси»), їх не персоніфікований характер, оплата позивачем вартості харчування в обідній час не є їх персональним додатковим благом та не може розглядатись як об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, що свідчить про відсутність порушень позивачем вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (т. 2 а.с. 38-42). До того ж, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, постановою Верховного Суду від 22 травня 2020 року (справа №807/2321/15, адміністративне провадження №К/9901/33015/18) постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2016 у справі №807/2321/15 залишити без змін.

За приписами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у зв`язку з набранням законної сили судового рішення у справі №807/2321/15 про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2015 №0026011703, яким позивачеві донараховано зобов`язання з податку на доходи на фізичних осіб за висновком акту від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 (враховуючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44), вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.08.2015 №Ю-ЗУ та рішення про застосування штрафних санкцій від 14.08.2015 №0000784102, які є предметом позову в даній справі підлягають скасуванню, як похідні.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги містять лише посилання на зафіксовані актом перевірки від 10.07.2015 №1239/07-01-22/33064160 порушення в частині несплати позивачем єдиного внеску, без врахування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 16.10.2015 №2088/10/07-16-10-04-44 (за результатами розгляду скарги позивача) та обставин, встановлених в межах судової справи № 807/2321/15. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2017 року у справі № 826/23367/15, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: В.П. Юрченко В.В. Хохуляк