Рішення

від 26.02.2024 по справі 906/1302/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1302/23 (906/1131/23)

За заявою: Фізичної особи-підприємця Півницького Олександра Володимировича

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова"

про стягнення 299645,20 грн.

в межах справи №906/1302/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова"

Суддя Гнисюк С.Д.

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/1302/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.12.2023 (суддя Прядко О.В.) постановлено матеріали справи №906/1131/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Півницького Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" про стягнення 299645,20 грн. передати до Господарського суду Житомирської області для їх розгляду в межах справи №906/1302/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова".

Протоколом передачі судової справи від 26.12.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Гнисюку С.Д., в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" №906/1302/23 та присвоєно єдиний унікальний номер - №906/1302/23(906/1131/23).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.12.2023 прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця Півницького Олександра Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" про стягнення 299645,20 грн.; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; постановлено фізичній особі-підприємцю Півницькому Олександру Володимировичу в строк до семи днів з дня отримання даної ухвали, надати суду всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відзив на заяву відповідачем та розпорядником майна до суду надано не було.

При цьому, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази в їх сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що 27 жовтня 2022 р. між замовником перевезень Товариством з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" та перевізником Фізичною особою-підприємцем було укладено Договір перевезення вантажу автомобільним транспортом №71 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, перевізник зобов`язується доставити довірений йому замовником вантаж до пункту призначення і видавати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку.

За змістом п.1.4. Договору, послуги надаються перевізником, окрім іншого, на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором міжнародного перевезення вантажів, адже місить усі істотні умови визначені ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до пункту 1.3. Договору, перевезення вантажу здійснюється на підставі заявки на перевезення (далі - заявка), що підписується сторонами даного договору.

Згідно п. 2.2. Договору, ціна за виконання перевезення вантажу встановлюється згідно заявок на перевезення до цього договору згідно офіційного курсу НБУ української гривні до євро.

14.11.2022 сторонами укладена заявка №13, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом. На умовах вказаної заявки ФОП Півницький О.В. приступив до виконання міжнародного перевезення на підтвердження укладення договору перевезення, про що складена міжнародна товаротранспортна накладна типу CMR №27 від 15.11.2022.

Послуга перевезення, за обумовленим в заявці маршрутом, була виконана.

Додатковим підтвердженням виконання перевезення є Акт надання послуг №57-ЯН від 18.11.2022.

Погоджена в однойменному пункті 11 заявки вартість перевезення - 80,00 євро за 1 тону, що еквівалентно - 3016,00 грн. Вага брутто складала 24,9 тон.

Таким чином, загальна вартість перевезення усього вантажу за вказаною накладною склала 75098,40 грн.

За змістом пункту 12 (термін оплати) заявки, 100% вартості перевезення сплачується протягом трьох банківських днів після вивантаження та надання перевізником сканкопій рахунку, актів виконаних робіт та CMR.

Розвантаження відбулося 18.11.2022.

Документи, що є підставою для проведення оплати, згідно викопіювання переписки, здійсненої електронною поштою, були направленні ТОВ "Ялинівка Нова" 25.11.2022.

З наступного дня 26.11.2022 третій банківський день, визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 30.11.2022.

В погоджені строки, грошове зобов`язання виконане не було.

З наступного дня 01.12.2022 зобов`язання на суму 75098,40грн. вважається простроченим.

14.11.2022 сторонами укладена заявка №14, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом. На умовах вказаної заявки ФОП Півницький О. В. приступив до виконання міжнародного перевезення. На підтвердження укладення договору перевезення складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №28 від 15.11.2022.

Послуга перевезення, за обумовленим в заявці маршрутом, була виконана.

Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є Акт надання послуг №58-ЯН від 19.11.2022.

Погоджена в однойменному пункті 11 заявки, вартість перевезення - 80,00 євро за 1 тону що еквівалентно 3016,00 грн. Вага брутто складала 24,8 тони.

Таким чином, загальна вартість перевезення усього вантажу за вказаною накладною склала 74796,80грн.

За змістом пункту 12 (термін оплати) заявки, 100% вартості перевезення сплачується протягом трьох банківських днів після вивантаження та надання перевізником сканкопій рахунку, актів виконаних робіт та CMR.

Розвантаження відбулося 19.11.2022.

Документ, що є підставою для проведення оплати були направленні ТОВ "Ялинівка Нова" 25.11.2022.

З наступного дня 26.11.2022 третій банківський день, визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 30.11.2022.

В погоджені строки, грошове зобов`язання виконане не було.

З наступного дня 01.12.2022 зобов`язання ТОВ "Ялинівка Нова" на суму 74796,80грн. вважається простроченим.

22.11.2022 сторонами укладена заявка №16, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу. На умовах вказаної Заявки ФОП Півницький О.В. приступив до виконання міжнародного перевезення, на підтвердження укладення договору перевезення, про що складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №46 від 23.11.2022.

Послуга перевезення, за обумовленим в заявці маршрутом, була виконана.

Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є Акт надання послуг №59-ЯН від 26.11.2022.

Погоджена в однойменному пункті 11 заявки вартість перевезення - 80,00 євро за 1 тону, що еквівалентно 2995,20 грн. Вага брутто складала 25 тон.

Таким чином, загальна вартість перевезення усього вантажу за вказаною накладною склала 74880,00грн.

Втім, в акті, за взаємною згодою, сторони погодили до сплати меншу суму, а саме - 74875,00 грн.

За змістом пункту 12 (термін оплати) заявки, 100% вартості перевезення сплачується протягом трьох банківських днів після вивантаження та надання перевізником сканкопій рахунку, актів виконаних робіт та CMR.

Розвантаження відбулося 26.11.2022.

Документи, що є підставою для проведення оплати, згідно викопіювання переписки, здійсненої електронною поштою, разом з документами за наступне перевезення, були направленні ТОВ "Ялинівка Нова" 29.11.2022.

З наступного дня - 30.11.2022 третій банківський день, визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 02.12.2022.

В погоджені строки, перевезення оплачене не було.

З наступного дня - 03.12.2022 грошове зобов`язання а суму 74875,00грн. вважаєтеся простроченим.

22.11.2022 сторонами укладена заявка №17, за змістом, на міжнародне перевезення вантажу. На умовах вказаної заявки ФОП Півницький О.В. приступив до виконання міжнародного перевезення, про що складена міжнародна товаротранспортна накладна CMR №47 від 23.11.2022.

Послуга перевезення, за обумовленим в заявці маршрутом, була виконана.

Додатковим підтвердженням належного виконання перевезення є Акт надання послуг №60-ЯН від 26.11.2022.

Погоджена в однойменному пункті 11 заявки вартість перевезення - 80,00 євро за 1 тону, що еквівалентно 2995,20 грн. Вага брутто складала 25 тон.

Таким чином, загальна вартість перевезення усього вантажу за вказаною накладною склала 74880,00грн.

Втім, в акті, за взаємною згодою, сторони погодили до сплати меншу суму, а саме - 74875,00 грн.

За змістом пункту 12 (термін оплати) заявки, 100% вартості перевезення сплачується протягом трьох банківських днів після вивантаження та надання перевізником сканкопій рахунку, актів виконаних робіт та CMR.

Розвантаження відбулося 26.11.2022.

Документи, що є підставою для проведення оплати були направленні ТОВ "Ялинівка Нова" 29.11.2022.

З наступного дня - 30.11.2022 третій банківський день, визначений граничним днем для проведення оплати, завершився 02.12.2022.

В погоджені строки, перевезення оплачене не було.

З наступного дня - 03.12.2022 грошове зобов`язання ТОВ "Ялинівка Нова" на суму 74875,00 грн. вважаєтеся простроченим.

Отже, загальна заборгованість за чотири виконані ФОП Півницьким О.В. перевезення склала 299645,20 грн.

22.06.2023 на вимогу ТОВ "Ялинівка Нова", на ім`я бухгалтера підприємства, за експрес-накладною ТОВ "НОВА ПОШТА", були направлені оригінали документів по усіх перевезеннях.

Усі акти надання послуг підписані керівником ТОВ "Ялинівка Нова" і повернуті ФОП Півницькому О.В. - без зауважень.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 929 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України, договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Факт надання послуг з перевезення вантажів з боку позивача доводиться належними чином оформленими міжнародними накладними СМR.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати послуг перевезення, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 ГПК України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Отже, наявність та розмір заборгованості ТОВ "Ялинівка Нова" за Договором перевезення вантажу автомобільним транспортом №71 від 27.10.2022 у загальній сумі 299645,20грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення на його користь судових витрат (судовий збір, правнича допомога, гонорар успіху).

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає про наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача, суму витрат, понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 23 500,00 грн.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії документів, а саме: ордер на надання правничої допомоги №1057017 від 25.07.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №507; договір про правову допомогу від 22.07.2023; акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 25.07.2023 з детальним описом робіт (наданих послуг), відповідно до якого вартість виконаних робіт (наданих послуг) складає 23 500,00грн., квитанція до прибуткового касового ордера №09-07 від 25.07.2023 на суму 23500,00грн.

Відповідачем не подано заперечень щодо розміру, заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу.

Таким чином, з огляду на подані позивачем докази, та не заперечені і не спростовані відповідачем обставини щодо співмірності та обґрунтованості витрат на правову допомогу, суд покладає на відповідача суму витрат на правову допомогу у розмірі 23 500,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 5 000,00 грн. (в разі задоволення позову) у якості відшкодування гонорару успіху, який має бути сплачений позивачем, згідно Договору про правову допомогу, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як «гонорар успіху», проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як «гонорар успіху» у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі №910/5483/22.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

"Гонорар успіху" визначено в п. 2.3. Договору про правову допомогу №2 від 22.07.2023.

В Акті приймання-передачі наданих послуг №2 від 25.07.2023 сума гонорару успіху в розмірі 5000,00грн. не включена у вартість надання правничої допомоги та виплачується адвокату відповідачем при позитивному для клієнта рішенні після ухвалення судового рішення по даній справі.

Тобто, «гонорар успіху» не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як «гонорар успіху», за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

З огляду за зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00грн. "гонорару успіху" задоволенню не підлягає, тому суд відмовляє у цій частині.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова".

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялинівка Нова" (12043, Житомирська область, Пулинський район, с. Ялинівка, вул. Шевченка, 1Б; код ЄДРПОУ 39289687) на користь Фізичної особи-підприємця Півницького Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - 299645грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот сорок п`ять грн.) 20 коп. основного боргу, 4494грн (чотири тисячі чотириста дев`яносто чотири грн.) 68 коп. судового збору та 23500(двадцять три тисячі п`ятсот грн.) 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту рішення 26.02.24

Суддя Гнисюк С.Д.