Ухвала

від 26.02.2024 по справі 930/1122/22

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №930/1122/22

Провадження №2-др/930/8/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Алєксєєнка В.М.

при секретарі Загребельному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви представника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни щодо компенсації Фермерському господарству «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Немирівського районного суду Вінницької області перебувала вказана цивільна справа.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 12.02.2024 задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 та залишено без розгляду згідно п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України позовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства Лаптєва Леонтія Артемовича, Фермерського господарства "Лемешівка Агро" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом витребування земельної ділянки.

20.02.2024 представниквідповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвокат Аваєва Н.В., звернулась до суду з заявоющодо компенсації Фермерському господарству «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій просить стягнути із позивачки ОСОБА_1 на користь ФГ «Лемешівка Агро» судові витрати у розмірі 7000 гривень, мотивуючи свою заяву тим, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із завідомо безпідставним та необґрунтованим позовом у зв`язку із тим, що:

-до позовноїзаяви недодано доказівтого,що ОСОБА_1 протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслала лист- повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, що на думку представника відповідача, свідчить про необґрунтованість позовної заяви;

- в обґрунтування того, що позивачка не підписувала Додаткову угоду №2 про продовження договору на 12 років, позивачкою було приєднано копію висновку експертного почеркознавчого дослідження №10/17 від 10.02.2017, а не оригінал вказаного висновку;

- позивачка не вчинила дій щодо припинення права оренди шляхом подання заяви до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення прав оренди;

- позивачка заявила позовні вимоги одночасно до двох відповідачів, при цьому не зазначивши, хто із них і чим порушує її права.

У зв`язку із вказаними обставинами, представник відповідача вважає, що позивачка звернулася до суду із завідомо безпідставним позовом, сама позивачка ні разу не з`явилася в судові засідання, діяла недобросовісно, протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору, маючи на меті - ущемлення прав та законних інтересів відповідача, а також заподіяння відповідачеві репутаційних та іміджевих втрат.

У зв`язку з розглядом справи відповідач поніс репутаційні та іміджеві втрати через дану справу, а також витрати на послуги адвоката, які представник відповідача просить стягнути із позивачки.

Згідно із ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та заяви, з`ясувавши дійсні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги на рахунок держави.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Так, ст.13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантоване ст.ст.55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, за змістом ч.5 ст.142 ЦПК України стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, нормою ч.5 ст.142 ЦПК України, на яку відповідач посилається як на підставу стягнення судових витрат з позивача, передбачено право відповідача заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах ВС від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Така ж позиція висловлена у п.38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, що в разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Наявність порушених, не визнаних або оспорених прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, та визначення осіб, якими такі права були порушені, встановлюється судом за наслідками розгляду справи по суті на підставі наданих сторонами доказів.

Разом з тим, суд зазначає, що розгляд даної справи, станом на час подання заяви позивача про залишення позовної заяви без розгляду, відбувався на стадії підготовчого судового засідання, у зв`язку із чим суд не заслуховував пояснення сторін, не досліджував доказів, та не давав їм оцінку, що унеможливлює дійти висновку судом щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позову.

А тому, подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду без викладення мотивів вчинення даної процесуальної дії, не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Суд може вирішити питання про компенсацію витрат відповідача, пов`язаних із розглядом справи, якщо відповідач таку вимогу заявив і навів доводи щодо необґрунтованих дій позивача, які спричинили такі витрати. Необхідність понесення витрат має бути у причинному зв`язку із необгрунтованими діями позивача, внаслідок яких вони настали.

З системного тлумачення положень ч.ч.5,6 ст.142, ч.9 ст.141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється особлива форма цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Причини неявки позивача в засідання, на яких наголошує представник відповідача, не визнавались судом як зловживання процесуальними правами у зв`язку із наявністю інших причин відкладення засідань. Заходи процесуального примусу до позивачки за неявку в судові засідання не застосовувались.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 26 вересня 2018 року по справі №148/312/16-ц, у постанові від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17, у постанові від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

Окрім того, представник відповідача адвокат Аваєва Н.В. зазначає, що відповідач ФГ «Лемешівка Агро» поніс репутаційні та іміджеві втрати через дану справу, а також витрати на послуги адвоката, який брав участь у справі.

Однак, представником відповідача не надано до суду жодних доказів, того, що через дану справу ФГ «Лемешівка Агро» понесло репутаційні та іміджеві втрати.

До того ж, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необгрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема, представництво адвокатом його інтересів у суді.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи в межах заяви про розподіл судових витрат, суд вважає, що представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача чи зловживання його процесуальними правами були здійснені в ході розгляду справи, а тому відсутні підстави для стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу, оскільки звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами.

Керуючись ст. ст.133,141,142, 260,261,352 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заявипредставника відповідача Фермерського господарства «Лемешівка Агро» - адвоката Аваєвої Наталії Валеріївни щодо компенсації Фермерському господарству «Лемешівка Агро» здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи №930/1122/22, внаслідок необґрунтованих дій позивача -відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали.

Головуючий суддя: В.М. Алєксєєнко