Ухвала

від 27.02.2024 по справі 201/5025/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2221/24 Справа № 201/5025/19 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги як не поданої

27 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів: Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

ознайомившись зматеріалами справита заслухавшидоповідь судді-доповідачаМакарова М.О.про проведенняпідготовчих дійза апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські вежі», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровські вежі», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2023 року зазначену скаргу було залишено без руху для сплати апелянтом судового збору в розмірі 536,80 грн..

З матеріалів справи вбачається, що копії вказаної ухвали двічі направлялися апелянту на адресу, яку він вказав у скарзі.

Однак, на адресу апеляційного суду повернувся конверт із відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до положень частини 1 статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Заяв чи клопотань про зміну місцезнаходження від апелянта до суду не надходило.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом вжиті заходи для скерування апелянту ухвали про залишення без руху його апеляційної скарги, однак вона не була вручена апелянту за відсутності останнього за вказаною ним адресою перебування, таким чином у призначений судом строк вимоги ухвали не виконано.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова ВС від 10 вересня 2018 року у справі N 920/739/17).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова ВС від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 (провадження N 61-22315сво18).

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами (постанова ВС від 18 жовтня 2021 року у справі N 299/3611/19 (провадження N 61-9218св21).

Добросовісність учасників судового процесу зокрема полягає у тому щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та приймати заходи до обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судовими органами обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.

У даній справі апеляційним судом неоднарозово приймались заходи щодо інформування апелянта про недоліки його апеляційною скарги. Однак, апелянт незважаючи на публікацію усіх судових рішень апеляційного суду у відкритому реєстрі судових рішень, вимоги апеляційного суду не виконав, чим проігнорував судові процедури та поставив суд, який повинен забезпечити принцип рівності сторін у справі, перед необхідністю повернення його апеляційної скарги.

За таких умов, поведінка апелянта не може бути розцінена як добросовісна, а його право на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанції таким, що підлягає захисту.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 31 січня 2019 року у справі N 753/21967/15-ц (провадження N 61-4393св18).

Таким чином, враховуючи розумність строку розгляду справи апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути скаржнику, роз`яснивши при цьому, що він не позбавлений права повторно звернутись з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

При цьому буде дотримано принципів диспозитивності цивільного судочинства та забезпечено права на апеляційний перегляд, дотримання права особи, яка подала апеляційну скаргу на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На підставі викладеного та керуючись ст. 185, 357 ЦПК України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від03травня 2019року визнати неподаною та повернути скаржнику.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді: А.П. Барильська

Е.Л. Демченко