Ухвала

від 30.01.2024 по справі 953/10051/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/10051/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/69/24 Доповідач ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина» - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023220000001194 від 14 жовтня 2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000001194 від 14 жовтня 2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що 14.10.2023 року, приблизно о 08.30, на перехресті вул. Тюрінської та вул. Металіста сталося зіткнення автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , з мотоциклом SUZUKI SV 650S р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

В ході огляду місця події транспортні засоби RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 та мотоцикл SUZUKI SV 650S р.н. НОМЕР_2 оглянуто та вилучено 14.10.2023 року, після чого поміщено на територію штрафмайданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 транспортний засіб автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 належить ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина», адреса: м. Харків, вул. Каштанова, 29.

16.10.2023 року прокурор подав клопотання про арешт майна, яке було вилучено в ході проведення огляду 14.10.2023 року.

В обґрунтуванняклопотання прокурорпосилався нате,що метоюнакладання арештуна майноє забезпеченнязбереження речовихдоказів,що передбаченоп.1ч.2ст.170КПК України,з метоюнедопущення приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі цихдоказів,оскільки незастосуваннятакого заходупризвести донаслідків,які можутьперешкодити кримінальномупровадженню,а такожавтомобіль визнаний речовим доказом та може сприяти розкриттю кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також має значення для встановлення істини під час досудового розслідування.

Ухвалою слідчогосудді Київського районного суду м.Харкова від 17 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено. Суд вирішив накласти арешт на транспортний засіб автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 який належить ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина», адреса: м. Харків, вул. Каштанова, 29, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування. Зберігати автомобіль RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 ухвалено на території спеціального майдану зберігання тимчасово вилучених транспортних засобів ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 106.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

Представник власника майна в особі директора ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що судом не було викликано представника власника майна в судове засідання. Копію оскаржуваної ухвали було отримано підприємством лише 06.12.2023 року та протягом 5 днів було подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що слідчим у клопотанні про арешт майна взагалі не вказано правову підставу для арешту майна, прийнятого слідчим рішення про визнання транспортного засобу речовим доказом у кримінальному провадженні прокурором не було долучено та слідчим суддею не надано зазначеному оцінки.

Вказує, що власник майна не є учасником ДТП, арешт майна порушує право ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина» вільно користуватись транспортним засобом та зберігати своє майно, що негативно впливає на підприємницьку діяльність товариства. Автомобіль перебуває на майданчику ВП, де псується та втрачає свою вартість.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Також прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу в яких посидається на законність та обґрунтованість судового рішення та просить прийняти до уваги те, що на теперішній час для встановлення всіх обставин у кримінальному провадженні проводиться ряд експертиз

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора у кримінальному провадженні оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів провадження вбачається, щоСлідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023220000001194 від 14 жовтня 2023, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч.1 ст.286 КК України внесені до ЄРДР у зв`язку з тим, що 14.10.2023 року, приблизно о 08.30, на перехресті вул. Тюрінської та вул. Металіста сталося зіткнення автомобіля RENAULT DUSTER, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_8 , з мотоциклом SUZUKI SV 650S р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження.

В ході огляду місця події транспортні засоби RENAULT DUSTER, д.н.з.. НОМЕР_1 та мотоцикл SUZUKI SV 650S р.н. НОМЕР_2 оглянуто та вилучено 14.10.2023 року, після чого поміщено на територію штрафмайданчику за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.

Постановою слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області від 14.10.2023 року автомобіль марки RENAULT DUSTER, д.н.з.. НОМЕР_1 , було визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановленні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотанняпро арештмайна свідчатьпро відповідністьвилученого підчас обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу того, що вилучений автомобіль не містить ознак речових доказів у справі, оскільки арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як убачається з матеріалів судового провадження, досудове розслідування здійснюється за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Тобто вилучений транспортний засібRENAULTDUSTER,д.н.з.. НОМЕР_1 має певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням та зберіг на собі сліди кримінального правопорушення.

Крім того, у кримінальному провадженні постановами слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області від 24.10.2023 року було призначено авто-технічну експертизу автомобіля RENAULT DUSTER, д.н.з.. НОМЕР_1 та транспортно-трасологічну експертизу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам власника майна та у відповідності до вимог ст.ст.132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на автомобіль з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, постановою слідчого автомобіль марки RENAULT DUSTER, д.н.з.. НОМЕР_1 був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні та вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна власником майна не надано та колегією суддів не встановлено.

За такихобставин матеріаликлопотання проарешт майнасвідчать провідповідність вилученогопід часогляду майна ознакам речових доказів, оскільки він може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину з урахуванням його специфіки, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404,405,407,418,419,422КПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Форсаж-Сільгоспзапчастина» - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районногосуду м.Харковавід 17жовтня 2023року проарешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4