Постанова

від 26.02.2024 по справі 727/9891/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2024 року

м. Чернівці

справа № 727/9891/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н. Ю.,

секретар Паучек І. І.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний перинатальний центр», ОСОБА_2

апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр», в інтересах якого діє Гулевич Марія Миколаївна, на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 7 грудня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Танасійчук Н. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» (далі КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр») Гошовського В. М. від 10 серпня 2023 року №206/ВК.

Посилався на те, що відповідно до наказу виконуючого обов`язки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 10 серпня 2023 року, №206/ВК його, завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними (1.0 ставки), переміщено відповідно до частини 2 статті 32 КЗпП України на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення (1.0 ставки) з 14 серпня 2023 року. Підставою наказу від 10 серпня 2023 року № 206/ВК зазначений рапорт ОСОБА_3 .

Вказаний наказ вважає незаконним, безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач вважав, що роботодавець змінив істотні умови праці та з 14 серпня 2023 року здійснив переміщення завідувача приймальнодіагностичним відділенням ОСОБА_2 на посаду, яку займав позивач ОСОБА_1 та яка не була вільною.

Відповідач здійснив переведення позивача на іншу посаду без його згоди.

Зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ виконуючого обов`язки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 10 серпня 2023 року № 206/ВК про переміщення відповідно до частини 2 статті 32 КЗпП України ОСОБА_1 із посади завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними (1.0 ставки) на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення (1.0 ставки).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними.

Суд виходив з того, що робота позивача на посаді завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами та операційними та на посаді завідувача приймальнодіагностичного відділення відрізняється між собою за функціональними обов`язками, тобто після переміщення позивач повинен виконувати інші трудові функції і працювати в інших умовах праці.

Фактично відбулось переведення позивача на іншу роботу без його згоди, незважаючи на те, що істотні умови праці позивача змінилися.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не був повідомлений за два місяці про майбутні зміни в організації виробництва і праці, а також про зміни істотних умов праці та не попереджений у встановленій формі про переведення на іншу роботу та не мав можливості надати свою згоду або не погодитися із запропонованими умовами праці.

Поновлення позивача на попередньому місці роботи не є виходом за межі позовних вимог.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 7 грудня 2023 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто з КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень. У стягненні витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_2 відмовлено.

Суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не вчиняв дій, що стали причиною порушення трудових прав позивача.

Оскільки, саме діями КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» були порушені права позивача, то з роботодавця на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу.

Сторона відповідача з приводу розміру витрат, що просить стягнути позивач, заперечень не висловлювала.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2023 року КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 7 грудня 2023 року просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання правничої допомоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення та додаткове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції не враховано те, що позивач працює за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, яка зазначена в дипломі. Посада, яку він займав і посада, на яку його переміщено, входить у структуру перинатального центру. Отже, фактично відбулось переміщення позивача на іншу посаду та його згоди на таке переміщення не потрібно.

КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» не порушувало принцип незмінності істотних умов договору укладеного з позивачем.

Посадові інструкції завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними залами і операційними та посадові обов`язки завідувача приймально-діагностичного відділення є ідентичними.

Докази, які надані позивачем, не можуть вважатися такими, що підтверджують суму витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу в розмірі 25000 гривень. Вказана сума є завищеною та не відповідає ринковим умовам.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи відзивів на апеляційні скарги не подавали.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Згідно з наказом КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 28 грудня 2020 року № 283 ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога, переведено з 29 грудня 2020 року на посаду завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними (1.0 ставку) на постійно (а.с. 8).

У відповідності до наказу КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 10 серпня 2023 року № 206/ВК ОСОБА_1 - завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними (1.0 ставки) з 14 серпня 2023 року переміщено, відповідно до частини 2 статті 32 КЗпП України, на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення (1.0 ставки) на підставі рапорту ОСОБА_3 (а.с. 9).

Рапортом медичного директора ОСОБА_3 від 09 серпня 2023 року, повідомляється виконуючому обов`язки директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», що з метою покращення організації роботи пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними, слід провести переміщення відповідно до статті 32 КЗпП України завідувача приймально діагностичним відділенням ОСОБА_2 , як лікаря вищої кваліфікаційної категорії з великим досвідом роботи, на посаду завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними. В свою чергу завідувача ОСОБА_1 слід перемістити на посаду завідувача приймальнодіагностичним відділенням (а.с.10).

З посадової інструкції завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами та операційними ОСОБА_1 , затвердженої 29 грудня 2020 року виконуючим обов`язки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», встановлено загальні положення роботи, завдання та обов`язки, права та відповідальність, вимоги до знань завідувача пологового відділення, кваліфікаційні вимоги щодо займаної посади, взаємовідносини за посадою. Зокрема, згідно розділу «Завдання та обов`язки» завідувач пологовим відділенням зобов`язаний:

- керуватися чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я, організацію акушерсько-гінекологічної та невідкладної допомоги господарську діяльність підрозділу, співпрацює з іншими підрозділами перинатального центру;

- систематично в робочий час проводити огляди роділь в пологовому залі, виробляти план ведення пологів, проводити родорозрішення складних хворих;

- ініціювати консиліуми для планування надання оперативної допомоги і планування операційних бригад;

- приймати активну участь в консиліумах у відділеннях патології вагітності і реанімаційному;

- розставляти кадри для ефективної роботи пологового відділення та підвищення фахової майстерності співробітників відділення;

- розробляти та затверджувати графіки роботи співробітників структурного підрозділу, здійснювати належну розстановку, використання медичних кадрів і організовувати їх працю;

- впроваджувати в практику роботи передові форми та методи лікування;

- надавати консультативну допомогу лікарям акушер-гінекологам в оцінці ними спеціальних методів обстеження, у виборі раціональних (з урахуванням наявних можливостей) і ефективних планів обстеження і лікування роділь і породіль;

- по виклику лікаря відділення або чергового лікаря в неслужбовий час приходити в відділення та надавати допомогу;

- планувати роботу та проводити аналіз її результатів;

- аналізувати показники роботи підрозділу, вживати заходів, щодо їх оптимізації;

- контролювати ведення лікарями і акушерками медичної документації;

- в своїй роботі дотримуватися принципів медичної деонтології, етики та дрескоду закладу;

- сприяти правовому захисту пацієнток відповідно до чинного законодавства, забезпечувати конфіденційність інформації про пацієнтів;

- керувати роботою лікарів, середнього та молодшого медичного персоналу;

- контролювати ведення пологів у відділенні згідно партограм, що ведуться у режимі реального часу;

- постійно удосконалювати свій професійний рівень;

- дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, правил безпеки та режиму праці;

- постійно протидіяти корупційним правопорушенням з боку медичних працівників відділення та закладу;

- знати і виконувати положення нормативно-правових актів з охорони праці правила протипожежної безпеки, правила поводження з машинами та механізмами;

- користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити в установленому законодавством порядку періодичні медичні огляди;

- використовувати персональні дані пацієнтів, отримані під час виконання професійних обов`язків, лише у дозволених чинним законодавством межах;

- не розголошувати персональні дані пацієнта, які йому довірено, або стали відомі при виконанні професійних обов`язків, крім випадків, передбачуваних законом;

- звітувати про свою роботу у встановлені терміни, відповідно до форм статистичної звітності;

- нести відповідальність за порушення вказаних в цій посадовій інструкції вимог, за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговування хворих;

- досконало володіти навиками роботи з електронними документами, вносити необхідні дані та вести електронні медичні записи в Медичній Інформаційній Системі;

- постійно контролювати введення лікарями медичної інформації в електронних носіях (а.с.11-19).

З посадової інструкції завідувача приймальнодіагностичного відділення, затвердженої 5 липня 2020 року генеральним директором КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», встановлено, що завідувач приймальнодіагностичним відділенням зобов`язаний:

- здійснювати керівництво приймально-діагностичного відділення відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров`я;

- організовувати лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяльність підрозділу, співпрацювати з іншими підрозділами лікарні;

- забезпечувати надання якісної медичної допомоги населенню;

- застосовувати сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих у межах своєї спеціальності;

- забезпечувати своєчасне отримання та зберігання лікарських засобів, медичного оснащення, засобів догляду за хворими;

- раціонально використовувати медичну техніку й оснащення підрозділу;

- здійснювати заходи щодо забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов функціонування підрозділу;

- надавати консультативну медичну персоналу структурного підрозділу;

- здійснювати контроль за правильним веденням медичної документації, готувати та подавати керівникові лікувально-профілактичного закладу річні звіти;

- контролювати своєчасне підвищення кваліфікації працівниками підрозділу;

- розробляти та затверджувати графік роботи співробітників структурного підрозділу, здійснювати належну розстановку, використання медичних кадрів і організовувати їх працю;

- створювати належні виробничі умови, забезпечувати додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту;

- аналізувати показники роботи підрозділу, вживати заходи щодо їх оптимізації;

- організовувати проведення науково-практичних конференцій медичних працівників підрозділу з актуальних питань щодо охорони здоров`я;

- нести відповідальність за стан роботи підрозділу;

- володіти необхідними навиками роботи з електронними документами і вносити необхідні дані та електронні медичні записи до медичної інформаційної системи;

- нести відповідальність за дотримання санітарно-епідемічного режиму та карантинних заходів щодо Covid-19.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Щодо позову до КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» про скасування наказу

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про наявність підстав для задоволення позову до КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» про скасування наказу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних постає тоді, коли в роботодавця виникає необхідність їх змінити. У таких випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, адже одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.

При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін).

Питання про те, які саме обставини впливають на зміну істотних умов праці, чинним законодавством не врегульовано, і в ньому відсутній їх вичерпний перелік. Тлумачення того, що може бути підставою для зміни істотних умов праці, наведено, зокрема в пунктах 10, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», згідно з якими припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо). Суди зобов`язані з`ясовувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Серед інших «змін істотних умов праці» можна навести, як приклад, зміни посадових обов`язків працівника при продовженні роботи на тій самій посаді. У свою чергу, посадові обов`язки працівників мають бути відображені в посадових інструкціях, які згідно з пунктом 6 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі - ДКХП), які були затверджені разом з Випуском 1 «Професії, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року № 336, мають складатися для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі. При цьому до посадових інструкцій може бути внесено зміни та/або доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства та тільки за згодою працівника.

Із зазначеного можна зробити висновок, що посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх, така зміна має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур, передбачених чинним трудовим законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну в установленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.

Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.

Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним.

Аналогічні правовівисновки містятьсяу постановахВерховного СудуУкраїни від01листопада 2017року усправі №6-1471цс17,Верховного Судувід 26серпня 2021року усправі № 607/14453/20.

Колегія суддів вважає, що наказ виконуючого обов`язки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» Гошовського В. М. від 10 серпня 2023 року №206/ВК про переміщення ОСОБА_1 на посаду завідувача приймально-діагностичним відділенням є законним.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 був переведений на іншу посаду та його істотні умови праці змінилися.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перемістили на посаду завідувача відділення КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» з аналогічної посади завідувача іншого структурного підрозділу вказаного підприємства. Вказане переміщення відбулось в межах тієї ж місцевості, за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, посадою і з тими ж істотними умовами праці.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову, аналізуючи посадову інструкції ОСОБА_1 , яка була затверджена 14 серпня 2023 року виконуючим обов`язки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр». Однак станом на день винесення наказу про переміщення позивач, а саме 10 серпня 2023 року, вказана посадова інструкції не існувала.

Аналіз посадових обов`язків ОСОБА_1 на посаді завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» та на посаді завідувача приймально-діагностичного відділення КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» станом на день винесення наказу про переміщення позивача (посадова інструкція завідувача приймальнодіагностичного відділення, затверджена 5 липня 2020 року генеральним директором КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр»)дає підставизробити висновокпро те,що незначна зміна посадових обов`язків позивача на новій посаді не призвела до зміни істотних умов праці.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що після переміщення ОСОБА_1 на іншу посаду відбулись зміна системи та розміру оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посади. Також відсутні докази про те, що переміщення ОСОБА_1 було викликано змінами в організації виробництва і праці.

Щодо позову заявленого до ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позов до ОСОБА_2 .

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відтак належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

У справі, яка переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують те, що спір у ОСОБА_1 виник саме з КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», який видав спірний наказ про переміщення позивача. ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, оскільки до його обов`язків не належить виконання вимог позивача.

Аналіз змісту вимог позовної заяви свідчить про те, що вони заявлені до ОСОБА_2 як до посадової особи КНП «Чернівецькийобласний перинатальнийцентр» та стосуються його професійної діяльності.

Оскільки КНП «Чернівецькийобласний перинатальнийцентр» є юридичною особою - самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, позовні вимоги у цій справі пред`явлені до її посадових осіб, то саме вона має відповідати за цим позовом.

Жодних позовних вимог до ОСОБА_2 як фізичної особи позовна заява не містить.

За таких обставин в позові до ОСОБА_2 слід відмовити з вказаних вище підстав.

Такий висновокузгоджується зправовою позицією,яку ВерховнийСуд виклаву постановівід 19січня 2022року усправі № 727/10864/20.

Щодо рішення суду в частині поновлення позивача на посаді завідувача пологового відділення

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про можливість поновлення позивача на роботі, без наявності такої вимоги в позовній заяві.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься, зокрема принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена в статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип диспозитивності (від пізньолатинського dispositivus - той, що розпоряджається) судочинства полягає у можливості осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів, державних і громадських інтересів.

Розглядаючи принцип цивільного судочинства через призму ролі суду в процесі, колегія суддів наголошує, що суд дійсно має владні повноваження у процесі провадження по справі, керуючи ходом судового засідання, забезпечуючи додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовуючи судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи як це передбачено нормами процесуального закону.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду.

Такий висновокВерховний Судвиклав упостанові від7лютого 2024року усправі № 522/7990/17

З позовної заяви вбачається, що позивач не пред`являв до суду вимогу про поновлення на роботі. Суд апеляційної інстанції вважає рішення в частині поновлення позивача на посаді незаконним, оскільки воно ухвалене з порушенням принципу диспозитивності.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Також у зв`язку з наведеним підлягає скасуванню додаткове судове рішення.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд приходить до висновку про відмову в позові.

З платіжної інструкції від 19 січня 2024 року вбачається, що КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» сплатило 1610 гривень 40 копійок за подання до суду апеляційної скарги.

Отже, з ОСОБА_1 на користь КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» слід стягнути 1610 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382 ЦПКУкраїни,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 7 грудня 2023 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр», ОСОБА_2 про скасування наказу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» 1610 (одну тисячу шістсот десять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 лютого 2024 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді Мирослава КУЛЯНДА

Наталія ПОЛОВІНКІНА