Ухвала

від 19.04.2024 по справі 727/9891/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 727/9891/23

провадження № 61-4782ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого

діє ОСОБА_2 , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу про переведення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр» (далі - КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр»), ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу

в. о. генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр»

від 10 серпня 2023 року № 206/ВК про переміщення відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України ОСОБА_1 із завідувача пологового відділення

з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними (1,0 ставки)

на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення (1,0 ставки).

Позов мотивований тим, що відповідно до наказу в. о. генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 28 грудня 2020 року № 283 він переведений з 29 грудня 2020 року на постійній основі на посаду завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами

і операційними в КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Наказом в. о. генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 10 серпня 2023 року № 206/ВК його, завідувача пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами

і операційними 1.0 ставки, переміщено відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення 1,0 ставки

з 14 серпня 2023 року.

Підставою наказу від 10 серпня 2023 року № 206/ВК зазначений рапорт

ОСОБА_4 , поданого на ім`я в. о. генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр».

Відповідно до рапорту медичного директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» ОСОБА_4 від 09 серпня 2023 року, з метою покращення організації роботи пологового відділення з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними запропоновано провести переміщення відповідно до статті 32 КЗпП України завідувача приймально - діагностичним відділенням ОСОБА_3 як лікаря вищої кваліфікаційної категорії з великим досвідом роботи, на посаду завідувача пологового відділення з індивідуальними

та сімейними пологовими залами і операційними, а завідувача ОСОБА_1 перемістити на посаду завідувача приймально - діагностичним відділенням.

Позивач вважає, що роботодавець змінив істотні умови його праці, здійснивши

з 14 серпня 2023 року переміщення завідувача приймально - діагностичним відділенням ОСОБА_3 на посаду, яку займає він, та яка не є вільною,

а стосовно нього здійснив переведення на іншу посаду, без його згоди, назвавши це переведення «переміщенням» з посади завідувача пологового відділення

з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними на посаду завідувача приймально - діагностичним відділенням.

Наполягає на тому, що зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці. Працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці про зміну істотних умов праці, а саме: систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших.

Позивач посилався на положення статті 33 КЗпП України, згідно з якою тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається тільки за його згодою. Роботодавець має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, тільки для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Позивач вважає ухвалений наказ про його переміщення незаконним, протиправним, безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада

2023 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ в. о. генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» від 10 серпня 2023 року № 206/ВК про переміщення відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України

ОСОБА_1 із завідувача пологового відділення з індивідуальними

та сімейними пологовими залами і операційними (1,0 ставки) на посаду завідувача приймально-діагностичного відділення (1,0 ставки).

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача пологового відділення

з індивідуальними та сімейними пологовими залами і операційними.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці

від 07 грудня 2023 року заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто з КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» витрати

на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн. Відмовлено в частині вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ОСОБА_3 .

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2023 року

та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці

від 07 грудня 2023 року скасовано.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», ОСОБА_3 про скасування наказу.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

28 березня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє

ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду

від 26 лютого 2024 року, у якій представник заявника, посилаючись

на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 17 листопада

2023 року і додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці

від 07 грудня 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи

та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка

є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури

у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи

те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі

№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується

за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Шевченківський районний суд міста Чернівці ухвалою від 15 вересня 2023 року справу № 727/9891/23 призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт

2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду

в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок

і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої

та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин

у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток

і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості

та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом

як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один

із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим

за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр»

для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої

та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті

19 ЦПК України, які є застосовними при кваліфікації справи як малозначної.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру про визнання незаконним та скасування наказу про переведення.

З огляду на резолютивну частину постанови Чернівецького апеляційного суду

від 26 лютого 2024 року постанова апеляційного суду може бути оскаржена

в касаційному порядку у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися

з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено,

що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін

і суспільства, практику розгляду справ з такої категорії.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить

до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Касаційна скарга заявника не містить доводів про помилковість висновків суду першої інстанції щодо віднесення цієї справи до категорії малозначних.

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ,

що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу

на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним

є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати

у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частиною першою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи;

2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу

на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Частиною другою статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена

до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу

їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;

3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися

не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України,

але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ця справа не відноситься до таких, які відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження, тому, врахувавши вимоги частини третьої вказаної статті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість її розгляду

в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано

на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

При цьому саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином,

в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ

до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07 та 15276/07, від 21 червня 2011 року).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно

до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,

де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення

у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

За таких обставин, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 ,

на постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний перинатальний центр», ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу про переведення, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська