Постанова

від 21.02.2024 по справі 916/4263/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4263/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "Старокінний Ринок" - адвокат Мастістий Ілля Андрійович

від ТОВ "ОКС Кепітал" - адвокат Ковальчук Роман Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 (складено та підписано 20.12.2023, суддя Щавинська Ю.М.)

по справі №916/4263/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал"

про визнання недійсним одностороннього правочину

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" (далі ТОВ "Старокінний Ринок", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" (далі - ТОВ "ОКС Кепітал", відповідач), в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем, про розірвання договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру укладений між сторонами.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнень просив суд першої інстанції:

- заборонити ТОВ "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам, окрім ТОВ "Старокінний Ринок", користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно умов Договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, який укладений між ТОВ "ОКС Кепітал" та ТОВ "Старокінний Ринок";

- заборонити ТОВ "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання ТОВ "Старокінний Ринок" користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно умов Договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, який укладений між ТОВ "ОКС Кепітал" та ТОВ "Старокінний Ринок".

- заборонити ТОВ "ОКС Кепітал" передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам нежитлові будівлі та споруди торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно умов Договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, який укладений між ТОВ "ОКС Кепітал" та ТОВ "Старокінний Ринок".

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що відповідач перешкоджає законній господарській діяльності позивача, що призводить до завдання збитків, а тому не вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести і до повного припинення господарської діяльності позивача, яка безпосередньо пов`язана із володінням та користуванням об`єктом оренди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/4263/23 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову, заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно умов Договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, який укладений між ТОВ "ОКС Кепітал" та ТОВ "Старокінний Ринок" та заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам нежитлові будівлі та споруди торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно умов Договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, який укладений між ТОВ "ОКС Кепітал" та ТОВ "Старокінний Ринок", в задоволенні решти заяви відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що викладені позивачем обставини та наявні у матеріалах справи докази з достатнім ступенем вірогідності підтверджують обставину вчинення сторонніми особами та ТОВ "ОКС Кепітал" дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном.

З урахуванням означеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання ТОВ "Старокінний Ринок" користуватися майном є розумним, обґрунтованим, адекватним заходом забезпечення позову, що дозволить забезпечити ефективний захист або поновлення порушеного права (інтересу) позивача в разі задоволення позову; такий захід забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а його вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища (використання орендованого на підставі договору майна) до розгляду справи по суті.

Крім того, місцевим господарським судом визнано адекватним та співмірним обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "ОКС Кепітал" передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам спірне майно, оскільки в іншому випадку у разі передання відповідачем, як власником, спірного майна в оренді в цілому чи окремими частинами, позивач не зможе у разі задоволення позову захистити свої права в рамках одного провадження, а буде вимушений звертатися до суду з вимогами про визнання правочину/правочинів щодо передачі в оренду іншим особами такого майна недійсними чи витребування такого майна з володіння сторонніх осіб.

При цьому, як на тому наголошено судом першої інстанції, відповідні заходи забезпечення позову, жодним чином не обмежують власника у доступі до свого майна, оскільки за змістом ч.1 ст. 319 ЦК України власник на власний розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, водночас суд зауважує, що здійснюючи свої права, він зобов`язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави, на той час як користувачеві надається право захисту об`єктів, переданих у користування, на рівні прав, визначених законодавством України щодо захисту прав власності.

Відповідні заходи, на переконання місцевого господарського суду, не вплинуть також на здійснення відповідачем господарської діяльності, пов`язаної з розпорядженням майном з метою отримання доходу, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору на орендаря покладено обов`язок сплати орендної плати до моменту фактичного повернення об`єкту оренди.

Не погодившись із даною ухвалою до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

На переконання апелянта, заходи забезпечення позову, які позивач просив застосувати у даній справі, направлені не на запобігання ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а на охорону матеріально-правових інтересів третіх осіб - фізичних осіб-підприємців, які здійснюють продаж товарів на території торгівельного центру.

Водночас, як вважає скаржник, застосування заходів забезпечення позову з метою охорони матеріально-правових інтересів третіх осіб суперечить ч.2 ст. 136 ГПК України.

Скаржник також наголошує на тому, що вимоги позивача у даній справі спрямовані на реалізацію його права як орендаря на продовження договору оренди, однак, як вважає апелянт, навіть за умови задоволення позовних вимог у цій справі, це не призведе до наявності у позивача правових підставі для користування об`єктом оренди, оскільки повідомлення про розірвання договору не є одностороннім правочином, адже фактично ним здійснено повідомлення про застосування положень договору про його не продовження. Натомість, відповідач направив на адресу позивача повідомлення про відмову від договору на підставі ч.1 ст. 782 ЦК України, що є одностороннім правочином, який станом на теперішній час є дійсним.

Апелянт також вважає, що для вирішення питання щодо застосування запропонованих позивачем заходів забезпечення позову у цій справі, суд в першу чергу мав встановити чи має позивач право на користування орендованим майном, оскільки неможливо заборонити відповідачеві та іншим особам вчиняти дії направлені на перешкоджання позивачу користуватися об`єктом оренди, якщо у нього відсутнє таке право.

Однак, скаржник вважає, що в даному випадку суд першої інстанції фактично під час вирішення питання щодо забезпечення позову зробив висновок по суті спору, що на етапі вжиття заходів забезпечення позову призвело до вирішення спору у даній справі по суті.

Також, на переконання апелянта, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову, призвели до обмеження права відповідача на здійснення господарської діяльності, пов`язаної з володінням, користуванням та/або розпорядженням майном, з метою отримання доходу від самостійного здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене апелянт вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам чинного процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №916/4263/23 за апеляційною скаргою ТОВ "ОКС Кепітал" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 та призначено справу до розгляду на 14.02.2024.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду заяви про забезпечення позову було всебічно, повно та об`єктивно встановлено наявність достатніх правових підстав для вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Позивач також вважає, що вживши запропонованих ним заходів забезпечення позову у даній справі, судом першої інстанції не вирішено спір по суті, оскільки процесуальні заборони, вжиті судом першої інстанції, за своїм змістом не є тотожними задоволенню позовної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину відповідача, адже заборони вчиняти певні дії не свідчать про чинність договору оренди після ухвалення рішення у справі.

Також, на думку позивача, місцевим господарським судом вжито заходи, які направлені на уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що повністю відповідає вимогам процесуального законодавства та узгоджується із висновками Верховного Суду.

З приводу тверджень апелянта про те, що заходи забезпечення позову у даній справі, направлені не на запобігання ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а на охорону матеріально-правових інтересів третіх осіб, позивач зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ "Старокінний Ринок" чітко викладено обставини порушення його прав та інтересів, а також підстави забезпечення позову, які обґрунтовано були враховані судом першої інстанції.

Ухвалою суду від 14.02.2024 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" та відкладено розгляд справи на 21.02.2024.

21.02.2024 напередодні судового засідання по справі до суду надійшла заява від імені ТОВ "ОКС Кепітал" про відмову від апеляційної скарги, яка підписана Іриною Кудлай.

В обґрунтування даної заяви заявник зазначив, що товариство переглянуло свою позицію щодо обґрунтованості та законності оскаржуваної ухвали, за наслідками чого погоджується з усіма фактами та обставинами, викладеними у цьому судовому рішенні та вважає оскаржувану ухвалу такою, що в цілому відповідає як нормам процесуального права, так й фактичним обставинам справи. У зв`язку з чим, заявник вважає, що твердження та вимоги викладені в апеляційній скарзі товариства, є безпідставними та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами.

В заяві про відмову від апеляційної скарги заявник також зазначив, що дана відмова від апеляційної скарги відповідає волі та волевиявленню учасника ТОВ "ОКС Кепітал" - ТОВ «КЕСТ САПС», яке володіє часткою у статутному капіталі ТОВ "ОКС Кепітал" в розмірі 11 988 000 грн, що становить 99,9 %, єдиним засновником кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 (вона же директор ТОВ "ОКС Кепітал", підписант цієї заяви).

Окрім того, як зазначено в заяві, рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ОКС Кепітал", на яких присутнім був учасник ТОВ «КЕСТ САПС», яке оформлене протоколом від 17.02.2024, звільнено з посади директора ТОВ "ОКС Кепітал" ОСОБА_2 та призначено на зазначену посаду ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення загальних зборів учасників та наказу ТОВ "ОКС Кепітал" №1 від 18.02.2024, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора товариства та прийняла на себе управління його справами.

Також, заявником зазначено, що з технічних причин, які не залежать від волі та волевиявлення ТОВ "ОКС Кепітал" та/або його учасника ТОВ «КЕСТ САПС», проведення державної реєстрації змін щодо товариства в частині, що стосується відомостей про керівника, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наразі є неможливим.

Разом з цим, посилаючись на приписи ст. 92 ЦК України та ст. 65 ГК України заявник зазначає, що права та обов`язки керівника або осіб, що обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, набуваються саме на підставі рішення уповноваженого установчими документами органу юридичної особи, а не на підставі внесених змін до Єдиного державного реєстру, оскільки реєстратор тільки виконує функцію щодо внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру, які використовуються для ідентифікації юридичної особи під час провадження нею господарської діяльності.

Таким чином, на переконання заявника, саме ОСОБА_1 , яка призначена (обрана) директором ТОВ "ОКС Кепітал" на підставі рішення Загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 17.02.2024, є єдиним законним керівником вказаного товариства, уповноваженим вчиняти юридично значимі дії від імені цієї юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати процесуальні документи тощо, незважаючи на відсутність відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Додатково, заявник повідомив суд апеляційної інстанції, що наказом директора ТОВ "ОКС Кепітал" Кудлай I.O. №2 від 18.02.2024 всі довіреності, доручення, видані ТОВ "ОКС Кепітал" до 17.02.2023, на представництво інтересів товариства та ведення від його імені будь-яких справ в будь-якому органі, організації, установі, підприємстві, в тому числі в судових органах, тощо скасовані (відкликані) та визнані такими, що припинили свою чинність, у зв`язку з чим повноваження представників товариства, що виникли на підставі таких довіреностей, доручень вважаються припиненими з дня видання вказаного наказу.

З огляду на таке, заявник просив, зокрема під час розгляду апеляційної скарги не допускати до участі у справі осіб для представництва ТОВ "ОКС Кепітал", повноваження яких ґрунтуються на довіреностях, дорученнях тощо, виданих (датованих) до 17.02.2024.

Під час судового засіданні від 21.02.2024 колегією суддів надано можливість представникам сторін висловити свої пояснення, міркування, заперечення тощо з приводу вищевказаної заяви.

Представник ТОВ "Старокінний Ринок" таку заяву підтримав та не заперечував проти її задоволення.

В свою чергу, представник ТОВ "ОКС Кепітал" надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами викладеними у названій заяві, не підтримує її та просить відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень, представник ТОВ "ОКС Кепітал" зазначив, що в результаті рейдерського захоплення товариства невідомими особами, 16.02.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено відомості про зміну переліку засновників (учасників) товариства, зокрема шляхом включення до нього ТОВ «КЕСТ САПС». При цьому, як стверджує представник ТОВ "ОКС Кепітал", до 16.02.2024 склад учасників товариства був відмінним від теперішнього, до такого переліку входило не ТОВ «КЕСТ САПС», а інша особа.

В результаті вчинення таких дій, як стверджує представник ТОВ "ОКС Кепітал", ТОВ «КЕСТ САПС» було прийнято незаконне рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади керівника ТОВ "ОКС Кепітал" та призначення керівником ОСОБА_1 .

Однак, як зауважив представник апелянта, згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником товариства до теперішнього часу є ОСОБА_3 .

Представник ТОВ "ОКС Кепітал" також відзначив, що 19.02.2024 товариство звернулось до Міністерства юстиції України із відповідною скаргою на дії державного реєстратора, яким 16.02.2024 було внесено відповідний запис про зміну відомостей про засновників (учасників) товариства та наразі така заява перебуває на розгляді.

З огляду на вищевикладене, враховуючи надані заявником докази та пояснення сторін, колегія суддів вирішила, що подана заява про відмову від апеляційної скарги підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.

У разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, яка відмовилася від скарги, не допускається.

Суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п`ятій статті 191 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст. 191 ГПК України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 170 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Частинами першою, третьою статті 56 ГПК визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частина друга статті16 ГПК).

Нормами частини четвертої статті 56 ГПК України розмежовано такі юридичні категорії, як самопредставництво і представництво.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу, іншої особи безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

В ухвалі від 08.06.2023 у справі №303/4297/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (або суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності) (постанова Великої Палати Верховного Суду віл 02.07.2020 у справі №9901/39/20, ухвала Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №922/751/20, постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №913/720/20, від 04.11.2023 у справі №910/2010/19 (925/364/19).

Тобто у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Таким чином, у цьому випадку представництво ТОВ "ОКС Кепітал" може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

Як вже було вказано вище, заяву про відмову від апеляційної скарги від імені ТОВ "ОКС Кепітал" підписано Кудлай І.О. та на підтвердження повноважень діяти від імені даної юридичної особи заявник послався на наявність рішення загальних зборів учасників ТОВ "ОКС Кепітал", на яких був присутнім учасник ТОВ «КЕСТ САПС», яке оформлене протоколом від 17.02.2024, яким звільнено з посади директора ТОВ "ОКС Кепітал" Будаві Алі та призначено на зазначену посаду Кудлай І.О.

Однак, колегія суддів зауважує, що у відповідності до приписів ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань".

Як визначено в ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань", єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, серед яких: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Так, наразі як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.02.2024 (подання заяви про відмову від апеляційної скарги) керівником ТОВ "ОКС Кепітал" є Бадаві Алі, який відповідно до наведених приписів чинного законодавства наділений повноваженнями щодо вчинення дій від імені товариства, зокрема й надавати до суду заяву про відмову від апеляційної скарги.

Однак, судова колегія зауважує, що ані даною особою, ані повноважним представником ТОВ "ОКС Кепітал", якого керівник Бадаві Алі уповноважив на вчинення дій від імені юридичної особи, не було подано до суду апеляційної інстанції заяви про відмову від апеляційної скарги.

Більш того, як вже було вказано вище, під час судового засідання повноважний представник ТОВ "ОКС Кепітал" надав пояснення у відповідності до яких керівник товариства ані особисто, ані шляхом доручення іншим особам не висловив свою волю щодо відмови від апеляційної скарги, а навпаки підтримує її в повному обсязі.

Колегією суддів також, у даному випадку, приймаються до уваги пояснення надані представником ТОВ "ОКС Кепітал" під час судового засідання, зокрема з приводу того, що невідомими особами внаслідок рейдерських дій було проведено незаконні реєстраційні дій щодо зміни складу учасників товариства та такі дії наразі оскаржуються у Міністерстві юстиції України.

Також, слід наголосити на тому, що у заяві про відмову від апеляційної скарги заявник зазначає, що з технічних причин, які не залежать від волі та волевиявлення ТОВ "ОКС Кепітал" та/або його учасника ТОВ «КЕСТ САПС», проведення державної реєстрації змін щодо товариства в частині, що стосується відомостей про керівника, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наразі є неможливим.

Втім, заявник не зазначив які об`єктивні, не залежні від волі заявника обставини перешкоджають внесенню відповідних змін, зокрема щодо керівника товариства, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дійсно, згідно з приписами статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Разом з цим, з огляду на наведені обставин, які свідчать про наявність певного спору щодо визначення кола учасників ТОВ "ОКС Кепітал" та керівного складу, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку мають бути використанні відомості що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є актуальними на даний час.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що подана від імені ТОВ "ОКС Кепітал" заява про відмову від апеляційної скарги підписана не уповноваженою на це особою, а тому підлягає залишенню без розгляду на підставі приписів п.4 ст. 170 ГПК України.

Під час судового засідання від 21.02.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представник позивача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, як зазначено вище, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 по справі №916/3599/23.

Судова колегія зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Колегія суддів зазначає, що звертаючись із позовом до суду першої інстанції ТОВ "Старокінний Ринок" просило визнати недійсним односторонній правочин, вчинений відповідачем, про розірвання договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру укладений між сторонами.

Отже, позивач у даному випадку звернувся до суду з позовною заявою немайнового характеру.

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач в обґрунтування необхідності вжиття відповідних заходів послався на таке.

Так за твердженням позивача об`єкт оренди використовується ним у власній господарській діяльності шляхом його передачі в суборенду, зокрема, фізичним особам-підприємцям, які здійснюють продаж товарів на території торгівельного центру. Надання складових частин об`єкту оренди в суборенду є основним видом діяльності ТОВ "Старокінний ринок".

Проте, як стверджує позивач, вчинення відповідачем спірного одностороннього правочину стало передумовою, як для розірвання окремими контрагентами позивача договорів суборенди, так і для ненадходження коштів у вигляді орендної плати за вказаними договорами, наслідком чого є кардинальне зниження рівня доходу позивача.

Позивач також зазначив, що йому стало відомо, що ТОВ "ОКС Кепітал" та підконтрольні йому особи, звертаються до контрагентів позивача та примусово наполягають на розірванні договорів суборенди із ТОВ "Старокінний Ринок", диктуючи та нав`язуючи ультимативні умови власних договорів оренди складових частин об`єкту оренди.

При цьому, до контрагентів позивача, які відмовились від укладання договорів, вживаються заходи, направлені на унеможливлення здійснення ними торгівельної діяльності.

Окрім того, як зазначає позивач, відповідно до листа Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" від 20.10.2023 № 5416-04/9266 на адресу Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" надійшла заява ПП "Торгівельний Центр "Старокінний" щодо переукладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вкотре підтверджує прямі, дійсні наміри усунути позивача від експлуатації об`єкту оренди.

На переконання позивача, власною неправомірною поведінкою, яка, у тому числі, проявляється у формі морального тиску на контрагентів позивача, які не надали згоду на укладення договорів з підконтрольними відповідачу особами, ТОВ "ОКС Кепітал" перешкоджає законній господарській діяльності безпосередньо самого позивача, адже примушує контрагентів позивача до розірвання договорів суборенди із ТОВ "Старокінний Ринок".

Як стверджує позивач, безпідставне та необґрунтоване припинення права користування ТОВ "Старокінний ринок" орендованим майном до закінчення строку дії договору оренди вже призвело до завдання збитків у великому розмірі, а в подальшому, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести і до повного припинення господарської діяльності позивача, яка безпосередньо пов`язана із володінням та користуванням Об`єктом оренди.

На думку позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову, права позивача неможливо буде захистити лише в межах даного спору, а тому позивач вимушений буде звертатись з новими позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, про відшкодування збитків, про визнання недійсними договорів оренди, що можуть бути укладені між відповідачем та третіми особами, що не узгоджується з завданнями господарського судочинства щодо швидкого та ефективного захисту порушених прав та є прямою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

На підтвердження доводів стосовно вчинення відповідачем дій на перешкоджання користування орендованим майно, ТОВ "Старокінний Ринок" надано суду заяви свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які засвідчили обставину чинення перешкод у користуванні належним їм на праві володіння та користування майном на території Торгівельного центру "Старокінний" з боку фізичних осіб, підконтрольних ТОВ "ОКС Кепітал". При цьому вказані особи зазначили, що причиною чинення перешкод з боку представників ТОВ "ОКС Кепітал" є виконання умов діючих договорів суборенди, укладених з ТОВ "Старокінний Ринок", та відмова від укладання нового договору суборенди із ТОВ "ОКС Кепітал".

Крім того, у заявах свідки зазначили, що представниками ТОВ "ОКС Кепітал" на території Торгівельного центру "Старокінний", за адресою: місто Одеса, провулок Старокінний, 6, здійснено дії, направлені на унеможливлення їх торгівельної діяльності, а саме: обмежено їм та покупцям вільний доступ до належних їм на праві суборенди торгових місць шляхом зняття верхнього шару асфальту, ґрунту та викопування траншеї впритул до об`єкту суборенди.

Втім, на переконання колегії суддів, такі доводи та докази не можуть свідчити про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у даному випадку фактично існує спір між ТОВ "Старокінний Ринок" та ТОВ "ОКС Кепітал" щодо розірвання укладеного між даними сторонами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020.

При цьому, будь-які треті особи, зокрема й ті з якими у позивача виникли правовідносини на підставі договорів суборенди не є сторонами за договором оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020.

Слід також наголосити на тому, що правовідносини позивача з іншими особами, зокрема щодо передачі майна в суборенду не є предметом даного спору, а тому не мають братися судом до уваги, зокрема під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів зауважує, що певні треті особи, які вважають свої права порушеними з боку будь-якої сторони, не позбавлені можливості захистити свої права та інтереси у законодавчо визначений спосіб.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідні заяви свідків не можуть достеменно свідчить про вчинення з боку відповідача будь-яких перешкод саме позивачеві щодо користування орендованим майном.

Не заслуговують на увагу й посилання позивача, як на підтвердження чинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на лист ТОВ "Інфокс" в особі "Інфоксводоканал" від 20.10.2023, з огляду на таке.

Так в означеному листі Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" повідомила, що на її адресу надійшла заява ПП "Торгівельний Центр "Старокінний" щодо переукладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

На переконання суду апеляційної інстанції даний лист також не може свідчить про здійснення відповідачем перешкод у користуванні орендований майном, оскільки зміст цього листа стосується правовідносин з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а не договору оренди щодо якого між сторонами виник даний спір,

До того ж, в названому листі Філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" повідомила, що станом на дату написання цього листа питання щодо переукладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не вирішено та знаходить на розгляді.

Не заслуговують на увагу й надані позивачем, як на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном, листи ФОП Насач С.В. та ФОП Семикіна О.О., з наступних підстав.

Так вказані листи були спрямовані ТОВ "Старокінний ринок", ФОП Плукчи А.І. та директору ТОВ "Обслуговуюча компанія "Старокінна"". Зі змісту листів ФОП Насач С.В. та ФОП Семикіна О.О., вбачається, що останні посилаючись на укладені з ТОВ "Старокінний ринок" договори суборенди просили роз`яснити ситуацію, яка склалась в орендних відносинах та підтвердити чинність укладеного між сторонами договору суборенди, а також похідних від нього договорів про компенсацію витрат на комунальні послуги та про оплату послуг з експлуатаційного обслуговування. Вподальшому, ФОП Насач С.В. та ФОП Семикіна О.О. повідомили, зокрема ТОВ "Старокінний ринок" про розірвання договорів суборенди.

Отже, дані листи спрямовані певному колу осіб та стосуються правовідносин, які склались між даними сторонами на підставі укладених між ними договорів суборенди, а також похідних від нього договорів про компенсацію витрат на комунальні послуги та про оплату послуг з експлуатаційного обслуговування.

Відтак, обставини викладені у таких листах та правовідносини про які в них вказано, не мають жодного відношення до даного спору, який виник між ТОВ "Старокінний Ринок" та ТОВ "ОКС Кепітал" та стосується укладеного між даними сторонами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020.

Колегія суддів зазначає, що однією з можливих підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть мати своїм наслідком неефективний захист або не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони, з точки зору чи спроможний такий захід забезпечення забезпечити ефективний захист та/чи поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача в разі задоволення позову.

Однак, у даному випадку з огляду на повідомленні сторонами обставини та надані докази, здійснивши їх логічний та юридичний аналіз, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема й з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав відповідача як власника об`єкта оренди.

Зокрема, колегія суддів наголошує на тому, що позивач у порушення приписів ст. 73, 74 ГПК України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності певних обставин, що можуть мати своїм наслідком неефективний захист або не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, що відповідач вчиняє будь-які дії щодо передачі майна, яке є предметом договору оренду, іншій особі, його відчуження, перереєстрації тощо, що вподальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Колегія суддів також зауважує, що між сторонами існує певний конфлікт з приводу правовідносин оренди спірного майна, про що свідчить наявність ще одного спору у справі №916/2392/23 про визнання продовженим договору оренди, в рамках якого ТОВ "ОКС Кепітал" подано зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди та визнання припиненим права оренди.

В межах даного спору ТОВ "Старокінний ринок" було подано заяву про забезпечення позову шляхом, зокрема заборони ТОВ "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам, суб`єктам, вчиняти дії, направлені на перешкоджання товариству користуватися об`єктом оренди за договором оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023, яка залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 по справі №916/2392/23, у задоволенні вказаної заяви судом було відмовлено, зокрема з тих підстав, що заявником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на передачу майна в оренду іншим особам, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову.

При цьому, як вбачається з рішень суду по вказаній справі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, ТОВ "Старокінний ринок" посилалось на те, що відповідач вдається до дій, що прямо перешкоджають позивачу вести законну господарську діяльність щодо об`єкта оренди, зокрема, розповсюджує недостовірну інформацію щодо незаконності перебування об`єкта оренди в оренді у позивача, надсилає повідомлення суборендарям щодо звільнення від сплати орендних платежів, тощо.

Отже, обставинам та доводами якими позивач у справі, що наразі є предметом апеляційного перегляду, обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, вже була надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції в межах справи №916/2392/23.

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку спір виник з договірних відносин двох сторін, а саме позивача та відповідача, однак, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії, тобто заборона стосується невизначено кола осіб, які не є ані сторонами за договором, ані учасниками даного спору.

При цьому, судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином інші невизначені судом особи, перешкоджають діяльності позивача, з урахування, як предмету укладених між сторонами договорів, так й предмету та підстав даного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжиті без урахування предмету та підстав даного позову, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

При цьому, колегія суддів залишає поза увагою інші доводи сторін по справі, зокрема щодо наявності (відсутності) підстав для продовження дії укладеного між сторонами договору, порядку повідомлення сторони про розірвання договору, тощо, оскільки дані питання мають бути вирішені судом під час розгляду справи по суті та не вирішуються під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Враховуючи наведене, решта доводів та аргументів апеляційної скарги залишаються поза увагою колегії суддів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 по справі №916/4263/23 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову (п.п. 1, 2, 3) скасувати, в решті ухвалу залишити без змін, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

"У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову відмовити".

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.