Постанова

від 09.05.2024 по справі 916/4263/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4263/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еквіпментс Україна")

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Аленін О. Ю., Богатир К. В., Таран С. В.

від 21.02.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал"

про визнання недійсним одностороннього правочину,

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/798 від 08.05.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 916/4263/23 у зв`язку із відпусткою судді Вронської Г. О.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024 для розгляду справи № 916/4263/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Баранець О. М., Кондратова І. Д.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем, щодо розірвання договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру, укладеного між сторонами.

Також, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач, з урахуванням уточнень просив суд першої інстанції:

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок", користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно із умовами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно із умов договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам нежитлові будівлі та споруди торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900,6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно із умов договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок".

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що:

- об`єкт оренди використовується ним у власній господарській діяльності шляхом його передачі в суборенду, зокрема, фізичним особам-підприємцям, які здійснюють продаж товарів на території торгівельного центру. Надання складових частин об`єкту оренди в суборенду є основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок";

- вчинення відповідачем спірного одностороннього правочину стало передумовою, як для розірвання окремими контрагентами позивача договорів суборенди, так і для ненадходження коштів у вигляді орендної плати за вказаними договорами, наслідком чого є кардинальне зниження рівня доходу позивача;

- позивачу стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та підконтрольні йому особи, звертаються до контрагентів позивача та примусово наполягають на розірванні договорів суборенди із Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок", диктуючи та нав`язуючи ультимативні умови власних договорів оренди складових частин об`єкту оренди;

- до контрагентів позивача, які відмовились від укладання договорів, вживаються заходи, направлені на унеможливлення здійснення ними торгівельної діяльності;

- відповідно до листа Філії "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" від 20.10.2023 № 5416-04/9266 на адресу Філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" надійшла заява ПП "Торгівельний Центр "Старокінний" щодо переукладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вкотре підтверджує прямі, дійсні наміри усунути позивача від експлуатації об`єкту оренди;

- неправомірною поведінкою, яка, у тому числі, проявляється у формі морального тиску на контрагентів позивача, які не надали згоду на укладення договорів з підконтрольними відповідачу особами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" перешкоджає законній господарській діяльності безпосередньо самого позивача, адже примушує контрагентів позивача до розірвання договорів суборенди із Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок";

- безпідставне та необґрунтоване припинення права користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" орендованим майном до закінчення строку дії договору оренди вже призвело до завдання збитків у великому розмірі, а в подальшому, без вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даній справі, може призвести і до повного припинення господарської діяльності позивача, яка безпосередньо пов`язана із володінням та користуванням об`єктом оренди;

- у разі невжиття заходів забезпечення позову, права позивача неможливо буде захистити лише в межах даного спору, а тому позивач вимушений буде звертатись з новими позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, про відшкодування збитків, про визнання недійсними договорів оренди, що можуть бути укладені між відповідачем та третіми особами, що не узгоджується з завданнями господарського судочинства щодо швидкого та ефективного захисту порушених прав та є прямою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно із умовами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок". Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам нежитлові будівлі та споруди торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1215340751101, які є об`єктом оренди згідно із умовами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок". В задоволенні решти заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- на підтвердження доводів стосовно вчинення відповідачем дій на перешкоджання користування орендованим майном, позивачем надано суду заяви свідка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які засвідчили обставину чинення перешкод у користуванні належним їм на праві володіння та користування майном на території Торгівельного центру "Старокінний" з боку фізичних осіб, підконтрольних відповідачу. При цьому вказані особи зазначили, що причиною чинення перешкод з боку представників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" є виконання умов діючих договорів суборенди, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок", та відмова від укладання нового договору суборенди із Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал";

- крім того, у заявах свідки зазначили, що представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" на території Торгівельного центру "Старокінний", за адресою: місто Одеса, провулок Старокінний, 6, здійснено дії, направлені на унеможливлення їх торгівельної діяльності, а саме: обмежено їм та покупцям вільний доступ до належних їм на праві суборенди торгових місць шляхом зняття верхнього шару асфальту, ґрунту та викопування траншеї впритул до об?єкта суборенди;

- також на підтвердження чинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності, пов`язаної із наданням в суборенду спірного майна, позивачем надано лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі "Інфоксводоканал", в якому повідомлено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" надійшла заява Торгівельного центру "Старокінний" щодо переукладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення;

- позивачем також надано суду листи Фізичної особи - підприємця Насач С. В. та Фізичної особи - підприємця Семикіна О. О., які вказують про звернення до них інших осіб з вимогами підписання договорів оренди, а також про розірвання укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" договорів суборенди, в тому числі внаслідок закінчення терміну дії основного договору оренди між власником майна та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок";

- проаналізувавши надані позивачем докази у сукупності, суд зазначає, що такі докази з достатнім ступенем вірогідності підтверджують обставину вчинення сторонніми особами та відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном;

- отже, запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти дії, направлені на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, провулок Старокінний, буд.6, є розумним, обґрунтованим, адекватним заходом забезпечення позову, що дозволить забезпечити ефективний захист або поновлення порушеного права (інтересу) позивача в разі задоволення позову; такий захід забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам, а його вжиття не зумовлює жодним чином фактичного вирішення спору по суті, оскільки спрямовано на збереження існуючого становища (використання орендованого на підставі договору майна) до розгляду справи по суті;

- також є адекватним та співмірним обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом заборони відповідачу передавати в оплатне чи безоплатне користування будь-яким третім особам спірне майно, оскільки в іншому випадку у разі передання відповідачем, як власником, спірного майна в оренду в цілому чи окремими частинами, позивач не зможе у разі задоволення позову захистити свої права в рамках одного провадження, а буде вимушений звертатися до суду з вимогами про визнання правочину/правочинів щодо передачі в оренду іншим особами такого майна недійсними чи витребування такого майна з володіння сторонніх осіб;

- натомість суд зазначає про невідповідність обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам, окрім позивача, користуватися нежитловими будівлями та спорудами торгівельного центру (1-а черга), загальною площею 23 900, 6 кв. м, принципам співмірності та адекватності, оскільки по-перше, має наслідком втручання у мирне володіння власником своїм майно, а по-друге, фактично забороняє будь-якій особі, в тому числі і суборендарям, з якими у позивача укладені договори суборенди, користуватися орендованим майном, з огляду на що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі №916/4263/23 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову - скасовано, в решті ухвалу залишено без змін, та викладено резолютивну частину ухвали в наступній редакції: "У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" про забезпечення позову відмовити".

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:

- докази, які визнані судом першої інстанції такими, що підтверджують обставину вчинення сторонніми особами та відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном, не стосуються предмета даного спору;

- у даному випадку з огляду на повідомлені сторонами обставини та надані докази, здійснивши їх логічний та юридичний аналіз, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема й з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав відповідача як власника об`єкта оренди;

- позивач в порушення приписів статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності певних обставин, що можуть мати своїм наслідком неефективний захист або не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, що відповідач вчиняє будь-які дії щодо передачі майна, яке є предметом договору оренду, іншій особі, його відчуження, перереєстрації тощо, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;

- між сторонами існує певний конфлікт з приводу правовідносин оренди спірного майна, про що свідчить наявність ще одного спору у справі №916/2392/23 про визнання продовженим договору оренди, в рамках якого відповідачем подано зустрічний позов про визнання недійсною додаткової угоди та визнання припиненим права оренди. В межах даного спору Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" було подано заяву про забезпечення позову шляхом, зокрема заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та будь-яким іншим особам, суб`єктам, вчиняти дії, направлені на перешкоджання товариству користуватися об`єктом оренди за договором оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 по справі №916/2392/23, у задоволенні вказаної заяви судом було відмовлено, зокрема з тих підстав, що заявником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій спрямованих на передачу майна в оренду іншим особам, а також інших доказів, з якими діюче законодавство пов`язує необхідність застосування заходів щодо забезпечення позову. При цьому, як вбачається з рішень судів у вказаній справі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" посилалось на те, що відповідач вдається до дій, що прямо перешкоджають позивачу вести законну господарську діяльність щодо об`єкта оренди, зокрема, розповсюджує недостовірну інформацію щодо незаконності перебування об`єкта оренди в оренді у позивача, надсилає повідомлення суборендарям щодо звільнення від сплати орендних платежів, тощо. Отже, обставинам та доводами, якими позивач у справі, що наразі є предметом апеляційного перегляду, обґрунтовує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, вже була надана оцінка судами першої та апеляційної інстанції в межах справи №916/2392/23;

- у даному випадку спір виник з договірних відносин двох сторін, а саме позивача та відповідача, однак, судом першої інстанції вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти певні дії, тобто заборона стосується невизначено кола осіб, які не є ані сторонами за договором, ані учасниками даного спору. При цьому, судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином інші невизначені судом особи, перешкоджають діяльності позивача, з урахування, як предмету укладених між сторонами договорів, так й предмета та підстав даного позову;

- враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими, вжиті без урахування предмета та підстав даного позову, не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, порушують справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, за відсутності належно обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок". Узагальнені доводи касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у даній справі, та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 у справі № 916/4263/23.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Південно-західним апеляційним господарським судом порушено статті 136, 137, частину 5 статті 236, статті 264, 266 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також зауважує, що судом апеляційної інстанції всупереч положень частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еквіпментс Україна"). Узагальнені доводи касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у даній справі, а справу № 916/4263/23 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття відмови від апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еквіпментс Україна").

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Південно-західним апеляційним господарським судом неправильно застосовано статті 14, 92 Цивільного кодексу України, статтю 65 Господарського кодексу України та порушено статті 13, 14, 56, 170, 266 Господарського процесуального кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

Предметом касаційного оскарження є постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №916/4263/23, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про часткове забезпечення позову та повністю відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно із приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Однак заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту постановленого у саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання недійсним правочину щодо одностороннього розірвання договору.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. постанову Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18).

Місцевий господарський суд, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову зазначив, що надані позивачем докази у сукупності з достатнім ступенем вірогідності підтверджують обставину вчинення сторонніми особами та відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном.

Відповідно, за висновком місцевого господарського суду незастосування заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, зазначив, що позивач в порушення приписів статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності певних обставин, що можуть мати своїм наслідком неефективний захист або не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, що відповідач вчиняє будь-які дії щодо передачі майна, яке є предметом договору оренду, іншій особі, його відчуження, перереєстрації тощо, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції надавши оцінку доказам, які визнані судом першої інстанції такими, що підтверджують обставину вчинення сторонніми особами та відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном, встановив, що вони не стосуються предмета даного спору.

Так, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть достеменно свідчить про вчинення з боку відповідача будь-яких перешкод саме позивачеві щодо користування орендованим майном, з огляду на наступне. У даному випадку фактично існує спір між позивачем та відповідачем щодо розірвання укладеного між даними сторонами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020. При цьому, будь-які треті особи, зокрема й ті з якими у позивача виникли правовідносини на підставі договорів суборенди не є сторонами за договором оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020. Правовідносини позивача з іншими особами, зокрема щодо передачі майна в суборенду не є предметом даного спору, а тому не мають братися судом до уваги, зокрема під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, певні треті особи, які вважають свої права порушеними з боку будь-якої сторони, не позбавлені можливості захистити свої права та інтереси у законодавчо визначений спосіб.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що не заслуговують на увагу посилання позивача, як на підтвердження чинення відповідачем перешкод у здійсненні позивачем господарської діяльності та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі "Інфоксводоканал" від 20.10.2023, з огляду на таке. В зазначеному листі Філія "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" повідомила, що на її адресу надійшла заява Торгівельного центру "Старокінний" щодо переукладання договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. На переконання суду апеляційної інстанції даний лист також не може свідчить про здійснення відповідачем перешкод у користуванні орендований майном, оскільки зміст цього листа стосується правовідносин з надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а не договору оренди, щодо якого між сторонами виник даний спір. До того ж, в названому листі Філія "Інфоксводоканал" Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" повідомила, що станом на дату написання цього листа питання щодо переукладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не вирішено та знаходиться на розгляді.

Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що не заслуговують на увагу й надані позивачем, як на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на позбавлення позивача можливості користування орендованим майном, листи Фізичної особи - підприємця Насач С. В. та Фізичної особи - підприємця Семикіна О.О., з наступних підстав. Вказані листи були спрямовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок", Фізичній особі - підприємцю Плукчи А.І. та директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюча компанія "Старокінна"". Зі змісту листів Фізичної особи - підприємця Насач С. В. та Фізичної особи - підприємця Семикіна О. О., вбачається, що останні посилаючись на укладені з Товариством з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" договори суборенди просили роз`яснити ситуацію, яка склалась в орендних відносинах та підтвердити чинність укладеного між сторонами договору суборенди, а також похідних від нього договорів про компенсацію витрат на комунальні послуги та про оплату послуг з експлуатаційного обслуговування. В подальшому, Фізична особа - підприємець Насач С. В. та Фізична особа - підприємець Семикіна О. О. повідомили, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокінний ринок" про розірвання договорів суборенди. Отже, дані листи спрямовані певному колу осіб та стосуються правовідносин, які склались між даними сторонами на підставі укладених між ними договорів суборенди, а також похідних від нього договорів про компенсацію витрат на комунальні послуги та про оплату послуг з експлуатаційного обслуговування. Відтак, обставини викладені у таких листах та правовідносини про які в них вказано, не мають жодного відношення до даного спору, який виник між позивачем та відповідачем "ОКС Кепітал", та не стосуються укладеного між даними сторонами договору оренди нежитлових будівель та споруд торгівельного центру від 24.07.2020.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборона стосуються невизначеного кола осіб, які не є ані сторонами за спірним договором, ані учасниками даного спору. Натомість, судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином інші невизначені судом особи, перешкоджають діяльності позивача, з урахування, як предмета укладених між сторонами договорів, так й предмета та підстав даного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що: вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необґрунтованими та вжиті без урахування предмета та підстав даного позову; заявником не доведено обґрунтованість припущень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; судом першої інстанції жодним чином не обґрунтовано, яким чином інші невизначені судом особи, перешкоджають діяльності позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заявлених ним заходів забезпечення позову у цій справі.

Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" наведеного не спростовують, а спрямовані на переоцінку встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

При цьому посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, як на підставу скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи. Такий висновок вкладений у постановах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 50/155(910/1455/23), від 08.11.2023 у справі №916/2646/23, від 08.03.2023 у справі №922/1116/22, від 13.07.2022 у справі №904/4710/21, від 15.09.2021 у справі №903/704/20, від 16.05.2022 у справі №920/1034/21, від 03.04.2023 у справі №908/2317/22, від 21.08.2020 у справі №904/2357/20, від 19.10.2021 у справі №903/533/21.

Щодо аргументів та доводів касаційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 4 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.

Згідно із частиною 6 статті 266 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині 5 статті 191 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Згідно із частиною 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини 1 або 2 цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника. Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов`язки через своїх учасників (частини 5, 6 статті 44 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

З огляду на положення статей 44, 56 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду поданого стороною (чи іншою особою) клопотання, зокрема про відмову від апеляційної скарги, суд має передусім перевірити повноваження підписанта цього клопотання та пересвідчитися, що він є особою, через яку відповідна юридична особа бере участь у справі та набуває процесуальних прав і обов`язків (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2019 у справі № 924/657/18).

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (пункт 13 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Таким чином, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи (подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15, від 25.01.2023 у справі № 5015/4934/11).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/14968/22(910/9066/23)).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що заяву про відмову від апеляційної скарги від імені відповідача підписано ОСОБА_3 , та на підтвердження повноважень діяти від імені даної юридичної особи заявник послався на наявність рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал", на яких був присутнім учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕСТ САПС», яке оформлене протоколом від 17.02.2024, та яким звільнено з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" Будаві Алі та призначено на зазначену посаду ОСОБА_3 .

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.02.2024 (подання заяви про відмову від апеляційної скарги) вбачається, що керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" є Бадаві Алі, який наділений повноваженнями щодо вчинення дій від імені товариства, зокрема й надавати до суду заяву про відмову від апеляційної скарги. Натомість ані даною особою, ані повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал", якого керівник Бадаві Алі уповноважив на вчинення дій від імені юридичної особи, не було подано до суду апеляційної інстанції заяви про відмову від апеляційної скарги. При цьому, під час судового засідання в суді апеляційної інстанції повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" надав пояснення у відповідності до яких керівник товариства ані особисто, ані шляхом доручення іншим особам не висловив свою волю щодо відмови від апеляційної скарги, а навпаки підтримує її в повному обсязі.

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що у заяві про відмову від апеляційної скарги заявник зазначає, що з технічних причин, які не залежать від волі та волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" та/або його учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕСТ САПС», проведення державної реєстрації змін щодо товариства в частині, що стосується відомостей про керівника, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наразі є неможливим. Втім, заявник не зазначив які об`єктивні, не залежні від волі заявника обставини перешкоджають внесенню відповідних змін, зокрема щодо керівника товариства, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги пояснення надані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" під час судового засідання, зокрема з приводу того, що невідомими особами внаслідок рейдерських дій було проведено незаконні реєстраційні дій щодо зміни складу учасників товариства та такі дії наразі оскаржуються у Міністерстві юстиції України.

Отже, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції врахувавши наведені обставини та надавши оцінку відповідним доказам дійшов обґрунтованого висновку про те, що подана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" заява про відмову від апеляційної скарги підписана не уповноваженою на це особою, та правомірно залишив її без розгляду на підставі приписів пункту 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував даних висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої постанови.

Доводи касаційної скарги відповідача фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції, до незгоди з оцінкою судом доказів, а також до незгоди з висновками суду. Водночас Верховний Суд в силу імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційних скарг.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

7. Розподіл судових витрат

З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокінний Ринок" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКС Кепітал" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Еквіпментс Україна") залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №916/4263/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова