Ухвала

від 14.02.2024 по справі 947/30463/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/53/24

Справа № 947/30463/23 1-кс/947/15333/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023160000000240, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 у кримінальному провадженні №42023160000000240, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на мобільний телефон мобільний телефон Galaxy Z Fold35E imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , вилучений під час проведення обшуку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпорядження та користування.

Рішення слідчого судді обґрунтоване виключенням можливості втрати слідів злочину, можливістю використання майна як доказу у кримінальному провадженні, необхідністю проведення слідчих дій та дослідження доказів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді представник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.

Доводи обґрунтовує тим, що вилучений мобільний телефон не відповідає критеріям речових доказів. Вказує, що в клопотання слідчого не зазначено, які саме обставини слідство вважає можливим встановити шляхом проведення таких дій та експертиз із вилученим мобільним телефоном, який випущено тільки в 2021 році, тобто значно пізніше ніж відбулись події, які підлягають встановленню.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на мобільний телефон ОСОБА_8 .

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши: суддю-доповідача, представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другоюстатті 173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Як вбачається з матеріалів провадження СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023160000000240, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України, а саме за фактом можливого привласнення службовими особами ТОВ «Чорноморський рибний порт» операційних акваторій причалів земельних ділянок (морського дна) під акваторією ДП «Морський торговельний порт» Чорноморськ», вчиненого в особливо великих розмірах.

В ході досудового розслідування встановлено, що Фондом державного майна України на підставі договору оренди №620 від 09.09.1998 надано у користування ТОВ «Чорноморський рибний порт» гідротехнічні споруди: причали за №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції причали 7-10) в межах акваторії ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», які перебувають на балансі Державного агентства меліорації та рибного господарства України.

Відповідно до інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2019 державними реєстраторами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровано право приватної власності за ТОВ «Чорноморський рибний порт» на такі гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції причали 7-10) загальною площею 29,12 га.

Вказана реєстрація здійснена на підставі документів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, датованих 2012 р., довідки Регістра судноплавства України від 18.12.2018 про включення операційних акваторій причалів до бази даних гідротехнічних споруд, а також технічних паспортів щодо інвентаризації операційних акваторій причалів, зокрема:

1) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №1, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

2) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №2, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

3) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №3, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

4) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №4, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

5) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №5, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

6) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №6, що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт»;

7) Технічний паспорт на гідротехнічну споруду: операційна акваторія причалу №4 (до реконструкції причали 7-10), що розташована за адресою Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, який виготовлений станом на 22.04.2019р. ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» на замовлення ТОВ «Чорноморський рибний порт».

Відповідно до п. 10 ст. 1 Закону України «Про морські порту України», операційна акваторія причалу (причалів) гідротехнічна споруда в межах портової акваторії, призначена для безпечного підходу суден до причалу та відходу від причалів, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, а також маневрування суден між причалами.

Згідно п. 41 ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт», операційна акваторія причальних споруд гідротехнічна споруда внутрішніх водних шляхів (комплекс споруд), що безпосередньо примикає до причальних споруд, призначена для безпечного підходу суден до причальних споруд та відходу від причальних споруд, маневрування суден під час здійснення швартових операцій, маневрування суден між причальними спорудами, а також для стоянки суден.

Отже, фактично операційна акваторія причалу це ділянка акваторії порту у вигляді підводного котловану (дно акваторії), що безпосередньо примикає до причалу.

На підставі зазначених документів зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку (дно) під акваторією Чорноморського морського порту загальною площею 29,12 га.

Право приватної власності ТОВ «Чорноморський рибний порт» на операційні акваторії причалів зареєстровано незаконно з таких підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

З огляду на поняття операційної акваторії причалу (п. 10 ст. 1 Закону України «Про морські порти», п. 41 ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт») операційна акваторія безпосередньо примикає до причальної споруди та призначена для її обслуговування, експлуатації, пов`язана спільним призначенням, є її приналежністю та не може самостійно існувати.

Таким чином, операційна акваторія причалу є приналежністю головної речі причальної споруди.

Отже, на підставі ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», операційні акваторії причальних споруд не підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Постановою Кабінету міністрів України за №1278 від 31.10.2007 встановлено межі акваторії морського порту Чорноморськ, до якої, зокрема, входить територія морського дна та водного простору, на яку неправомірно зареєстровано право приватної власності за ТОВ «Чорноморський рибний порт».

З огляду на викладене, здійснення реєстрації операційних акваторій причалів за ТОВ «Чорноморський рибний порт» призвело до незаконного привласнення земельної ділянки (дна моря) площею 29,12 га, що входить до акваторії ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» та є державною власністю.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстрація права приватної власності за ТОВ «Чорноморський рибний порт» на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № 1, 2, 3, АДРЕСА_2 , 5, 6, 4 (до реконструкції причали 7-10) загальною площею 29,12 га здійснено 24.04.2019 державними реєстраторами комунального підприємства «Агенція державної реєстрації», код ЄДРПОУ 42107749 (перебуває в стані припинення) ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серед іншого пояснив, що дійсно працював у КП «Агенція державної реєстрації» як державний реєстратор та здійснював реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Чорноморський рибний порт» на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , 5, 6, реєстраційні справи на які повинні зберігатися у Чорноморській міській раді Одеського району Одеської області.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 пояснила, що з травня 2018 року працювала на посаді директора КП «Агенція державної реєстрації», при цьому серед працівників вказаного підприємства були державні реєстратори ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які у своїй діяльності мали визначену самостійність у прийнятті рішень стосовно вчинення реєстраційних дій, зокрема, при реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Чорноморський рибний порт» на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № 1, НОМЕР_4 , 3, АДРЕСА_2 , 5, 6, 4 (до реконструкції причали 7 10), реєстраційні справи на які мали бути направлені поштовим відправленням за місцем розташування об`єкта реєстрації, тобто до Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області.

Згідно листів Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області №вих-вх-3359-23-4403-2023 від 24.08.2023 та №вих-вх-3613-23-4728-2023 від 12.09.2023 реєстраційні справи на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 4 (до реконструкції причали 7 10), які 24.04.2019 зареєстровані за ТОВ «Чорноморський рибний порт» до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації прав та правового забезпечення, архівного та загального відділів виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області не надходили.

Враховуючи зазначені обставини, у органу досудового розслідування виникла необхідність в отриманні дозволу на проведення обшуку за місцем реєстрації та проживання виконавчого директора ТОВ «Чорноморський рибний порт» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема виявлення та вилучення реєстраційних справ на гідротехнічні споруди: операційні акваторії причалів № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , 6, 4 (до реконструкції причали 7 10), які 24.04.2019 зареєстровані державними реєстраторами комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ТОВ «Чорноморський рибний порт», документів по взаємовідносинах з ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ ЛТД» та інших документів, які стали підставою для реєстрації вказаних об`єктів, уникнення негативних наслідків для кримінального провадження, тобто знищення слідів кримінального правопорушення, об`єктів, які можуть бути речовими доказами, зміни обстановки, відшукання документів, електронних та цифрових носіїв інформації, комп`ютерної техніки, жорстких дисків, та інших матеріальних об`єктів, які можуть містити доказове значення для встановлення фактичних обставин кримінального провадження.

Так, 21.11.2023 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 16.11.2023 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон Galaxy Z Fold35E imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 .

В подальшому, того ж дня, слідчим з дотриманням вимог ст. 110 КПК України винесено постанову про визнання мобільного телефону речовим доказом, оскільки є достатньо підстав вважати, що вказаний предмет є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та містить відомості які будуть використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Надалі з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні та водночас запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, а також проведення додаткових слідчих дій та відповідних експертиз слідчим подано клопотання про арешт майна.

Задовольняючи поданеклопотання слідчийсуддя зазначив,що вилученемайно,відповідає критеріямч.1ст.98КПК України,оскільки наявніпідстави вважати,щомобільнийтелефон можебути використанийяк доказу кримінальномупровадженні тапроведення вподальшому необхіднихекспертних досліджень, а тому доводи представника власника майна в цій частині є необґрунтованими.

Виходячи із зазначених у клопотанні фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, наданих матеріалів та пояснень прокурора, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що арешт майна необхідний з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному проваджені, а також швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність накладення арешту на майно для забезпечення збереження речових доказів, оскільки вилучений мобільний телефон може бути використаний як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі для проведення відповідних судових експертиз для спростування або підтвердження винуватості ОСОБА_8 . При цьому ці обставини повинні встановлюватися безпосередньо органом досудового розслідування шляхом огляду предмету та проведенням судових експертиз, які на даному етапі проводяться ЗЕС ІСТЕ УСБУ в Одеській області, що підтверджується супровідним листом від 29.11.2023 (а.с. 60).

Отже вжиттязаходу забезпеченнякримінального провадження,шляхом накладанняарешту намайно,є необхіднимзапобіжним заходом,передбаченим зазначениминормами закону,оскільки увипадку приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення тавідчуженнямайна можуть настати негативні наслідки для здійснення завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КК України.

На думку апеляційного суду, з урахуванням конкретних обставин справи, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що для розслідування цього кримінального провадження на даній стадії досудового слідства, вжиття заходів забезпечення кримінального провадження саме в такому виді відповідатиме положенням кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд вважає, що на даному етапі існують реальні підстави, для накладення арешту на зазначене майно, які виправдовують таке втручання у право власності та є співрозмірним із завданнями кримінального провадження.

Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки вони недоведені та спростовуються матеріалами справи.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів суд не вбачає та стороною захисту надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ст. 174 КПК України).

Керуючись статтями 170-173, 376, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42023160000000240, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4