Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/7167/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/7167/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023

у справі № 910/7167/23 (суддя: Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія"

про стягнення 509 250,00 грн,

' ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" про стягнення 509.250,00 грн заборгованості за надані позивачем послуги за договором №1-437/01-21 від 28.01.2021.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором № 1-437/01-21 від 28.01.2021 в частині оплати за надані послуги за лютий 2022 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" 509 250 грн 00 коп. заборгованості та 7 638 грн 75 коп судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що послуги за спірним правочином надавались з дати прибуття вагонів на станцію першого навантаження на території України, що підтверджується відповідними залізничними накладними, та закінчується датою прибуття (включно) вагонів у порожньому стані після останнього вивантаження на станцію України, зазначену виконавцем. Звернув увагу на те, що умови Договору передбачають фактичне користування відповідачем наданими позивачем вагонами за оплату відповідно до умов укладеного між сторонами Договору. Вказав на те, що сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором. Підкреслив, що відносини між позивачем та відповідачем не є відносинами з перевезення вантажів, жодна зі сторін у даному випадку не є підприємством, яке здійснює перевезення вантажів залізничним транспортом.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Логістична компанія "Сінергія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рейл Лоджистікс" про стягнення 509 250,00 грн відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин, що мають значення для справи та неповно дослідив всі зібрані докази, порушив норми матеріального права, а висновки, яких дійшов суд, не відповідають обставинам справи, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення. Скаржник зауважує, що період надання послуг визначається відповідно до залізничних перевізних документів, однак залізничних накладних, які б підтверджували використання відповідачем вагонів відповідно до зазначеного позивачем переліку, матеріали справи не містять. Підкреслює, що позивач направив відповідачу звіт про надані послуги поза межами встановленого Договором строку. Звертає увагу на те, що діяльність виконавця за Договором пов`язана із переміщенням продукції залізницею, а тому до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем має застосовуватись законодавство, що регулює сферу перевезення вантажів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 апеляційна скарга у справі № 910/7167/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 призначено на 11.12.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

У подальшому розгляд справи відкладався.

04.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відповідач не заперечував щодо невідповідності форми та/або змісту його листів умовам Договору чи щодо вчинення позивачем не тих дій, про які відповідач просив останнього у своїх листах. Наголошує, що позивач не є перевізником, відправником чи одержувачем продукції, яку перевозили у вагонах в рамках спірних правовідносин, а тому не може мати залізничні накладні на підтвердження переміщення таких вагонів після їх надання відповідачу. Вказує на те, що оплаті підлягає не тільки час фактичного використання відповідачем вагонів позивача, а й увесь час, протягом якого відповідач фактично не використовував вагони позивача, до моменту повернення залізничних вагонів позивачу у порядку, визначеному Договором. Підкреслює, що суть послуг, які позивач надавав відповідачу, полягає не у безпосередньому перевезенні позивачем вантажів відповідача, а у наданні позивачем відповідачу послуг з надання залізничних вагонів.

08.01.2024 на адресу суду надійши додаткові пояснення, в яких позивач звертає увагу на те, що він поділив звітний оплатний період (лютий 2022) на два окремі періоди (з 01.02.2022 по 23.02.3022 та з 24.02.2022 по 28.02.2022) та відповідно виставив відповідачу плату за різні періоди одного й того ж місяця на підставі двох окремих актів, що не заборонено ні чинним законодавством, ані умовами Договору. Зауважує, що номер вагону, дата початку надання послуг, дата закінчення надання послуг, час використання, ставка за добу, а також загальна вартість наданих послуг чітко відображені позивачем в Акті № 2/1/22. Вказцує на те, що в Акті № 2/22, на який посилається відповідач, плату за надані відповідачу послуги нараховано лише за період з 01.02.2022 по 23.02.2022.

Також, 19.01.2023 відповідач подав до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що Акт наданих послуг, який складено за частину звітного періоду, направлено відповідачу через два місяці після закінчення звітного періоду, що не відповідає умовам Договору. Зауважує, що позивачем не надано доказів на підтвердження перебування вагонів на коліях залізниці, підприємств вантажовідправників і підприємств залізничного транспорту.

Крім того, відповідачем подано до суду нові докази, а саме - повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин та докази надходження вказаного листа на електронну пошту відповідача. Скаржник зазначає, що не мав змоги надати вказані документи раніше, оскільки необхідність їх подання з`явилась після ознайомлення з позицією позивача, що викладена у додаткових поясненнях.

Статтею 80 ГПК України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.

Так, згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

На переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві, у відзиві чи додаткових поясненнях не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Відповідач не обґрунтував належним чином причин неподання вказаних доказів до суду першої інстанції, враховуючи, що такі докази були наявні у відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції, а питання наявності форс-мажорних обставин досліджувалось місцевим господарським судом під час розгляду справи.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, надані відповідачем нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу, умови в розгляді конкретної справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.02.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 28.01.2021 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено договір надання послуг №1-437/01-21 (далі Договір), згідно з п. 1.1. якого Виконавець, у порядку та на умовах цього Договору й Додатків до нього, зобов`язується за дорученням (заявками) Замовника, за його рахунок і за винагороду надавати Замовникові послуги з надання залізничних вагонів (власних, орендованих вагонів або вагонів, що знаходяться в управлінні Виконавця на інших законних підставах, далі по тексту «вагони Виконавця», рухомий склад Виконавця) технічно справних та придатних в комерційному відношенні, передбачених для перевезення номенклатурних вантажів, заявлених Замовником для перевезень за маршрутами, зазначеними у Додатках до цього Договору та/або послуги з організації оплати провізних платежів, а також інші види погоджених Сторонами супутніх послуг.

Вартість послуг Виконавця визначається розділом 4 даного Договору (пункт 1.2.).

За умовами пунктів 2.1. 2.4. Замовник, відповідно до п. 3.1.1. цього Договору, направляє Виконавцеві письмові заявки на надання послуг. Після узгодження між Сторонами заявлених послуг, Виконавець, у встановленому порядку, надає Замовникові письмову відповідь стосовно надання заявлених Замовником послуг. Якщо інше не передбачено умовами Додатків, Виконавець за узгодженням із Замовником проводить розрахунки з перевізниками. Не пізніше 3 (трьох) робочих днів після закінчення звітного місяця Виконавець направляє Замовникові на затвердження й підписання Звіт/Акт наданих послуг за минулий місяць, який Замовник зобов`язаний прийняти, погодити й затвердити (підписати) у порядку, передбаченому цим Договором.

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що Замовник зобов`язується у строк не пізніше, ніж за 6 (шість) діб до запланованої дати відправлення вантажу, направляти Виконавцеві письмову заявку наступного змісту: дата завантаження; найменування станції, залізниці і код станції відправлення; найменування станції, залізниці і код станції призначення; відправник вантажу, його поштову адресу, код відправника; одержувач вантажу, його поштову адресу, код одержувача; найменування вантажу, кількість (тон, вагонів); графік відвантаження.

Пунктом 3.1.5. Договору передбачено, що Замовник зобов`язується приймати і затверджувати (підписувати) Звіти/Акти наданих послуг Виконавця протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх одержання від Виконавця. У випадку виникнення розбіжностей по Звіту/Акту наданих послуг, Замовник зобов`язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт наданих послуг (у цей же строк) з розбіжностями й обов`язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей.

Якщо Звіт/Акт наданих послуг Виконавця затверджений (підписаний) особою Замовника, яка не вповноважена робити такі дії, Замовник зобов`язаний повернути Виконавцеві Звіт/Акт наданих послуг разом з документом, який підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) Звіт/Акт наданих послуг.

У випадку несвоєчасного повернення Замовником (протягом 3 (трьох) робочих днів з дати одержання від Виконавця Звіту/Акту наданих послуг) на адресу Виконавця затвердженого (підписаного) Звіту/Акту наданих послуг і/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила Звіт/Акт наданих послуг, Звіт/Акт наданих послуг Виконавця вважається прийнятим Замовником без будь-яких зауважень і заперечень.

Пунктами 4.2. 4.2.2. Договору встановлено, що вартість послуг Виконавця, виходячи зі специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, визначається та фіксується Сторонами в Додатках до цього Договору, що підписуються вповноваженими представниками обох Сторін. Винагорода Виконавця визначається як різниця між сумою погодженої із Замовником вартістю послуг і сумою фактичних витрат, понесених Виконавцем при наданні послуг Замовником, якщо інше не зазначено в Додатках до даного договору. Якщо буде потреба переадресування вагонів і/або їх перевезення за маршрутами, не передбаченими планами формування при наданні послуг на умовах даного Договору, Замовник відшкодовує Виконавцеві всі пов`язані із цим документально підтвердженні витрати: зберігання на місцях загального користування, плата за користування, видача довідок, маневрові роботи, оформлення переадресування, додатковий залізничний тариф та інші витрати. При цьому всі вищеперераховані додатково понесені Виконавцем витрати включаються у вартість послуг Виконавця при розрахунках винагороди Виконавця або при розрахунку ставки Виконавця.

За умовами пункту 4.3. Договору оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів з дати отримання Замовником рахунка Виконавця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця 100% передоплати за погоджені Сторонами перевезення, якщо інше не обумовлене Додатками до даного Договору. Виконавець може надавати рахунок Замовнику поштою, а також шляхом надсилання за допомогою факсу та / або електронної пошти. Відсутність попередньої оплати надає право Виконавцю призупинити надання послуг Замовнику до моменту надходження коштів або відмовитись від надання послуг Замовнику за Договором.

За узгодженими Сторонами перевезеннями Виконавець самостійно провадить розрахунки з перевізниками й іншими причетними організаціями (підрозділами) відповідно до діючих між ними договорами, якщо інше не обумовлене в Додатках до даного Договору, підписаних уповноваженими представниками обох Сторін. У випадку перевищення суми фактично наданих послуг над сумою фактично сплачених Змовником коштів, Замовник сплачує суму заборгованості за фактично наданими послугами на підставі Звіту/Акту наданих послуг Виконавця, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати затвердження Звіту/Акту наданих послуг та отримання рахунку Виконавця. Усі невраховані витрати Виконавця при наданні послуг Замовникові, підтверджені документально, про які Виконавець не міг знати в момент складання Звіту/Акту наданих послуг, підлягають задоволенню (відшкодуванню) з боку Замовника при складанні Виконавцем наступних Звітів/Актів наданих послуг (штрафи за затримки на шляху прямування, витрати з непередбачуваного перевантаження вантажу, витрати з переадресування вантажу тощо) (пункти 4.4., 4.5. Договору).

Пунктом 4.7. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 10.11.2021 передбачено, що у випадку не забирання вагонів Виконавця підприємством Відправником і/або Одержувачем, а також затримки вагонів на залізничних станціях підприємств Відправника й/або Одержувача більш 73-х годин Замовник сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами в розмірі, 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата неповна доба вважається за повну. Умови цього пункту не застосовуються на вагони Виконавця, у разі їх прибуття під навантаження понад погодженого Сторонам графіка відвантаження.

Відповідно до пункту 4.8. Договору нормативний час перебування вагонів Виконавця на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження - 24 години. Починаючи з 25-ї години знаходження вагонів Виконавця на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження, нараховується плата за користування вагонами Виконавця в розмірі, визначеному в Додатках до цього Договору.

Розрахунки плати за користування вагонами Виконавця проводяться по формулі:

Плата Н(доба) х Ваг.х С(грн), де

Н- наднормативний час користування вагонами;

С - базова ставка за 1 вагон/добу;

Ваг. - кількість вагонів Виконавця, що простояли понад нормативний час.

Виходячи зі специфіки перевезення (маршрут, вантаж) і виду рухомого складу, порядок нарахування й розмір плати за користування можуть додатково обумовлюватися в Додатках до цього Договору, які підписуються уповноваженими представниками обох Сторін. Плата за користування рухомим складом не нараховується у випадку технічної несправності вагона.

У пункті 4.9. Договору сторони погодили, що передоплата за користування вагонами за час перебування вагонів Виконавця на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження здійснюється Замовником на підставі виставленого Виконавцем рахунку, розрахованого виходячи з розрахунку 2-х добової вартості плати за користування вагонами понад установлений Договором нормативний час перебування вагонів на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження і включається в загальний передоплатний рахунок на надання послуг, згідно заявки. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Плата за користування вагонами, яка не покривається передоплатними платежами, оплачується Замовником в 7-ми денний термін з дати надання Виконавцем Акту наданих послуг та рахунку на оплату (пункт 4.10. Договору).

Згідно з пунктом 4.11. Договору у випадку затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування за маршрутами згідно Додатків до цього Договору через неправильне оформлення перевізних документів, митне оформлення вагонів на шляху прямування, Замовник сплачує послуги Виконавця з надання вагонів як плату за користування вагонами починаючи з 25-ї години по станції затримки (зупинки) вагона, в розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ, за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба приймається за повну. Дана плата нараховується до дати фактичного відправлення вагона зі станції затримки включно. Облік часу затримки здійснюється та погоджується Сторонами на підставі даних ГІОЦ філії ПАТ "Укрзалізниця".

Пунктом 4.12. Договору передбачено, що облік часу перебування вагонів Виконавця на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження, облік часу затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування, а також облік часу не прийому вагонів Виконавця підприємством Відправником і/або Одержувачем для нарахування передбаченої даним Договором плати здійснюється Виконавцем.

Відповідно до пункту 4.13. Договору за фактом знаходження вагонів Виконавця на під`їзних коліях навантаження й/або вивантаження відповідно до п.4.8 цього Договору, затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування відповідно до п.4.11 цього Договору, не забирання вагонів Виконавця підприємством Відправником і/або Одержувачем згідно п.4.7. цього Договору, Виконавець за звітний період направляє Замовникові Акт наданих послуг з наведеним у ньому обліком часу простою вагонів і нарахованої плати. Замовник зобов`язаний розглянути, погодити та підписати й повернути Акт протягом 3 (трьох) робочих днів з дати його одержання, а у випадку своєї незгоди надати мотивовану відмову. У випадку неповернення Акту у встановлений договором термін і/або немотивованої відмови від підпису Акту, Акт вважається прийнятим Замовником за принципом мовчазної згоди.

Фактом надання послуг є відправлення вагонів Виконавця з заявленої Замовником станції навантаження. Дата надання послуги визначається за штемпелем на залізничній накладній (пункт 4.14. Договору).

У пункті 4.15. Договору сторони узгодили, що оскільки рахунки на оплату не фіксують господарську операцію, підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій за цим Договором є факт оплати товару/супутніх послуг або відвантаження товару/надання супутніх послуг, тому складання податкових накладних відбувається без прив`язки до виставлених рахунків на оплату. Виконавець реєструє податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в порядку та терміни, визначені чинним законодавством України.

Умовами пункту 5.3. Договору передбачено, що за пошкодження вагона Виконавця встановлюється майнова відповідальність: - у випадку втрати (незаконного заволодіння), не повернення Виконавцеві більш 30 календарних днів і/або пошкодження вагона до ступеня виключення з інвентарного парку Виконавця незалежно від причин, обставин і/або форс-мажорних обставин за винятком природних явищ (п. 6.4. цього Договору), Замовник зобов`язаний відшкодувати Виконавцеві суму вартості вагона, на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його одержання, виходячи з оцінки ринкової вартості цього вагона в непошкодженому стані, проведеною незалежною експертною організацією. Також Замовник, у зв`язку з неможливістю експлуатації вагона (ів) за весь період до дати відшкодування вартості вагона(ів), сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами, у розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ за кожний вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається повною. Організація експертної оцінки проводиться Виконавцем, а сума витрат на проведення експертної оцінки відшкодовується Замовником разом із сумою вартості ушкодженого (втраченого) вагона (ів) підлягаючого відшкодуванню; - у випадку пошкодження вагонів Виконавця що вимагає позапланового ремонту, незалежно від причин, обставин і/або форс-мажорних обставин (п. 6.4. даного Договору), вартість ремонту й виграти по залізничному тарифу на відправлення вагона в ремонт і з ремонту та інші витрати пов`язані з ремонтом таких вагонів Виконавця, Замовник відшкодовує на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів, з дати його одержання Замовником. Замовник, у зв`язку з неможливістю експлуатації вагона (ів) у період знаходження їх у ремонті, з урахуванням часу на відправлення в ремонт і проходження з ремонту до станції навантаження сплачує Виконавцеві плату за користування в розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ, за кожний вагон у добу, при цьому кожна розпочата доба вважається повною,

У разі порушення п. 3.1.2, п. 3.1.3. даного Договору, Замовник сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами в розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ, за один вагон на добу до дати прибуття вагона(ів) на станцію зазначену Виконавцем, (кожна розпочата доба вважається повною) і відшкодовує Виконавцеві всі документально підтверджені витрати, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання рахунку. При відправленні вагонів Виконавця в навантаженому стані і за неузгодженими в Додатках до цього Договору маршрутами, Замовник сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами, яка визначається у вигляді ставки в розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ за один вагон на добу, (кожна розпочата доба вважається як повна), що нараховується з дати відправлення навантаженого вагона до дати прибуття (повернення) вагонів на чергову станцію навантаження, визначену Виконавцем на території України, після завершення даного перевезення і відшкодовує Виконавцеві всі документально підтверджені витрати, протягом 5 (п`яти) днів з дати виставлення рахунку (пункти 5.4., 5.5. Договору).

Згідно з пунктом 5.6. Договору при відправленні вагонів Виконавця в навантаженому стані і за неузгодженими в Додатках до цього Договору маршрутами Замовник сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами, яка визначається у вигляді ставки в розмірі 360 гривень (триста шістдесят грн., 00 коп.), у тому числі ПДВ за один вагон на добу, (кожна розпочата доба вважається як повна), що нараховується з дати відправлення навантаженого вагона до дати прибуття (повернення) вагонів на чергову станцію навантаження, визначену Виконавцем на території України, після завершення даного перевезення і відшкодовує Виконавцеві всі документально підтверджені витрати, протягом 5 (п`яти) днів з дати виставляння рахунку.

У випадку відмови Замовника від погодженого між сторонами перевезення або неможливості навантаження вагонів Виконавця Замовником і/або Відправником/Одержувачем з причин незалежних від Виконавця, Замовник відшкодовує Виконавцеві всі пов`язані із цим документально підтверджені збитки, які включають в себе всі понесені витрати Виконавця, включаючи витрати, пов`язані з подачею порожніх вагонів під навантаження, направлених до отримання письмового повідомлення Замовника згідно п.3.3.4, витрати пов`язані з передислокацією вагонів у порожньому стані на іншу станцію навантаження. А також, за час простою вагонів і їх передислокації на іншу станцію навантаження, з дати зупинки, переадресування вагонів (включно), і/або з дати прибуття вагонів на станцію зазначену Замовником (включно) до дати прибуття вагонів на іншу станцію навантаження (включно), Замовник сплачує Виконавцеві плату за користування вагонами Виконавця в розмірі 1000,00 гривень (Одна тисяча гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ за один вагон на добу, якщо інше не обумовлене Додатками до даного Договору (пункт 5.9.).

Договір діє до 31 грудня 2021 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін письмово не заявить про його припинення, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на колісний наступний календарний рік (пункт 8.2. Договору).

07.10.2021 сторони підписали Додаток №02 до Договору, згідно з пунктом 1 якого Виконавець надає Замовнику послуги, з надання технічно справних та придатних в комерційному відношенні залізничних вагонів-обкотишевозів (власних, орендованих або вагонів що перебувають в управлінні Виконавця на інших законних підставах, далі - вагони) для перевезень вантажів Замовника за маршрутами та у кількості, зазначеній в письмовій Заявці Замовника. При цьому, термін проведення планових ремонтів наданих вагонів на дату підписання цього Договору повинен бути не менше, ніж через 8 (вісім) календарних місяців.

Вартість послуг Виконавця з надання вагонів визначається у вигляді ставки в розмірі 750,00 (сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) гривень в т.ч.. ПДВ, за один вагон на добу, при цьому кожна розпочата доба вважається за повну. Плата за послуги нараховується за весь термін перебування кожного вагона під перевезеннями Замовника, включаючи час перебування вагона на коліях залізниць, підприємств-вантажовідправників, вантажоодержувачів і підприємств залізничного транспорту. Облік часу для кожного вагона починається з дати прибуття (включно) вагона на узгоджену Сторонами станцію першого навантаження на території Україні та закінчується датою прибуття (включно) вагонів у порожньому стані після останнього вивантаження на станцію України, зазначену Виконавцем, в т.ч. станцію вагоноремонтного підприємства. Період перебування вагонів під перевезеннями Замовника визначається в Актах початку надання послуг і закінчення надання послуг. У разі закінчення надання послуг у вагонах Виконавця згідно письмового повідомлення, облік часу щодо такого вагона закінчується датою прибуття (включно) вагону в порожньому стані після здійснення вантажних операцій на станцію наступного навантаження, зазначену Виконавцем. Зазначені дати визначаються згідно з календарним штемпелем станції призначення на залізничних перевізних документах, і/або в разі відсутності перевізних документів згідно даних ГІОЦ "Укрзалізниці" (пункти 1.1., 1.2. Додатка №02 від 07.10.2021).

Згідно з пунктом 1.4. Додатка №02 від 07.10.2021 Виконавець надає Замовнику вагони які відповідають умовам п.1 цього Додатку. У разі прибуття вагонів на станцію першого навантаження, які не відповідають умовам п. 1 цього Додатку, Виконавець, відповідно до п.3.1.7 Договору, самостійно і за свій рахунок вирішує питання щодо приведення таких вагонів в належний технічний та комерційний стан. Плата за послугу при цьому нараховується з дати приведення таких вагонів в належний стан, яка підтверджується датою навантаження.

Пунктом 1.7. Додатка №02 від 07.10.2021 передбачено, що Виконавець надає Замовнику письмову інструкцію з реквізитами на повернення вагонів протягом 10-ти робочих днів з дати отримання письмового повідомлення Замовника про намір повернення вагонів. Замовник, в свою чергу, зобов`язується протягом 10-ти календарних днів з дати отримання, по факсу та / або електронній пошті, інструкції Виконавця, повернути вагони на вказану станцію.

Сторони дійшли взаємної згоди щодо періоду надання Виконавцем послуги за цим Додатком, який становить не меншим, ніж 8 (вісім) календарних місяців з дати його підписання. У разі порушення однієї із Сторін погодженого терміну надання послуг, винна Сторона сплачує іншій плату в розмірі обумовленому п. 1.1 цього Додатку за кількість діб, яка визначається як різниця між погодженим Сторонами терміном надання послуг та фактичним періодом надання послуг (пункт 2 Додатка №02 від 07.10.2021).

У пункті 3 Додатка №02 від 07.10.2021 сторони погодили, що умови п.п. 4.7 - 4.14, 5.4, 5.6 Договору не застосовуються при наданні Замовнику послуг за цим Додатком.

Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору відповідач направив позивачу письмові заявки на надання вагонів обкотишовозів (ОК) та організацію перевезень за маршрутами та на умовах, вказаних у заявках: лист №828 від 13.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист №866 від 20.10.2021 про направлення 47 вагонів, лист №881 від 22.10.2021 про направлення 94 вагонів.

Позивач при цьому вказує, що факт направлення ним вагонів у відповідній кількості для обслуговування відповідача згідно Договору та їх прибуття на вказані у Заявках відповідача станції призначення підтверджується залізничними накладними: №36734317, №36740231, №36748580, №36752376, №36761948, №36768349, №33155144, №47532544, №32779233, №40193625, №39460373, №47646955, №47772942, М047943667, №47563796, №47499934, №39872569, №47750484, №47582200, №39454442, №39872619, №36770337, №39871058, №40193674, №32783177, №45581089, №47539341, №47677364, №33475781, №39460951, №39382270, №40551962, №45089455, №47682745, №39872585, №47718523, №47984802, №39235494, №39301791, №45433257, №47520457, №47539556, №47638028, №933508961, №39399753, №33136318, №47582184, №45016276, №45016656, №32742876, №39871017, №32768384, №47996228, №45329380, №39265061, №39326624, №47521380, №39460878, №33414442, №47662861, №39872544, №47499918, №32769077, №39412606, №39484985, №39460720, №39485115, №47944194, №45018397, №45330420, №39287859, №47398474, №45615812, №39454475, №47688916, №47653902, №947809876, №939872551, №947943733, №947926860, №939326723, №939870985, №939871025, №939881693, №944168797, №945329299, №945413705, №947404256, №939454509, №947582218, №933434960, №939382197, №939382205, №939961818, №932869760, №932824815, №939465711, №939870993, №932742223, №939869573, №933136326, №933239716, №945396280, №932824807, №939465703, №947615828, №933454554, №939872536, №932824799, №939460084, №947375258, №939872577, №932827685, №947582101, №939454459, №939871041, №945559978, №947788211, №932742918, №947499884.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що в перелічених залізничних накладних одержувачем вагонів є відповідач.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що у період з жовтня 2021, коли вагони було передано відповідачу, по травень-липень 2022 спірні вагони знаходились поза межами фактичного володіння позивача, оскільки були передані відповідачу відповідно до умов Договору.

Викладене спростовує посилання скаржника на відсутність у матеріалах справи залізничних накладних у період після передачі вагонів відповідачу в жовтні 2021 року.

У подальшому позивач отримав від відповідача лист №316 від 24.02.2022, в якому останній пропонував до стабілізації ситуації в Україні призупинити в двосторонньому порядку виконання своїх зобов`язань, в тому числі фінансових, з можливістю подальшого поновлення договірних відносин.

В доповнення до цього листа відповідач також надіслав лист №322 від 28.02.2022, в якому повідомив про засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України з 24.02.2022, та зазначив про неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань у встановлений термін.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (ч. 1 ст. 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Частина 2 ст. 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції про те, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що адресований "Всім кого це стосується", згідно якого на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракта, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21 та у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Умовами пунктів 6.1., 6.2., 6.3. Договору встановлено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили: війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, діями іноземного ворога, загальною військовою мобілізацією, військові дії, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, такої як: війни й воєнні дії, страйки, масові безладдя й хвилювання, аварії й катастрофи, терористичні й інші непередбачені події й обставини, а також акти органів державної влади й/або керування, що роблять неможливим виконання Договору. При цьому термін виконання зобов`язань за цим Договором продовжується пропорційно часу, протягом якого діяли форс - мажорні обставини. Сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно в письмовій формі повідомити іншу Сторону про їхній початок і закінчення з наступним наданням, не пізніше 30 календарних днів з моменту настання зазначених подій, довідки Торгово-промислової палати України, або Торгово-промислової палати або іншого уповноваженого органу країни, на території якої виникли та діяли форс-мажорні обставини, що підтверджує наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення зазначених умов позбавляє Сторону права посилатися на форс-мажорні обставини. Якщо дії зазначених обставин тривають більш 2 місяців поспіль, кожна із Сторін Договору має право відмовитися від виконання своїх обов`язків за Договором з обов`язковим повідомленням про це іншої Сторони в письмовій формі не пізніше, ніж за 10 календарних днів до моменту такої відмови, при цьому Сторони зобов`язані здійснити всі взаєморозрахунки за Договором.

Форс-мажорні обставини за винятком природних явищ не приймаються і не розглядаються сторонами у випадках оплати за використання вагонів Виконавця, будь-якого пошкодження вагона (ів) в тому числі до ступеня виключення з інвентарного парку, незаконного заволодіння вагоном (ми) і / або неповернення вагона (ів) Виконавцю більше 30 календарних днів, незалежно від причин і обставин настання таких подій і підлягають відшкодуванню з боку Замовника відповідно до умов пункту 5.3. цього Договору, за умови, що Замовник міг знати про ці події з загальнодоступних інформаційних джерел, міг припустити можливі ризики, але навмисне їх проігнорував і заявляв про надання вагонів Виконавця, і продовжував організовувати навантаження / вивантаження вагонів Виконавця (пункт 6.4. Договору).

Таким чином, існування листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зобов`язаннями відповідача щодо оплати наданих послуг, а відтак вказаний лист не звільняє відповідача від виконання зобов`язань за договором.

Саме по собі посилання відповідача на наявність листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили, без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів, не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання перед позивачем.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.

У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалзацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Колегія суддів зауважує, що укладаючи договір сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну та штрафні санкції. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати коштів за користування вагонами позивача у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Як вже зазначалось раніше, факт надання позивачем відповідачу вагонів на умовах Договору, дати початку надання цих послуг достеменно підтверджуються відповідними залізничними накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2022 позивач отримав від відповідача лист №491, в якому останній просив Виконавця в найкоротший термін надати інструкцію на вивід залізничних вагонів позивача з процесу надання послуг за Договором згідно Заявок відповідача.

26.05.2022 позивач листом №ДН-817 надав відповідачу письмову інструкцію з реквізитами на повернення вагонів, в якому просив відправити залізничні вагони в порожньому стані за вказаними у ньому реквізитами (маршрутами).

У подальшому позивач звертався до відповідача з листами щодо необхідності відправлення вагонів: №ДН - 836 від 01.06.2022, №ДН - 871 від 09.06.2022, №ДН - 880 від 13.06.2022 та №ДН - 893 від 15.06.2022.

Зібраними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач повертав (відправляв) позивачу залізничні вагони поступово, протягом травня-липня 2022 року, а позивач складав Акти закінчення надання послуг (від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 11.07.2022), які направив відповідачу 13.07.2022.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на положення п. 1.2 Додатка № 02 від 07.10.2021 до Договору, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачу послуги за цим правочином надавалися з дати прибуття вагонів на станцію першого навантаження на території України, що підтверджується відповідними залізничними накладними, та закінчувались надаватися з дати прибуття (включно) вагонів у порожньому стані після останнього вивантаження на станцію України, зазначену Виконавцем.

Увесь час знаходження вагонів позивача у відповідача відповідно до умов Договору є періодом надання послуг за Договором, у якому відповідач фактично здійснював користування такими вагонами.

При цьому, умови Договору передбачають надання позивачем послуг за плату, тож увесь час фактичного користування відповідачем наданими позивачем вагонами підлягає оплаті відповідно до умов укладеного між сторонами Договору.

Викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача плати за надані позивачем послуги за Договором за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, незалежно від того чи були спірні вагони фактично задіяні відповідачем у цей період.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлені вище обставини, а також дослідивши наданий позивачем Звіт наданих послуг №2/1/22, колегія суддів приходить до висновку про те, що зібраними в матеріалах справи доказами належним чином підтверджується наявність заборгованості відповідача за надані позивачем за Договором послуги в спірний період у загальному розмірі 509250,00 грн.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності правових підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки, на думку відповідача, взаємовідносини сторін виникли з договору перевезення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлюється Статутом. Вказаним актом також регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (далі Статут). Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з пунктом 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність тривалістю 1 рік застосовується до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

За результатом дослідження зібраних у матеріалах справи доказів місцевим господарським судом вірно встановлено, що відносини між позивачем та відповідачем не є відносинами з перевезення вантажів, жодна зі сторін у даному випадку не є підприємством, яке здійснює перевезення вантажів залізничним транспортом.

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися загальний строк позовної давності тривалістю в 3 роки.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, безперервно та неодноразово продовжувалася.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Судова колегія наголошує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а з даним позовом ТОВ «Рейл Лоджистікс» звернулось до Господарського суду міста Києва 04.05.2023.

З урахуванням встановлених вище обставин, а також з огляду на запровадження карантинних обмежень з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив всіх обставин, що мають значення для справи та неповно дослідив всі зібрані докази, порушив норми матеріального права, а висновки, яких дійшов суд, не відповідають обставинам справи, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 у справі № 910/7167/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістична компанія "Сінергія".

4. Справу № 910/7167/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак