Постанова

від 27.02.2024 по справі 912/525/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2024 року м.Дніпро

Справа № 912/525/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2023 (прийняте суддею Поліщук Г.Б., повне судове рішення складено 13.06.2023) у справі №912/525/23

за позовом Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Держаної екологічної інспекції Придніпровського округу

до відповідача Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС"

про стягнення 151 880, 94 грн

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), яка містить вимоги до Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" про стягнення збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) в сумі 151 880,94 грн.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у цій справі, позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) збитки, заподіяні самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) в сумі 151 880,94 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що на підтвердження суми збитків позивачем наданий розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), з якого вбачається, що за період з 21.11.2018 до 21.05.2020, внаслідок самовільного використання водних ресурсів (за відсутності дозвільних документів), відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 151 880,94 грн.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "Молодіжненське ВКС" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 45 763, 99 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що сплачував за період з 21.11.2018 по 21.05.2020 до бюджету Молодіжненської селищної ради відповідні податки (45 253,34 грн за 4 кв. 2018 р.; 1-4 кв. 2019 р.; 1-2 кв. 2020 р.) за користування надрами. Вказана сума нарахована і сплачена звісно не за період з 21.11.2018 по 21.05.2020, а відповідні податкові періоди квартали: 4 кв. 2018 р.; 1-4 кв. 2019 р.; 1-2 кв. 2020 р., за обсяг води, більший ніж 41,1 тис. м.куб.

Листом відповідача від 27.04.2023 № 168 на адресу Долинської міської ради було змінено призначення платежів за користування надрами на "сплату збитків згідно Акту № 80/3.2/22 від 04.02.2022".

5.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно поданого відзиву Прокурор просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що спірні правовідносини виникли саме у зв`язку з недотриманням відповідачем, як суб`єктом господарювання, вимог природоохоронного законодавства з отримання дозволу на спеціальне водокористування при здійсненні своєї господарської діяльності, та як наслідок, в силу прямої вказівки закону настання відповідальність у вигляді шкоди.

Щодо твердження відповідача про зменшення суми нарахованих збитків так як КП "Молодіжненське ВКС" є житлово-комунальним підприємством, Прокурор зазначає, що відповідний понижуючий коефіцієнт було застосовано державним інспектором при здійсненні розрахунку розміру збитків, про що зазначено у самому розрахунку.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Колегією суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач) суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою.

У зв`язку з відставкою головуючого судді Орєшкіної Е.В., 11.09.2023 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2023 прийнято апеляційну скаргу Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі №912/525/23 вищеозначеною колегією суддів; розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.Встановлені судом обставини справи.

Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) у період з 31.01.2022 до 04.02.2022, на підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (нова редакція), яке затверджено наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 254, проведено плановий (позаплановий) захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС".

За результатами проведення складено Акт № 80/3.2/22 від 04.02.2022 та зафіксовано виявлені порушення. Перевіркою встановлено, що КП "Молодіжненське ВКС" у період з 21.11.2018 по 21.05.2020 було здійснено самовільний забір води в кількості 41,1 тис.м.куб, а саме без дозволу на спеціальне водокористування із свердловини №16, яка розташована поблизу с. Молодіжне, Кропивницького району.

Примірник вказаного акту отримано директором КП "Молодіжненське ВКС" Овсянкіним І.А. 04.02.2022.

За результатами проведеної планової перевірки Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) винесено припис від 04.02.2022 на усунення виявлених порушень. Даний припис директор КП "Молодіжненське ВКС" Овсянкін І.А. отримав особисто.

31.01.2022 КП "Молодіжненське ВКС" надано інформаційну довідку в якій повідомлено Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), що у період з 21.11.2018 по 21.05.2020 підприємством було забрано води із свердловини №16 в кількості 41,1 тис.куб.м.

На підставі складених у ході проведеної планової перевірки матеріалів та довідки КП "Молодіжненське ВКС" посадовими особами Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) здійснено розрахунок розміру збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) КП "Молодіжненське ВКС" у період з 21.11.2018 по 21.05.2020 заподіяна шкода становить 151 880, 94 грн.

04.04.2022 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) направила на адресу КП "Молодіжненське ВКС" претензію в якій повідомило про необхідність здійснення оплати заподіяних збитків в розмірі 151 880,94 грн. До даної претензії додано розрахунок завданих збитків.

Зважаючи на те, що визначений розмір збитків відповідачем в добровільному порядку і у встановлені строки не сплачений, а Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) не здійснено заходів щодо стягнення нарахованих відповідачу збитків, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.

У поясненнях відповідач визнав факт забору води в період з 21.11.2018 по 21.05.2020 в кількості 41,1 тис.м.куб з свердловини №16, яка розташована поблизу смт. Молодіжне, Кропивницького району, але зазначив про необхідність зменшення суми заявлених збитків. Як одну з підстав для такого зменшення зазначено сплату відповідачем упродовж 2018-2020 років рентної плати за спеціальне використання. Крім того, відповідач посилаючись на положення Податкового кодексу України та Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стверджує про необхідність зменшення загальної суми збитків у зв`язку із наявність у КП "Молодіжненське ВКС" статусу житлово-комунального господарства.

З позовом про стягнення 151 880,94 грн збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) в інтересах держави звернувся Перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури.

Згідно п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.99 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

В зазначеному рішенні вказано, що оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суспільний інтерес у стягненні з відповідача збитків, заподіяних державі, полягає у забезпеченні реалізації одного з основних принципів охорони навколишнього природного середовища - компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (п. "і" ст. 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до ст.ст. 41, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" несплата коштів на відшкодування шкоди, заподіяної порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища, призводить до ненадходження коштів до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища, що істотно обмежує можливість фінансування природоохоронних заходів.

Згідно із частиною третьою статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція України відповідно до покладених на неї завдань пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і витрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4 Положення). Інспекція, також, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Придніпровського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 254, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

Повноваження Інспекції поширюються на територію Дніпропетровської та Кіровоградської областей.

Інспекція згідно Положення здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища та пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (п. 9 розділу 2 Положення).

За таких обставин, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

Листом від 11.08.2022 №15793-22 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська Кіровоградська області) просила Кіровоградську обласну прокуратуру розглянути питання щодо здійснення можливих представницьких повноважень в межах ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

20.03.2023 Кіровоградська обласна прокуратура на адресу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська Кіровоградська області) направила повідомлення №12-97ВИХ-23 в порядку п.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області була обізнана про порушення ДП "Кривбасшахтозакриття" вимог природоохоронного законодавства, разом з тим, протягом тривалого часу не вживала заходів зі звернення до суду з позовом про стягнення з підприємства збитків, заподіяних державі та не мала на меті вжити в подальшому такі заходи, що є свідченням бездіяльності та неналежного виконання нею своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.

Таким чином, при зверненні до суду з позовом прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом спору в цій справі є вимога прокурора про стягнення збитків, заподіяних державі самовільним використанням водних ресурсів, за відсутності дозвільних документів.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно зі ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Частиною 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 2 ст. 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Частиною 2 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно з ч. 4 ст. 49 Водного кодексу України, видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Отже, законодавством встановлений обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами надає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 21.11.2018 до 21.05.2020 відповідачем здійснювався забір води без спеціального дозволу водокористування, що підтверджується актом, складеним за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №80/3.2/22 від 04.02.2022 та не заперечується відповідачем.

Матеріали справи свідчать, що вищевказаний акт в судовому порядку оскаржений не був, зауваження до акта відповідачем не надавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Водного кодексу України, порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 68 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Водного кодексу України, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина боржника.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилається на те, що є добросовісним учасником у правовідносинах з державою, відповідачем вживалися дії щодо отримання відповідного дозволу, який було отримано 22.05.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Водного кодексу України, видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).

Частиною 5 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" встановлено, що підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. Законом можуть встановлюватися інші підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Відмова у видачі документа дозвільного характеру за підставами, не передбаченими законами, не допускається.

За твердженнями відповідача, останнім здійснювались дії щодо отримання відповідного дозволу, який було отримано 22.05.2020.

Натомість відповідач більше півтора року здійснював діяльність по забору води без отримання відповідного дозволу у вказаний період.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності відповідача є: забір, очищення та постачання води.

Однак, законодавство, яким встановлений порядок здійснення спеціального водокористування на підставі виданого дозволу, не містить виключень для комунальних підприємств, які надають послуги з водопостачання.

Із наданих прокурором документів судом першої інстанції встановлена наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (самовільне водокористування), наявність шкоди (збитків), наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, самої шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за №767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.7 Методики, самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з п. 9.1. Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.), (23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об`єкти", встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до п. 9.2 Методики, фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

На підтвердження суми збитків позивачем наданий розрахунок розмірів збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), з якого вбачається, що за період з 21.11.2018 року до 21.05.2020 року, внаслідок самовільного використання водних ресурсів (за відсутності дозвільних документів), відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 151 880,94 грн.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на сплату упродовж 2018-2020 років рентної плати за спеціальне використання. Разом з цим, факт самовільного використання водних ресурсів без відповідного дозволу на спеціальне водокористування є самостійною підставою для відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 03.09.2013 року в справі №13/333-38/463-2012 та в постанові від 25.06.2018 року в справі №910/8682/16.

Крім цього, відповідно до п.п 255.11.13 п. 255.5 ст. 255 Податкового кодексу України, ставки рентної плати за спеціальне використання води встановлюються у таких розмірах: у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води рентна плата обчислюється і сплачується у п`ятикратному розмірі виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок рентної плати та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води рентна плата справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання (п.п. 255.11.15 п. 255.5 ст. 255).

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, державне регулювання справляння рентної плати не звільняє водокористувача від відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання води із підземних джерел без спеціального дозволу на спеціальне водокористування.

Щодо тверджень відповідача про зменшення суми нарахованих збитків, так як КП "Молодіжненське ВКС" є житлово - комунальним підприємством, апеляційний суд зазначає, що відповідний понижуючий коефіцієнт було застосовано державним інспектором при здійсненні розрахунку розміру збитків, про що зазначено у самому розрахунку.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про стягнення з Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" збитків у сумі 151 880,94 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

При цьому, аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції було надано повну та обґрунтовану оцінку на всі аргументи відповідача, надано належну оцінку поданим сторонами доказам, зроблено об`єктивні висновки щодо задоволення заявлених позовних вимог.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Молодіжненське ВКС" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі №912/525/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.06.2023 у справі №912/525/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко