Постанова

від 08.02.2024 по справі 908/1261/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 року м.Дніпро Справа № 908/1261/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Зелецький Р.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 (суддя Азізбекян Т.А.)

у справі № 908/1261/23

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

18.04.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Міністерства оборони України, м. Київ до ТОВ НАШ ІМПОРТ про стягнення 435 838,70 грн. штрафних санкцій за порушення умов договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/22/86 від 02.04.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 у справі №908/1261/23 позов задоволено частково. Зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ до суми 159 051,2 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю НАШ ІМПОРТ на користь Міністерства оборони України 159 051 грн 20 коп. пені та 4 771 грн 54 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Міністерством оборони України подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 у справі № 908/1261/23 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що суд першої інстанції помилково зазначив, що за актом приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022 термін постачання до 11.06.2022 включно, а також те, що цей день припадає на вихідний день (неділю).

Скаржник зазначає, що оскільки попередня оплата була проведена згідно платіжного доручення від 10.05.2022 № 286/3/2433, то терміном постачання правильно рахувати 10.06.2022; за актом приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022 - до 10.07.2022 включно (60 днів передплати), за актом приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022 - до 09.08.2022 включно (90 днів передплати),

Вважає, що зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 50% фактично не зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє відповідача від їх сплати.

Також, апелянт посилається на висновки Верховного Суду в постановах від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 та від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 в обґрунтування відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій покладених на відповідача.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

16.11.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні 08.02.2024 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

Представник позивача (апелянта) просив суд свою апеляційну скаргу задовольнити, рішення в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.04.2022 між Міністерством оборони України (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Наш Імпорт (Постачальник, відповідач) укладено договір № 286/3/22/86 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України), предметом якого (п. 1.1.) є Індивідуальне обмундирування (35810000-5) 1) Окуляри Маска Балістичні; 2) Рукавички Захисні; 3) Налокітники та Наколінники (далі Товар).

Відповідно до п. 1.2. договору, Постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

Згідно п. 1.3. договору, номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією:

Індивідуальне обмундирування (35810000-5)

Окуляри Маска Балістичні, згідно додатку № 2 до договору, строки (терміни) постачання - 30 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 10 000 шт., ціна за одиницю товару 1 693,85 грн, ціна товару 16938500,00 грн;

Рукавички Захисні, згідно додатку № 2 до договору, строки (терміни) постачання - 30 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 45 000 пар, ціна за одиницю товару 772,92 грн, ціна товару 34 781 400,00 грн;

Налокітники та Наколінники, згідно додатку № 2 до договору:

строки (терміни) постачання - 60 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 15 000 к-тів, ціна за одиницю товару 798,66 грн, ціна товару 11 979 900,00 грн;

строки (терміни) постачання - 90 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 15 000 к-тів, ціна за одиницю товару 798,66 грн, ціна товару 11 979 900,00 грн;

строки (терміни) постачання - 120 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 15000 к-тів, ціна за одиницю товару 798,66 грн, ціна товару 11 979 900,00 грн;

строки (терміни) постачання - 150 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 15 000 к-тів, ціна за одиницю товару 798,66 грн, ціна товару 11 979 900,00 грн;

строки (терміни) постачання - 180 днів з моменту передплати згідно п. 3.2. договору, загальна кількість, яку необхідно поставити 15 000 к-тів, ціна за одиницю товару 798,66 грн, ціна товару 11 979 900,00 грн.

Всього ціна товару без ПДВ складає 111 619 400,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна цього договору становить 111 619 400,00 грн, у тому числі ПДВ 00,00 грн. (Платник єдиного податку ІІІ група за ставкою 2%) (за загальним фондом).

Ціна за договором може змінюватися у порядку, визначеному у статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (п. 2.2. договору).

Розділом ІІІ договору визначено порядок та умови проведення розрахунків.

3.1. Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами у договорі.

3.2. Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом попередньої оплати в розмірі 50 % від ціни договору та наступної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (далі рахунок).

3.4. До рахунку додаються:

- видаткова накладна Постачальника;

- акт приймання-передачі військового майна, яка оформлюється одержувачем відповідно до додатку 22 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України з відміткою про перевірку його якісного стану;

- повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31.12.2016 № 757.

Згідно п. 4.1. договору, товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначений в специфікації договору (п. 1.3).

Відповідно до п. 4.7. договору, товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними чистинами цього договору. При формуванні кожної партії товару має бути витримана пропорційність за розмірами, яка встановлена ростовкою Міністерства оборони України.

Пунктом 6.1. договору визначено, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату поставленого товару відповідно до умов договору (п.п. 6.1.1.); організувати приймання товару (п.п. 6.1.2).

Пунктом 6.2.3. договору сторони передбачили, у разі порушення Постачальником умов Договору в частині поставки Товару, його кількості, та/або якості, та/або комплектності, та/або термінів, які визначені у Специфікації, та/або рознарядці, та/або інших умов Договору чи відмови від виконання Договору, Замовник, в односторонньому порядку у спрощений спосіб (шляхом повідомлення Постачальника листом), має право: відмовитися від подальшого приймання виконання зобов`язань Постачальником за Договором; достроково розірвати Договір, повідомивши письмово про це Постачальника. Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє Замовника права вимагати від Постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього Договору,

Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни), встановлені договором (п.п. 6.3.1); не менше ніж за 24 (двадцять чотири) години, повідомити одержувача товару, про дату коли товар буде відвантажений на його адресу (п.п. 6.3.3).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.

Пунктом 7.3.2. договору сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 3.1).

Згідно з п. 8.2. договору, сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади, або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, або Торгово-промисловою палатою України (п. 8.3. договору).

Пунктом 8.4. договору передбачено, що сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п. 8.1.-8.3. даного договору.

Невиконання або неналежне виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору позбавляє останнього права посилатися на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язань (п. 8.5. договору).

Подовження строків (термінів) виконання зобов`язань за цим договором у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили можливо лише при виконання постачальником п. 8.1.-8.3. цього договору (п. 8.6. договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 (включно) (п. 11.1).

Додатками № № 1, 2 та 3 до договору сторонами визначено рознарядку Міністерства оборони України за специфікацію, інформацію про товар за специфікацією та калькуляцію ціни товару ТОВ Наш Імпорт.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерством оборони України була здійснена попередня оплата у сумі 55 809 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.05.2022 № 286/3/2433. За даним дорученням, платіж був проведений банком 12.05.2022.

Відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022, було поставлено Товар у кількості 10 000 шт., відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022, було поставлено Товар у кількості 15 000 шт. та відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022, було поставлено Товар у кількості 29 250 шт.

Як зазначає позивач, відповідачем умови Договору в частині термінів постачання товару виконанні з порушенням, а саме:

відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022 товар (Окуляри-Маска Балістичні) в кількості 10 000 шт. на суму 16 938 500,00 грн. поставлений із запізненням на 13 діб (термін постачання 10.06.2022 включно);

відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022, товар у кількості 15 000 шт. (Налокітники та Наколінники) на суму 11 979 900,00 грн. поставлений із запізненням на 2 доби (термін постачання до 10.07.2022 включно);

відповідно до Акту приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022, товар (Налокітники та Наколінники) в кількості 10 000 шт. поставлений із запізненням на 16 діб (термін постачання до 09.08.2022 включно).

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, позивачем нараховано пеню за період з 10.06.2022 до 24.06.2022 у розмірі 220 200,50 грн, за період з 10.07.2022 по 13.07.2022 у розмірі 23 959,80 грн та за період з 09.08.2022 до 26.08.2022 у розмірі 191678,40 грн та на адресу відповідача надіслано претензія з вимогою перерахування суму штрафних санкцій у розмірі 435 838,00 грн на р/р Міністерства оборони України протягом одного календарного місяця з дати отримання даної претензії.

Претензія отримана відповідачем 13.10.2022, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак претензія відповідачем залишена без реагування.

Враховуючи приписи статей 11, 509, 526, 530, 610, Цивільного кодексу України та статей 193, 218, 222 позивачем нараховано до стягнення пеню в загальному розмірі 435838,70 грн, що є предметом спору даній справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 318 102,4 грн, відмовивши в іншій частині вимог в розмірі 117 736,3 грн за їх безпідставністю. Крім того, суд вважав за можливе зменшити розмір пені на 50% до суми 159 051,2 грн..

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача, пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару.

Предметом доказування у даній справі є строк поставки, докази поставки, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Замовником за Договором № 286/3/22/86 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 02.04.2022 є Міністерство оборони України, поставка товарів здійснювалася за кошти Державного бюджету України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 7.3.2. Договору, яким сторони визначили, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної ціни договору (п. 3.1).

Виходячи зі змісту зазначених вище норм матеріального права, головною умовою для стягнення з боржника пені є встановлення факту порушенням боржником виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачем (враховуючи умови договору щодо строків поставки) допущено прострочення строків постачання товару, а саме:

- згідно акту приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022 останній день поставки - 11.06.2022 (включно) припадає на вихідний день (неділя), тому останній день виконання переноситься на наступний робочий день 12.06.2022 (понеділок). Отже, датою початку прострочення є 13.06.2022. Відтак, товар у кількості 10 000 шт. на суму 16 938 500,00 грн. поставлений з простроченням строку на 11 днів;

- згідно акту приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022 останній день поставки - 11.07.2022 (включно). Отже, датою початку прострочення є 12.07.2022. Відтак, товар у кількості 15 000 к-тів на суму 11 979 900,00 грн. поставлений з простроченням строку на 1 день;

- згідно акту приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022 останній день поставки - 10.08.2022 (включно). Отже, датою початку прострочення є 11.08.2022. Відтак, товар у кількості 10 000 к-тів на суму 7 986 600,00 грн. поставлений з простроченням строку на 15 днів.

З урахуванням сум та строку прострочення поставки товару, суд першої інстанції дійшов висновку, що загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 318 102,4 грн., а саме:

за період з 13.06.2022 по 24.06.2022 пеня становить 186 323,5 грн;

за період з 12.07.2022 по 13.07.2022 пеня становить 11 979,9 грн;

за період з 11.08.2022 по 26.08.2022 пеня становить 119 799,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача щодо стягнення з відповідача загальної суми пені у розмірі 318 102,4 грн, відмовивши в задоволенні іншої частини вимог в розмірі 117 736,3 грн.

Натомість апелянт не погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає, що оскільки попередня оплата була проведена згідно платіжного доручення від 10.05.2022 № 286/3/2433, то терміном постачання правильно рахувати 10.06.2022; за актом приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022 - до 10.07.2022 включно (60 днів передплати), за актом приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022 - до 09.08.2022 включно (90 днів передплати).

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджується, що Міністерством оборони України була здійснена попередня оплата у сумі 55 809 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.05.2022 № 286/3/2433 (т. 1 а.с. 12).

Слід зауважити, що хоча платіжний документ й датований 10.05.2022, проте зважаючи на процедуру проведення розрахунків за кошти державного бюджету, платіж міг бути проведений Державною казначейською службою України лише після підписання цього документу уповноваженими компетентними особами (керівником та бухгалтером) та засвідчення печаткою Міністерства оборони України, що мало місце 11.05.2023. При цьому за даним дорученням, платіж був проведений банком 12.05.2022, що слідує з його змісту.

За умовами п. 1.3. договору строки поставки пов`язуються з моментом передплати, яким є дата проведення платежу відповідною фінансовою установою, в даному випадку 12.05.2023.

Стверджує також, що суд першої інстанції помилково зазначив, що за актом приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022 термін постачання до 11.06.2022 включно, а також те, що цей день припадає на вихідний день (неділю).

За приписами ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

А як передбачено ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відтак, початок строку поставки товарів за договором необхідно обраховувати починаючи з 13.05.2023.

Враховуючи, що згідно акту приймання-передачі військового майна № 739 від 24.06.2022 останній день поставки припадав на 11.06.2022 (включно) - вихідний день (неділя), то останнім днем виконання зобов`язання є наступний робочий день - 12.06.2022 (понеділок), відповідно прострочення настає з 13.06.2022.

Згідно акту приймання-передачі військового майна № 830 від 13.07.2022 останній день поставки припадав на 11.07.2022 (включно). Отже, датою початку прострочення є 12.07.2022.

Згідно акту приймання-передачі військового майна № 1181 від 26.08.2022 останній день поставки - 10.08.2022 (включно). Отже, датою початку прострочення є 11.08.2022.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що товар у кількості 10 000 шт. на суму 16 938 500,00 грн. поставлений з простроченням строку на 11 днів; товар у кількості 15 000 к-тів на суму 11 979 900,00 грн. поставлений з простроченням строку на 1 день; товар у кількості 10 000 к-тів на суму 7986600,00 грн поставлений з простроченням строку на 15 днів, чим спростовуються твердження апелянта про протилежне, а тому його доводи відхиляються судом як необґрунтовані.

ТОВ «НАШ ІМПОРТ» наявність своєї вини в порушенні зобов`язання, передбаченого умовами Договору, як це вимагається ч. 2 ст. 614 ЦК України, не спростовано, що є підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати неустойки.

Судом встановлено порушення відповідачем зобов`язання зі своєчасної поставки товару по договору, а тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 318 102,4 грн.

Натомість Відповідач просив суд у відзиві на позов та окремому клопотанні зменшити розмір неустойки на 90% з посиланням на те, що ТОВ НАШ ІМПОРТ з самого початку військової агресії зазначає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на підприємницьку діяльність. ТОВ «НАШ ІМПОРТ» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу. В період воєнного стану ТОВ «НАШ ІМПОРТ» щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов`язкові збори до державного бюджету України.

На підтвердження клопотання надано лист № 07-06-23-02 від 07.06.2023 про бронювання, лист МОУ № 28614357 від 05.07.2023 про бронювання, платіжні доручення про сплату податків на 60 мільйонів гривень, повідомлення про прийняття працівників на роботу.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 910/437/22, від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18).

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Так, суд першої інстанції надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначив, що ТОВ «НАШ ІМПОРТ» виконує завдання із задоволення потреб Збройних Сил, зокрема, з виготовлення форменого одягу; зобов`язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, ТОВ "НАШ ІМПОРТ" допустило незначне прострочення поставки через місцезнаходження у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає ракетних обстрілів, і само по собі розташування в районі проведення бойових (військових) дій негативно впливає на його підприємницьку діяльність; позивач не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв`язку із незначним простроченням поставки по Договору.

Також судом взято до уваги, що 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, строк дії якого на даний час продовжено.

Введення воєнного стану в Україні вплинуло на всіх суб`єктів господарської діяльності.

При цьому судом враховано, що позивач не навів доводів та доказів стосовно того, які ним отримані збитки, якщо такі були, або які він поніс інші втрати внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань. З матеріалів справи суд не вбачає наявність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% до суми 159 051,2 грн., вважаючи таке зменшення оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Заперечуючи проти зменшення штрафу, позивач (апелянта) вважає, що зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені на 50% фактично не зменшує розмір штрафних санкцій, а звільняє відповідача від їх сплати.

Колегія суддів відхиляє вищенаведені аргументи виходячи з наступного.

Дійсно, порушення строків виконання умов договору впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України, яке здійснює безпосереднє керівництво Збройними Силами України та відповідно до ст. 3 та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Проте, як слідує з матеріалів справи, зобов`язання з поставки товарів за договором фактично було виконано відповідачем, термін прострочення виконання зобов`язань є незначним (11, 1 та 15 днів), відповідач систематично працює з позивачем в забезпеченні оборонних потреб, виробничі потужності знаходяться у м. Запоріжжі, яке з самого початку військової агресії зазнає постійних ракетних обстрілів та знаходиться вблизу до фронту та лінії бойових дій високої інтенсивності, відповідач забезпечує робочі місця у регіоні та податкові надходження до бюджету.

Отже, судом враховано:

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінку винної сторони: відповідач умисно не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за договором та виконав їх в повному обсязі;

- діяльність відповідача, яка направлена на задоволення потреб Збройних Сил України, зокрема, з виготовлення форменого одягу та налагоджена співпраця між сторонами;

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі (доказів завдання матеріальних збитків простроченням поставки позивачем не надано);

- основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В постанові від 08.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика палата Верховного Суду зазначила таке: за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Правова позиція Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Верховний Суд у постанові від 26.05.2020 у справі № 918/289/19 зазначив, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У даній справі господарським судом, з урахуванням доводів позивача та заперечень відповідача було зменшено заявлені до стягнення штрафні санкції на 50%.

При цьому колегія суддів зазначає, що саме зменшення суми пені на 90%, як просив ТОВ «НАШ ІМПОРТ», могло фактично нівелювати мету існування таких санкцій, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, могло бути розцінене як спосіб уникнення відповідальності.

Стосовно можливої збитковості відповідача, то слід зауважити, що вказана обставина не є винятковою обставиною що дає підстави для зменшення нарахованих штрафних санкцій, адже підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, наслідки від ведення якої несе відповідний суб`єкт господарювання.

Таким чином, враховуючи те, що зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки - є прерогативою суду, яке реалізується ним на власний розсуд, виходячи з системного та комплексного аналізу всіх фактичних обставин справи та поданих сторонами доказів, апеляційний суд вважає обґрунтованим та справедливим зменшення місцевим господарським судом розміру пені на 50% до суми 159 051,2 грн, з огляду на вищезазначені обставини та загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність).

При цьому необхідного наголосити, що визначення розміру, на який має бути зменшено заявлену до стягнення суму штрафних санкцій, в кожному випадку вирішується судом з урахуванням конкретних встановлених обставин справи, правових підстав та наявних у матеріалах справи доказів.

В свою чергу, відсутність збитків у позивача не було визначальним критерієм для зменшення заявленої до стягнення з відповідача неустойки, а лише однією із складових, які враховані судом в комплексі з оцінкою інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо посилань скаржника на висновки Верховного Суду в постановах від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 та від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 в обґрунтування відсутності підстав для зменшення штрафних санкцій покладених на відповідача ,то такі є безпідставними, зважаючи на таке.

У справі № 922/2141/21 Верховний Суд не приймав остаточне рішення, а скасував постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.09.2021 у справі № 922/2141/21 та передав справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Господарський суд Харківської області 18.10.2022 прийняв рішення, яке сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили, про часткове задоволення позовних вимог. За результатами розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд визнав за можливе зменшити їх розмір на 50%. При цьому приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій з метою забезпечення балансу інтересів обох сторін спору, а також майнового стану обох сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафних санкцій на 50 %, виходячи з наступного.

У даному разі, судом установлено, що: - зобов`язання за 5 етапом державного контракту виконані відповідачем у повному обсязі; - у справі відсутні і позивачем не надані докази понесення ним збитків та заподіяння позивачу шкоди; - вина відповідача у простроченні виконання зобов`язання відсутня; - роботи 5 етапу виконувалися відповідачем за власні обігові кошти; - підприємство відповідача має стратегічне значення; - прострочення зобов`язання сталося за обставин, які не залежали від волі відповідача.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, судом враховано, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

У справі № 908/1261/23, що переглядається, суд дійшов схожих висновків за схожих обставин, а тому зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % не суперечить позиції суду у подібних правовідносинах.

В свою чергу, у справі № 910/8425/19, Верховний Суд, скасовуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 в частині вимог первісного позову скасувати та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю, виходив з того, що: «під час вирішення спору у попередніх судових інстанціях суди не встановили: (1) обставин про майновий стан сторін спору; (2) того, що заявлений розмір неустойки є надмірним для відповідача за первісним позовом; (3) врахували лише інтереси останнього, порушивши принцип пропорційності господарського судочинства», на відміну від даної справи, в якій зменшуючи розмір пені на 50% суд належно обґрунтував підстави і розмір такого зменшення, врахував обставини справи, причини несвоєчасного виконання зобов`язання і ступінь його виконання, поведінку та баланс інтересів сторін, основну мету інституту неустойки.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 у справі № 908/1261/23.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 у справі № 908/1261/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2023 у справі №908/1261/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство оборони України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.02.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко