Ухвала

від 27.02.2024 по справі 910/2057/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2024Справа № 910/2057/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» (далі - відповідач) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергія споживачу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання від 28.02.2023, не розрахувався за одержану електричну енергію за період з березня 2023 по липень 2023, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 9170,79 грн, інфляційні втрати у розмірі 136,85 грн, 3% річних у розмірі 147,63 грн та пеню у розмірі 1657,48 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява не підсудна Господарському суду міста Києва і підлягає передачі на розгляд Господарського суду Київської області з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Приписи статті 125 Конституції України передбачають, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За приписами частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно вимог частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України визначає порядок розгляду справ за виключною підсудністю, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність - правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом статті 30 ГПК України, визначає суд, яким має бути розглянуто справу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №905/1566/17.

Виходячи із комплексного аналізу положень статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України, суди не можуть допускати випадків будь-яких спорів щодо підсудності, оскільки Господарським процесуальним кодексом України чітко визначено категорії спорів, які повинні розглядатися тільки за виключною підсудністю.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України встановлює виключну підсудність спорів, що виникають з приводу нерухомого майна, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

При цьому, словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, щодо користування нерухомим майном поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України (виключна підсудність).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 та від 07.07.2020 у справі №910/10647/18.

Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку, як встановлено судом, спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергія споживачу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання від 28.02.2023, зокрема, несплати за поставлену електричну енергію до нежитлових приміщень, які знаходяться за адресою: с. Путрівка, кн.: 3221487000:06:008:0042.

При цьому, з відомостей публічної кадастрової карти України вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221487000:06:008:0042 розташована у селі Путрівка, а вказаний населений пункт знаходиться в адміністративних межах Київської області.

За таких обставини, приймаючи до уваги викладені в постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 висновки Великої Палати Верховного Суду та зважаючи на те, що спір у даній справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої електричної енергії до приміщень (майна), яке знаходиться в Київській області, суд дійшов висновку, що спір має вирішуватись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, на адресу якого було поставлено електричну енергію заявником.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що матеріали справи №910/2057/24 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Керуючись приписами статей 27, 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали позовної заяви №910/2057/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» про стягнення коштів передати за виключною підсудністю до Господарського суду Київської області (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108).

Ухвала набирає законної сили 27.02.2024 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

СуддяТ.В. Васильченко