Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/2057/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2024 р. м. Київ Справа № 910/2057/24

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Лівандовському О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», м. Вишневе Київської області

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто», м. Київ

про стягнення 11 112,75 грн.

без участі представників;

СУТЬ СПОРУ:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія», м. Вишневе Київської області (далі по тексту ТОВ «Київська обласна ЕК»), звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом від 21.02.2024 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто», м. Київ (далі по тексту ТОВ «Валідус Спецавто»), в якому просить суд стягнути з відповідача:

9 170,79 грн. заборгованості за електричну енергію, спожиту за період березень - липень 2023 року на об`єкті споживача, розташованому у с. Путрівка Васильківського району Київської області, за договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеним у спосіб підписання заяви-приєднання від 28.02.2023, на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1»;

136,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період серпень 2023 року січень 2024 року;

147,63 грн. відсотків річних, нарахованих за період 08.08.2023 19.02.2024;

1 657,48 грн. пені, нарахованої за період 08.08.2023 08.02.2024;

3 028, грн. судового збору;

12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 28.02.2023 ТОВ «Валідус Спецавто» підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу №420103533 на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1».

За умовами договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Позивач твердить, що виконував свої зобов`язання по Договору у повному обсязі, проте відповідач умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 9 170,79 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 1 657,48 грн., нараховану за період 08.08.2023 08.02.2024, та відповідно до ст. 625 ЦК України три відсотки річних у сумі 147,63 грн. за період 08.08.2023 19.02.2024, та інфляційні втрати в сумі 136,85 грн. за період серпень 2023 року січень 2024 року.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 встановлено, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання від 28.02.2023, зокрема несплати за поставлену електричну енергію до нежитлових приміщень, які знаходять за адресою с. Путрівка, Київська область, у зв`язку з чим матеріали позовної заяви №910/2057/24 передані за виключною підсудністю на підставі ч. 3. ст. 30 ГПК України до Господарського суду Київської області.

Матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду Київської області 18.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2057/24 у порядку спрощеного позовного провадження.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача у строк 15 днів з дати отримання цієї ухвали подати суду докази оплати за спожиту електричну енергію за спірний період березень-липень 2023 року у порядку частини 2 ст. 74 ГПК України.

28.03.2024 представник відповідача подала клопотання, в якому просила внести відповідні відомості про представника для надання доступу до матеріалів справи в систему «Електронний суд».

03.04.2024 представник відповідача через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «Київська обласна ЕК» відмовити у повному обсязі.

У відзиві відповідач визнає, що 28.02.2023 між сторонами було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії.

Відповідач зазначає, що у нього відсутній підписаний додаток №3 до Договору, який позивачем до матеріалів позовної заяви також не доданий, та який визначає замовлений обсяг постачання електроенергії.

Відповідач твердить, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували нарахування обсягів спожитої електроенергії. Станом на 01.04.2024 відповідача не підключено до мережі постачання електроенергії, на підтвердження вказаного, представник відповідача додав до відзиву акт огляду від 02.02.2024. Крім того, у відповідача виникають сумніви, щодо достовірності та правильності відомостей позивача, оскільки показники за період березень-травень 2023 року не відрізняються один від одного та мають більші позначення, аніж у червні-липні 2023 року, що суперечить усім нормам на вимогам, оскільки показники лічильника не можуть зменшуватись.

Відповідач зазначає, що позивач не дотримувався обов`язку щомісячного інформування відповідача про нарахування вартості електроенергії та не надсилав рахунки-фактури відповідачеві.

Також відповідач звертає увагу суду, що позивач уже звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача за спірний період, однак 09.02.2024 ухвалою Господарського суду міста Києва вказаний наказ був скасований.

08.04.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій підтримав позицію, викладену у позовній заяві. Позивач зазначає, що ухвалою у справі №910/20044/23, якою скасовано судовий наказ на стягнення спірної заборгованості, роз`яснено право стягувача звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Щодо акту огляду від 02.02.2024 позивач зазначає, що точка комерційного обліку, за якою відбувалася фіксація ОСР спожитої електроенергії за об`єктом споживача ТОВ «Валідус Спецавто», була відключена від постачання електричної енергії в липні 2023 року. Позивач твердить, що огляд, проведений представником відповідача відключеного стану комплексної трансформаторної підстанції та лічильника №04475766 в лютому 2024 року, а саме через сім місяців після фактичного відключення від електропостачання, жодним чином не може бути доказом того, що у період з дати укладення договору та до моменту відключення у липні 2023 року об`єкт відповідача не споживав електричну енергію.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов ТОВ «Київська обласна ЕК» до ТОВ «Валідус Спецавто» про стягнення 11 112,75 грн., дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), регламентовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.

Закон України «Про ринок електричної енергії» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №429 від 14.06.2018 ТОВ «Київська обласна ЕК» є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.

Відповідно до п. 1.2.15 ПРРЕЕ, укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами. Електропостачальники зобов`язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку. При переході права власності (користування) на об`єкт до нового власника (користувача) переходять права та обов`язки за договорами, укладеними відповідно до цих Правил.

Пунктом 3.1.5 ПРРЕЕ встановлено, що електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному веб-сайті, про що повідомити Регулятора.

Згідно з п. 3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

28.02.2023 ТОВ «Київська обласна ЕК» (постачальник) та ТОВ «Валідус Спецавто» уклали Договір про постачання електричної енергії споживачу №420103533 (далі за текстом Договір) на умовах комерційної пропозиції «Стандарт-1» шляхом підписання споживачем ТОВ «Валідус Спецавто» заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.

За умовами Договору:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п. 2.1);

- обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу (ОСР) та підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідно акта купівлі-продажу електричної енергії / акта приймання-передачі електричної енергії (п. 2.3);

- договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених в додатку №3 до даного Договору (п. 2.4);

- початок постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є Додатком №1 до цього договору (п. 3.1);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 до цього Договору (п. 5.1);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.5);

- якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є Додатком №2 до цього Договору (п. 5.8);

- припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим Договором (п. 8.2);

Заявою-приєднання до Договору від 28.02.2023 передбачено, що електроенергія постачається до нежитлового приміщення за адресою с. Путрівка, кадастровий номер 3221487000:06:008:0042, ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z2432457613938. Споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Постачання електричної енергії розпочинається з 14.02.2023.

Додатком №2 до Договору сторонами підписана комерційна пропозиція «Стандарт-1», за умовами якої:

- термін постачання становить до 31.12.2023. Постачання вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення вказаного терміну постачання жодною із сторін не буде письмово заявлено про припинення постачання, або про перегляд умов комерційної пропозиції;

- при розрахунку за спожиту електричну енергію в обсягах, що менше, або дорівнюють заявленим споживачем, застосовується ціна, визначена з урахуванням складових, передбачених цією комерційною пропозицією;

- вартість електричної енергії, спожитої понад договірну величину споживання електричної енергії, визначається з урахуванням коефіцієнту збільшення = 1,5;

- споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника;

- попередня оплата 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду;

- остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію;

- розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час прострочення;

- рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду; рахунок за фактично спожиту електричну (остаточний розрахунок) надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд відхиляє посилання відповідача на не підтвердження позивачем обсягів споживання за спірний період, а також відхиляє посилання відповідача на акт огляду від 02.02.2024 про те, що трансформаторна підстанція та лічильник не під`єднані до живлення.

Відповідно до пункту 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Послуги з розподілу електроенергії відповідачу надавались ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (ідентифікаційний код 23243188).

За даними, наданими ОСР ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» листом від 08.04.2024 №20-1-301, на балансі споживача за адресою об`єкту с. Путрівка, кадастровий номер 3221487000:06:008:0042, ЕІС-код точки обліку 62Z2432457613938 перебуває трансформаторна підстанція №1708, до якої підключено лічильник типу GAMA300 №4475776 (попередній лічильник №4336110 замінено 08.06.2023). За період з лютого 2023 року по липень 2023 року постачальнику ТОВ «Київська обласна ЕК» було передано 1 242 кВт*год електроенергії (втрати холостого ходу в ТП 1708). З липня 2023 року споживача було відключено від електропостачання.

Суд відхиляє посилання відповідача на зменшення показів лічильника, позаяк із вказаного листа вбачається, що лічильник було замінено 08.06.2023, у зв`язку з чим після цієї дати фіксувалися показники нового лічильника, а до цієї дати - попереднього.

Позивач склав, підписав та направив відповідачу Акти прийняття-передавання електричної енергії, відповідно до яких обсяги споживання електроенергії за спірний період становлять: 290 кВт*год у березні, 281 кВт*год у квітні, 290 кВт*год у травні, 281 кВт*год у червні, 100 кВт*год у липні 2023 року, що загалом становить 1 242 кВт*год та відповідає даним оператора системи розподілу.

Дослідивши вказані акти, суд встановив, що

за березень 2023 року постачальник вважає 190 кВт*год (із 290) спожитими понад договірні обсяги та нараховує споживачу їх вартість із урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5;

за квітень 2023 року постачальник вважає 181 кВт*год (із 281) спожитими понад договірні обсяги та нараховує споживачу їх вартість із урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5;

за травень 2023 року постачальник вважає 190 кВт*год (із 290) спожитими понад договірні обсяги та нараховує споживачу їх вартість із урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5;

за червень 2023 року постачальник вважає 181 кВт*год (із 281) спожитими понад договірні обсяги та нараховує споживачу їх вартість із урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5.

Відповідно до пункту 2.4 укладеного між сторонами договору договірні величини (обсяги) постачання електроенергії встановлюються та коригуються відповідно до умов, наведених у Додатку №3 до даного договору.

За умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» (Додаток №2 до договору):

вартість електричної енергії, спожитої понад договірну величину споживання електричної енергії, визначається з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,5;

100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду;

Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Позивач не подав до матеріалів справи укладеного сторонами Додатку №3 до договору, у якому був би визначений договірний обсяг споживання електроенергії на спірні розрахункові періоди. Відповідач у відзиві заперечує факт укладення такого Додатку №3.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

З огляду на викладене, позивач не довів належними доказами договірні обсяги постачання електроенергії, відтак не довів також факт споживання електроенергії споживачем у спірний період понад договірні обсяги, відповідно не довів наявність підстав для застосування у розрахунках коефіцієнту збільшення 1,5.

Таким чином суд встановив, що документально доведена вартість електроенергії, яку споживач отримав у спірний період та був зобов`язаний оплатити, становить (без урахування коефіцієнту збільшення):

за березень 2023 року (290 кВт*год) 1680,97 грн. з ПДВ;

за квітень 2023 року (281 кВт*год) 1520,11 грн. з ПДВ;

за травень 2023 року (290 кВт*год) 1586,21 грн. з ПДВ;

за червень 2023 року (281 кВт*год) 1615,14 грн. з ПДВ;

за липень 2023 року (100 кВт*год) 688,31 грн. з ПДВ., а всього 7 090,74 грн., у зв`язку з чим документально підтверджений розмір основного боргу відповідача становить 7090,74 грн., а не 9170,79 грн., як твердить позивач.

Щодо строку оплати вказаної суми суд дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 4.1 ПРРЕЕ розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до пункту 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Розрахунковим періодом, відповідно до п.5.5 Договору, є календарний місяць.

За умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» (Додаток №2 до укладеного с сторонами договору) була передбачена 100% попередня оплата до початку розрахункового періоду договірного обсягу електроенергії, а також остаточний розрахунок за фактично відпущену електроенергію.

Позивач не довів укладення між сторонами Додатку №3 та погодження договірних обсягів електроенергії, у зв`язку з чим у спірних відносинах сторін належить до застосування передбачений договором порядок остаточного розрахунку за фактично спожиту електроенергію.

За умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» рахунок за фактично спожиту електроенергію надається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті протягом п`яти робочих днів з дати отримання, що узгоджується із наведеним пунктом 4.12 ПРРЕЕ.

Відповідно до пунктів 4.13, 4.14 ПРРЕЕ для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно.

Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору.

Датою отримання платіжного документа вважається:

1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи);

2) дата його отримання від кур`єра;

3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції;

4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному вебсайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття;

5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв`язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії;

6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

В укладеному сторонами договорі та додатках до нього не конкретизовано спосіб надання постачальником споживачу рахунку на оплату, та не встановлено, яку саме дату вважати датою його отримання, тож суд керується положеннями ПРРЕЕ.

Позивач склав та підписав рахунки-фактури за спожиту електричну енергію на загальну суму 9 170,79 грн., які за своїм змістом є рахунками за фактично спожиту електроенергію (остаточний розрахунок), а саме:

№5036181039 від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 2 231,64 грн., строк оплати вказаний до 07.04.2023;

№5037511838 від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму 2 009,69 грн., строк оплати вказаний до 05.05.2023;

№5038748264 від 31.05.2023 за травень 2023 року на суму 2 105,83 грн., строк оплати вказаний до 07.06.2023;

№5094937496 від 30.06.2023 за червень 2023 року на суму 2 135,32 грн., строк оплати вказаний до 07.07.2023;

№5077130127 від 31.07.2023 за липень 2023 року на суму 688,31 грн., строк оплати вказаний до 07.08.2023.

Будь-яких доказів направлення споживачу рахунків в один із способів, передбачених пунктом 4.14 ПРРЕЕ та у строк, передбачений комерційною пропозицією «Стандарт-1» (не пізніше п`ятого робочого дня з дати закінчення розрахункового періоду) позивач суду не надав.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З поданим матеріалів вбачається, що рахунки-фактури разом із підписаними з боку постачальника Актами прийняття-передачі електричної енергії за березень-липень 2023 року були направлені відповідачу поштою листом з описом від 09.12.2023 №0305613571960 на адресу м. Київ, вул. Звіринецька 63, яка відповідає адресі місцезнаходження ТОВ «Валідус Спецавто» згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Вказаний лист надійшов до поштового відділення за місцезнаходженням відповідача 11.12.2023; надалі лист не був отриманий адресатом та був повернутий підприємством зв`язку 25.12.2023 із посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 4.14 ПРРЕЕ, датою отримання платіжного документа вважається третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв`язку, на території обслуговування якого розташований об`єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв`язку рекомендованим або цінним листом).

За таких обставин, датою отримання рахунків-фактур за спірний період є 14.12.2023 (третій календарний день з дати отримання листа поштовим відділенням за місцезнаходженням відповідача). За умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Відтак строк оплати спірної заборгованості сплив 21.12.2023, а з 22.12.2023 настало прострочення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Згідно із частиною 2 ст. 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Доказів оплати за спожиту електроенергію відповідач суду не подав у тому числі на вимогу пункту 2 ухвали від 19.03.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 657,48 грн. нараховану за період 08.08.2023 08.02.2024.

Щодо вказаних вимог суд встановив таке.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.8 Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору.

За умовами комерційної пропозиції «Стандарт-1» від 28.02.2023 розмір пені становить подвійну облікову ставку НБУ.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше договором не встановлено. Відтак, пеня має розраховуватися з дати, наступної за останнім днем строку оплати, та до переддня фактичної оплати, або до відповідної дати через шість місяців після спливу строку оплати із врахуванням положень частини 3 ст. 254 ЦК України.

Суд встановив, що позивач невірно визначив строк оплати та відповідно період, за який може бути нарахована пеня.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, вірно встановивши суму заборгованості, дату початку прострочення (22.12.2023) та не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (до 08.02.2024)

Основний борг, грн.Період нарахування пеніПеня, грн.7 090,7422.12.2023 08.02.2024284,95встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 284,95 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволено частково.

Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача три відсотки річних в сумі 143,63 грн. нараховані за період 08.08.2023 19.02.2024 та інфляційні втрати в сумі 136,85 грн. нараховані за період серпень 2023 січень 2024 року. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України і ст. 230 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Офіційно оприлюднений індекс інфляції за січень 2024 року становить 100,40.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем,

Основний борг, грнПеріод нарахування процентів річних3% річних, грнПеріод нарахування інфляційних втратІнфляційні втрати, грн7090,7422.12.23 19.02.2434,89 січень 2024 року28,36встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних становить 34,89 грн., інфляційних втрат 28,36 грн., у зв`язку з чим вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат має бути задоволено частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Київська обласна ЕК» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Валідус Спецавто» 7 090,74 грн. основного боргу, 34,89 грн. процентів річних, 28,36 грн. інфляційних втрат та 284,95 грн. пені.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не здійснив оплату за спожиту електроенергію, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному законом встановленому розмірі повністю.

Позивач також просить суд включити до судових витрат та стягнути з відповідача 12 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. Щодо вказаних вимог суд зазначає таке.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Для підтвердження факту понесених витрат на правову (правничу) допомогу представник позивача разом із позовною заявою подав копії:

договору про надання правової допомоги адвокатом №4 від 22.08.2022, який уклали адвокатом Тронь Ігор Володимирович та ТОВ «Київська обласна ЕК»,

протоколу №33 від 27.12.2023 до Договору про надання правової допомоги адвокатом,

акту приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги) від 19.02.2024,

довіреності №132 від 30.03.2023, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №6797/10 від 27.06.2018.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини другої статті 126 ГПК України до витрат на професійну правничу допомогу належать розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

22.08.2022 між адвокатом Тронем І.В. (адвокат) та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги адвокатом №4 (далі Договір №4), за умовами якого:

- клієнт замовляє адвокату надання юридичних послуг (правової допомоги) по захисту прав та законних інтересів в сфері здійснення ним господарської діяльності та цивільно-правових відносин на території України, зокрема представництво та захист інтересів клієнта в судах всіх рівнів (п. 1.1 та 1.1.4 Договору №4);

- з метою надання правової допомоги клієнту, адвокат наділений наступними повноваженнями: бути представником клієнта та самостійно представляти його інтереси, а також виражати його волю в судових установах та судах будь-якої спеціалізації та інстанції згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів», з усіма правами, що наданій законом заявникові, позивачеві, відповідачеві, третім особам (п.4.3 Договору №4)

- порядок обчислення гонорару/винагороди (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для його зміни, порядок сплати, умови повернення, визначаються за взаємною згодою сторін та оформлюються протоколом до цього договору. При відсутності такого протоколу, вважається, що правова допомога надається безоплатно (п. .1 Договору №4);

- цей договір, якщо він достроково не буде припинений з ініціативи клієнта або адвоката, укладається на три роки. У випадку, якщо сторони протягом 1 місяця до моменту закінчення терміну дії даного Договору, не повідомили одна одну про бажання припинити його дію, договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах (п. 7.2 Договору №4).

27.12.2023 сторони погодили та підписали Протокол №33 до Договору №4, за умовами якого:

- предметом даного протоколу є захист прав та законних інтересів клієнта у взаємовідносинах з ТОВ «Валідус Спецавто» в частині стягнення простроченої заборгованості за двосторонніми договорами укладеними між клієнтом та боржником (п.2);

- вартість послуги за підготовку позовної заяви щодо стягнення заборгованості з боржника становить 12 000,00 грн. (п.4.1);

- оплата послуг з представництва інтересів у суді першої інстанції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту винесення рішення судом першої інстанції, але не раніше підписання акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1);

- правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується сторонами. Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданих послуг, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплати відповідно до умов договору та цього протоколу (п. 6.1 та 6.2).

На виконання умов договору №4 та протоколу №33, 19.02.2024 сторони підписали Акт приймання-передачі наданих послуг (правової допомоги).

Як вбачається із вказаного акту, адвокат надав, а клієнт прийняв послугу з підготовки позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Валідус Спецавто» загальною вартістю 12 000,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, пропорційності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, а також у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 911/3323/14.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 підтримала цей висновок.

Предмет спору у справі не є складним для спеціаліста правника, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики, а також складних розрахунків; відтак підготовка процесуальних документів не становила складності та не потребувала багато часу адвоката; розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного провадження, відтак не потребував додаткових витрат часу адвоката на прибуття та участь у судовому засіданні. За висновком суду, сума судових витрат на правову допомогу 12 000,00 грн. не є співмірною ані з ціною позову 11 112,75 грн., ані із складністю справи.

У даному випадку суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 6 000,00 грн. розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України. Суд покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 4016,44 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валідус Спецавто» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 38347611)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 8-В, ідентифікаційний код 42094646)

7 090,74 грн. (сім тисяч дев`яносто гривень сімдесят чотири копійки) основного боргу,

34,89 грн. (тридцять чотири гривні вісімдесят дев`ять копійок) процентів річних,

28,36 грн. (двадцять вісім гривень тридцять чотири копійки) інфляційних втрат,

284,95 грн. (двісті вісімдесят чотири гривні дев`яносто п`ять копійок) пені,

3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.

4 016,44 грн. (чотири тисячі шістнадцять гривень сорок чотири копійки) витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх