Ухвала

від 27.02.2024 по справі 910/19430/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.02.2024Справа № 910/19430/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення у справі

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» (07825, Київська обл., Бородянський р-н, с. Микуличі, вул. Центральна, буд. 2, літера Б; ідентифікаційний код: 21526737)

про стягнення 19384,87 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

20.12.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №910/19430/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

11.01.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн залишено без розгляду.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

26.02.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» повторно надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн.

Розглянувши подану відповідачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення, зважаючи на наступні обставини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, необхідною умовою для застосування норм ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17 зазначено, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 зі справи №922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи №922/592/17, від 24.03.2021 зі справи №922/2157/20, від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи №910/12099/17, від 19.04.2021 зі справи №924/804/20 і від 15.09.2021 зі справи №902/136/21.

Як зазначає відповідач, необґрунтовані дії позивача проявились у тому, що Договір №1631 від 01.12.2008 припинив свою дію ще 31.12.2018, а відповідач не був власником приміщень з 2014 року, про що позивачу було відомо, тому подання позивачем позову у даній справі є необґрунтованим.

Втім суд зазначає, що саме по собі подання позову не може бути розцінене як таке, що свідчить про необґрунтованість поведінки позивача.

При цьому, відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, що звернення позивача з позовом до суду у даній справі є недобросовісним, таке звернення є умисним та підтверджується відповідними доказами, що позивачем є недобросовісним та мав протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя О.М. Спичак