Постанова

від 22.04.2024 по справі 910/19430/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа№ 910/19430/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - адвоката Жука Остапа Богдановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024

у справі №910/19430/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед"

про стягнення 19384,87 грн,-

В судовому засіданні 22.04.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 відкрито провадження у справі №910/19430/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

18.01.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн залишено без розгляду.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

- відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, що звернення позивача з позовом до суду у даній справі є недобросовісним, таке звернення є умисним та підтверджується відповідними доказами, що позивач є недобросовісним та мав протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, представник відповідача 07.03.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати повністю та прийняти нове додаткове рішення, яким понесені судові витрати ТОВ "Діамед" на професійну правову допомогу покласти на позивача.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- позивач знаючи, що ТОВ «Діамед» не є власником приміщення і з 2014 року не має до нього відношення, договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1631 від 01.12.2008 припинений 31.12.2018, подає у 2023 році позовну заяву, при цьому, в позові вказуючи про його припинення, тому це не може бути виправданням необґрунтованих дій позивача, адже ТОВ «Діамед» було вимушено найняти адвоката, який опрацював позовну заяву, збирав додаткові докази, досліджував попередні справи, писав відзив тощо;

- зазначає про подання разом із відзивом попереднього розрахунку судових витрат, підтвердження понесення витрат договором про надання правової допомоги №19 від 03.01.2024 та актом наданих послуг №1 від 09.01.2024;

- в обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19430/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - адвоката Жука Остапа Богдановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/19430/23.

21.03.2024 матеріали справи №910/19430/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та не надсилання копії апеляційної скарги до електронного кабінету позивача в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

29.03.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд") до суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено сканкопію платіжної інструкції №11541 від 28.03.2024 про сплату судового збору в сумі 3 028 грн.

Розпорядженням Керівника апарату від 02.04.2024 №09.1-08/1502/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 31.03.2024, справу №910/19430/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу №910/19430/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23 на 22.04.2024 .

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

В судове засідання апеляційної інстанції 22.04.2024 представник позивача не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.04.2024 представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн залишено без розгляду.

05.02.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 55000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, необхідною умовою для застосування норм ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17 зазначено, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 зі справи №922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи №922/592/17, від 24.03.2021 зі справи №922/2157/20, від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18, від 26.04.2021 зі справи №910/12099/17, від 19.04.2021 зі справи №924/804/20 і від 15.09.2021 зі справи №902/136/21.

Як зазначає відповідач, необґрунтовані дії позивача проявились у тому, що Договір №1631 від 01.12.2008 припинив свою дію ще 31.12.2018, а відповідач не був власником приміщень з 2014 року, про що позивачу було відомо, тому подання позивачем позову у даній справі є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про стягнення 19384,87 грн. на підставі ст.1212, 1213 ЦК України.

У заяві про залишення позову без розгляду позивач посилався на п.5 ч.1 ст.226 ГПК України без викладення причини залишення позову без розгляду.

Посилання апелянта на необґрунтоване подання Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» позовної заяви у зв`язку з тим, що договір про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів №1631 від 01.12.2008 припинений 31.12.2018, що було відомо позивачу, оцінюються судом критично, оскільки позивачем визначено іншу підставу до заявленого позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/3171/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" до Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про розірвання договору №1631 від 01.12.2008 відмовлено.

Як зазначено у рішенні Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/3171/19: « 13.11.2018 позивач направив відповідачу заяву від 31.10.2018 про розірвання договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1631 від 01.12.2008, з підстав зміни власника приміщення. Отримання вказаної заяви відповідачем не заперечується, хоча доказів отримання відповдіачем такої заяви матеріали справи не містять.».

Ні рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/3171/19, ні матеріали справи №910/19430/23, не містять інформацію про надіслання Товариством з обмеженою відповідальністю "Діамед" Комунальному підприємству "Київжитлоспецексплуатація" договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 22.10.2014.

В матеріалах справи відсутні дані про здійснення державної реєстрації прав за вказаним договором за ТОВ «Діамед-1».

У рішенні Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 у справі №910/3171/19 зазначено: «В договорі сторони передбачили, що його пролонгація має місце за умови відсутності письмової заяви однієї із сторін за місяць до закінчення строку його дії про його припинення. Тобто в п. 6.1, 6.4. договору сторони по суті визначили строк дії договору.

При цьому, із матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою від 31.10.2018 про розірвання договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1631 від 01.12.2008, чим по суті повідомив останнього про закінчення строку дії договору. Вказана заява була направлена відповідачу до спливу (до закінчення ) місячного строку встановленого в п. 6.4. договору.

Відповідно до п. 6.2. договору договір припиняє свою дію у випадку закінчення строку, на який він був укладений.

Враховуючи наведені обставини справи, суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію 31.12.2018, з огляду на направлення позивачем відповідачу заяви від 31.10.2018 (відправлена 13.11.2018) про розірвання договору про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1631 від 01.12.2008, а відтак 31.12.2018 припинилися і зобов`язання сторін за відповідним договором в силу як норм закону, так і п. 6.2 договору.».

З огляду на викладене, твердження апелянта про обізнаність Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" не є власником приміщення з 2014 року колегією суддів відхиляються.

За вірним висновком суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, саме по собі подання позову у даній справі не може бути розцінене як таке, що свідчить про необґрунтованість поведінки позивача.

Матеріали справи не містять належних допустимих та достовірних доказів в розумінні ГПК України про необґрунтованість дій позивача у зв`язку з поданням позову у даній справі, що мало б своїм наслідком при залишенні позову без розгляду компенсацію здійснених відповідачем витрат згідно ч.5 ст.130 ГПК України.

Місцевий господарський суд, оцінивши наявні у справі докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/19430/23.

Висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, на яку посилається відповідач в апеляційній скарзі, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки питання фактичної сплати витрат на професійну правничу допомогу не досліджувалось судом першої інстанції та не було підставою для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамед» про ухвалення додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - адвоката Жука Остапа Богдановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" - адвоката Жука Остапа Богдановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі №910/19430/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед".

4. Матеріали справи №910/19430/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 06.05.2024, після виходу суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко