Рішення

від 20.02.2024 по справі 914/2193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2024 Справа № 914/2193/23

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с.Слобода, Сумська обл.,

до відповідача: Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА», м.Львів,

про: стягнення заборгованості 122 654,89 грн.

Суддя І. Б. Козак

Секретар с/з Г.Гелеш

Представники сторін:

Від позивача: С.Бохан адвокат,

Від відповідача: Б.Колесніченко адвокат.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до Благодійної організації «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА» про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 19.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників процесу. Ухвалою суду від 03.10.2023 здійснено перехід від спрощеного до загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.10.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 07.11.2023 позов залишався без руху для усунення недоліків. 23.01.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.02.2024.

Правова позиція позивача.

Представник позивача у судове засідання 20.02.2024 з`явився, позовні вимоги підтримав із врахуванням прохальної частини позову від 17.07.2023. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №2ПЗ від 17.11.2022 розробки програмного забезпечення не провів тестування програмного забезпечення, не повідомив позивача про недоліки ПЗ, якщо такі мали місце, відмовився від альтернативних шляхів її отримання, не оплатив повністю вартість розробленого програмного забезпечення на суми 105322,80 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача 14860,61 грн пені, 891,64 грн 3% річних, 1579,84 грн інфляційних втрат.

Попередній розрахунок судових витрат:

-2147,00 грн сума сплаченого судового збору,

- 60829,74 грн витрати на правову допомогу.

Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2024 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (№19301/23 від 07.08.2023):

·Оскільки позивач є фахівцем у галузі розробки програмного забезпечення, а відповідач займається благодійною діяльністю, то суд повинен при трактуванні умов договору та поведінки сторін застосовувати принцип Contra Proferentem (на користь слабкої сторони), тобто відповідача;

·Позивачем не доведено факту виконання договору (факт передачі ПЗ відповідачу у будь-який спосіб), факту обліку фактично затраченого часу на виконання робіт (відсутні звіти позивача щодо обліку робочого часу);

·Позивачем не підтверджено доказами факту надсилання відповідачу актів виконання робіт №1, 2, 3, 4 та рахунків до них.

Підсумовуючи, відповідач вважає спір передчасним та доводить порушення договору зі сторони позивача. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Попередній розрахунок судових витрат відповідача:

- 137650,00 грн витрати на правову допомогу.

У відповіді на відзив (вх.№19896/23 від 15.08.2023, а.с. 100-115, т.І) позивач надав свої заперечення щодо аргументів відповідача, зазначивши таке.

По-перше, відсутні правові підстави застосовувати принцип Contra Proferentem.

По-друге, щодо відсутності факту передачі результату виконаних робіт, то сторони спору передбачили в п. 2.1 Договору такий порядок передачі розробленого програмного забезпечення: завантаження готового програмного забезпечення в хмарний репозиторій замовника: https://github.com/team4ua та робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/; в своїй вимозі від 27.04.2023 р. № 28/04 Відповідач не повідомив Позивача про відсутність програмного забезпечення в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua, не написав про зауваження щодо робочої версії продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/, а лише зазначив, що Позивач не надав йому доступу, хоча відповідно до умов Договору він і не мав його надавати, оскільки хмарний репозиторій належить саме Відповідачу, який повинен мати до нього всі доступи. Щодо робочої версії продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/, то після отримання вимоги Відповідача від 27.04.2023 р. № 28/04 Позивач перевірив роботу сайту за вказаною адресою він належним чином працював, про що підтверджує знімок екрана комп`ютера, датований 10 травня 2023 р., що додається. Якогось окремого доступу до робочої версії продукту онлайн не потребується вона станом на 10 травня 2023 р. була доступна всім користувачам мережі Інтернет, кому відома адреса: https://www.map.wearehit.org/. Оскільки акти приймання-передачі наданих послуг Відповідачем не підписані, Позивач не здійснює гарантійне обслуговування розробленого програмного забезпечення, тому що абзацом 2 пункту 4.1 Договору передбачено: «Гарантійний строк розпочинається з дати підписання Сторонами акту приймання-передачі робіт, який свідчить, у т.ч., про створення Програмного забезпечення, яке відповідає цьому договору.». Тому Позивач не може знати, чому на даний момент відсутні будь-які дані в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua та в робочій версії продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

По-третє, щодо твердження Відповідача про обов`язок Позивача передати програмне забезпечення іншим способом, ніж передбачений п. 2.1 Договору (пункти 15, 16, 25, 26, 31-33 відзиву), то:

- пунктом 9.6 Договору встановлена міра можливих (тобто не імперативних, а допустимих) дій сторін Договору щодо обміну інформацією та передачею результатів робіт та послуг, а імперативно обмін інформацією та передача робіт та послуг встановлена іншими пунктами Договору; виключно пунктом 2.1 Договору (текст даного пункту наведений у даній відповіді на відзив вище) встановлений порядок передачі готового програмного забезпечення, а іншими пунктами договору (9.6, 10.1, 10.2 та 10.3) встановлений порядок обміну інформацією та повідомленнями. Договором допускається можливість альтернативної передачі готового програмного забезпечення, але після додаткового узгодження між сторонами Договору. Власне це і пропонував Позивач Відповідачу у відповідь на його вимогу щодо передачі готового програмного забезпечення, про яку мова йшла вище;

в паперовому вигляді Договором (п. 10.1) передбачено виключно офіційне письмове звернення сторін одна до одної, яке здійснюється шляхом листування за адресами, вказаними в п. 10.1 Договору, а не готове програмне забезпечення. Сторони не могли передбачати такий порядок передачі програмного забезпечення з двох причин: перша виклад на папері програмного забезпечення не відповідає меті його створення та не забезпечує працездатність продукту. Це можна порівняти з таким прикладом продати покупцю схематичне зображення автомобіля на папері замість справжнього. Другою причиною є те, що обсяг роздрукованого програмного забезпечення складе декілька тон паперу і буде занадто затратним як для Позивача, щоб закупити і роздрукувати таку велику кількість інформації, так і для Відповідача щоб прийняти і розмістити таку велику кількість паперу. Ну і витрати на перевезення

Договором не передбачено, яка сторона буде це фінансувати. Тому Позивач однозначно не буде задовольняти дану забаганку Відповідача, яка Договором, до того ж, не передбачена;

ніде пунктами договору не передбачений обов`язок виконавця засвідчувати готове програмне забезпечення електронним цифровим підписом (ЕЦП). Позивач заявляє, що не буде це робити з наступних причин. Перша це не передбачено умовами Договору, а засвідчення ЕЦП стосується лише повідомлень, які здійснюються шляхом листування за допомогою електронної пошти. Друга причина готове програмне забезпечення, яке є предметом Договору, містить у собі десятки тисяч файлів і накладення ЕЦП на кожен файл займе значний обсяг часу і, відповідно, затягне строк виконання робіт за Договором. Третьою причиною є те, що після накладення ЕЦП файли змінюють розширення на «.p7s», чи інше розширення, яке застосовується для файлів, підписаних ЕЦП, і файли програмного забезпечення, завантажені з таким, зміненим, розширенням до електронно обчислювальних машин (ЕОМ) та інших комп`ютерних засобів, не запустять програму і не можна буде спостерігати візуально продукт, який породжує аудіовізуальні зображення, необхідні Замовнику.

По-четверте, щодо прийняття Відповідачем проміжної редакції програмного забезпечення (пункти 9-12 відзиву), то Акти наданих послуг щодо розробки проміжного Програмного забезпечення та рахунки на оплату Позивач направляв Відповідачу щомісячно, негайно після складання чергового акту. З метою швидкого отримання актів Відповідачем, Позивач користувався послугами поштового оператора «Нова пошта», який здійснює досить оперативну доставку кореспонденції, але не надає своїм користувачам послуги з формування опису вкладення поштового відправлення. Тому у Позивача відсутні письмові докази щомісячної відправки рахунків та актів наданих послуг. Звернув увагу Суду на той факт, що відповідно до п. 6.1.3 Договору «Сплата рахунку Виконавця здійснюється Замовником протягом 5 днів з дати підписання Сторонами Акту про надання послуг», а в призначенні платежу від 03.02.2023 та 03.03.2023 вказане посилання на акти наданих послуг, а сума останнього платежу з точністю збігається з сумою акту № 4 від 28.02.2023, що підтверджує той факт, що Відповідач отримав акти і оплативши розробку проміжної редакції програмного забезпечення прийняв і визнав вказані акти, а також підтвердив факт, що програмне забезпечення Позивачем розроблене, а Відповідач його прийняв без зауважень. При цьому Відповідач з незрозумілих причин не підписав акти наданих послуг та не надав зауважень, якщо він такі має, в строки визначені Договором. Тому підтвердження оплат наданих послуг по розробці програмного забезпечення є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт прийняття та визнання послуг, які були надані за актами №№ 1-4, складеними відповідно до умов Договору.

Позивач у повідомленні від 11 квітня 2023 року повідомив Відповідача, що роботи зі створення програмного забезпечення завершені, тому останній акт № 5 від 31 березня 2023 р., відповідно, є кінцевим актом приймання-передачі робіт по створенню програмного забезпечення. Вимог щодо зазначення в акті, що він є кінцевим актом, умови Договору не містять. Головна умова складання акту та, що акт має відповідати технічному завданню. По своїй суті кінцева редакція програмного забезпечення є не якимось окремим продуктом, а просто доробленою версією програмного забезпечення, яка є повністю працездатною та готовою до використання Замовником за своїм призначенням.

По-п`яте, щодо інших доводів відповідача, що стосуються спору, то, зазначив, що передача готового програмного забезпечення в хмарний депозиторій замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/ якраз і є передачею результатів робіт на цифровому носії. пропозиція Відповідача, викладена у відповіді на вимогу від 27 квітня 2023 р. № 28/04, не була проігнорована. Позивач надав Відповідачу відповіді на всі його питання та запропонував узгодити альтернативний варіант передачі програмного забезпечення, як це і передбачено п. 10.2 Договору, але Відповідач залишив дану пропозицію без відповіді.

По-шосте, щодо часткових платежів, які відповідач трактує як авансові, то Домовленостей щодо виплати авансів між сторонами Договору не було, ні усних, ні письмових і Відповідач не довів належними та допустимими доказами існування такої домовленості, про яку зазначив в п. 45 відзиву на позовну заяву. Позивач наполягає на тому, що акти наданих послуг Відповідач отримував, їх визнав та оплатив роботу, зазначену в актах.

По-сьоме, добросовісність позивача підтверджується готовністю передати програмне забезпечення саме тим способом, який передбачений Договором або аналогічним (шляхом узгодження його сторонами Договору), який відповідатиме умові, щоб передане програмне забезпечення після передачі не втратило працездатність. Суперечлива поведінка навпаки спостерігається в діях Відповідача.

По-восьме, щодо звітів обліку витраченого часу пунктом 6.1.2 договору чітко передбачена погодинна ставка Позивача на виконання робіт 18,00 доларів США (Вісімнадцять доларів США 00 центів США) за курсом НБУ на день виставлення рахунку, без ПДВ; умовами Договору не встановлено, що Позивач має доказувати Відповідачу час, витрачений на роботу, є лише одна вимога акт має містити погодинний облік часу, витраченого на роботу за Договором і він його містить; ціна робіт є чітко узгодженою погодинна ставка Позивача на виконання робіт 18,00 доларів США, тому висновок Відповідача, зазначений в пунктах 72, 78 відзиву на позов є незрозумілим та хибним; умовами абзацу 2 п. 6.1.2 встановлено обмеження щодо кількості годин за місяць, витрачених Виконавцем на виконання робіт, яка не може перевищувати 160 годин. Даного обмеження Позивач дотримувався, але оскільки часу на виконання робіт він затрачував більше, то, враховуючи дане обмеження, проставляв у актах виконаних робіт максимальний обсяг годин, який допускався Договором. Це і пояснює незмінні дані щодо часу виконання робіт, передбачених актом (п.п. 74, 76 відзиву на позовну заяву).

Відповідачем подано клопотання (вх.№22589/23 від 18.09.2023) про виключення доказів, доказів, поданих позивачем 14.08.2023, з предмету доказування, а саме:

Роздруківка з хмарного депозитарію замовника станом на 22.04.2023;

Роздруківка з хмарного депозитарію замовника станом на 10.05.2023;

Роздруківка з робочої версії продукту онлайн станом на 22.04.2023;

Роздруківка з робочої версії продукту онлайн станом на 10.05.2023;

Роздруківка з сайту useJSDOC (короткий посібник з документування JavaScript за допомогою JSDOC).

Позивачем подано заперечення на клопотання про виключення доказів (вх.№22679/23 від 19.09.2023).

Клопотання відповідача (вх.№23716/23 від 29.09.2023) про витребування доказів суд задовольнив частково ухвалою від 03.10.2023.

Відповідач подав клопотання про визнання доказів недопустимими (вх.№27090/23 від 07.11.2023) доказів: (1) Роздруківка з хмарного репозиторію замовника станом на 22.04.2023; (2) Роздруківка з хмарного репозиторію замовника станом на 10.05.2023; (3) Знімок з екрана робочої версії продукту онлайн станом на 22.04.2023; (4) Знімок з екрана робочої версії продукту онлайн станом на 10.05.2023, оскільки такі докази, на думку відповідача, є підробленими позивачем з використанням графічних програм та програми BulkFileChanger, яка дозволяє змінювати цифрову інформацію щодо дати створення електронного файлу.

Позивач подав заперечення на клопотання відповідача про огляд веб-сторінки у судовому засіданні (вх.№27070/23 від 07.11.2023)

У задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сторінки у судовому засіданні зі залученням спеціаліста (вх.№26390/23 від 31.10.2023) суд відмовив, оскільки огляд веб-сторінки за участю представників сторін проводився безпосередньо у судовому засіданні 23.01.2024.

Обставини справи.

Між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 , який діяв від власного імені, укладено договір № 2ПЗ від 17 листопада 2022 розробки програмного забезпечення з Відповідачем Благодійною організацією «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА», в особі директора Світлани Кищук, який діяла на підставі Статуту, відповідно до якого Позивачем було розроблено та передано Відповідачу Програмне забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Договору, а також Технічного завдання до Договору, яке є його невід`ємною частиною, Позивач розробив для Відповідача програмне забезпечення, а саме: за період з 17 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року було створено сукупність даних та команд для функціонування електронно обчислювальних машин (ЕОМ) та інших комп`ютерних засобів з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ, що породжують нею аудіовізуальні зображення. Для мети Договору під Програмним забезпеченням визнається продукт, який замовлений Відповідачем, відповідно до опису, що містить Технічне завдання.

Примірник Технічного завдання, що є Додатком №1 до договору №2ПЗ, долучений позивачем до матеріалів справи.

У період з 17 листопада 2022 по 28 лютого 2023 Позивачем розроблялася проміжна редакція програмного забезпечення, що відповідно до п. 5.2 Договору була прийнята та оплачена Відповідачем, але Відповідачем не були підписані жоден з актів приймання-передачі виконаних робіт.

У період з 01 березня по 31 березня 2023 Позивачем було завершено роботи зі створення програмного забезпечення та готове Програмне забезпечення було передано в хмарний репозиторій замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення до приймання-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

З моменту отримання цього повідомлення Замовник зобов`язаний провести тестування та перевірку Програмного забезпечення протягом розумного строку, але не більше 10 робочих днів від дня фактичного отримання копії Програмного забезпечення.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник зобов`язаний прийняти результат робіт або письмово повідомити Виконавця про виявлені недоліки та зауваження до Програмного забезпечення. Якщо протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник не прийняв результат робіт та не повідомив про недоліки Програмного забезпечення, Замовник вважається таким, що прийняв результат виконаних робіт в повному об`ємі та немає будь-яких претензій до Виконавця.

Якщо у замовника є зауваження до Програмного забезпечення, він зобов`язаний викласти їх у формі таблиці та направити Виконавцю. Виконавець зобов`язаний додати правки до Програмного забезпечення, відповідно до отриманої таблиці, протягом 5 робочих днів від дати отримання зауважень.

11 квітня 2023 Позивач в письмовому вигляді направив повідомлення Замовнику про те, що роботи зі створення програмного забезпечення завершені і Програмне забезпечення готове до приймання-передачі. До цього повідомлення Позивачем були надіслані акти приймання-передачі наданих послуг за увесь період дії Договору (які не були підписані Відповідачем), підписані зі сторони Позивача, а також рахунок на оплату робіт зі створення програмного забезпечення за період з 01 березня 2023 по 31 березня 2023.

Відповідач надіслав вимогу, датовану 27 квітня 2023 за № 28/04, в якій вимагав від Позивача виконати належним чином умови Договору. Основним аргументом Відповідача було те, що він втратив доступ до хмарного репозиторію https://github.com/team4ua і Позивач зобов`язаний передати йому програмне забезпечення в електронному вигляді та на паперовому носії.

З позицією Відповідача, вкладеній у вимозі, Позивач не погодився і надіслав відповідь, що всі умови технічного завдання Виконавцем були виконані, а готове програмного забезпечення передане згідно умов Договору. Позивач запропонував мирне врегулювання даного спору обговорити із Відповідачем інший порядок передачі готового програмного забезпечення, але при умові фіксації зміненого порядку передачі готового програмного забезпечення в Договорі шляхом укладення додаткової угоди, підписаної обома сторонами Договору.

Станом на дату винесення рішення відповідачем не подано доказів сплати заборгованості.

Оцінка суду.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Між сторонами спору виникли правовідносини на підставі укладеного договору розробки програмного забезпечення, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підставою звернення ФОП ОСОБА_1 з цим позовом до суду стала відмова відповідача підписати акти виконаних робіт та оплатити решту робіт за договором №2ПЗ від 17.11.2022.

Відповідно до п.5.1.3 договору загальний термін виконання робі, який включає в себе проміжну редакцію програмного забезпечення: до 01.04.2023 та додатково погоджується на стратегічному плануванні релізу програмного продукту.

Позивачем визнається (відповідь на відзив, а.с.107, т.1) надсилання із запізненням актів виконаних робіт та повідомлення про завантаження готового програмного забезпечення на двох ресурсах: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/, а саме надсилання цих актів 11.04.2023.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення к прийманню-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії замовника: ІНФОРМАЦІЯ_1 та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

З моменту отримання цього повідомлення Замовник зобов`язаний провести тестування та перевірку Програмного забезпечення протягом розумного строку, але не більше 10 робочих днів від дня фактичного отримання копії Програмного забезпечення.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сторони передбачили, що протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник зобов`язаний прийняти результат робіт або письмово повідомити Виконавця про виявлені недоліки та зауваження до Програмного забезпечення.

Якщо протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник не прийняв результат робіт та не повідомив про недоліки Програмного забезпечення, Замовник вважається таким, що прийняв результат виконаних робіт в повному об`ємі та немає будь-яких претензій до Виконавця.

Листом-вимогою №28/04 від 27.04.2023 Благодійною організацією відмовлено ФОП ОСОБА_1 у прийнятті робіт за договором, підписанні актів та оплаті рахунку №5 від 31.03.2023 на суму 105316,80 грн.

Аргумент позивача про те, що відповідач не повідомив його як розробника про недоліки, судом не приймається до уваги, оскільки у листі-вимозі від 27.04.2023 №27.04.2023 організацією чітко сформульовано перелік вимог та прямо відмовлено розробнику у підписанні актів виконаних робіт.

Щодо належного виконання робіт позивачем, варто зазначити таке.

Відповідач заперечує наявність доступу на визначених у договорі ресурсах ІНФОРМАЦІЯ_1 та https://www.map.wearehit.org/ до нібито завантаженого позивачем ПЗ.

Подані позивачем та відповідачем роздруківки скріни екранів моніторів, де відображено візуальний стан інтернет-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , які між собою не співпадають. З роздруківки, долученої відповідачем (а.с.85-86, т.І) вбачається, що станом на 03.08.2023 о 17:16 у відповідача на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні публічні сховища, а до https://www.map.wearehit.org/ взагалі нема доступу.

Позивач надавав такі ж скріни монітора інтернет-сторінки https://github.com/team4ua та https://www.map.wearehit.org/, які на його думку підтверджують факт передачі та існування програмного забезпечення, виготовленого в межах договору №2ПЗ від 17.11.2022, переданого відповідачу (а.с.124-129, т.І).

У судовому засіданні 20.02.2024 представник позивача стверджував, що відповідач відмовився від прийняття програмного забезпечення, не акцентуючи увагу на наявності у відповідача доступу до інтернет-сторінок.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2024 наполягав на відсутності доступу до двох інтернет-сторінок, де можна було б перевірити програмне забезпечення. Подав додаткові пояснення (вх.№4688/24 від 19.02.2024), у яких повідомив, що позивачем не доведений факт того, що відповідач здійснив дії, направлені на рестрацію хмарного репозитарію https://github.com/team4ua та дійсно відповідач є користувачем вказаного інтернет-ресурсу; позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання доступу до https://github.com/team4ua від відповідача. Позивач, для можливості здійснення завантаження програмного забезпечення та будь-якої інформації, повинен був спочатку отримати на поштову електрону адресу доступ від відповідача, в порядку визначеному вище, а потім здійснити завантаження програмного забезпечення на вказаний інтернет-ресурс.

Складені позивачем акти №№1,2,3,4,5 є по суті проміжними, оскільки договором чітко передбачений кінцевий акт приймання-передачі робіт, який свідчить про закінчення позивачем створення програмного забезпечення, тобто сторони затвердять готовність програмного забезпечення до використання відповідачем. Проміжні акти та їх сплата не можуть свідчать про повне приймання відповідачем робіт. Оплата частинами суми договору не свідчить про повне прийняття робіт відповідачем. Крім того, надані суду акти підписані лише позивачем як розробником ПЗ, відповідачем як замовником жоден з актів не підписаний. Всі акти виконаних робіт були надіслані позивачем відповідачу одночасно одним поштовим відправленням, а не після кожного проміжного етапу розробки ПЗ.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) та постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 352/1950/15-ц зроблено висновок, що «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін».

Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору,з врахуванням того, що:proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність;proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Суд звертає увагу відповідача, що принцип тлумачення умов укладеного між сторонами договору підряду «contra proferentem» суд не застосовує, оскільки в даному спорі не є проблемою двозначне тлумачення умов укладеного між сторонами договору, а дослідженню підлягає факт виконання позивачем обумовлених робіт та прийняття їх відповідачем замовником у порядку, визначеному договором шляхом розміщення такого продукту на хмарному репозиторії.

У задоволенні клопотання відповідача (вх.№22589/23 від 18.09.2023) про виключення доказів, доказів, поданих позивачем 14.08.2023 суд відмовляє, оскільки станом на дату винесення рішення дані докази не актуальні, бо не відображають (не спростовують чи підтверджують) заявлені позовні вимоги.

У постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 711/9146/16-ц викладено висновок, який, за твердженням скаржника, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови, про те, що "посилаючись у спростування доводів апеляційних скарги на те, що факт здійснення публікації відповідного змісту підтверджується роздруківкою із веб-сайту, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно з положеннями глави 5 «Докази» розділу І «Загальні положення» ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, роздруківки Інтернет-сторінок (веб-сторінок), які є паперовим відображенням електронного документа, самі по собі не можуть бути доказом у справі. Такі роздруківки визнаються доказом у разі, якщо вони виготовлені, видані і засвідчені власником відповідного Інтернет-ресурсу або провайдером, тобто набувають статусу письмового доказу. Веб-сторінки є електронними документами, які фізично не можуть надаватися суду, однак вони можуть містити відомості про обставини, які мають значення для справи, тому суд може провести огляд і дослідження таких документів у місці їх знаходження (на відповідному Інтернет-ресурсі за вказаним стороною справи посиланням) з фіксацією таких процесуальних дій у протоколі."

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі №914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для того, щоб його змінювати.

Поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 виснувала наступне:

« 68. На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом»;

« 70. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.

72. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

73. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу».

Враховуючи вище наведені правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, у контексті обставин даної справи, як щодо паперової копії електронного доказу як електронного доказу, так і щодо електронної копії письмового доказу, впливу наявності/відсутності кваліфікованого електронного підпису, можливість ідентифікації особи відправника електронного повідомлення, слід виходити з такого:

- по-перше, процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі як доказу у судовій справі.

- по-друге, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи, на відміну від електронного документа, адже, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Отже, поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа.

- по-третє, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.

- по-четверте, суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу;

- по-п`яте, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки.

Підсумовуючи наведене, оскільки позивачем не подано доказів передачі відповідачу програмного забезпечення у встановленому договором порядку, відсутні підстави для стягнення нарахованої суми основного боргу та відповідно штрафних санкцій. Зазначене є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір залишається за ним.

Доказів понесення витрат на правову допомогу позивач не подав.

Відповідач перед початком судових дебатів зробив заяву про намір відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 130000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2024.

Суддя Козак І.Б.