Постанова

від 22.04.2024 по справі 914/2193/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2024 р. Справа №914/2193/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.,

розглянув матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бохана Павла Сергійовича б/н та від 11.03.2024 (вх. №01-05/717/24 від 11.03.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 (повний текст рішення складено 27.02.2024)

у справі № 914/2193/23 (суддя Козак І.Б.)

за позовом: Фізичної особи-підприємця Бохана Павла Сергійовича

до відповідача: Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА

про: стягнення заборгованості 122 654,89 грн

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

17.07.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позовну заяву ОСОБА_1 до Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору №2ПЗ від 17.11.2022 розробки програмного забезпечення не провів тестування програмного забезпечення, не повідомив позивача про недоліки ПЗ, якщо такі мали місце, відмовився від альтернативних шляхів її отримання, не оплатив повністю вартість розробленого програмного забезпечення на суми 105322,80 грн. Крім того, просив стягнути з відповідача 14860,61 грн пені, 891,64 грн 3% річних, 1579,84 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі №914/2193/23 відмовлено у задоволені позову.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не подано доказів передачі відповідачу програмного забезпечення у встановленому договором порядку, а отже відсутні підстави для стягнення нарахованої суми основного боргу та відповідно штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Бохан Павло Сергійович оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга б/н та від 11.03.2024 (вх. №01-05/717/24 від 11.03.2024) сформована у системі Електронний суд. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі №914/2193/23 та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги повністю.

Зазначає, що лист-вимога Відповідача від 27.04.2023 №28/04 в порушення п. 2.2 договору розробки програмного забезпечення № 2ПЗ від 17.11.2022 не містив в собі зауваження до Програмного забезпечення, а містив, на думку скаржника, перелік вимог та питань, які стосуються або порядку та процедури приймання-передачі програмного забезпечення, або вимоги, які взагалі не передбачені умовами Договору і не стосуються недоліків та зауважень до розробленого Програмного забезпечення.

Також, вказує, що сторони спору передбачили в п. 2.1 Договору порядок передачі розробленого програмного забезпечення, а саме: завантаження готового програмного забезпечення в хмарний репозиторій замовника: https://github.com/team4ua та робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/; в своїй вимозі від 27.04.2023 р. № 28/04 Відповідач не повідомив Позивача про відсутність програмного забезпечення в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua, не написав про зауваження щодо робочої версії продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/, а лише зазначив, що Позивач не надав йому доступу.

02.04.2024 від Благодійної організації БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА надійшов відзив б/н від 01.04.2024 (вх. №01-04/2269/24) на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не доведена реальність виконання договору та передача робіт на користь відповідача, які передбачені умовами договору та технічним завданням до нього.

Також, відповідач зазначає, що позивач, для можливості здійснення завантаження програмного забезпечення повинен був спочатку отримати на поштову електрону адресу доступ до хмарного репозиторія від відповідача, в порядку передбаченому інструкцією на інтернет ресурсі GitHub, однак матеріали справи не містять доказів, що відповідачем було надано доступ до https://github.com/team4ua.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Малех І.Б. та Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бохана Павла Сергійовича б/н та від 11.03.2024 (вх. №01-05/717/24 від 11.03.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі №914/2193/23. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:

Між Фізичною особою підприємцем Боханом Павлом Сергійовичем, який діяв від власного імені, укладено договір № 2ПЗ від 17 листопада 2022 розробки програмного забезпечення (далі - Договір) з Відповідачем Благодійною організацією БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД ТІМ4ЮА, в особі директора Світлани Кищук, яка діяла на підставі Статуту, відповідно до якого Позивачем було розроблено та передано Відповідачу Програмне забезпечення.

Відповідно до ст. 1 Договору, а також Технічного завдання до Договору, яке є його невід`ємною частиною, Позивач розробив для Відповідача програмне забезпечення, а саме: за період з 17 листопада 2022 року по 31 березня 2023 року було створено сукупність даних та команд для функціонування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) та інших комп`ютерних засобів з метою отримання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, отримані в ході розробки програми для ЕОМ, що породжують нею аудіовізуальні зображення. Для мети Договору під Програмним забезпеченням визнається продукт, який замовлений Відповідачем, відповідно до опису, що містить Технічне завдання.

Примірник Технічного завдання, що є Додатком №1 до договору №2ПЗ, долучений позивачем до матеріалів справи.

У період з 17 листопада 2022 по 28 лютого 2023 Позивачем розроблялася проміжна редакція програмного забезпечення, що відповідно до п. 5.2 Договору була прийнята та оплачена Відповідачем, але Відповідачем не були підписані жоден з актів приймання-передачі виконаних робіт.

У період з 01 березня по 31 березня 2023, як стверджує позивач, ним було завершено роботи зі створення програмного забезпечення та готове Програмне забезпечення було передано в хмарний репозиторій замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення до приймання-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

З моменту отримання цього повідомлення Замовник зобов`язаний провести тестування та перевірку Програмного забезпечення протягом розумного строку, але не більше 10 робочих днів від дня фактичного отримання копії Програмного забезпечення.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник зобов`язаний прийняти результат робіт або письмово повідомити Виконавця про виявлені недоліки та зауваження до Програмного забезпечення. Якщо протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник не прийняв результат робіт та не повідомив про недоліки Програмного забезпечення, Замовник вважається таким, що прийняв результат виконаних робіт в повному об`ємі та немає будь-яких претензій до Виконавця.

Якщо у замовника є зауваження до Програмного забезпечення, він зобов`язаний викласти їх у формі таблиці та направити Виконавцю. Виконавець зобов`язаний додати правки до Програмного забезпечення, відповідно до отриманої таблиці, протягом 5 робочих днів від дати отримання зауважень.

11 квітня 2023 Позивач в письмовому вигляді направив повідомлення Замовнику про те, що роботи зі створення програмного забезпечення завершені і Програмне забезпечення готове до приймання-передачі. До цього повідомлення Позивачем були надіслані акти приймання-передачі наданих послуг за увесь період дії Договору (які не були підписані Відповідачем), підписані зі сторони Позивача, а також рахунок на оплату робіт зі створення програмного забезпечення за період з 01 березня 2023 по 31 березня 2023.

Відповідач надіслав вимогу, датовану 27 квітня 2023 за № 28/04, в якій вимагав від Позивача виконати належним чином умови Договору. Основним аргументом Відповідача було те, що він втратив доступ до хмарного репозиторію https://github.com/team4ua і Позивач зобов`язаний передати йому програмне забезпечення в електронному вигляді та на паперовому носії.

З позицією Відповідача, вкладеній у вимозі, Позивач не погодився і надіслав відповідь, що всі умови технічного завдання Виконавцем були виконані, а готове програмне забезпечення передане згідно умов Договору. Позивач запропонував мирне врегулювання даного спору обговорити із Відповідачем інший порядок передачі готового програмного забезпечення, але при умові фіксації зміненого порядку передачі готового програмного забезпечення в Договорі шляхом укладення додаткової угоди, підписаної обома сторонами Договору.

При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 527 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору розробки програмного забезпечення № 2ПЗ від 17 листопада 2022, який за своєю правовою природою є договором підряду. Предметом спору є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт передбачених договором № 2ПЗ від 17 листопада 2022.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (стаття 839 ЦК України).

За змістом статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Порядок оплати роботи замовником визначений частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу, згідно з якою якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Статтею 857 ЦК України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Відповідно до п.5.1.3 Договору загальний термін виконання робіт, який включає в себе проміжну редакцію програмного забезпечення: до 01.04.2023 та додатково погоджується на стратегічному плануванні релізу програмного продукту.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що після завершення робіт зі створення Програмного забезпечення Виконавець зобов`язаний повідомити Замовника про готовність Програмного забезпечення к прийманню-передачі, а також передати готове програмне забезпечення в хмарному репозиторії замовника: https://github.com/team4ua та в робочу версію продукту онлайн: https://www.map.wearehit.org/.

З моменту отримання цього повідомлення Замовник зобов`язаний провести тестування та перевірку Програмного забезпечення протягом розумного строку, але не більше 10 робочих днів від дня фактичного отримання копії Програмного забезпечення.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сторони передбачили, що протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник зобов`язаний прийняти результат робіт або письмово повідомити Виконавця про виявлені недоліки та зауваження до Програмного забезпечення.

Якщо протягом строку, встановленого п. 2.1 Договору, Замовник не прийняв результат робіт та не повідомив про недоліки Програмного забезпечення, Замовник вважається таким, що прийняв результат виконаних робіт в повному об`ємі та немає будь-яких претензій до Виконавця.

Згідно із матеріалами справи, позивачем надіслано акти виконаних робіт та повідомлення про завантаження готового програмного забезпечення відповідачеві 11.04.2023.

Листом-вимогою №28/04 від 27.04.2023 Благодійною організацією відмовлено ФОП Бохан П.С. у прийнятті робіт за договором, підписанні актів та оплаті рахунку №5 від 31.03.2023 на суму 105 316,80 грн, оскільки відсутній доступ до хмарного репозиторію https://github.com/team4ua і Позивач зобов`язаний передати йому програмне забезпечення в електронному вигляді та на паперовому носії.

Позивач не погодився із відмовою відповідача і надіслав відповідь, що всі умови технічного завдання Виконавцем були виконані, а готове програмне забезпечення передане згідно умов Договору.

У судовій практиці стосовно акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі №910/18384/20 про стягнення плати за виконані підрядні роботи за аналізом норм статей 837, 882 ЦК України дійшов висновку, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт.

Верховний Суд у вказаній постанові у справі №910/18384/20 також дійшов висновку про те, що якщо позивач як підрядник фактично виконав відповідні роботи і надіслав замовнику акти приймання - виконання робіт, які останній отримав під час розгляду справи про стягнення з нього коштів за виконані за цими актами роботи (до винесення рішення у справі) і під час розгляду справи не надав доказів їх оплати чи мотивованої відмови від їх підписання, а строк здійснення оплати за ними настав, то заявлена позивачем вимога про стягнення коштів за виконані роботи за вказаними актами повинна розглядатись судами, на підставі чого суди повинні ухвалити рішення про стягнення чи відмову у стягненні коштів за виконані роботи, в залежності від наявних у справі доказів щодо фактичного виконання робіт підрядником, зазначених ним у відповідних актах.

Статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини 1 статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник, у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України, безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду. Отже, предметом доказування в даній справі є обставини, які засвідчують фактичне виконання позивачем робіт та наявність/відсутність у відповідача обов`язку прийняти і оплатити ці роботи чи їх частину.

Суд зазначає, що акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт.

Щодо підтвердження своїх тверджень сторонами надано роздруківки скріншоти екранів моніторів, в котрих відображено візуальний стан інтернет-сторінки https://github.com/team4ua та https://www.map.wearehit.org/. З роздруківки, долученої відповідачем вбачається, що станом на 03.08.2023 о 17:16 у відповідача на ресурсі https://github.com/team4ua відсутні публічні сховища, а до https://www.map.wearehit.org/ нема доступу. Долученими позивачем скріншоти монітора інтернет-сторінки https://github.com/team4ua та https://www.map.wearehit.org/, які на думку позивача підтверджують факт передачі та існування програмного забезпечення, переданого відповідачу.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів згодна із висновком суду першої інстанції, що подані сторонами роздруківки, у вигляді скріншотів екранів моніторів, виходячи із вимог ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України, не відображають факт надання програмного забезпечення позивачем відповідачу. Інші допустимі, достовірні та належні докази на підтвердження реального виконання спірного договору позивачем, в матеріалах справи відсутні.

Також, як правомірно наголосив суд першої інстанції, складені позивачем акти №№1,2,3,4,5 є по суті проміжними, оскільки договором передбачено єдиний акт приймання-передачі робіт, який свідчить про закінчення позивачем створення програмного забезпечення, у якому сторони затвердять готовність програмного забезпечення до використання відповідачем, а отже подані позивачем акти та факт часткової оплати робіт відповідачем не можуть свідчити та підтверджувати належне виконання позивачем робіт та повне приймання відповідачем таких. Крім того, як встановлено судом першої інстанції, подані позивачем акти виконаних робіт були надіслані ним відповідачу одночасно одним поштовим відправленням, а не після кожного етапу розробки програмного забезпечення.

Щодо твердження скаржника про те, що лист-вимога Відповідача від 27.04.2023 №28/04 не містив в собі зауваження до Програмного забезпечення, а містив перелік вимог та питань, які стосуються або порядку та процедури приймання-передачі програмного забезпечення колегією суддів не беруться до уваги, оскільки у листі-вимозі відповідачем повідомлено позивача про неможливість прийняти програмне забезпечення у наслідок не надання доступу замовнику до хмарних репозиторіїв https://github.com/team4ua та https://www.map.wearehit.org/.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не подано належних, допустимих та достовірних доказів реального виконання підрядних робіт та передачі відповідачу програмного забезпечення у встановленому договором порядку, а отже відсутні підстави для стягнення нарахованої суми основного боргу та відповідно штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі №914/2193/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для його скасування відсутні, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бохана Павла Сергійовича б/н та від 11.03.2024 (вх. №01-05/717/24 від 11.03.2024) - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.02.2024 у справі №914/2193/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Головуючий суддяПанова І.Ю.,

СуддіМалех І.Б.,

Зварич О.В.