Рішення

від 08.02.2024 по справі 914/990/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2024 Справа № 914/990/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємства «ГАЛИЧБУДСЕРВІС», м. Новояворівськ, Львівська область

до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс», м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 4 710 059,68 грн,

за участю представників:

позивача: Бучковський Сергій Васильович,

відповідача 1: Стефанишин Остап Орестович,

відповідача 2: Гусєв Павло Володимирович (в режимі ВКЗ),

третьої особи: не з`явився.

1. ПРОЦЕС

1.1.До Господарського суду Львівської області 20.05.2022 надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «Галичбудсервіс» про стягнення 4 710 059,68 грн.

1.2.Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

1.3.Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі № 914/990/22 задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та на рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі № 914/990/22 скасовано. Справу № 914/990/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

1.4.Згідно з автоматизованим розподілом справи між суддями 08.08.2023 справу передано до розгляду судді Ростиславу Матвіїву.

1.5.Ухвалою суду від 14.08.2023 справу № 914/990/22 прийнято до провадження в новому складі суду. Відводів складу суду сторонами не заявлено. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, 29.11.2023 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і витребувано в Приватного підприємства «Галичбудсервіс» копії журналу щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв ПП «Галичбудсервіс» за 5-6 серпня 2021 року, дорожні листи, що видавались ПП «Галичбудсервіс» 5-6 серпня 2021 щодо автомобіля MERCEDES-BENZ Actros 4140. У судовому засіданні 31.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.02.2024.

1.6.У судове засідання 08.02.2024 з`явилися представники сторін, третя особа явку представника повторно не забезпечила. Суд зауважує, що неявка третьої особи в судові засідання є систематичною, вихідна кореспонденція суду повертається з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання», інших адрес, крім встановленої з матеріалів справи АДРЕСА_1 , суду не повідомлено.

1.7.Суд зауважує, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

1.8.Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

1.9.Одним із принципів господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

1.10.За таких обставин, враховуючи повторну неявку представника третьої особи, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника третьої особи.

1.11.У судовому засіданні 08.02.2024 за участю представників сторін проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Позивач заявляє до стягнення з відповідача 1 вартість робіт з відновлення моста в сумі 4 710 059,68 грн з тих підстав, що автомобіль, належний відповідачу 1 і яким кермував ОСОБА_1 (третя особа), зіткнувся із залізничним мостом, який перебував на балансі позивача, внаслідок чого міст отримав пошкодження. У процесі підготовчого провадження, 29.08.2022, за клопотаннями позивача залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а також - Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» як співвідповідача. Тому представник позивача відповідно до ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 1 заборгованість в сумі 4 581 059,68 грн вартості робіт з відновлення моста, з відповідача 2 129 000,00 грн страхового відшкодування, а також покласти на відповідачів судові витрати.

2.2. Відповідач 1 заперечує позовні вимоги з тих підстав, що водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем 1 та був законним володільцем транспортного засобу (керував транспортним засобом відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху), тому підстави для стягнення збитків з відповідача 1 відсутні.

2.3. Відповідач 2 заперечує стосовно позовних вимог з підстав, передбачених п. 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», адже у виплаті страхового відшкодування позивачу було відмовлено, оскільки ні винуватець ДТП, ні позивач не зверталися із повідомленням про настання страхового випадку. Крім того, відповідно до умов договору страхування ліміт страхової суми становить 130 000,00 грн, з яких франшиза 1 000,00 грн. тобто навіть у випадку наявності підстав для відшкодування шкоди позивачу, розмір такої обмежений вказаною сумою і не можу становити 4 710 059,68 грн.

2.4. Третя особа надала пояснення, відповідно до яких підтримала позицію відповідача 1. Водій стверджує, що кермував транспортним засобом відповідача 1 не в службових цілях, не перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем 1, проте, на законних підставах, володіючи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

3. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1.Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 скасовано судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог та вказано такі висновки. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що власник такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні власники (володільці) об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

3.2.У зв`язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України) обов`язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

3.3.Верховний Суд зазначив, що передчасними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що на Приватне підприємство «Галичбудсервіс» не може бути покладений обов`язок відшкодування завданих позивачу збитків у розмірі 4 581 059,68 грн (п. 26.17 постанови). Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, зіславшись на приписи пункту 2.2 Правил дорожнього руху, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не дослідили належним чином обставини щодо наявності чи відсутності у цьому випадку факту неправомірного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом та не встановлено чи сприяла такому заволодінню недбалість власника транспортного засобу, враховуючи встановлений факт керування особою транспортним засобом (спеціальний вантажний бетононасос) з ознаками наркотичного сп`яніння (п. 26.21 постанови).

3.4. Також судами попередніх інстанцій не досліджено порядок видачі спеціальних транспортних засобів, встановлений на підприємстві (ПП «Галичбудсервіс»), порядок допущення фізичних осіб до керування ними та не встановлено, яким саме чином, згідно з якою процедурою та з якою метою і ким вказаний транспортний засіб (Mercedes-Benz Actros 4140 (спеціальний вантажний бетононасос) н.з. НОМЕР_1 ) було передано під керування ОСОБА_1 , а також те, чи вказаний транспортний засіб отриманий ОСОБА_1 у керування за волею чи поза волею, недбалістю відповідача 1 (п. 26.22 постанови).

3.5.Передчасними є також висновки судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_1 , на момент ДТП на підставі пункту 2.2 Правил дорожнього руху отримав у володіння транспортний засіб, яке (володіння) тотожне праву власності у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України (п. 26.26. постанови).

3.6.При новому розгляді суду необхідно належним чином

-дослідити обставини щодо наявності чи відсутності правових підстав для звільнення, з підстав передбачених законом, власника транспортного засобу від відповідальності за заподіяну шкоду,

- дослідити обставини наявності чи відсутності у цьому випадку факту неправомірного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом та встановити чи сприяла такому заволодінню недбалість власника транспортного засобу, враховуючи встановлений факт керування особою транспортним засобом (спеціальний вантажний бетононасос) з ознаками наркотичного сп`яніння,

-дослідити порядок видачі спеціальних транспортних засобів, встановлений на підприємстві (ПП "Галичбудсервіс"),

-дослідити порядок допущення фізичних осіб до керування ними та обставини щодо того, яким саме чином, згідно з якою процедурою та з якою метою вказаний транспортний засіб ("Mercedes-Benz Actros 4140" (спеціальний вантажний бетононасос) н.з. НОМЕР_1 ) було передано під керування ОСОБА_1 ,

-повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

4. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

4.1.Відповідно до постанови Городоцького районного суду Львівської області від 22.09.2021 у справі № 3/441/933/2021 (441/1722/21) 06.08.2021 о 14 год 15 хв на автомобільній дорозі Т-14-25 перехрестя с. Завидовичі - с. Мшана, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros 4140» (спеціальний вантажний бетононасос) д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 3.18 «Рух транспортних засобів яких перевищує 3.1 м, заборонено», допустив зіткнення з залізничним мостом, що призвело до пошкодження транспортного засобу та залізничного моста. Крім цього, судом встановлено, що водій мав ознаки наркотичного сп`яніння, від проходження огляду відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. тому водія визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП.

4.2.Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду (надалі по тексту рішення -ДТП), що відбулась 06.08.2021, виданої відділенням поліції № 1 (м. Городок) Львівського районного управління поліції № 2 Національною поліцією України, учасником дорожньо-транспортної пригоди був вантажний автомобіль зі спецкузовом, Mercedes-Benz Actros 4140, застрахований Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Інтер-Поліс». Транспортний засіб належить на праві власності Приватному підприємству «Галичбудсервіс», за кермом перебував ОСОБА_1 , який відмовився проходити огляд на стан сп`яніння.

4.3.Відповідно до довідки Виробничого структурного підрозділу «Львівська дистанція колії» залізобетонний міст під дві колії км 21+045 Львів-Мостиська знаходиться на балансі ВСП «Львівська дистанція колії» з 01.01.1948, що підтверджується карткою обліку основних засобів типової форми ОЗ-6.

4.4. Позивачем складено акт обстеження залізобетонного шляхопроводу від 06.08.2021 та встановлено, що через отримані пошкодження прогонової будови, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пригін для подальшої експлуатації непридатний, рух по парній колії необхідно закрити.

4.5.Як вбачається з довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3), складених замовником Ужгородською дистанцією колії і генпідрядником СП «Львівський мостобудівельний поїзд» філії ЦБРІС, за листопад 2021 від 26.11.2021, листопад_3 2021 від 30.11.2021, грудень 2021 від 31.12.2021, актів приймання виконаних будівельних робіт № 40 за серпень 2021 від 26.11.2021, № 44 за вересень 2021, № 48 за жовтень 2021 від 30.11.2021, № 57 за грудень 2021 від 31.12.2021, складених між замовником ПЧ-1 ВСП «Львівська дистанція колії» та генпідрядником СП «Львівський мостобудівельний поїзд», загальна вартість робіт з відновлення пошкодженого залізничного моста склала 4 710 059,68 грн.

4.6. На час вчинення ДТП між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Інтер-Поліс» та Приватним підприємством «Галичбудсервіс» діяв договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № 204765361 з терміном дії до 02.07.2022).

4.7.Під час розгляду справи позивач звернувся до страховика застрахованого автомобіля - Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Інтер-Поліс» із заявою про страхове відшкодування за полісом № 204765361 в розмірі 4 710 059,68 грн.

4.8.Листом від 13.09.2022 Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Інтер-Поліс» повідомило регіональну філію «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відмову у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 33-1.1 ст. 33-1, п. 34.2 ст. 34, п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з тих підстав, що ні страхувальник, ні Філія не зверталась до страховика стосовно ДТП; на час подання заяви пошкоджене майно відремонтоване, що унеможливлює здійснення страховиком огляду пошкодженого майна та визначення розміру завданого збитку.

4.9.Відповідно до заяви Головного управління Державної податкової служби у Львівській області згідно з даними ІС «Податковий блок» Приватним підприємством «Галичбудсервіс» у 2021 році не подавалося повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_1 . Згідно з поданими ПП «Галичбудсервіс» за 1-4 квартали 2021 року податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску гр-н ОСОБА_1 не значиться ні у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, ні у відомостях про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, ні у відомостях про трудові відносини осіб (прийняття, звільнення). Приватним підприємством «Галичбудсервіс» не сплачувалися єдиний соціальний внесок та податок з доходів фізичних осіб за липень 2021 року, серпень 2021 року, вересень 2021 року за ОСОБА_1 .

5. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1.Аналізуючи відносини між сторонами та визначаючи особу, відповідальну за заподіяну шкоду, суд зазначає таке.

5.2.Відповідно до позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 24.06.2021 у справі № 904/1039/20, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. А відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

5.3.Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

5.4.Так, розглядаючи спірні відносини, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19, відповідно до якої тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц. Схожі висновки зроблені і у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17.

5.5.Відповідно до встановлених обставин справи, не спростованих жодною зі сторін, винний у дорожньо-транспортній пригоді водій, який кермував належним на праві власності відповідачу 1 транспортним засобом, не перебував у будь-яких трудових чи службових відносинах з відповідачем 1 на час вчинення ДТП. Тому підстав застосувати відповідальність до відповідача 1 як до роботодавця водія у суду відсутні.

5.6.Щодо іншої правової підстави позову, то суд не залишає поза увагою і приписи ст. 1187 Цивільного кодексу України про те, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

5.7.Верховний Суд в постанові від 01.11.2021 у справі № 920/343/20 зазначив, що статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

5.8.Велика Палата Верховного Суду у справі № 426/16825/16-ц, у постанові від 05.12.2018 зазначає, що аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

5.9.Як встановлено вище, водій не перебував на час ДТП у трудових відносинах із відповідачем 1. Тому вказана позиція Верховного Суду до спірної ситуації не застосовується.

5.10.Щодо обставини правомірного чи неправомірного володіння транспортним засобом на час ДТП, суд зазначає таке.

5.11.Відповідно до ст. 397 Цивільного кодексу України володільцем майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

5.12.Для правомірності фактичного володіння майном, сформульованої ч. 3 вказаної статті, може бути поширена як на безтитульного, так і на титульного володільця (в тому числі власника майна) просто через факт наявності в певної особи реального контролю над майном. Варто звернути увагу, що в зазначеній нормі немає вказівки на фактичне володіння «чужим майном», що бачиться невипадковим і пояснюється закладеною законодавцем у нормі можливістю здійснювати в Україні посесорний захист володіння, коли за всіх рівних умов перевага в захисті надається інтересу саме фактичного володільця майна, на якого закон не покладає обов`язок доведення перед судом свого права на таке майно (воно припускається) в разі, якщо проти нього буде подано позов щодо витребування майна з його володіння.

5.13.А згідно зі ст. 398 Цивільного кодексу України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Бланкетний характер норми статті вказує на те, що підстави виникнення права володіння чужим майном насправді можуть визначатись не лише цією статтею.

5.14.Суд на першому розгляді справи вказав, що правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте, без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

5.15.Відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

5.16.Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця.

5.17.Водночас під неправомірним заволодінням транспортним засобом необхідно розуміти умисне протиправне вилучення транспортного засобу з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі. При цьому будь-яке фактичне володіння має розглядатися як правомірне, допоки протилежне не буде встановлено судом. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 610/2229/18.

5.18.Матеріалами справи, зокрема, судовим рішенням у справі № 3/441/933/2021 (441/1722/21), підтверджено, що винною особою в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 06.08.2021 о 14 год 15 хв, є водій ОСОБА_1 , який кермував транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros 4140» (спеціальний вантажний бетононасос) д.н.з. НОМЕР_1 . Крім цього, судом встановлено, що водій мав ознаки наркотичного сп`яніння.

5.19.Проте не спростованою є обставина відсутності будь-яких трудових чи службових відносин між відповідачем 1 як роботодавцем і третьою особою як водієм. Тому залишається класична схема відшкодування шкоди: шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

5.20.Виконуючи вказівки Верховного Суду і досліджуючи порядок видачі спеціальних транспортних засобів, встановлений на підприємстві, суд задовольняв клопотання позивача та витребував у відповідача 1 документи, пов`язані із передачею автомобіля товариством у користування водію.

5.21.Відповідно до відповіді товариства 05.08.2021 директор Приватного підприємства «Галичбудсервіс» на підставі усної домовленості передав ОСОБА_1 у тимчасове володіння транспортний засіб «Mercedes-Benz Actros 4140» (спеціальний вантажний бетононасос) н.з. НОМЕР_2 разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб. 5-6 серпня 2021 року на Приватному підприємстві «Галичбудсервіс» не заповнювався журнал щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду, а також такий не вівся щодо ОСОБА_1 , оскільки останній не перебував у трудових відносинах з підприємством, тобто підприємство не відправляло ОСОБА_1 у рейс. Приватне підприємство «Галичбудсервіс» у своїй господарській діяльності 5-6 серпня 2021 року не використовувало автомобіль «Mercedes-Benz Actros 4140», адже останній перебував у тимчасовому володінні ОСОБА_1 .

5.22.Відповідно до п. 4.1 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров?я України, Міністерства внутрішніх справ України 31.01.2013 № 65/80 визначено, щозмінний передрейсовий медичний огляд проводиться для водіїв транспортних засобів перевізника безпосередньо перед їх виїздом у рейс.

5.23.Наявність у водія на час вчинення порушення ознак наркотичного сп`яніння, про що зазначено судом у справі № 3/441/933/2021 (441/1722/21) не свідчить про наявність таких на час передачі автомобіля в користування відповідачем 1.

5.24.Встановивши під час нового розгляду справи додатково, що водій не перебував з відповідачем 1 у трудових чи службових відносинах на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи відсутність доказів про неправомірне заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом, суд зазначає, що у відповідача 1 були відсутні підстави здійснювати за певним порядком допущення фізичних осіб до керування транспортним засобом.

5.25.Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв`язок між ними; вина. Відсутність хоча б однієї із цих умов є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення шкоди.

5.26.Як зазначалося вище, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

5.27.У справі відсутні докази самовільного заволодіння транспортним засобом водієм чи за відсутності волі власника автомобіля. Враховуючи правомірність володіння транспортним засобом водієм на час вчинення ДТП, відсутні підстави покладати відповідальність за заподіяну шкоду на власника транспортного засобу.

5.28.Враховуючи встановлене вище, Приватне підприємство «Галичбудсервіс», хоч і є власником транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros 4140», тобто, власником джерела підвищеної небезпеки, проте, на момент вчинення ДТП вказаний транспортний засіб правомірно перебував у володінні іншої особи водія ОСОБА_1 , який у свою чергу не перебував у трудових відносинах із Приватним підприємством «Галичбудсервіс». За таких обставин на Приватне підприємство «Галичбудсервіс» не може бути покладений обов`язок відшкодування завданих позивачу збитків , визначених позивачем у розмірі 4 581 059,68 грн.

5.29.Встановлені обставини не доводять наявності підстав для відшкодування відповідачем 1 шкоди, завданої водієм, який на законних підставах користувався (володів) автомобілем відповідача 1. Тому позовні вимоги до відповідача 1 задоволенню не підлягають.

5.30.Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача 2, то суд зазначає таке. На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 4140» була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «Інтер-Поліс» (поліс №204765361).

5.31.Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

5.32.Згідно з п. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

5.33.Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху (ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

5.34.Відповідно до п. 31.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

5.35.Пунктом 37.1.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

5.36.Згідно з п. 33.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

5.37.Відповідно до п. 33-1.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

5.38.Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

5.39.Як встановлено з матеріалів справи та не спростовано позивачем, він своєчасно не повідомляв відповідача 2 про настання страхового випадку та не залучав представника відповідача 2 для огляду пошкодженого майна, а звернувся до відповідача 2 про виплату страхового відшкодування уже після завершення відновлювальних робіт, до того ж без документального підтвердження стану майна на момент його пошкодження внаслідок ДТП, та після пред`явлення позову у цій справі до відповідача 1.

5.40.Відповідно до обставин справи, зокрема такого доказу як довідка №30212192745244474 про дорожньо-транспортну пригоду від 06.08.2021, позивач був обізнаний про суб`єкта страховика відповідача 1, його найменування та чинність страхового полісу. Однак, позивач не дотримався передбаченого чинним законодавством порядку звернення з повідомленням про настання страхового випадку, у зв`язку з чим відповідачем 2 обгрунтовано відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування. Відповідно права позивача відповідачем 2 не порушені і підстави для задоволення позову також відсутні.

5.41.Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

5.42.Судовий збір за вирішення спору та перегляд судового рішення в апеляційній та касаційній інстанціях залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 178, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.02.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.