Рішення

від 28.02.2024 по справі 914/990/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2024 Справа № 914/990/22

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, за участю секретаря судового засідання Ольги Махник, розглянувши матеріали заяви Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інтер-Поліс про ухвалення додаткового рішення

у справі № 914/990/22

за позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Львів

до відповідача 1: Приватного підприємства Галичбудсервіс, м. Новояворівськ, Львівська область

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інтер-Поліс, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів

про стягнення 4 710 059,68 грн,

за участю представників:

позивача: Бучковський Сергій Васильович,

відповідача 1: не з`явився,

відповідача 2: не з`явився,

третьої особи: не з`явився,

встановив:

У провадженні Господарського суду Львівської області у складі судді Мазовіти А. Б. перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного підприємства «Галичбудсервіс» про стягнення 4 710 059,68 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено, постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.07.2023 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 14.11.2022 у справі № 914/990/22 скасовано, справу № 914/990/22 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.02.2024 у складі судді Матвіїва Р.І. за наслідками нового розгляду справи у задоволенні позову відмовлено повністю.

15.02.2024 судом отримано заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інтер-Поліс про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/990/22, надіслану засобами поштового зв`язку 12.02.2024.

Відповідно до матеріалів справи 28.06.2023 відповідачем 2 подано відзив на касаційну скаргу, в якій вказано про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 2 000,00 грн. Верховний Суд не здійснював розподілу судових витрат і в постанові від 18.07.2023 вказав, що оскільки судові рішення у справі № 914/990/22 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Ухвалою суду від 15.02.2024 заяву Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інтер-Поліс про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/990/22 призначено до розгляду в судове засідання на 28.02.2024.

У судове засідання 28.02.2024 з`явився представник позивача, стосовно заявленої відповідачем 2 суми понесених витрат на професійну правничу допомогу заперечив з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження понесення відповідачем 2 витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач 1, відповідач 2 та третя особа явку представників у судове засідання не забезпечили.

Враховуючи обізнаність представників сторін про дату та час судового засідання, суд вважає за можливе вирішити заяву в цьому судовому засіданні за участю представника позивача.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Відповідач 2 просить стягнути з позивача на користь відповідача 2 000, 00 грн витрат на правову допомогу, на підтвердження чого під час розгляду справи судом касаційної інстанції подано довіреність № 14 від 11.01.2023, свідоцтво про на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правничої допомоги № 10/01/22-АП від 10.01.2022, додаткову угоду № 51 до вказаного договору, платіжну інструкцію № 3929 від 20.06.2023 на суму 2 000,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Розглядаючи заву про ухвалення додаткового рішення по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до обставин справи представництво інтересів відповідача 2 при первісному та новому розгляді справи здійснював адвокат Павло Володимирович Гусєв на підставі довіреності № 14 від 11.01.2023, договору про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 10.01.2022, додаткової угоди № 51 до договору про надання правничої допомоги № 10/01/22-АП від 14.06.2023.

Предметом договору про надання правової допомоги, укладеного між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Інтер-Поліс як клієнтом і адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ Груп» є представництво, захист та надання іншої правничої допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, на підставі звернення клієнта.

Порядок оплати правничої допомоги та ціна договору визначені сторонами у розділі 3 договору, зокрема, за підготовку та подання відзиву на позовну заяву винагорода складає 1 000, 00 грн (п. 3.1.4. договору про надання правової допомоги). Розмір гонорару (винагороди) може також визначатися додатковими угодами до даного договору (п. 3.1.6 договору про надання правничої допомоги).

Оплата здійснюється клієнтом шляхом перерахування суми винагороди на рахунок адвокатського об`єднання на підставі акту виконаних робіт, який складається виконавцем після завершення кожної конкретної справи (п. 3.2. договору про надання правничої допомоги).

Відповідно до додаткової угоди №51 до договору про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 14.06.2023 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов?язання здійснити представництво інтересів клієнта у справі № 914/990/22 (ціна позову: 4 710 059,68 грн). За надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням згідно договору про надання правничої допомоги № 10/01/22-А17 від 12 січня 2022 у справі № 914/990/22 клієнт зобов`язуються оплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі, що визначений у підпункті 3.1.6. пункту 3.1. договору про надання правничої допомоги № 10/01/22-АП від 12.01.2022 у розмірі 2 000,00 грн. Гонорар (винагорода) має бути сплачений клієнтом у безготівковій формі на вказаний у договорі банківський рахунок адвокатського об`єднання. Правнича допомога, передбачена договором, вважається такою, що надана адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі в т. ч. якщо протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання клієнтом акту виконаних робіт клієнтом не надано вмотивованої відмови від підписання такого акту викопаних робіт.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000, 00 грн до матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції № 3929 від 20.06.2023.

Розглядаючи заяву відповідача 2, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Суд звертає увагу, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду (у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21) виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Проте, заявником взагалі не долучено до матеріалів справи детального опису виконаних робіт (наданих послуг).

Так, Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Крім того, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу (постанова Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19). А Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі №923/726/18 роз`яснив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Однак виказана правова позиція не нівелює прямих вказівок ст. 126 Господарського процесуального кодексу України щодо надання відповідних доказів про погодження, надання і прийняття послуг на відповідну суму.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України (розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи). Вказане положення відповідає приписам ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію платіжної інструкції №3929 від 20.06.2023 про сплату клієнтом 2 000, 00 грн за надані адвокатом послуги згідно договору №10/01/22-АП від 12.01.2022 про надання правничої допомоги, згідно додаткової угоди №51 від 14.06.2023.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

До договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у постанові № 922/1964/21).

Надаючи оцінку заявленої стороною до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує, що порядок оплати правничої допомоги визначено сторонами у п. 3.2 договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого підставою для оплати гонорару (винагороди) адвоката є акт виконаних робіт. Крім того, відповідно до п. 4 додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги акт виконаних робіт, щодо якого клієнтом не висловлено заперечень є підтвердженням надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги клієнту.

Однак заявником (відповідачем 2) всупереч погодженим умовам договору про надання правничої допомоги та додатку до договору не подано акту виконаних робіт, що мало б підтверджувати надання адвокатським об`єднанням належним чином та в повному обсязі правничої допомоги та було б підставою для оплати наданих адвокатом послуг. У судове засідання 28.02.2024 представник відповідача 2 не з`явився, додаткових пояснень стосовно відсутності акта не надав.

Суд також враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловлену у постанові від 28.09.2022 у справі № 529/201/20 про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги відповідача 2 про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю надання правничої допомоги у повному обсязі та належним чином у порядку, визначеному сторонами договору.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 170, 221, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Інтер-Поліс про ухвалення додаткового рішення у справі № 914/990/22 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне додаткове рішення складене 01.03.2024.

Суддя Матвіїв Р.І.