Рішення

від 26.02.2024 по справі 917/2064/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 Справа № 917/2064/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.4а, код ЄДРПОУ 14305909,

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» (61045, м. Харків, вул. Яроша Отакара, будинок 18-г, код ЄДРПОУ 36989273),

про cтягнення 508 181,31 грн.

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про cтягнення 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Також вказаною ухвалою залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., зобов`язання за яким забезпечені договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р., укладеним з відповідачем. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань третя особа не повернула отримані кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з поручителя заборгованості по тілу Овердрафту в сумі 447 175,32 грн., заборгованості за відсотками в сумі 61 005,99 грн.

У відзиві б/н від 11.12.2023 р. (вх. № 16202 від 15.12.2023 р.) відповідач заперечує проти позовних вимог, стверджуючи про наступне:

- ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 р. у справі № 873/415/23 було видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 р. у справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 р. № 015/1800/1107847 у сумі 508 181,31 грн., а тому пред`явлення позову з аналогічними вимогами до ОСОБА_1 може призвести до подвійного стягнення вказаної заборгованості з боржника та поручителя;

- позивачем не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 р. у справі № 907/425/16, з яких вбачається, що вимоги позивача про стягнення окремо з боржника за кредитним договором № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р. та поручителем за договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. повної суми заборгованості не відповідає ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності;

- договір поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. має всі ознаки такого, що припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку пред`явлення банком позовних вимог до ОСОБА_1 після зміни строку дії основного зобов`язання;

- позивач вже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, який закінчився винесенням ухвали Північним апеляційним господарським судом від 02.10.2023 р. у справі № 873/415/23, а тому повторне звернення банку з позовом про стягнення заборгованості за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р. суперечить принципу процесуальної економії.

Також відповідачем було подано до суду клопотання від 11.12.2023 р. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/17085/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про визнання договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. таким, що припинив свою дію.

Розглянувши вказане клопотання, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому, наразі склалась стійка практика Верховного Суду, згідно з якою під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Ураховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дана позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 р. у справі № 922/2838/20.

Оскільки об`єктивна неможливість розгляду справи № 917/2064/23 у даному випадку відсутня, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, підстави для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача відсутні.

У відповіді на відзив від 21.12.2023 р. (вх. № 165556 від 21.12.2023 р.) позивач, зокрема, зазначає, що саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач не надав жодних допустимих, належних та достовірних доказів порушення банком процесуального законодавства України, що виражається у навмисному затягуванні судового процесу, зловживанні своїми процесуальними правами тощо.

02.01.2024 року відповідач подав до суду заперечення б/н від 26.12.2023 р. (вх. № 47), у яких зазначив, що Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» не спростовано доводи, викладені у відзиві б/н від 11.12.2023 р. (вх. № 16202 від 15.12.2023 р.), з огляду на що просив відмовити в задоволенні позовних вимог останнього у даній справі в повному обсязі.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

26.07.2021 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Кредитор (АТ «Райффайзен Банк») на умовах договору надає Позичальнику (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») протягом Строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах Поточного ліміту.

Позичальник зобов`язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше Дати закінчення строку Овердрафту (п. 1.2 договору).

Максимальний ліміт за договором складає 1 500 000,00 гривень, у межах якого встановлюється Поточний ліміт (п. 1.3 договору).

На дату укладення договору Поточний ліміт складає 500 000,00 гривень. В подальшому Поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 договору (п. 1.4 договору).

Цільовим використанням Овердрафту за договором є поповнення обігових коштів, фінансування ведення фінансово-господарської діяльності та поточних та/або не передбачуваних витрат Позичальника (п. 1.9 договору).

Проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних (п. 4.1 договору).

З дати скасування Максимального ліміту та Поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування Кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних (п. 4.2 договору).

Згідно до п. 4.3 договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р. нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності Безперервного дебетового сальдо/ Кредитної заборгованості.

Відповідно до умов п. 5.1 договору протягом Строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня Максимального строку Безперервного дебетового сальдо та не пізніше Дати закінчення Строку Овердрафту, в залежності від того, яка дати настане раніше.

Згідно з п. 5.2 договору погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на Поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на Поточному рахунку Дебетового сальдо на кінець Банківського дня.

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за Договором (п. 12.1 договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 26.07.2021 р. року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 015/1800/1107847/П (а.с. 19-21), відповідно до умов якого Фінансовий поручитель ( ОСОБА_1 ) взяв на себе зобов`язання відповідати перед Банком солідарно з Позичальником (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») за виконання зобов`язань, які виникають з умов Кредитного договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 року, в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником Забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за Забезпеченими зобов`язаннями, а Поручитель зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання Забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за Забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2.2 договору Поручитель зобов`язався здійснити виконання Забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов`язання (п.п. 6.1-6.2 договору поруки).

Відповідно до п. 8.1.3 та п. 8.2.1 договору про надання Овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та ОСОБА_1 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. заборгованість за відсотками.

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 р. у справі № 302/23 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за договором про надання Овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

02.10.2023 року Північний апеляційний господарський суд прийняв ухвалу у справі № 873/415/23, у якій встановив, що спір між Банком та Поручителем про стягнення заборгованості не підвідомчий третейському суду, та ухвалив, зокрема, скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 року по справі № 302/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення боргу та третейського збору з поручителя ОСОБА_1 та видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 року по справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

Посилаючись на те, що заборгованість за вказаним договором не погашена, позивач просить стягнути з Поручителя за договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. ОСОБА_1 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. заборгованість за відсотками.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., договір поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р., вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 114/5-К-286536 від 15.02.2023 р. та № 114/5-К-286536 від 15.02.2023 р., рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 р. у справі № 302/23, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 р. у справі № 873/415/23, виписка з особового рахунку відповідача та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Умовами договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р. передбачено, що Позичальник (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») зобов`язувався використовувати овердрафт за цільовим призначенням, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю та комісії, а також виконувати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше Дати закінчення строку Овердрафту.

Також 26.07.2021 р. між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 015/1800/1107847/П, згідно з яким Фінансовий поручитель ( ОСОБА_1 ) взяв на себе зобов`язання відповідати перед Банком солідарно з Позичальником (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») за виконання зобов`язань, які виникають з умов Кредитного договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 року, в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Як зазначено вище, Північним апеляційним господарським судом було вирішено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 року по справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» не сплачено на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість у вищевказаному розмірі. Дана обставина не заперечується учасниками справи.

При цьому, згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. відповідач як поручитель взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу та процентів.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина друга статті 534 ЦК України).

Відтак, враховуючи додатковий характер зобов`язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя заборгованості та процентів за кредитним договором до моменту фактичного погашення боргу.

Відповідач стверджує про те, що позивачем вже реалізовано своє право на стягнення заборгованості за кредитом та процентами за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 шляхом звернення до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» з відповідним позовом, а отже повторне стягнення вказаної заборгованості є неправомірним, а договір поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. має всі ознаки такого, що припинив свою дію у зв`язку із непред`явленням банком позовних вимог до ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання.

Стверджуючи про припинення договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р., відповідач посилається на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 1414-VIII від 14.06.2016 р., згідно з яким порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 01.08.2022 р. частину четверту статті 559 УК України викладено в такій редакції:

«Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання».

Крім того, у пункті 6.2 договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 р. сторони встановили строк поруки за кожним Забезпеченим зобов`язанням, а саме 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов`язання.

До того ж, згідно п.12 розділу "Прикінчеві і перехідні положення" ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, посилання ОСОБА_1 на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 1414-VIII від 14.06.2016 р. є безпідставними.

Частинами 1-3 ст. 559 ЦК України також передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Доказів, що свідчили б про настання вказаних обставин, до суду не надано.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Закон, однак, не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Суд у відповідності до положення ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує дані висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Викладеним повністю спростовуються аргументи відповідача відносно не поширення поруки на правовідносини, що стосуються виконання договору про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Крім того, відповідачем довільно тлумачаться висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 р. у справі № 907/425/16, спір у якій не є тотожним тому, що розглядається у даній справі.

Так, у справі № 907/425/16 судами було встановлено, що позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідачів ТОВ «Консервний завод «Універ» (Позичальник за кредитним договором № 300910 від 30.09.2010 р.), ТОВ «Виноградівський райагротехсервіс» (Новий Позичальник згідно з договором від 20.10.2011 р. про заміну боржника у зобов`язанні) та ТОВ «Європродторг» (Поручитель за договором поруки № 300910/4 від 31.07.2013 р.) про стягнення з кожного з відповідачів заборгованості по простроченому кредиту, заборгованості по прострочених процентах, заборгованості по строковим нарахованим процентам, заборгованості по простроченій комісії, пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, пені за несвоєчасну сплату комісії, 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

Також у постанові від 24.01.2018 р. у справі № 907/425/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив, що позивач не скористався своїм правом на звернення з вимогою (позовом) до боржника й кожного з поручителів окремо. Так, позивач звернувся з єдиним позовом до боржника і поручителів, з посиланням, при цьому, на норми права, якими врегульовано питання солідарної відповідності, проте, безпосередньо вимоги позивача таке солідарне стягнення не містять. Внаслідок наведеного, має місце безпідставне збільшення наявної суми заборгованості втричі, оскільки позивач просив стягнути з кожного з відповідачів повну суму заборгованості, що не відповідає, у даному випадку, ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Отже, у вказаній постанові Верховний суд дійшов висновку про необхідність зазначення про солідарний порядок стягнення боргу за кредитним договором у разі одночасного звернення позичальника до боржника та поручителя із відповідними вимогами.

Водночас, у даній справі, що розглядається Господарським судом Полтавської області, Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» заявлено окрему вимогу про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , який поручився перед позивачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» своїх обов`язків за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р.

Також судом не приймаються доводи відповідача щодо порушення Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» принципу процесуальної економії з огляду на наступне:

У постанові від 30.01.2019 р. у справі № 912/2185/16(912/3192/17) Верховний Суд зазначив, що принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують всі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, що б під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановленні законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Судом встановлено, що стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та відсотками за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р. є належним способом захисту прав позивача та узгоджується з чинними нормами законодавства. Крім того, відповідачем не надано доказів, що свідчили б про затягування Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» строків розгляду справи чи інші зловживання позивачем своїми правами.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного:

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 7 622,72 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.4а, код ЄДРПОУ 14305909) 447 175,32 грн. заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. заборгованість за відсотками, 7 622,72 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).

Повне рішення складено 26.02.2024 р.

Суддя О.С. Мацко