Постанова

від 30.04.2024 по справі 917/2064/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/2064/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

відповідача - Лиска П.О.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (677П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 (повний текст якого складено та підписано в приміщенні господарського суду Полтавської області 26.02.2024 суддею Мацко О.С.)

за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.4а, код ЄДРПОУ 14305909,

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» (61045, м. Харків, вул. Яроша Отакара, будинок 18-г, код ЄДРПОУ 36989273),

про стягнення 508 181,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. - заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. - заборгованість за відсотками.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021, укладеним з відповідачем. Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань третя особа не повернула отримані кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з поручителя заборгованості по тілу Овердрафту в сумі 447 175,32 грн., заборгованості за відсотками в сумі 61 005,99 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.4а, код ЄДРПОУ 14305909) 447 175,32 грн. - заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. - заборгованість за відсотками, 7 622,72 грн. судового збору.

ОСОБА_1 із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, крім того, він зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог положень ч. 2 ст. 232 та ч. 2 ст. 227 ГПК України не було постановлено ухвалу про результат розгляду зазначеного клопотання.

Також апелянт зазначає, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 873/415/23 було видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 у справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847 у сумі 508 181,31 грн., а тому пред`явлення позову з аналогічними вимогами до ОСОБА_1 може призвести до подвійного стягнення вказаної заборгованості з боржника та поручителя.

Крім того, апелянт зазначає, що вимоги позивача про стягнення окремо з боржника за кредитним договором № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 та поручителем за договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 повної суми заборгованості не відповідає ані суті солідарної відповідальності, ані принципам справедливості, добросовісності, розумності.

Також апелянт зазначає, що позивач фактично одержав виконання обов`язку у повному обсязі від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство ТАРГЕТ" в сумі 508 181 грн. 31 коп., тобто таким чином, відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду по справі № 873/115/23 від 02.10.2023, позивач отримав виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-ремонтне підприємство ТАРГЕТ", таким чином, на думку апелянта, обов`язок решти солідарних боржників, тобто відповідача, перед кредитором є припиненим.

Також апелянт зазначає, що позивачем не було надано до суду, а судом не було досліджено того факту, що позивач вже звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В., відповідно до виданого наказу на примусове виконання рішення. Судом першої інстанції не було досліджено статус виконання зобов`язання, чи було воно виконано чи ні, та не було повною мірою досліджено підстави для звернення до суду із повторним стягненням заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп. вже з відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (677П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 та призначено справу до розгляду на 30.04.2024.

29.03.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 - без змін.

В судове засідання, призначене на 30.04.2024, з`явився представник апелянта, представники відповідача та третьої особи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала про відкриття апеляційного провадження буда надіслана до електронних кабінетів відповідача та третьої особи та отримані ними 19.03.2024.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.07.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 (а.с. 10-16).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Кредитор (АТ «Райффайзен Банк») на умовах договору надає Позичальнику (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») протягом строку доступності Овердрафту можливість використання Овердрафту в межах поточного ліміту.

Позичальник зобов`язується використовувати Овердрафт за цільовим призначенням, погасити Овердрафт/Кредитну заборгованість, сплатити проценти за користування Овердрафтом/Кредитною заборгованістю та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором, у строки, передбачені договором, але не пізніше дати закінчення строку Овердрафту (п. 1.2 договору).

Максимальний ліміт за договором складає 1 500 000,00 гривень, у межах якого встановлюється поточний ліміт (п. 1.3 договору).

На дату укладення договору поточний ліміт складає 500 000,00 гривень. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 договору (п. 1.4 договору).

Цільовим використанням Овердрафту за договором є поповнення обігових коштів, фінансування ведення фінансово-господарської діяльності та поточних та/або не передбачуваних витрат Позичальника (п. 1.9 договору).

Проценти за користування Овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 14,45 % річних (п. 4.1 договору).

З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2. та 8.3. (крім підпункту 8.3.4.) договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних (п. 4.2 договору).

Згідно до п. 4.3 договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 нарахування процентів здійснюється виходячи з зазначених у договорі розмірів процентних ставок, щоденно на фактичну заборгованість Позичальника за Овердрафтом/Кредитною заборгованістю протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо/кредитної заборгованості.

Відповідно до умов п. 5.1 договору протягом строку Овердрафту Позичальник зобов`язаний здійснювати погашення Овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку Овердрафту, в залежності від того, яка дати настане раніше.

Згідно з п. 5.2 договору погашення Овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням Овердрафту вважається відсутність на поточному рахунку дебетового сальдо на кінець банківського дня.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором (п. 12.1 договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 015/1800/1107847/П (а.с. 19-21), відповідно до умов якого фінансовий Поручитель ( ОСОБА_1 ) взяв на себе зобов`язання відповідати перед банком солідарно з Позичальником (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») за виконання зобов`язань, які виникають з умов Кредитного договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов`язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов`язаннями, а Поручитель зобов`язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов`язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2.2 договору Поручитель зобов`язався здійснити виконання забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення Кредитором відповідної вимоги та в обсязі, зазначеному в такій вимозі.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов`язання (п.п. 6.1-6.2 договору поруки).

Відповідно до п. 8.1.3 та п. 8.2.1 договору про надання Овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником умов кредитного договору, Кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості.

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» із позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» та ОСОБА_1 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. - заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, 61 005,99 грн. - заборгованість за відсотками.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 у справі № 302/23 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за договором про надання Овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

02.10.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв ухвалу у справі № 873/415/23, у якій встановив, що спір між Банком та Поручителем про стягнення заборгованості не підвідомчий третейському суду, та ухвалив, зокрема, скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 року по справі № 302/23 за позовною заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині солідарного стягнення боргу та третейського збору з поручителя ОСОБА_1 та видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 по справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

Посилаючись на те, що заборгованість за вказаним договором не погашена, позивач просив стягнути з Поручителя за договором поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 - ОСОБА_1 508 181,31 грн., з яких 447 175,32 грн. - заборгованість за договором про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021 р., 61 005,99 грн. - заборгованість за відсотками.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, договір поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021, вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 114/5-К-286536 від 15.02.2023 та № 114/5-К-286536 від 15.02.2023, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 у справі № 302/23, ухвала Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 у справі № 873/415/23, виписка з особового рахунку відповідача та ін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» було укладено договір про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, який за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також 26.07.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 015/1800/1107847/П, згідно з яким Фінансовий поручитель ( ОСОБА_1 ) взяв на себе зобов`язання відповідати перед Банком солідарно з Позичальником (ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет») за виконання зобов`язань, які виникають з умов Кредитного договору № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, в повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Так, Північним апеляційним господарським судом було вирішено видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» від 06.06.2023 по справі № 302/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «ТАРГЕТ» на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 року № 015/1800/1107847 у сумі 508 181 грн. 31 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» не сплачено на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість у вищевказаному розмірі. Дана обставина не заперечується учасниками справи.

При цьому, згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з частинами першою, другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 відповідач як Поручитель взяв на себе обов`язок відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Торгово-ремонтне підприємство «Таргет» в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу та процентів.

Відповідно до частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені статтею 543 ЦК України, основним з яких є зазначені у частині першій цієї статті, а саме, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частина друга статті 534 ЦК України).

Відтак, враховуючи додатковий характер зобов`язання поручителя, кредитор має право вимагати стягнення з поручителя заборгованості та процентів за кредитним договором до моменту фактичного погашення боргу.

Як зазначає апелянт, позивачем вже реалізовано своє право на стягнення заборгованості за кредитом та процентами за договором про надання овердрафту від 26.07.2021 № 015/1800/1107847 шляхом звернення до Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу» з відповідним позовом, а отже повторне стягнення вказаної заборгованості є неправомірним, а договір поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 має всі ознаки такого, що припинив свою дію у зв`язку із непред`явленням банком позовних вимог до ОСОБА_1 протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов`язання.

Зазначаючи про припинення договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021, відповідач посилається на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 1414-VIII від 14.06.2016, згідно з яким порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» № 2478-VIII від 01.08.2022 частину четверту статті 559 УК України викладено в такій редакції:

«Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання».

Крім того, у пункті 6.2 договору поруки № 015/1800/1107847/П від 26.07.2021 сторони встановили строк поруки за кожним забезпеченим зобов`язанням, а саме - 5 (п`ять) років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного Забезпеченого зобов`язання.

До того ж, згідно п.12 розділу "Прикінцеві і перехідні положення" ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак, посилання апелянта на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України в редакції Закону № 1414-VIII від 14.06.2016 є безпідставними.

Частинами 1-3 ст. 559 ЦК України також передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Доказів, що свідчили б про настання вказаних обставин, до суду не надано.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 543 ЦК України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Закон, однак, не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Колегія суддів у відповідності до положення ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує дані висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Викладеним повністю спростовуються аргументи апелянта про непоширення поруки на правовідносини, що стосуються виконання договору про надання Овердрафту № 015/1800/1107847 від 26.07.2021, після ухвалення рішення про стягнення заборгованості за вказаним договором.

Так, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» у даній справі в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому, наразі склалась стійка практика Верховного Суду, згідно з якою під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Ураховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дана позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 р. у справі № 922/2838/20.

Оскільки об`єктивна неможливість розгляду справи № 917/2064/23 у даному випадку відсутня, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, підстави для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача відсутні.

Щодо не постановлення окремого процесуального документу щодо результатів розгляду клопотання про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає, що 23.11.2023 ухвалою господарського суду Полтавської області відкрито провадження у даній справі. Також, відповідно до ухвали вбачається, що судом задоволено клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 Nє3477-IV суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, Ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Процесуальне законодавство не зобов`язує суд постановлювати ухвали щодо задоволення чи відмову у клопотанні про зупинення провадження у справі саме окремим документом, постановивши її у нарадчій кімнаті.

Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, господарським судом Полтавської області розглянуто клопотання ОСОБА_1 , результат розгляду зазначеного клопотання викладено в мотивувальній частині рішення суду, що не є порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем не було надано до суду, а судом не було досліджено того факту, що позивач вже звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г.В., відповідно до виданого наказу на примусове виконання рішення, колегія суддів зазначає, що збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 14 ГПК України).

Крім того, колегія суддів зазначає, що АТ «Райффайзен Банк» отримало виконавчий документ, виданий Північним апеляційним господарським судом на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Інформаційно-фінансового бізнесу», де боржником є юридична особа - ТОВ "ТОРГОВО-РЕМОНТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТАРГЕТ". Також, як зазначає позивач, ні Позичальник, ні Поручитель не виконали свої зобов`язання перед АТ «Райффайзен Банк» ні в добровільному, ні в примусовому порядку.

Опираючись на вищевикладене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом встановлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (677П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26.02.2024 у справі № 917/2064/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарсько процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 07.05.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко

Суддя Н.В. Гребенюк