Ухвала

від 20.02.2024 по справі 922/3529/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"20" лютого 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3529/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковський С.В.

при секретарі судового засідання Черновою В.О.

та за участю: ліквідатора - Саутенко С.О.,

пр-к кредитора - не з`явився,

розглянувши заяву ГУ ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника по справі

за заявоюТОВ "ТБ "НОВААГРО" про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд"

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

До господарського суду від ГУ ДПС у Харківській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 1 122 629,00 грн, з якої 108 855,85 грн - штрафна санкція, в якій заявник зазначає, що зазначені податкові зобов`язання не узгоджені боржником, але податковим органом ці нарахування здійсненні після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Азотфострейд".

Ухвалою від 05.10.2023 суд призначив її до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2023, зобов`язавши ліквідатора надати суду докази розгляду вимог кредитора.

До суду від ліквідатора надійшло повідомлення (вх. № 27337 від 09.10.2023 р.) про результат розгляду вимог, в якому зазначено, що станом на день складання повідомлення справа, яка розглядається в Харківському окружному адміністративному суді № 520/19123/21 про скасування податкових повідомлень-рішень, на яких грунтуються позовні вимоги ГУ ДПС у Харківській області, знаходиться в процесі передачі на розгляд до Господарського суду Харківської області, тому визнати правомірність грошових вимог податкової служби на цей час не вбачається за можливе.

В судовому засіданні 21.11.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду заяви кредитора на 18.01.2024.

Ухвалою від 18.01.2024 суд відклав розгляд заяви кредитора, в зв`язку з виявленням арифметичних помилок в заяві кредитора та невірність в розрахунку заявленої до стягнення суми. Цією ж ухвалою суд зобов`язав кредитора ГУ ДПС у Харківській області надати суду уточнення до заяви в частині суми, пред`явленої до визнання, а ліквідатора суд зобов`язав розглянути вимоги ГУ ДПС у Харківській області до боржника.

Присутній в судовому засіданні ліквідатор, підтримав свою позицію, викладену ним в повідомленні про результат розгляду вимог кредитора від 09.10.2023, іншого повідомлення суду не надав.

Представник кредитора в судове засідання не з`явився, після проведення судового засідання до суду надійшло клопотання через Електронний суд про відкладення розгляду заяви кредитора, посилааючись на те, що податкові повідомлення-рішення, нарахуваня по яким входять до кредиторських вимог оскаржуються в судовому порядку у Харківському окружному адміністративному суду (справа №520/19123/21).

Однак, суд зауважує, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2023 суд відмовив у відкритті провадження з розгляду справи №922/3529/20 (520/19123/21), яка надійшла до господарського суду за підсудністю; роз`яснено позивачу, що позов про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПС у Харківської області від 14.07.2021 віднесено до розгляду адміністративної юрисдикції.

З відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що по справі № 520/19123/21 інших судових рішень, окрім зазначеної вище ухвали Господарського суду Харківської області, немає.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

На час проведення даного судового засідання, судом встановлено відсутність таких підстав, в зв`язку з чим суд розглядає заяву кредитора по суті.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, надані суду документи, суд дійшов висновку про наступне.

Ухвалою суду від 16.12.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотфострейд", введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Саутенко С.О., здійснено оприлюднення оголошення про відкриття справи про банкрутство боржника на веб-сайті судової влади України, призначено попереднє засідання суду.

Оголошення про відкриття справи про банкрутство ТОВ "Азотфострейд" було опубліковано 16.12.2020 за № 65609.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з. ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до Господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, останнім днем строку звернення кредиторів з конкурсними вимогами є 15.01.2021.

Постановою Господарського суду Харківської області від 28.04.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "Азотфострейд"; визнано ТОВ "Азотфострейд" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком до 28.04.2024; призначено ліквідатором ТОВ "Азотфострейд" арбітражного керуючого Саутенка С.О.

ГУ ДПС у Харківській області звернулось до суду з грошовими вимогами до боржника 29.09.2023, тобто з порушенням строку, встановленого кодексом для подання кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника.

Щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

У ч.1 ст. 45 КУзПБ передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Ч. 3 ст. 45 КУзПБ встановлені вимоги до змісту заяви кредитора, зокрема передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

За приписами ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч.6 ст. 45 КУзПБ).

Крім того, суд у цій справі враховує усталені правові висновки Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18);

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Наведені правові висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ та втратою чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки КУзПБ (статті 45-47) містить подібне в цій частині правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Щодо підвищеного стандарту доказування кредиторських вимог у справах про банкрутство.

Суд у справі про банкрутство розглядає заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредитора здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч.1 статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Також суд зазначає, що у справах про банкрутство існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, яка полягає серед іншого, що господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження документів (накладних, актів, поданих розрахунків, тощо), які надані кредитором в підтвердження його грошових вимог до боржника. (Відповідні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19). Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019 ).

Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено само на заявника грошових вимог. Отже, в даному випадку, суд на підставі поданих до заяви кредитора документів вирішує питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником до боржника.

В зв`язку з вищенаведненим, надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Отже, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

ВИСНОВОК СУДУ.

Як встановлено судом, ГУ ДПС у Харківській області звернувся до суду з заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Азотфострейд" з податкових зобов`язань, що є неузгодженими, в загальній сумі 1 122 629,00 грн (з якої: основний платіж - 1 122 629,00 грн, штрафна санкція - 108 855,85 грн) по наступним податкам:

З податку на додану вартість у розмірі 94 200,00 гривень (основний платіж - 72640,00 грн, штрафна санкція - 21 560,00 грн):

- 3400,00 грн - штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню №00138730709 від 14.07.2021;

- 72640,00 грн - основний платіж по податковому повідомленню-рішенню № 00138750709 від 14.07.2021;

- 18160,00 грн - штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню № 00138750709 від 14.07.2021;

З податку на прибуток підприємств у розмірі 1 049 989,00 грн - основний платіж по податковому повідомленню-рішенню № 00138720709 від 14.07.2021;

Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 87 295,85 грн - штрафна санкція по податковому повідомленню-рішенню № 0013860709 від 14.07.2021.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України вказані податкові повідомлення-рішення оскаржуються в судовому порядку. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито провадження у справі № 520/19123/21 за позовом ТОВ «Азотфострейд» до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак питання погашення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом про банкрутство, регулюються цим Законом.

Статтею 41 ПК України органи державної фіскальної служби віднесено до переліку контролюючих органів, що здійснюють від імені держави функції контролю за своєчасністю і правильністю сплати суб`єктами господарювання податків і зборів, зокрема, шляхом проведення документальних позапланових виїзних перевірок платників податків відповідно до статті 78 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пунктів 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 57 ПК України регулює строки сплати податкового зобов`язання: за загальним правилом платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57); у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу; у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).

Положеннями пункту 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов`язує із цією дією виникнення податкового зобов`язання у платника податку.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України визначено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Водночас, пунктом 56.18 цієї ж статті передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням викладеного до податкового боргу, окрім власне суми грошового зобов`язання, яке стало узгодженим, включається також і пеня, яка є заходом фінансової відповідальності.

Тож аналіз наведених вище приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Разом з тим, неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (або ст. 23 Закону № 2343-XII) (правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19), що спростовує відповідний висновок арбітражного керуючого Саутенко С.О., викладеного ним у повідомленні про результат розгляду вимог кредитора.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду сформовано сталу практику про те, що обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 925/1165/16, від 7 серпня 2019 року у справі № 922/1014/18, від 9 серпня 2018 року у справі № 921/184/16-г/10, від 26 лютого 2019 року у справі № 908/710/18, від 5 березня 2019 року у справі № 910/3353/16, від 17 квітня 2019 року у справі № 43/75-15/7-б).

Таким чином, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них.

Однак, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17 ).

Отже, у справі, що розглядається, грошове зобов`язання боржника базується на ППР від 14.07.2021 щодо донарахування ПДВ і штрафних санкцій; ППР від 14.07.2021 щодо нарахування податку на прибуток підприємств; ППР від 14.07.2021 щодо нарахування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд встановив, що кредитор, ГУ ДПС у Харківській області не надав суду обгрунтованих розрахунків щодо нарахування боржнику штрафних санкцій. Крім того, суд ухвалою від 18.01.2024 відкладав розгляд заяви кредитора, зобов`язавши надати суду уточнення до своєї заяви з кредиторськими вимогами, оскільки при зверненні до суду кредитор просив визнати заборгованість на загальну суму 1 122 629,00 грн (тобто без врахування штрафних санкцій), проте кредитор вимоги ухвали суду не виконав.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, заяву кредитора господарський суд розглядає в межах заявлених вимог та наведених у заяві підстав.

Суд зауважує, що при визнанні вимог кредитора у справі про банкрутство суд виходить з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд застосовує до заявлених вимог податкового органу щодо штрафних санкцій стандарт підвищеного доказування і відхиляє їх в повному обсязі на суму 108 855,85 грн.

Підставою донарахування сум основного боргу по ПДВ і податку на прибуток стали висновки щодо порушення боржником:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755- VI з урахуванням змін та доповнень, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248 зі змінами та доповненнями ТОВ «Азотфострейд» занизило фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень бухгалтерського обліку у рядку 02 Декларації з податку на прибуток на загальну суму 5 887 145 грн за 2020 рік, що призвело до заниження до сплати податку на прибуток на загальну суму 1 049 989 грн за 2020 рік.

2) п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст, 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження суми до сплати податку на додану вартість (рядок 18 податкової декларації з податку на додану вартість) на загальну суму 72 640 грн, у т.ч. за жовтень 2020 року на суму 44 047 грн., березень 2020 року - 28 593 грн.

Отже, господарський суд встановив, що період виникнення цього податкового боргу 2020 рік, отже, кредиторські вимоги ГУ ДПС у Харківській області слід вважати конкурсними, які подані з пропуском строку встановленим ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Аргументи, викладені в акті, та його висновки ліквідатором ТОВ "Азотфострейд" по суті не спростовано, не вказано, з якими доводами акта перевірки від 17.06.2021 він не погоджується та якими доказами вони спростовані.

Процедура узгодження податкового зобов`язання не є перешкодою щодо врахування його у складі грошових вимог у справі про банкрутство.

Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Враховуючи наведене вище, суд визнає вимоги кредитора ГУ ДПС у Харківській області в загальній сумі 1 122 629,00 грн (основний платіж з податку на додану вартість у розмірі 72640,00 грн по податковому повідомленню-рішенню № 00138750709 від 14.07.2021 та основний платіж з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 049 989,00 грн по податковому повідомленню-рішенню № 00138720709 від 14.07.2021), що підлягають включенню арбітражним керуючим до реєстру вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 44-47, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 14, 74, 86, 202, 234-236 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги кредитора ГУ ДПС у Харківській області частково в сумі 1122629,00 грн.

Визнати вимоги ГУ ДПС у Харківській області такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу.

2. В решті вимоги відхилити.

3. Ухвалу направити кредитору, ліквідатору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 26.02.2024.

Суддя Міньковський С.В.