Ухвала

від 19.02.2024 по справі 757/2782/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 лютого 2024 року, апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , та прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України,

за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв`язку підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 27 лютого 2024 року, але не більше строку досудового розслідування, одночасно визначено заставу в розмірі 14 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44 965 800 грн., та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 та прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги. Захисник ОСОБА_5 просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, або застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Прокурор ОСОБА_7 просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року в частині визначеної застави в розмірі 14 850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44 965 800 грн. та постановити нову ухвалу, якою визначити підозрюваному ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 165126 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 500 001 528 грн. В іншій частині залишити ухвалу без змін

Вважають оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованою з огляду на наступне.

Захисник зазначає про необґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_6 .

На переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявлених у клопотанні ризиків.

Стверджує, що застава, визначена підозрюваному ОСОБА_6 , є завідомо непомірною для нього, з урахуванням матеріальної шкоди, встановленої у кримінальному провадженні, яка складає 7 078 280 гривень.

Зауважує, що підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, до нього не застосовувалися будь-які інші запобіжні заходи.

Зазначає про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_6 , у якого на утриманні перебуває непрацююча дружина, малолітня донька та рідний дядько дружини.

Вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливить догляд ОСОБА_6 за близькими родичами та залишить їх без засобів для існування.

Прокурор вважає, що слідчим суддею не взято в повній мірі до уваги те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватості, його безпосередню роль у вчиненні злочину, а саме те, що він є учасником організованої злочинної організації, а тому визначена судом сума застава не може повною мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

На переконання прокурора, саме застава в розмірі 165126 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Центральним апаратом Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 квітня 2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42014100120000009, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 233, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365 КК України.

18 січня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

19 січня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

19 січня 2024 року старший слідчий в особливо важливих справах Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 42 доби з моменту затримання, із визначенням застави в розмірі 165126 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 500 001 528 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2024 року клопотання слідчого задоволено частково, до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 лютого 2024 року, одночасно визначено заставу у розмірі 14850 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 44 965 800 гривень.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, а також дані про його особу, в їх сукупності.

Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки об`єктивно зв`язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дані правопорушення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_6 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які оцінено слідчим суддею в межах КПК України, наданих на даній стадії кримінального провадження.

За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені слідчим і прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_6 , суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Доводи апеляційної скарги захисника з приводу відсутності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки, наявність існування вказаних ризиків підтверджується матеріалами провадження.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, і який не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , у тому числі і ті, що зазначаються в апеляційній скарзі захисника, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність в ухвалі слідчого судді достатнього обґрунтування необхідності визначення застави саме в розмірі 14 850 прожиткових мінімумів, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити підозрюваному ОСОБА_6 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та становить 3 028 000 гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даний час буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні обставинами і ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Колегія суддів зауважує, що ні слідчим у клопотанні, ні прокурором в апеляційній скарзі та у судовому засіданні належним чином не обґрунтовано необхідність визначення застави у розмірі 165126 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 500 001 528 гривень.

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає, апеляційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно задовольнити частково, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 208 000 гривень, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 січня 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 .

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, строком до 27 лютого 2024 року.

Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 028 000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617; код банку: 820172; назва банку: ГУ ДКСУ у м. Києві; номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2-х місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави, але не більше строку досудового розслідування.

У разі внесення застави підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному положення ст. 182 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 757/2782/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13

Провадження № 11-сс/824/1597/2024 Доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст.183 КПК України