Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/28687/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокуСправа №160/28687/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №57410/6/04-36-04-04-12 від 20.10.2022р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2023р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №57410/6/04-36-04-04-12 від 20.10.2022р. щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача вих.№29-09/1 від 29.09.2022р. про неможливість виконання податкових обов`язків, з урахуванням висновків суду, викладених в рішенні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за вищенаведеною заявою позивача від 29.09.2022р. відповідачем було прийняте оспорюване рішення від 20.10.2022р. через відсутність (недостатність) документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, без прийняття попереднього рішення, метою якого є усунення недоліків поданої заяви та узгодження її змісту з контролюючим органом, що є порушенням відповідачем розділу ІІІ пункту 1 Наказу МФУ №225 від 29.07.2022р., а, відповідно, позивач вважає, що оспорюване рішення відповідачем було прийнято всупереч встановленої процедури без прийняття попереднього рішення, тому таке рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії, визначені у ч.2 ст.2 КАС України та призводить до порушення принципу юридичної визначеності, що є самостійною підставою для його скасування згідно до позицій Верховного Суду, зокрема, викладених у його постановах від 27.04.2023р. у справі №460/8040/20, від 20.06.2023р. у справі №200/6012/20-а (а.с.1-10).

Ухвалою суду від 08.11.2023р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 07.12.2023р., а також зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.179).

Наведена ухвала суду була отримана учасниками справи через електронні кабінети сторін 08.11.2023р. та представником відповідача особисто під розписку 09.11.2023р., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів та розпискою представника відповідача (а.с.182-184).

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 22.11.2023р. відповідачем до канцелярії суду подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позову позивачеві відмовити посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №225, серед переліку підстав неможливості виконання платником податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових зобов`язань, відсутня така підстава, як неплатоспроможність платника податків. Водночас, всупереч пункту 3 розділу ІІ Порядку №225, позивачем до заяви не надані документи, що можуть підтверджувати наявність підстав, зазначених Порядком №225, та, відповідно, неможливість платника податків юридичної особи виконання податкових обов`язків, зокрема, але не виключно, передбачені відповідними пунктами Переліку документів, а саме: документ, що підтверджує відсутність коштів на банківських рахунках платника податків (виписка з рахунків клієнта банку на дату подання до банку розрахункового документа на сплату податків); документи, що свідчать про пошкодження, знищення, втрату майна, що знаходиться на балансі підприємства і є об`єктом оподаткування, єдиним джерелом для сплати податків або яке перебуває у податковій заставі; наказ про призупинення роботи підприємства та його працівників або встановлення простою у роботі підприємства; документи, що свідчать про акти мародерства, грабежу, рейдерства, захоплення майна та примусове захоплення приміщення. ГУ ДПС у Дніпропетровській області було розглянуто заяву позивача від 29.09.2022р. №29-09/1, копії документів, проаналізовано всі підстави можливості та неможливості своєчасного виконання платником податків обов`язків, визначених Порядком №225 та встановлено, що платником не надано достатньої інформації, яка підтверджує неможливість виконання свого податкового обов`язку. За результатами розгляду згаданої заяви відповідачем було винесене рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р. №57410/6/04-36-04-04-12 без направлення попереднього рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки направлення попереднього рішення відповідно до Порядку №225 не є обов`язковим, зокрема, у разі відсутності підстав для прийняття такого рішення. У додаткових поясненнях від 08.02.2024р. представник відповідача вказав і на те, що згідно до наказу №309 від 22.12.2022р. м. Дніпро не включено до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф; функцію засвідчення форс-мажорних обставин покладено на Торгово-промислову палату України та заява про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання за договірними зобов`язаннями була подана позивачем до Київської торгово-промислової палати 27.11.2023р., тобто, вже після прийняття відповідачем оспорюваного рішення від 20.10.2022р., тому, на думку представника відповідача, сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено і у постановах Верховного Суду, зокрема, від 25.11.2021р. у справі №905/55/21, від 21.09.2022р. у справі №911/589/21) (а.с.185-187,220-222).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.01.2024р. було продовжено строк розгляду даної справи до 22.03.2024р. згідно до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.207).

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 26.02.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» 16.04.2019р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Воскресенська, будинок 27, офіс 11, основним видом діяльності підприємства є 41.10 організація будівництва будівель, як платник податків та обов`язкових платежів до бюджету перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується копією змісту Витягу з ЄДРПОУ від 24.12.2021р., Статуту позивача, наявних у справі (а.с.12-18,151-169).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. В подальшому, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, та в подальшому продовжено.

Отже, з 24.02.2022 та по теперішній час на території України триває воєнний стан.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та підпункту 5пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі Порядок № 225), затверджено, зокрема :

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Так, на виконання вищенаведених приписів, 30.09.2022р. позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про неможливість виконувати податкові зобов`язання за №29-09/1 від 29.09.2022 через постійні загрози ракетно-бомбових ударів, систематичні повітряні тривоги, неможливість отримання дозволів на проведення будівельних робіт через зупинення роботи відповідних електронних сайтів, зупинення доставки будівельних матеріалів, не отримання позивачем відсоткової позики для оплати оренди землі, що унеможливило проведення будівельних робіт, а відповідно, і неможливість сплати податкових зобов`язань, про що свідчить зміст наведеної заяви (а.с.19-20).

До зазначеної заяви були додані, зокрема, повідомлення №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України; платіжні доручення про сплату орендної плати за землю; платіжні доручення про внесення поворотної фінансової допомоги; платіжні доручення про сплату за експертизу проекту; платіжне доручення про сплату за послугу з розробки технічних умов; платіжне доручення про сплату за послугу з виконання проектних робіт; додаток №5 до рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №144 від 08.03.2022р.; копії листів №28-09/1 від 28.09.2022р. до Державної інспекції архітектури та містобудування України, №04-04/22 від 04.04.2022р. до Департаменту по роботі з активами ДМР, що підтверджується його копіями (а.с.21-71).

20.10.2022р. за результатами розгляду вищезгаданої заяви позивача, посадовою особою відповідача було прийняте рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за №57410/6/04-36-04-04-12 з підстав, а саме: у зв`язку із недостатністю документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків(а.с.72).

У подальшому, позивачем вказане вище рішення було оскаржено до контролюючого органу вищого рівня шляхом подання відповідної скарги до ДПС України за результатами розгляду якої було прийнято рішення про результати розгляду скарги від 27.09.2023р. №28761/6/99-00-06-03-03-06 за яким скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.10.2022р. №57410/6/04-36-04-04-12 залишене без змін (а.с.113-119).

Правомірність прийняття відповідачем вищезазначеного рішення про можливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р. №57410/6/04-36-04-04-12 є предметом спору у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову повністю, виходячи з наступного.

Положеннями статті 67 Конституції України закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

В силу обов`язків, закріплених у статті 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України від 12.05.2022р. № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022р., внесено зміни до п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до положень підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (застосовуються починаючи з 27 травня 2022 року), у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2,пунктом 46.2статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

У разі відсутності можливості у платника податків щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2,пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, такий платник податків звільняється від відповідальності, визначеної цим Кодексом, у межах діяльності, що провадиться через такі філії, представництва, відокремлені чи інші структурні підрозділи, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

При цьому, як вбачається зі змісту підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за № 967/38303 (далі Порядок № 225), затверджено, зокрема:

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;

Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Положеннями пункту 1 розділу ІІ Порядку № 225 передбачено, що до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку № 225 встановлено, що до платників податків, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, які на дату набрання чинності цим Порядком мають можливість подати до контролюючого органу заяву та документи (копії документів), інформацію про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, застосовуються такі правила.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Відповідно до частини 1 розділу III Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України заява платника податків у довільній формі та відповідні документи (копії документів) розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання, з можливістю продовження терміну розгляду з урахуванням строку, передбаченого для направлення попереднього рішення. Платники податків надають документ чи кілька документів (копію документа чи документів), інформацію, що можуть бути використані для підтвердження неможливості виконання ними своїх податкових обов`язків.

У разі недостатності документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання у платника податків податкових обов`язків, контролюючий орган направляє попереднє рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Попереднє рішення) за формою, що додається, з пропозицією щодо надання платником податку конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків.

Попереднє рішення має бути направлене платнику податків не пізніше 20 календарних днів з дня, наступного за днем отримання контролюючим органом заяви та відповідних документів (копії документів), інформації у порядку передбаченому пунктом 3 цього розділу.

Платник податку може подати до контролюючого органу додаткові документи (копії документів) обґрунтування / пояснення на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем отримання попереднього рішення.

Додаткові документи (копії документів) обґрунтування / пояснення розглядаються контролюючим органом протягом 20 календарних днів з дня, наступного за днем їх отримання.

Якщо платник податку не надав додаткових документів (копій документів), обґрунтувань / пояснень на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання податкових обов`язків, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення на підставі попередньо поданої платником податків заяви, документів (копій документів) та інформації, що можуть бути використані для підтвердження можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податку своїх податкових обов`язків.

Контролюючий орган у разі потреби може звертатися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах.

Обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

На виконання приписів пункту 3 вказаного Порядку контролюючий орган направляє попереднє рішення та рішення платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу.

Направлення попереднього рішення та рішення шляхом його надіслання до Електронного кабінету платника податків здійснюється з одночасним надісланням на електронну адресу (адреси) платника податків інформації про вид документа, дату та час його надіслання до Електронного кабінету.

Попереднє рішення та рішення, надіслане контролюючим органом до Електронного кабінету, вважається врученим платнику податків, якщо воно сформовано з дотриманням вимог, встановлених розділом II Кодексу.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів слідує, що за їх змістом визначена конкретна процедура подання відповідної заяви платником податків разом із доданими до неї документами, та зокрема, прийняття контролюючим органом попереднього рішення та в подальшому вмотивованого та обґрунтованого рішення щодо можливості чи не можливості своєчасного виконання платником свого податкового обов`язку.

При цьому, у разі визнання ж контролюючим органом недостатності поданих платником податків документів на підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків зумовлює обов`язок направлення контролюючим органом у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу ІІ ПК України, попереднього рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за формою згідно з додатком до Порядку №225 з пропозицією щодо надання платником податку конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 27.09.2023р. у справі №160/19256/22.

Як установлено судом із наявних в матеріалах справи копій документів, за результатами розгляду поданої 30.09.2022р. позивачем заяви про неможливість виконувати податкові зобов`язання №29-09/1 від 29.09.2022р., разом із доданими до неї документами, посадовою особою контролюючого органу було винесене остаточне рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р. №57410/6/04-36-04-04-12, в якому з посиланням на недостатність документів, що підтверджують неможливість виконання платником податків податкових обов`язків, запропоновано фактично надати загальний перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків юридичної особи своєчасно виконати свій податковий обов`язок, передбачених п.3, п.5, п.13 та п.15 Переліку, затвердженого Наказом №225, інші документи, що можуть підтверджувати наявність підстав, передбачених Порядком підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», затвердженого наказом №225, що підтверджується змістом копії наведеного рішення (а.с.72).

Разом з тим, вказане наведене остаточне рішення про можливість своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р. контролюючим органом було прийнято без ухвалення та без направлення платнику податків позивачеві попереднього рішення, що підтверджено відповідачем у його відзиві (а.с.187).

Отже, із наведених встановлених судом обставин слідує, що позивач фактично був позбавлений можливості усунути ті недоліки, які мали місце на думку контролюючого органу (недостатність поданих документів).

Таким чином, аналіз наведених встановлених судом обставин із проаналізованими вище нормами чинного законодавства у їх сукупності, свідчить про те, що за умови встановлення контролюючим органом недостатності поданих позивачем документів, не направлення контролюючим органом на адресу позивача попереднього рішення із пропозицією щодо надання платником податків конкретних додаткових документів (а не наведення лише загального переліку документів, зазначених у Порядку №225), що є імперативним обов`язком контролюючого органу згідно до вищенаведеної процедури, встановленої Порядком №225, суд приходить до висновку, що, у даному випадку, відповідачем була порушена процедура прийняття оспорюваного рішення, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування такого оспорюваного рішення.

Також судом враховується і те, що за загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності поданої заяви прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду документів, які необхідно надати на підставі наведеного аналізу попередньо наданих, які відповідач вважає недостатніми для задоволення заяви. Вживання податковим органом загального посилання на Порядок № 225 з перерахуванням усіх документів, які він містить, без наведення відповідної підстави є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів, яких саме не достає, а не всіх, які тільки передбачені Порядком № 225.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, процедури прийняття, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до порушення принципу юридичної визначеності. Отже, є неприйнятним.

Окрім того, слід зазначити, що у випадку неконкретизації переліку документів у рішенні платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про можливість своєчасного виконання платником податків своїх податкових зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 815/2985/18.

Вищенаведена правова позиція узгоджується також з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.07.2019 по справі №140/2160/18, від 27.04.2023 по справі № 460/8040/20, від 20.06.2023 по справі № 200/6012/20-а, згідно яких загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

А враховуючи те, що як встановлено судом вище, оскаржуване рішення контролюючого органу було прийняте всупереч встановленої процедури - без прийняття попереднього рішення, метою якого є виявлення недоліків відповідної заяви та узгодження її змісту платником податку з контролюючим органом, таке рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єкта владних повноважень та які визначені ч.2 ст.2 КАС України, що є підставою для його скасування.

За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.

Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем у відзиві на позов та у додаткових поясненнях не наведено жодних обґрунтованих підстав та не надано жодних допустимих і належних доказів, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного рішення з дотриманням процедури його прийняття, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та обставин справи, встановлених судом, які відповідачем жодними доказами не спростовані.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи представника відповідача у відзиві на позов з приводу того, що направлення попереднього рішення відповідно до Порядку №225 не є обов`язковим, зокрема, у разі відсутності підстав для прийняття такого рішення, з огляду на те, що зазначені аргументи спростовуються змістом ч.1 розділу ІІІ Порядку №225, яким передбачено, що, у разі недостатності документів (копій документів), що підтверджують неможливість виконання у платника податків податкових обов`язків, контролюючий орган направляє попереднє рішення з пропозицією щодо надання платником податку конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків, а отже, направлення попереднього рішення, у даному випадку, було імперативним обов`язком відповідача як суб`єкта владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що у межах даного адміністративного спору підлягає перевірці судом лише недотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду заяви позивача, встановленої Порядком №225 (не прийняття попереднього рішення), вмотивованість та обґрунтованість оскаржуваного рішення, водночас, судом не надається оцінка документам, які були додані позивачем до заяви на підтвердження неможливості своєчасного виконання ним свого податкового обов`язку від 29.09.2019р., оскільки оцінка таким документам повинна бути надана відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача та після надання позивачем додаткових документів на вимогу попереднього рішення відповідача, яке має бути прийняте в обов`язковому порядку та, відповідно, за наслідками розгляду яких слід прийняти вмотивоване остаточне рішення з урахуванням процедури, встановленої Порядком №225, а тому, у даному випадку, така оцінка суду є передчасною, з огляду на те, що суд не може підміняти собою рішення суб`єкта владних повноважень та перебирати на себе його владні управлінські функції.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р., суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач під час його прийняття діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, без дотримання процедури його прийняття, встановленої Порядком №225, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваного вищенаведеного рішення, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного оспорюваного рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку від 20.10.2022р.

Також підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача вих. №29-09/1 від 29.09.2022р. про неможливість виконання податкових зобов`язань, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, виходячи з того, що судом при розгляді справи встановлено протиправність оскаржуваного рішення через порушення відповідачем процедури його прийняття, а тому належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із повноважень адміністративного суду, визначених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України

Таким чином, відповідач має розглянути вищенаведену заяву позивача повторно, з прийняттям попереднього рішення, у якому зазначити пропозиції щодо надання позивачем конкретних додаткових документів (копій документів) на підтвердження зазначеної у заяві підстави (підстав) неможливості виконання платниками податків податкових обов`язків, а також з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого остаточного рішення, тобто, з дотриманням процедури прийняття такого рішення, встановленої ч.1 розділу Ш Порядку №225.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання суб`єкта владних повноважень (відповідача) вчинити певні дії, суд враховує і те, що згідно абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (що має місце у даному випадку), суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, адміністративний суд не втручається у дискреційні повноваження щодо свободи розсуду у прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень у даних правовідносинах та зобов`язує відповідача прийняти рішення, щодо якого звернувся позивач (питання щодо неможливості виконувати своєчасно податкові обов`язки), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому судовому рішенні згідно до вимог абз.2 ч.4 ст.245 наведеного Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

При цьому, судом враховується і те, що при прийнятті даного рішення, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01 від 06.09.2005; п.89), «Проніна проти України» (заява №63566/00 від 18.07.2006; п.23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04 від 10.02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача у справі на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. понесені позивачем згідно платіжної інструкції №0.0.3282957567.1 від 16.11.2023р. (а.с.11,178).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №57410/6/04-36-04-04-12 від 20.10.2022р., зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №57410/6/04-36-04-04-12 від 20.10.2022р. щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.27, офіс 11, код ЄДРПОУ 42954950) вих.№29-09/1 від 29.09.2022р. про неможливість виконання податкових обов`язків, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУДПРОЕКТ ПЛЮС» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд.27, офіс 11, код ЄДРПОУ 42954950) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва