Ухвала

від 26.02.2024 по справі 320/8341/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 лютого 2024 року Київ № 320/8341/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився,

в с т а н о в и в:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України 09.02.2024 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований 17.02.2024, розподілений 19.02.2024) до ОСОБА_1 про стягнення вартості предметів речового майна, строк експлуатації (носіння) яких не закінчився у розмірі 15507, 37 грн.

Адміністративний позов не відповідає вимогам процесуального закону, з огляду на таке.

У силу вимог частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною другою статті 132 цього Кодексу встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (зі змінами та доповненнями), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із цим позовом до суду позивач звернувся 09.02.2024.

Статтею 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01.01.2024 складає 3028, 00 грн.

Таким чином, ураховуючи приписи чинного законодавства у взаємозв`язку із заявленими у позові вимогами, позивачеві слід було сплатити 3028, 00 грн.

Натомість у матеріалах позовної заяви відсутні докази сплати судового збору.

Частиною шостою статті 161 Кодексу передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції станом на день подання позову), для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач зазначає, що 20.12.2021 наказом № 252 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 із відповідачем було достроково розірвано контракт через службову невідповідність військовослужбовця та виключено його зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення, а чинність контракту достроково припинено 20.12.2021.

У зв`язку з достроковим припиненням контракту у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем та станом на 20.12.2021 за ним рахується заборгованість у розмірі 15507, 37 грн., що є предметом цього позову.

Для вжиття заходів досудового врегулювання спору позивачем підготовлена претензія відповідачу від 20.12.2021 № 19, у якій було запропоновано протягом 20 календарних днів з дня виключення зі списків особового складу військової частини сплатити кошти в добровільному порядку. Ця претензія була вручена відповідачу під розписку 20.12.2021, проте станом на день звернення з позовом до суду відповідачем у добровільному порядку зобов`язання не виконані.

Із урахуванням викладеного перебіг тримісячного строку звернення до суду у позивача розпочався з 18.01.2022 (наступний день після спливу 20-ти календарних днів на добровільну сплату боргу відповідно до претензії) та закінчився 18.04.2022.

У позові заявлено про поновлення строку звернення до суду у зв`язку з уведенням 24.02.2022 воєнного стану, який на цей час продовжений.

Із приводу наведених обставин, суд звертає увагу на таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено і по цей час.

Проте зміст позовної заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони. Також позивачем не надано суду жодних доказів про неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк саме внаслідок запровадженого воєнного стану.

Суд констатує, що саме по собі введення воєнного стану не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду і не може бути підставою для поновлення пропущеного строку.

При цьому, позивач не вказав обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення до суду, як до введення воєнного стану, так і після його введення, та не надав відповідних доказів.

Крім того, суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості подати позовну заяву через підсистему «Електронний суд» або засобами поштового зв`язку, або нарочно безпосередньо до суду, із урахуванням того, що суд із початку введення воєнного стану не припиняв своєї діяльності.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, об`єктивно непереборних обставин, які заважали позивачеві реалізувати право на суд до 24.02.2022 зміст заяви та подані докази не містять, як і не містять доказів, які свідчать про неможливість звернутись до суду без зайвих зволікань одразу після припинення обставин, які не давали можливість це зробити у зв`язку з воєнним станом, у найкоротший строк. При цьому, що транспортні сполучення та робота суду, у тому числі й сайту, працюють у безперебійному режимі включно з 11.04.2022, у той час як цей позов поданий нарочно до суду лише 09.02.2024.

Із урахуванням викладеного, суд доходить висновку про пропущення позивачем тримісячного строку звернення до суду.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку.

Слід зазначити, що встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням.

У силу вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Із позовної заяви судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку.

Щодо обґрунтування позивача у позові про строк звернення до суду, суд виходив із такого.

У силу вимог статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

У той же час, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення передбачені статтею 167 цього Кодексу, і мають відповідати їй.

Разом із тим, у силу вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Стаття 160 Кодексу регулює вимоги до позовної заява, яка має відповідати положенням цієї статті, та в якій не міститься жодного положення щодо того, що в позовній заяві окрім викладу вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування, можливо заявляти будь-які клопотання (заяви) тощо.

У той же час, положеннями частини п`ятої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Позивачем вказані вимоги процесуального закону залишені поза увагою.

Крім того, у силу вимог частини другої статті 161 Кодексу, суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову в паперовій формі зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Проте позивачем вказані вимоги процесуального закону не виконані, відповідних доказів не надано.

До того ж, у силу вимог пункту 8 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

У порушення вказаних вимог процесуального закону в позовній заяві не зазначено повного переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви.

Також не зазначено РНОКПП, засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача.

Крім того, частиною першою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За нормами статті 94 цього Кодексу письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 04.01.2018 в адміністративній справі № 9901/28/17, копії документів вважаються засвідченими належним чином за умови, якщо учасник справи підтверджує їх відповідність оригіналу, який у нього знаходиться, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144 прийнято національні стандарти з наданням чинності з 01.09.2021 ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів - на заміну ДСТУ 4163-2003» (далі - ДСТУ 4163:2020).

Відповідно до пункту 5.26 ДСТУ 4163:2020, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Водночас судом установлено, що позивачем приєднано до позовної заяви ксерокопії документів, які жодним чином не засвідчені у передбачений ДСТУ 4163:2020 спосіб, що є порушенням вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (К/9901/58858/18).

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду:

- належним чином оформленої позовної заяви, яка відповідає вимогам, передбаченим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з доказами надсилання копії позову з додатками рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу з урахуванням усунутих недоліків, зокрема: із зазначенням повного переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; РНОКПП, засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача;

- усіх належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви документів для суду;

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів;

- оригіналу документа про сплату 3028,00 грн. судового збору за місцем розгляду справи Київським окружним адміністративним судом;

- доказів надіслання листом з описом вкладення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, із урахуванням усунутих недоліків.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяСкрипка І.М.