Рішення

від 27.02.2024 по справі 640/2929/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2024 року № 640/2929/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «ОБЕРІГ» про анулювання реєстраційного свідоцтва,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство юстиції України з позовом до Політичної партії «Громадянська партія «Пора», в якому просить:

- анулювати реєстраційне свідоцтво від 23 березня 2005 р. №127-п.п.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/2929/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Від Громадської організації «Контроль за виборами» надійшла заява про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року залишено без задоволення заяву Громадської організації «Контроль за виборами» про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

30 січня 2023 року від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/2929/20 на виконання Закону України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

30 січня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2023 року прийнято до провадження матеріали адміністративної справи № 640/2929/20.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку зі звільненням судді з посади, судову справу № 640/2929/20 передано на розгляд судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 справу прийнято до свого провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство юстиції наділено правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, про що зазначено у частині першій статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Представником відповідача надано до суду відзив, в якому проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Відзив обґрунтовано тим, що анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії неможливо, оскільки таке свідоцтво було відмінене внесенням змін до Закону України «Про політичні партії в Україні» ще в 2016 році.

Крім цього зауважено про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що приймати участь у виборах не було фінансової можливості, однак партія виконує інші статутні завдання та цілі. В додаткових поясненнях зазначено, що від партії висувався кандидат на проміжних виборах народного депутата України вже після відкриття провадження у даній справі. Також відповідачем наголошено про порушення строків звернення позивачем до суду з даним позовом.

Крім того, представником Позивача надано до суду заяву що виконання висновків постанови Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 640/2933/20 від 19.12.2023 року. Так, у вказаному судовому рішення суд касаційної інстанції зазначив про те, що сам факт не висування кандидатів на виборах не може означати автоматичне анулювання реєстрації партії, а ч. 1 ст. 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» регламентує процес припинення недіючої партії, а не примусове припинення партії за не участь у виборах. При цьому, вказано про те, що суд має пересвідчитися, що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) виконувати свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

Також, відповідач відмічає про те, що сам факт висування політичною партією кандидата на загальнодержавних (але не місцевих) виборах після десяти років «неучасті» в них є обставиною, яка зобов`язує суд щонайменше пересвідчитися у дійсності намірів політичної партії взяти участь у політичному житті держави.

У відзиві на позовну заяву від 07.02.2024 року Відповідач зазначив, що Партія є діючою та виступає категорично проти анулювання ліцензії. Також, зазначив, що згідно до рішення ЦВК питання призначення виборів, виборчий процес яких був припинений або не розпочався у зв`язку з введенням в Україні

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до Закону України Про політичні партії в Україні Міністерством юстиції України зареєстровано Громадянську партію «Пора», свідоцтво від 23.03.2005 № 127-п.п.

З метою перевірки дотримання відповідачем вимог статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні Міністерством юстиції України 15 січня 2020 року направлено лист №419/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Громадської партії «Пора» відсутня.

Даний факт, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України Про політичні партії в Україні, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Громадської партії «Пора».

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Відповідно до статті 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.2001 № 2365-III (далі Закон №2365-III).

Частиною першою статті 2 Закону №2365-III визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (ч. 1 ст. 3 Закону №2365-III).

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої [тієї самої] статті 10 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі Закон № 835-VIII), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 2365-ІІІ (у редакції викладеній згідно із Законом № 835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За приписами частини першої статті 12 Закону № 2365-ІІІ політичні партії мають право брати, зокрема, участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 із змінами (далі Положення № 228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 23 Закону політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Статтею 24 Закону передбачено, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (ч. 2 ст. 24 Закону № 2365-III).

Щодо посилання відповідача у відзиві про неможливість анулювати свідоцтво політичної партії, оскільки таке свідоцтво було відмінене внесенням змін до Закону України «Про політичні партії в Україні» ще в 2016 році, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року №835-VIII були внесені зміни до Закону в частині зокрема скасування видачі політичним партіям свідоцтв про реєстрацію.

22 квітня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року №280 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року №1212 та визнання таким, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 13 липня 2001 року №840 «Про реалізацію статей 9, 11 Закону України «Про політичні партії в Україні», якою регламентувався порядок видачі свідоцтв політичним партіям.

Однак, частиною першою статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» передбачено, що у разі невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом 10 років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Єдиний реєстр громадських формувань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 грудня 2008 року №2226/5, Єдиний реєстр громадських формувань - це електронна база даних, яка містить відомості про легалізацію (реєстрацію), зокрема політичних партій.

Відповідно до пункту 2.4 розділу II Положення про надходження на легалізацію (реєстрацію) документів, зокрема політичних партій, до Єдиного реєстру вносяться відомості, а саме про дату реєстрації та реєстраційний номер у паперовому Реєстрі політичний партій; номер та дата видачі свідоцтва про реєстрацію (його дубліката).

Частиною тринадцять статті 10 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Отже партія, яка не зареєстрована, не має права здійснювати партійну діяльність. При цьому, визначальним є юридичний факт реєстрації чи нереєстрації політичної партії, а не спосіб засвідчення цього факту.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що зміни в законодавстві, на які посилається відповідач, автоматично не призводять до нечинності документів, що були видані до їх внесення у спосіб, визначений законодавством, яке діяло на той час та не є підставою для незастосування приписів законодавства, на підставі яких у Міністерства юстиції України виникає право звернення з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва (реєстрації) партії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.11.2022 у справі № 640/2883/20.

Розглядаючи дану справу, суд бере до уваги, що у справі за аналогічних підстав № 640/2933/20 Верховний Суд у постанові від 19.12.2023 звернув увагу на те, що Закон №2365-ІІІ (стаття 23) розрізняє підстави припинення діяльності політичної партії шляхом заборони її діяльності та шляхом анулювання її [політичної партії] реєстрації. Обидві ці підстави (окрім реорганізації чи ліквідації (саморозпуску), що теж є однією з підстав припинення діяльності політичної партії) передбачають судовий порядок їх реалізації (застосування). Це має пояснення, адже свобода об`єднання у політичні партії гарантується Конституцією України, а припинення діяльності партії (окрім добровільного) вимагає встановлення обставин, з якими статті 21, 24 Закону № 2365-ІІІ пов`язують настання відповідних юридичних наслідків. Тож судовий контроль у цих правовідносинах призначений як для захисту конституційного права громадян на об`єднання у політичні партії, так і для превентивного контролю за діями державного органу, який реалізує свої повноваження у ввіреній йому сфері.

Якщо заборона діяльності політичної партії пов`язується головним чином з її діяльністю, яка суперечить легітимній меті її створення (стаття 21 Закону № 2365-ІІІ у редакції, яка діяла на дату звернення з цим позовом до суду), то анулювання реєстрації партії передбачає, по суті, юридичну констатацію (оформлення) фактичного припинення її діяльності. Щодо останнього, то не варто трактувати це так, наче судовий контроль тут має зводитися суто до формальної перевірки участі політичної партії у загальнодержавних виборах протягом певного періоду (десять років), адже припинення діяльності політичної партії з цієї підстави (частина перша статті 24 Закону № 2365-ІІІ), на думку судової палати, вимагає всебічного оцінювання усіх обставин (причин) такої «неучасті», як-от: чи відбувалися протягом окресленого законом періоду загальнодержавні вибори (Президента України та/або народних депутатів України), яка їх хронологічна послідовність; чи висувала політична партія у цей період у встановленому законом порядку свого кандидата на виборах Президента України та/або народних депутатів України, відтак чи зверталася до ЦВК у встановленому законом порядку про реєстрацію свого/своїх кандидата/кандидатів на ці вибори, якщо ні, то чому; чи зареєструвала ЦВК цього/цих кандидата/кандидатів від політичної партії для участі у виборах; якщо відмовила, то з яких причин.

Судова палата зазначала, що виборче законодавство розрізняє такі етапи виборчого процесу як висування кандидатів та їх реєстрацію (частина п`ята статті 11 Закону № 4061-VI, частина четверта статті 11 Закону № 474-ХІV, частина перша статті 79 Виборчого кодексу України).

Зокрема, кандидата/кандидатів (на виборах Президента України та/або на виборах народних депутатів (народного депутата) України) від політичної партії реєструє ЦВК і цей етап [реєстрації] може настати лише після того, як партія на своєму з`їзді (зборах, конференції) висунула цього/цих кандидата/кандидатів, відтак вони подали відповідні документи до ЦВК.

Зважаючи на це, в аспекті вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії з підстави, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, потрібно виходити з того, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу не може буди достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. Тому не менш важливо в цьому контексті оцінювати й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

Підсумовуючи, судова палата у справі № 640/2933/20 зазначила, що з`ясування всіх цих обставин у вимірі правовідносин, які розглядаються в цій справі, має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню. У контексті обставин цієї справи варто зауважити також, що діяльність політичної партії загалом, та її участь у загальнодержавних виборах зокрема, передбачає, що політична партія як об`єднання громадян утворена і функціонує (власне як об`єднання) відповідно до закону.

Також у справі № 640/2933/20 судова палата наголошувала, що під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню МЮУ до суду з відповідним позовом. Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі поза десятирічним строком роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років). Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Саме такий зміст має вкладатися у положення частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ, коли вирішується питання про анулювання реєстрації політичної партії з мотивів невисування нею кандидатів на загальнодержавні вибори, причому навіть тієї політичної партії, яка колись брала у них участь, але з будь-яких інших причин протягом останніх десяти років перед зверненням до суду цього більше не робила.

Ураховуючи вказані висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо порушення строків звернення до суду є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в даному випадку десятирічний строк розраховується не з моменту реєстрації політичної партії, а з урахуванням фіксації бездіяльності у виконанні свого конституційного обов`язку щодо висування своїх кандидатів на загальнодержавних виборах протягом останніх десяти років.

Відповідно до статті 2 та частини дев`ятої статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія (далі - Комісія) відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. Комісія здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

Крім того, комісія згідно із Законом України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України» реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт невисування у період, що передував зверненню із цим позовом, кандидатів політичної партії.

Поряд з цим, суд бере до уваги додаткові пояснення надані відповідачем, в яких зазначено, що вже в лютому 2021 року, після подання позивачем позову про анулювання реєстраційного свідоцтва, партія висунула новообраного голову Партії кандидатом в народні депутати України по 50 округу на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021.

Документи було подано до ЦВК, однак останньою відмовлено у реєстрації кандидата.

З постанови ЦВК від 01.03.2021 № 84 вбачається, що не всі документи, подані відповідачем, відповідають встановленим законодавством вимогам, зокрема відповідачем не долучено належного платіжного документа про внесення грошової застави та передвиборної програми кандидата в електронному вигляді.

До того ж вказано, що на момент ухвалення постанови ЦВК змін до відомостей про політичну партію, від імені яких надійшли документи для реєстрації кандидата у народні депутати України, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено.

Поряд з цим, суд бере до уваги, що відповідач неодноразово звертався до Міністерства юстиції України для внесення змін до відомостей про Громадську партію «Пора», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак рішеннями державних реєстраторів відмовлялось у внесенні таких змін.

Судом установлено, що партією оскаржено в судовому порядку дії та рішення Міністерства юстиції України та державного реєстратора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України Глушановська Світлана Володимирівна, а саме подано адміністративний позов щодо визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України Глушановської Світлани Володимирівни від 18 березня 2021 року №116/19.4 про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Громадянську Партію « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до статуту та програми; зобов`язання Державного ресторатора Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України Глушановської Світлани Володимирівни повторно розглянути подані 18 лютого 2021 року документи для внесення змін до відомостей про Громадянську Партію « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2022 у справі № 640/9061/21, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2022, адміністративний позов Громадянської Партії «Пора» задоволено повністю.

Таким чином, встановлено дійсність намірів політичної партії взяти участь у виборах, натомість відмова ЦВК у реєстрації кандидата відбулась у тому числі з підстав неправомірних дій державного реєстратора, що було встановлено судом у вищевказаній справі № 640/9061/21.

Ураховуючи висновки Верховного Суду у справі № 640/2933/20, що висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, якщо це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, що встановлено судом в даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування приписів статті 24 Закону № 2365-III.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи фактично відбулось перейменування (зміна найменування) Політичної партії «Громадянська партія «Пора» (код ЄДРПОУ 33695729) на Політичну партію «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 33695729). За даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України юридичній особі «ОБЕРІГ, ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ» присвоєно код 33695729.

З огляду на наведене суд вважає у подальшому найменування Політичної партії «Громадянська партія «Пора» вказувати - Політичну партію «ОБЕРІГ».

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Міністерства юстиції України до Політичної партії «ОБЕРІГ (код ЄДРПОУ 33695729) про анулювання реєстраційного свідоцтва відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 лютого 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кочанова П.В.