Постанова

від 23.10.2024 по справі 640/2929/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2929/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кочанова П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «ОБЕРІГ» про анулювання реєстраційного свідоцтва,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Міністерства юстиції України звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило анулювати реєстраційне свідоцтво Громадянської партії «Пора» (змінене найменування - Політична партія «ОБЕРІГ») (далі - Партія) від 23 березня 2005 р. №127-п.п.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що Партія виконала свій конституційний обов`язок із висування свого кандидата, навіть за умови відмови у його реєстрації Центральною виборчою комісією, переслідувало легітимну мету та свідчить про інституційну спроможність відповідача брати участь у загальнодержавних виборах, оскільки ані протягом щонайменше десятирічного строку до подання позову Мін`юстом, ані після відкриття провадження у цій справі Партія не виконувала і не виконує свої функції, не висувала кандидата/кандидатів на вибори, тому як політична сила була бездіяльна протягом виборчих процесів держави з 2005 по 2019 роки, а висування Партією кандидата у 2021 році, тобто після подання цього позову було суто для формального, а не реального виконання вимог Закону.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «ОБЕРІГ» про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. У відзиві відповідач наголошує, що згідно з висновками Верховного Суду у справі № 640/2933/20 у постанові від 19.12.2023 суд має пересвідчитись в тому, що Партія дійсно припинила свою діяльність. У свою чергу Партія після зміни назви і керівництва у 2021 році та у 2022 році висунили кандидатів на загальнодержавних виборах, що свідчить про дійсність намірів брати участь у виборчому процесі та виконання свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому не підлягає примусовому припиненню діяльності.

Також відповідач зазначає, що у Виборчому кодексі України відсутня пряма заборона партіям, які не висували своїх кандидатів на вибори протягом 10 років, висувати кандидатів на наступних виборах.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" Міністерством юстиції України зареєстровано Громадянську партію «Пора», свідоцтво від 23.03.2005 № 127-п.п.

З метою перевірки дотримання відповідачем вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" Міністерством юстиції України 15 січня 2020 року направлено лист №419/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Центральна виборча комісія листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Водночас, інформація щодо висування кандидатів на вищевказаних виборах за останні 10 років від Громадської партії «Пора» відсутня.

Даний факт, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог статті 24 Закону України "Про політичні партії в Україні", що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Громадської партії «Пора».

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи відбулось перейменування (зміна найменування) Політичної партії «Громадянська партія «Пора» (код ЄДРПОУ 33695729) на Політичну партію «ОБЕРІГ» (код ЄДРПОУ 33695729).

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та зазначив, що в лютому 2021 року, після подання позивачем позову про анулювання реєстраційного свідоцтва, партія висунула новообраного голову Партії кандидатом в народні депутати України по 50 округу на проміжних виборах народного депутата України 28.03.2021, однак ЦВК відмовлено у реєстрації кандидата, зокрема з підстав, що Партія не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2022 у справі № 640/9061/21, яке набрало законної сили 17.10.2022, визнано неправомірним рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Партію. Отже, на переконання суду, викладене свідчить про дійсність намірів політичної партії взяти участь у виборах, натомість відмова ЦВК у реєстрації кандидата відбулась у тому числі з підстав неправомірних дій державного реєстратора.

Також суд першої інстанції, враховуючи висновки Верховного Суду у справі № 640/2933/20, зазначив, що висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, якщо це висування було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, що встановлено судом в цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування приписів статті 24 Закону № 2365-III.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша). Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах (частина друга).

Згідно зі статтею 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

З 28 квітня 2001 року правові та організаційні засади реалізації права громадян на об`єднання в політичні партії, порядок їх утворення і діяльності визначає Закон України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 року №2365-III (далі також - «Закон №2365-ІІІ)».

За частиною першою статті 1 Закону №2365-III право громадян на свободу об`єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 2 Закону №2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону №2365-ІІІ політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Політичні партії в Україні створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону №2365-ІІІ (у первинній редакції цієї статті) і частини тринадцятої тієї самої статті 10 Закону №2365-ІІІ у редакції, яка викладена згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року №835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі також - «Закон №835-VIII»), яка діяла на дату звернення до суду з позовом) діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону №2365-ІІІ (у редакції, викладеній згідно із Законом №835-VIII, яка діяла на час звернення з цим позовом до суду) з моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи. Аналогічні за змістом норми ця стаття містила й у первинній своїй редакції (за якими: «Після реєстрації політична партія набуває статусу юридичної особи»).

За текстом частини першої статті 12 Закону №2365-ІІІ політичні партії мають право: 2) брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у порядку, встановленому відповідними законами України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади; .

Таким центральним органом виконавчої влади, відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, є Міністерство юстиції України (підпункт 83-15 пункту 4 цього Положення).

Відповідно до частини першої статті 23 Закону №2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

За частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ (зі змінами, викладеними згідно із Законом №835-VIII) у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Конституційний Суд України Рішенням від 12 червня 2007 року №2-рп/2007 у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI «Заключні положення» Закону України «Про політичні партії в Україні» (справа про утворення політичних партій в Україні) визнав конституційними положення, зокрема, статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У цьому зв`язку Конституційний Суд України зазначив, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону [№2365-ІІІ] щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 у подібних правовідносинах досліджував питання можливості анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, визначеного у частині першій статті 24 Закону №2365-ІІІ.

У зазначеній постанові Верховний Суд відступив від правових позицій, сформованих раніше, і констатував, що визначений приписами статті 24 Закону №2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролюючого органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Згідно із позицією судової палати, під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини першої статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Мін`юсту до суду з відповідним позовом. Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні. З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), - немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон №2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

Одночасно з цим, Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №640/2933/20 констатував, що в аспекті вирішення питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону №2365-ІІІ, необхідно оцінювати також й дії самої політичної партії щодо висування кандидата/кандидатів на вибори через призму того, чи ця інтенція (намір) партії узгоджувалася з вимогами закону (щодо процедури висування) та переслідувала легітимну мету.

У цьому контексті Верховний Суд зазначив, що «висування» політичною партією свого кандидата на загальнодержавних виборах не охоплюється (не обмежується) реєстрацією (як результатом) висунутого кандидата/кандидатів від цієї політичної партії, але пов`язується з нею. Іншими словами, висування політичною партією кандидата/кандидатів на вибори передбачає обов`язок політичної партії «задекларувати» своє рішення шляхом подання відповідних документів до ЦВК для вирішення питання щодо реєстрації; водночас відмова ЦВК у реєстрації кандидата/кандидатів від політичної партії, що у підсумку спричинить «неучасть» висунутих нею кандидата/кандидатів на загальнодержавних виборах - якщо оцінювати це рішення ЦВК безвідносно до попереднього етапу - не може бути достатнім свідченням того, що політична партія не висувала кандидата/кандидатів на вибори й таким чином як політична сила була бездіяльна протягом виборчого процесу. З`ясування всіх цих обставин має за мету встановити (пересвідчитися), що політична партія справді більше не виконує (чи не може виконувати) свого призначення як виразника політичної волі громадян, а тому підлягає припиненню.

Зрештою у справі №640/2933/20 Верховний Суд дійшов висновку, що ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії є те, що анулювання її реєстрації як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії. Подібне застосування частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Отже, зважаючи на наведений підхід, при вирішенні питання про наявність підстави для анулювання реєстрації політичної партії, передбаченої частиною першою статті 24 Закону № 2365-ІІІ, сам факт висування політичною партією кандидата (навіть після десяти років «неучасті» в них) потрібно оцінити на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи було це висування проявом дійсних намірів і, головне, інституційної спроможності політичної партії взяти участь у виборчому процесі, а не імітувати її, вдавшись до цього способу суто для формального, а не реального виконання вимог закону.

Повертаючись до справи, яка розглядається, колегія суддів зазначає, що Партія зареєстрована 23 березня 2005 року, а позов Мін`юст пред`явив 7 лютого 2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в України» Міністерством юстиції України 15 січня 2020 року направлено лист № 419/00019.4.1/6-20 до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування Партією кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

У відповідь Комісія, листом від 31 січня 2020 року № 21-41-211, надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Партія у період більше десяти років, які передували зверненню Мін`юсту до суду з цим позовом, не приймала участь у виборах народних депутатів України чи Президента України через висунення та реєстрацію у Центральній виборчій комісії кандидатів і докази вчинення Партією активних дій, спрямованих на реєстрацію кандидата в Центральній виборчій комісії у зазначений період, відсутні.

Суд першої інстанції достовірно встановив, що Партія не заперечує цих обставин.

Оцінюючи обставини справи й позицію сторін, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що невисування Партією свого кандидата на загальнодержавних виборах у період з 2005 року до січня 2020 року у контексті статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» є бездіяльністю, яка засвідчує неспроможність Партії виконати обов`язок щодо участі у виборах.

З огляду на обставини справи і приписи частини першої статі 24 Закону №2365-ІІІ, колегія суддів вважає, що більш ніж десятирічне невисування Партією свого кандидата на загальнодержавних виборах свідчить про відсутність у Партії інституційної спроможності взяти участь у виборчому процесі та вказує про невиконання Партією свого призначення як виразника політичної волі громадян.

На тлі установлених обставин справи, аргумент Партії про висування нею кандидата у 2021 році на проміжних виборах народного депутата України після пред`явлення Мін`юстом позову не спростовує вказаного вище висновку суду апеляційної інстанції.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що у 2022 році він висував своїх кандидатів для участі у проміжних парламентських виборах по 206 округу, оскільки у матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд першої інстанції, встановлюючи дійсність намірів політичної партії взяти участь у виборах, дійшов висновку, що відсутність відомостей про політичну партію в Єдиному державному реєстрі, внаслідок неправомірних дій державного реєстратора, стало, серед іншого, підставою для відмови ЦВК у реєстрації кандидата від Партії.

Однак, на думку колегії суддів такий висновок є помилковим, оскільки підставами для відмови у реєстрації кандидата у народні депутати України ОСОБА_1 , висунутого політичною партією «ОБЕРІГ» в одномандатному виборчому окрузі № 87 на проміжних виборах народного депутата України 28 березня 2021 року, була сукупність допущених Партією порушень при поданні документів до ЦВК, а не виключно відсутність відомостей про політичну партію в Єдиному державному реєстрі, у тому числі, однією із підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_1 стало невнесення грошової застави кандидата від Партії, про що не заперечує відповідач.

Оцінка змісту обставин справи, хронології та дій Партії свідчать про наявність підстав для застосування частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» та пропорційність застосування з боку держави такого заходу реагування щодо Партії як анулювання її реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/2919/20.

Щодо способу захисту права, то колегія суддів зазначає, що 01.01.2016 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 № 835-VIII, яким із статті 11 Закону № 2365-III виключені положення частини одинадцятої, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

Вказаним Законом № 835-VIII також внесені зміни до статті 24 Закону № 2365-III, а саме: назву викладено в такій редакції: «Стаття 24. Анулювання реєстрації»; частину другу викладено в такій редакції: «Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно»; доповнено частиною третьою такого змісту: «У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду».

Отже, передбачений статтею 24 Закону № 2365-III порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення Мін`юсту України до суду із вказаним позовом передбачає необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.

Разом з тим, частини друга та третя вказаної правової норми містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, у зв`язку з чим при встановленні існування передбачених частиною першою статті 24 Закону № 2365-III умов для анулювання реєстрації партії є підставою для постановлення саме такого рішення.

Враховуючи викладене, заявлений позов підлягає задоволенню шляхом анулювання реєстрації Політичної партії «ОБЕРІГ».

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Отже, суд першої інстанції судову практику Верховного Суду не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Як наслідок, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Тож, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частково.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи в оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із частиною другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Міністерства юстиції України -задовольнити частково.

Анулювати реєстрацію Політичної партії «ОБЕРІГ» (свідоцтво про реєстрацію політичної партії від 23 березня 2005 р. №127-п.п.)

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

В.П. Мельничук