Постанова

від 27.02.2024 по справі 620/17006/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/17006/23 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Губської Л.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- зобов`язати начальника Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити чинність арештів майна боржника від 13.08.2015, 18.12.2019 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, про що внести відповідну інформацію до Державного реєстру рухомого майна;

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дрєєва В.А. про стягнення виконавчого збору від 31.01.2022 у ВП №68434036 щодо стягнення з ОСОБА_2 ;

- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дрєєва В.А. про стягнення виконавчого збору від 31.01.2022 у ВП НОМЕР_5 щодо стягнення з ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах, тому вони не відповідають вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконавчий збір не може стягуватись незалежно від того, чи було здійснено стягнення коштів за виконавчим документом.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року у відкриті провадження в частині позовних вимог про зобов`язання начальника Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити чинність арештів майна боржника від 13.08.2015, 18.12.2019 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, про що внести відповідну інформацію до Державного реєстру рухомого майна, відмовлено.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року даний адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови Ріпкинського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 31.01.2022 НОМЕР_1 та від 31.01.2022 НОМЕР_2.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що у державного виконавця не було підстав для стягнення із позивача виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірних постановах, тому такі постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону №1404-VIII.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, повернення виконавчого документа стягувану відповідно до п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» до таких випадків не віднесено.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Відділі перебували виконавчі провадження НОМЕР_1 та НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів, виданих Славутицьким міським судом Київської області, щодо стягнення, в тому числі, із позивача заборгованості по процентах та пені за кредитним договором (а.с. 159-249).

Постановою державного виконавця від 13.08.2015 вказані виконавчі провадження виведені у зведене виконавче провадження НОМЕР_3. В межах вказаного виконавчого провадження на майно боржника відповідними постановами накладено арешт (а.с. 116-158).

01.11.2018 ухвалою Славутицького міського суду Київської області у справі №377753/18 замінено стягувача на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

25.01.2022 стягувачем подано заяви про повернення виконавчого документа (а.с. 189, 242).

Постановами державного виконавця від 31.01.2022 відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи повернуто стягувачу (а.с. 195, 247).

31.01.2022 виконавцем винесено постанову ВП НОМЕР_1 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 19844,94 грн. та ВП НОМЕР_2 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 379,33 дол. США (а.с. 80, 96).

Відповідно до матеріалів справи 01.02.2022 виконавцем відкрито виконавчі провадження НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з примусового виконання вказаних постанов про стягнення виконавчого збору (а.с. 76-100).

Вважаючи постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинним на момент відкриття виконавчого провадження), який втратив чинність на підставі Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до пунктів 6 - 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Статтею 10 Закону №1404-VIII визначено перелік заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п`ята статті 26 Закону №1404-VIII).

У статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до положень ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено перелік підстав, за наявності яких виконавчий збір не стягується.

Крім того, частиною дев`ятою статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої статті 37 Закону №1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Так, після зміни правового регулювання відповідно до Закону 1404-VIII стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

Отже, стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При цьому, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

Водночас, відповідно частини 8 розділу ПІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5 (далі - Інструкція N 512/5), у разі повернення виконавчого документа стягувачу, зокрема, з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню у порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Так, апелянт вказує, що 31.01.2022 року державним виконавцем, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону №1404-VІІІ було винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання вищезгаданих постанов про стягнення виконавчого збору, копії яких було направлено боржнику до виконання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вжиті виконавцем заходи призвели до фактичного стягнення із боржника у примусовому порядку сум, зазначених у виконавчих документах.

Проте, колегія суддів вважає, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, що відповідає змісту статті 27 Закону №1404-VІІІ. Таке тлумачення судом першої інстанції підстав для стягнення виконавчого збору базується на застосуванні попередньої редакції статті 27 Закону №1404-VІІІ, яка на момент виникнення спірних правовідносин, втратила чинність.

Наразі, чинна редакція статті 27 Закону №1404-VІІІ вказує, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 у справі № 808/3791/16 дійшов висновку, що частини 1,2 статті 27 Закону встановлюють загальні правила стягнення виконавчого збору. Частина 3 статті 40 Закону є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору.

У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

До того ж, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 460/2478/19 (постанова від 30.06.2021) встановив, шо у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове рішення , яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 27 лютого 2024 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Л.В. Губська

Є.І. Мєзєнцев