Постанова

від 27.02.2024 по справі 120/7618/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7618/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

27 лютого 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

20.09.2022 року ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25.09.2023 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000250515 від 13.01.2020 та №0000260515 від 13.01.2020

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було проведено перевірку документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 року по 30.06.2019 року, правильності нарахування обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 22.02.2012 року по 30.06.2019 року, за результатами якої складено Акт №1101/0515/38134923 від 11.12.2019 року.

За результатами вказаної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області дійшло висновку про порушення товариством пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" занижено податок на прибуток в сум 751519,00грн, а також порушення п.198.1 п 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено ПДВ всього в сумі 835 022 грн.

ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" не погодилось із висновками перевірки, у зв`язку з чим 26.12.2019 подав на адресу ГУ ДПС у Вінницькій області заперечення на акт №1101/0515/38134923 від 11.12.2019 року.

Заперечення залишені без задоволення, а висновки Акту без змін.

За результатами виявлених порушень, ГУ ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 13.01.2020 №0000250515, в якому зазначено, що на підставі акту перевірки №1101/0515/38134923 від 11.12.2019 встановлено порушення п. 198.1 п 198.3 ст. 198 ПК України, у зв`язку з чим позивачу нараховано 835 022,00грн податку на додану вартість та 208 756,00грн штрафних санкцій;

- від 13.01.2020 №0000260515, в якому зазначено, що на підставі акту перевірки №1101/0515/38134923 від 11.12.2019 встановлено порушення пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, у зв`язку з чим позивачу нараховано 751 519,00грн податку на прибуток та 187 880,00грн штрафних санкцій;

20.01.2020 товариством подано до ДПС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 №0000250515, №30000260515.

Рішенням ДПС України від 19.03.2020 №1009816/99-00 податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області від 13.01.2020 №0000250515 та №30000260515 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені товариством до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000250515 від 13.01.2020 та №0000260515 від 13.01.2020. Вирішено питання судового збору.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено повністю; рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - скасовано; прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО".

10 грудня 2020 року позивач подав заяву про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року заяву ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 120/1505/20-а - скасовано. Прийнято нову постанову, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу ГУ ДПС у Вінницькій області задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 року по справі №120/1505/20-а скасовано.

20.09.2022 року ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Підставою звернення вказано на презумпцію правомірності правочину у відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України, в силу якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, в ухвалі від 31.01.2023 вказав, що такі обставини не є підставою для повторного звернення до суду з позовними вимогами, які були заявлені позивачем в межах адміністративної справи №120/1505/20-а, рішення у якій набрало законної сили у адміністративній справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро" задоволено, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31.01.2023 - скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу від 31.01.2023 апеляційний суд вказав, що адміністративний позов у справі № 120/1505/20 та у даній адміністративній справі різняться у їх підставах.

Фактичною підставою адміністративного позову у справі №120/1505/20 були юридичні факти, якими були виключно акти виконаних робіт (наданих послуг), що були складені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОН Нежнвснком В.П., ФОН Гончаруком С.О. та ФОП ОСОБА_2 та які підтверджували фактичне проведення господарських операцій, а отже, й зміну, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (правова підстава), структури активів позивача.

В той же час, фактичними підставами нового позову є інші юридичні факти, а саме: первинні документи контрагентів і позивача, які сформували вартість наданих послуг та можуть доводити їх оплату на підтвердження фактичного проведення господарських операцій та їх реальності.

Отже, предметом позову у справі, що розглядається, є скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2020 №0000250515, та від 13.01.2020 №30000260515.

Підставами позовних вимог зазначено те, що реальність господарських операцій позивача із контрагентами ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 підтверджується первинними документами контрагентів і позивача, які сформували вартість наданих послуг та доводять їх оплату.

Також, інша підстава звернення до суду ґрунтується на презумпції правомірності правочинів, укладених позивачем із контрагентами в силу ст. 204 Цивільного кодексу України.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро" укладало договори з фізичними особами підприємцями. Зокрема,

- договір доручення на продаж продукції від 01.04.2017 №7 та договір про надання послуг від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_1

- договір доручення на продаж продукції від 03.01.2017 №1 та договір доручення на продаж продукції від 01.02.2019 №73, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_4

- договір доручення на продаж продукції №2 від 18.01.2017 та договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_3

- договір доручення на продаж продукції №7 від 28.01.2017, договір доручення на продаж продукції №9 від 22.01.2018, договір доручення на продаж продукції №9 від 16.01.2019, договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що виконання вказаних договір підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними, здійснення господарських операцій при виконанні договорів доручення підтверджуються договорами поставки,

Усі правочини між товариством та ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 позивач вважає реальними та дійсними.

В підтвердження зміни майнового стану платників податків, позивач надає документи щодо оплати послуг контрагентів, документи, що підтверджують реальність виконання операцій по даним договорам, які відображені в податковому обліку, у т.ч. документів щодо сплати податків по господарських операціях з позивачем, які відображені у їх податковому обліку по податку на додану вартість, отриманих в ціні наданих "ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" послуг та сплати його до бюджету.

Відтак, позивач, вказуючи на презумпцію правомірності правочинів, укладених позивачем із контрагентами в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, а отже й правомірності усіх дій позивача та його контрагентів, направлених на набуття зміну та припинення їх прав та обов`язків, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані податкові декларації з податку на додану вартість та докази сплати нарахованих податків ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 , такі як платіжні доручення, свідчать про проведення оплати від позивача до ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 за фактичне виконання господарських операцій та надання послуг позивачу.

З приводу того, що відповідач наполяє на встановлених обставинах у справі №120/1505/20-а, то суд першої інстанції зазначив, що у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у даній справі вказано, що чинні процесуальні норми КАС України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Суд зазначив, що належними та допустимими доказами позивачем спростовано доводи відповідача щодо неотримання фізичними особами підприємцями доходу від підприємницької діяльності у взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, порядок його адміністрування, платники цього податку, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-IV (далі ПК України).

У підпунктах 9.1.1 та 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України визначено, що податок на прибуток і податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ензим-Агро" укладало договори з фізичними особами підприємцями. Зокрема,

- договір доручення на продаж продукції від 01.04.2017 №7 та договір про надання послуг від 01.03.2018 №ЕА-1804-14-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_1

- договір доручення на продаж продукції від 03.01.2017 №1 та договір доручення на продаж продукції від 01.02.2019 №73, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_4

- договір доручення на продаж продукції №2 від 18.01.2017 та договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.04.2016 №ЕА-1604-5-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_3

- договір доручення на продаж продукції №7 від 28.01.2017, договір доручення на продаж продукції №9 від 22.01.2018, договір доручення на продаж продукції №9 від 16.01.2019, договір про надання інформаційно-консультативних послуг від 01.08.2016 №ЕА-1608-27-П, укладені ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" з ФОП ОСОБА_2 .

До матеріалів справи позивачем надано акти виконаних робіт (наданих послуг) за вказаними договорами, акти виконаних робіт за договором доручення на продаж, податкові накладні.

На здійснення господарських операцій при виконання Договір доручення позивачем надано Договори поставки від 12.04.2018 №ЕА-18-99-Р/А, від 20.04.2018 №ЕА-18-114-Р/А, від 20.03.2018 №№ЕА-18-99-Р/Ф, від 19.04.2017 №№ЕА-17-147-Р/А.

Варто врахувати, що згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з вказаними вище контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Колегія суддів погоджується із посиланням відповідача на те, що правочин це намір особи, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Проте, за умови його виконання, такий правочин є реальним, дійсним та таким, що відбувся із всіма його наслідками, оскільки первинними документами підтверджується оплата від позивача до фізичних осіб-підприємців, відображення по даним договорам в податковому обліку обсяги наданих позивачу послуг та зобов`язань, оплата останніх до бюджету підтверджується платіжними документами, що вказує на фактичне їх виконання.

Так, відповідно до документів, наданих на адвокатський запит, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 по господарських операціях з позивачем, відобразили у своєму податковому обліку податок на додану вартість, отриманий в ціні наданих ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО" послуг та сплатили його до бюджету, що спростовує твердження про відсутність реальної зміни майнового стану платників податків.

Зокрема, у податковій декларації з податку на додану вартість поданій ФОП ОСОБА_3 за 2017 рік відображено обсяги наданих позивачу послуг (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 2 "Платник податку-покупець, індивідуальний податковий номер" 381349202284 - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО", графа 5 "Обсяг постачання (без податку на додану вартість"), визначено суми податку на додану вартість (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 6 "Сума податку на додану вартість"), які ФОП ОСОБА_3 сплатив згідно платіжних доручень № 51 від 11.08.2017 (51000,00 гри. ПДВ), № 53 від 28.08.2017 (58300,00 грн. ПДВ), № 65 від 28.11.2017 (3000,00 грн. ПДВ) (т. 2 а.с. 67-73).

У податкових деклараціях з податку на додану вартість поданих ФОП ОСОБА_2 за 2017, 2018, 2019 роки відображено обсяги наданих позивачу послуг (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 2 "Платник податку-покупець, індивідуальний податковий номер" 381349202284 - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО", графа 5 "Обсяг постачання (без податку на додану вартість"), визначено суми податку на додану вартість (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 6 "Сума податку на додану вартість"), які ФОП ОСОБА_2 сплатила згідно платіжних доручень №33 від 26.10.2017 (22023,00 грн. ПДВ), №35 від 28.11.2017 (18221,00 грн. ПДВ), №61 від 27.07.2018 (64000,00 грн. ПДВ), №64 від 27.08.2017 (16190,00 грн. ПДВ), №76 від 29.01.2019 (9850,00 грн. ПДВ), №79 від 27.02.2019 (10520,00 грн. ПДВ), №83 від 28.03.2019 (12760,00 грн. ПДВ), №84 від 11.04.2019 (62500,00 грн. ПДВ), №86 від 24.04.2019 (55970,00 грн. ПДВ), №87 від 13.05.2019 (18300,00 грн. ПДВ), №89 від 29.05.2019 (55940,00 грн. ПДВ), №90 від 29.05.2019 (189000,00 грн. ПДВ), №91 від 27.06.2019 (56200,00 грн. ПДВ), №94 від 11.07.2019 (71000,00 грн. ПДВ), №99 від 26.07.2019 (52990,00 грн. ПДВ) (т.2 а.с 74-97).

У податкових деклараціях з податку на додану вартість поданих ФОП ОСОБА_4 за 2017, 2018, 2019 роки відображено обсяги наданих позивачу послуг (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 2 "Платник податку-покупець, індивідуальний податковий номер" 381349202284 - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО", графа 5 "Обсяг постачання (без податку на додану вартість"), визначено суми податку на додану вартість (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 6 "Сума податку на додану вартість") які ФОП ОСОБА_4 сплатив згідно платіжних доручень №7 від 14.02.2017 (16200,00 грн. ПДВ), № 8 від 14.03.2017 (22715,00 грн. ПДВ), № 9 від 29.03.2017 (6720,00 грн. ПДВ), №11 від 13.04.2017 (12850,00 грн. ПДВ), №13 від 13.05.2017 (23200,00 грн. ПДВ), №15 від 13.06.2017 (72500,00 грн. ПДВ), №18 від 26.06.2017 (19000,00 грн. ПДВ), № 21 від 07.07.2017 (15500,00 грн. ПДВ), №22 від 12.07.2017 (70940,00 грн. ПДВ), №23 від 12.07.2019 (6000,00 грн. ПДВ), №24 від 26.07.2017 (10000,00 грн. ПДВ), №26 від 11.08.2017 (32000,00 грн. ПДВ), №27 від 28.08.2017 (1000,00 грн. ПДВ), №29 від 28.08.2017 (62430,00 грн. ПДВ), №30 від 28.09.2017 (5000,00 грн. ПДВ), № 32 від 12.10.2017 (59503,00 грн. ПДВ), №33 від 26.10.2017 (20000,00 грн. ПДВ), №35 від 14.11.2017 (20000,00 грн. ПДВ), №37 від 13.12.2017 (8840,00 грн. ПДВ), №39 від 27.12.2017 (15000,00 грн. ПДВ), №43 від 29.01.2018 (10839,00 грн. ПДВ), №45 від 14.02.2018 (2500,00 грн. ПДВ), №47 від 27.02.2018 (17668,00 грн. ПДВ), № 50 від 14.03.2018 (130000,00 грн. ПДВ), №52 від 12.04.2018 (135000,00 грн. ПДВ), №53 від 26.04.2018 (28071,00 грн. ПДВ), №54 від 11.05.2018 (36059,41 грн. ПДВ), №57 від 12.06.2018 (66325,00 грн. ПДВ), №59 від 23.06.2018 (20000,00 грн. ПДВ), №61 від 27.07.2018 (18500,00 грн. ПДВ), №63 від 13.08.2018 (6500,00 грн. ПДВ), № 65 від 28.08.2018 (39135,00 грн. ПДВ), №6 від 12.09.2018 (19000,00 грн. ПДВ), № 67 від 27.09.2018 (38700,00 грн. ПДВ), №68 від 10.10.2018 (370,00 грн. ПДВ), № 70 від 26.10.2018 (33930,00 грн. ПДВ), №72 від 28.11.2018 (23780,00 гр134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ч. 1, 3, 5 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", П (С) БО16 "Витрати", в результаті чого ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро" занижено податок на прибуток в сум 751519,00грн, а також порушення п.198.1 п 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого товариством занижено ПДВ всього в сумі 835 022 грн.

У податкових деклараціях з податку на додану вартість поданих ФОП ОСОБА_5 за 2017, 2018 роки відображено обсяги наданих позивачу послуг (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 2 "Платник податку-покупець, індивідуальний податковий номер" 381349202284 - ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЕНЗИМ-АГРО", графа 5 "Обсяг постачання (без податку на додану вартість"), визначено суми податку на додану вартість (додаток 5 до податкової декларації, розділ 1, графа 6 "Сума податку на додану вартість"), які ФОП ОСОБА_1 сплатив 13.05.2017 в розмірі 289900,00 грн., 13.06.2017 в розмірі 224250,00 грн., 12.07.2017 в розмірі 115000,00 грн., 02.05.2018 в розмірі 6862,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 98-101).

Таким чином, надані податкові декларації з податку на додану вартість та докази сплати нарахованих податків ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 , такі як платіжні доручення, свідчать про проведення оплати від позивача до ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 за фактичне виконання господарських операцій та надання послуг позивачу.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність Позивача як платника податків.

Щодо посилання відповідача на встановлені обставини у справі №120/1505/20-а щодо отримання необгрунтованої податкової вигоди у зв`язку з відсутністю фактичного виконання господарських операцій та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та остачальника для отримання податкової вигоди, то суд першої інстанції вірно встановив, що у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2023 у даній справі вказано, що чинні процесуальні норми КАС України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №910/15598/19(910/8017/20), від 18.03.2021 у справі №909/783/20, від 16.11.2021 у справі №910/694/21.

Фактичною підставою адміністративного позову у справі №120/1505/20 були юридичні факти, якими були виключно акти виконаних робіт (наданих послуг), що були складені між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 та які підтверджували фактичне проведення господарських операцій, а отже, й зміну, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (правова підстава), структури активів позивача.

В той же час, фактичними підставами нового позову є інші юридичні факти, а саме: первинні документи контрагентів і позивача, які сформували вартість наданих послуг та можуть доводити їх оплату на підтвердження фактичного проведення господарських операцій та їх реальності.

Як встановлено вище, реальність господарських операцій позивача із контрагентами ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_1 підтверджується первинними документами контрагентів і позивача, які сформували вартість наданих послуг та доводять їх оплату.

Щодо обставин наявності кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42019020000000058 від 13.03.2019, що зазначено в Акті перевірки, то матеріали справи не містять доказів постановленого вироку, як не надано доказів спрямування обвинувального акту до суду.

Велика Палата у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 виснувала висновок того, що важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи.

В спірному випадку, позивач надає докази того, що фізичні особи-підприємці підтверджують укладення договір, а в окремих випадках уповноваження ними інших осіб вчиняти дії від їх імені, що виникають із умов цих правочинів (відповіді фізичних осіб підприємців від 24.11.2020 року та 25.11.2020 року, т.2 а.с. 58-66).

На думку суду, доказів, які б могли спростувати дані обставини відповідач суду не надав, наведені ним аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Підсумовуючи наведене у своїй сукупності, колегія судді вважає обґрунтованим та законним висновок суду першої інстанції, що належними та допустимими доказами позивачем спростовано доводи відповідача щодо неотримання фізичними особами підприємцями доходу від підприємницької діяльності у взаємовідносинах з ТОВ "Торговий дім "Ензим-Агро".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0000250515 від 13.01.2020 та №0000260515 від 13.01.2020 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Матохнюк Д.Б. Смілянець Е. С.