Постанова

від 21.02.2024 по справі 380/18632/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18632/23 пров. № А/857/25332/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої суддіХобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року ухвалене суддею Мартинюк В.Я. у м.Львові, о 14 год 43 хв., у справі № 380/18632/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласер» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за формою «С» від 01.06.2023 року № 12527/13-01-07-10, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласер» застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму у розмірі 359381,09 грн.

20 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 01.06.2023 року № 12527/13-01-07-10.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласер» 5390 грн. 73 коп. сплаченого судового збору.

Не погодившись з цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що позивач порушив розрахунки у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме валютна виручка від експорту позивачем товарів надійшла на рахунок позивача з простроченням на 51 день та 15 днів. Також відповідач зазначає, що позивач не надав під час перевірки відповідно довідки про підтвердження форс-мажорних обставин (карантину та воєнного стану).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї заяви виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірки з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному експортному контракту від 06.06.2022 року №2022/06/06, дата здійснення експортних операцій16.06.2022 року та 22.07.2022.

За результатами перевірки відповідач склав акт № 12696/13-01-07-10/44606490 від 11.05.2023 року.

У ході перевірки відповідач встановив порушення позивачем вимог ч.2ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції»тапунктів 14-2, 14-4 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану»по зовнішньоекономічному експортному контракту від 06.06.2022 року № 2022/06/06, дата здійснення експортних операцій16.06.2022 року, 22.07.2022 року, який укладений з «Moll-Borro» SRL (Молдова), відповідно до отриманої інформації Національного банку України, що надіслана листами ДПС України від 01.02.2023 року № 2238/7/99-00-07-05-01-07, від 24.02.2023 року № 4218/7/99-00-07-05-01-07.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 12527/13-01-07-10 від 01.06.2023 року, яким до позивача застосований штраф в сумі 359381 грн. 09 коп.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі Закон № 2473-VIII) визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Частинами п`ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити такі заходи захисту: встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої - восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

24.02.2022 року Національний Банк України прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі постанова № 18), якою, зокрема, встановив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до пункту 14-2 постанови № 18, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Апеляційний суд встановив, що позивач здійснив експорт товарів за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 06.06.2022 року № 2022/06/06,16.06.2022 року та 22.07.2022 року компанії «Moll-Borro» SRL (Молдова).

Грошові кошти від компанії «Moll-Borro» SRL (Молдова) надійшли на рахунок позивача у банку 01.02.2023 року.

Ця обставина свідчить про те, що позивач порушив граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів на 51 та 15 календарних днів відповідно.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону № 2473-VIII, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

Апеляційний суд визнає безпідставними доводи позивача щодо наявності законних підстав звільнення від відповідальності на підставі частини шостої статті 13 Закону України "Про валюту та валютні операції" з огляду на дію форс-мажорних обставин. Зокрема, позивач вважає, що запровадження в Україні карантину у зв`язку із поширенням епідемії COVID19 та воєнного стану, необхідно кваліфікувати як форс-мажорні обставини.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до умови експортного контракту від 06.06.2022 року № 2022/06/06, який укладений між позивачем «Moll-Borro» SRL (Молдова), сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим контрактом, якщо таке невиконання викликане форс-мажорними обставинами. Для цілей контракту форс-мажорними обставинами є: страйки, повені, пожежі, землетруси та інші стихійні лиха, війни, військові дії, зміни законодавства, які прямо чи непрямо стосуються сторони.

У випадку настання форс-мажорних обставин, сторона, яка заявляє про неможливість виконання своїх обов`язків з цієї причини, повідомляє іншу сторону в письмовій формі про ці обставини і додає виписку про визнання і оголошення такими торгово-промисловою палатою країни, в якій вони відбулися.

За вимогами Закону № 2473-VIII, підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який видано Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами для резидентів, або уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) є підставою для подовження законодавчо встановлених термінів (строків) розрахунків на період дії форс-мажорних обставин та підставою для не нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин.

Водночас, апеляційний суд встановив, що позивач не надав ні контролюючому органу, ні суду копії документів уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору, що зумовили неможливість виконання своїх обов`язків за контрактом нерезидентом компанією «Moll-Borro» SRL (Молдова).

Крім цього, як було зазначено вище, строк, встановлений для зовнішньоекономічних розрахунків зупиняється і пеня за порушення строку в цей період не нараховується, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку

Однак, позивач не надав доказів про те, що він звертався з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом).

Таким чином, відповідач достовірно встановив, що позивач порушив, встановлені Національним банком в постанові № 18, строки розрахунків за операціями з експорту товарів, а тому правомірно застосував до позивача штраф за їх порушення.

Водночас, суд першої інстанції не врахував вказаних норм права та помилково відніс запроваджений в Україні карантин у зв`язку із поширенням епідемії COVID19 та воєнний стан до форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання своїх обов`язків за контрактом компанію «Moll-Borro» SRL (Молдова).

Наведені вище висновки є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Оскільки, апеляційний суд відмовив у задоволенні позову, то судові витрати за подання позову покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року в справі № 380/18632/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гласер» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 27.02.2024 року