Постанова

від 27.02.2024 по справі 140/19318/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/19318/23 пров. № А/857/21800/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Андрусенко О. О.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м.Луцьку 11 жовтня 2023 року у справі № 140/19318/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

10.07.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (далі - Управління), просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 22.05.2023 «Про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі»; зобов`язати Управління призначити за виплатити ОСОБА_1 з травня 2023 року компенсацію фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року в задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 1 Порядку № 859 компенсація за догляд призначається і виплачується фізичній особі, яка надає соціальні послуги особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Суд першої інстанції вказав, що законодавство не регламентує вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Суд першої інстанції зазначив, що абзацом 3 пункту 14 Порядку № 859 чітко визначено, що для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Суд першої інстанції зауважив, що за результатами обстеження сім`ї не встановлено факту спільного проживання позивача з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що є підставою для відмови у призначенні компенсації та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції вказав, що позивач не надав жодних документів, які б підтверджували факт спільного побуту, зокрема, ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність спільного проживання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що надаючи оцінку доказам суд при оцінюванні акта проведення обстеження сім`ї від 05.05.2023 лише частково бере звідти відомості, тоді як в акті підкресленою лінією встановлено фактичність місця проживання позивача. Скаржник вказує, що судом першої інстанції не надано оцінку поясненням самої ОСОБА_2 , яке нічим не спростовується стороною відповідача. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки довідці Любешівської селищної ради №572 від 16.06.2023 про те, що позивач фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 , хоча і зареєстрований за іншою адресою.

Управління подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що за результатами обстеження сім`ї не встановлено факту спільного проживання позивача з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, ведення спільного з нею побуту та наявності у позивача з ОСОБА_2 взаємних прав і обов`язків. Зазначено, що при зверненні до Управління позивачем не подано жодного доказу проживання його однією сім`єю з бабусею, ведення з нею спільного побуту, наявність взаємних прав та обов`язків.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , яка є особою, що потребує постійного стороннього догляду, та батьком ОСОБА_1 .

02.05.2023 ОСОБА_1 звернувся в Управління із заявою та копіями необхідних документів для призначення компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку №859.

22.05.2023 Управління прийняло рішення «Про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі», яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні компенсації по рішенню акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім`ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України «Про соціальні послуги» від 17.01.2019 № 2671-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 2671-VIII).

Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 2671-VIII до надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об`єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України (частина 6 статті 13 Закону № 2671-VIII).

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Висновку КНП «ЦПМСД Любешівської селищної ради» про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 23.03.2023 №199 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з частиною 7 статті 13 Закону № 2671-VIII фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується фізичним особам - надавачам соціальних послуг, які не перебувають у трудових відносинах, не є фізичними особами - підприємцями, не провадять незалежної професійної діяльності (наукової, літературної, артистичної, художньої, освітньої або викладацької, а також медичної, юридичної практики, у тому числі адвокатської, нотаріальної діяльності тощо), не перебувають на обліку як безробітні.

Компенсація за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, виплачується відповідно до тристороннього договору про надання соціальних послуг з догляду, що укладається у письмовій формі між фізичною особою - надавачем соціальних послуг з догляду, отримувачем соціальних послуг з догляду або його законним представником та структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міської ради міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 (далі - Порядок № 859).

Пунктом 6 Порядку № 859 встановлено, що для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 859 визначено, що компенсація призначається на 12 місяців і виплачується щомісяця.

Пунктом 7 Порядку № 859 закріплено перелік документів, які подаються фізичною особою, яка надає соціальні послуги, у паперовій формі (електронній форсі) та встановлено, що уповноважений орган перевіряє подані/надіслані фізичною особою, яка надає соціальні послуги, документи/відомості, зазначає кількість прийнятих документів, порядковий номер заяви, дату її реєстрації, кількість неподаних документів, які необхідно подати, і дату, до якої такі документи повинно бути подано.

Якщо до заяви не додано всіх необхідних документів, уповноважений орган протягом трьох робочих днів із дати отримання заяви надсилає на поштову адресу або адресу електронної пошти фізичної особи, яка надає соціальні послуги, повідомлення про те, що документи потрібно подати. Якщо документи подано не пізніше ніж через один місяць з дня отримання повідомлення, днем подання заяви вважається день її прийняття уповноваженим органом або відправлення поштою.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 859 компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається структурним підрозділом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.

Для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім`ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акта про проведення обстеження сім`ї затверджується Мінсоцполітики.

Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім`ї для встановлення факту догляду є обов`язковим.

Відповідно до оскаржуваного рішення від 22.05.2023 підставою відмови у призначенні компенсації став акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №33 від 05.05.2023, відповідно до висновку-рекомендації якого ОСОБА_1 не рекомендовано призначення компенсації, оскільки у будинку проживають син з невісткою ОСОБА_2 (частина 1 статті 202 Сімейного кодексу України).

Відповідно до Витягу №8707 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою АДРЕСА_1 проживає лише ОСОБА_2 .

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що в акті зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою проведення обстеження по АДРЕСА_1 , особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, проживає разом з фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Вказано, що соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі надаються періодично. Не рекомендується призначення компенсації, так як у будинку проживає син з невісткою.

Так, частина 1 статті 202 Сімейного кодексу України, на яку є покликання у вказаному акті, встановлює, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас, відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 другу групу членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тобто, законодавство не регламентує вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання (вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 31.03.2020 у справі №205/4245/17 та від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц).

Водночас, до матеріалів справи на підтвердження факту надання позивачем ОСОБА_2 соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі долучені: довідка Любешівської селищної ради від 16.06.2023 №572, письмові підтвердження сусідів та письмове підтвердження ОСОБА_2 , згідно з яким доглядає її ОСОБА_1 , забезпечує їжею, ліками, гігієнічними засобами, проживає в одному будинку та веде спільне господарство, доглядає за будинком, присадибною ділянкою.

Докази здійснення догляду за ОСОБА_2 іншими особами, зокрема сином та невісткою, як це зазначено в акті, матеріали справи не містять, відповідачем такі не надані.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, тоді як оскаржуване рішення з огляду на долучені до матеріалів справи документи та суперечності, які містить акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №33 від 05.05.2023, таким критеріям не відповідає, а тому підлягає скасуванню.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відмова у наданні та виплаті компенсації позивачу як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, є протиправною, оскільки не ґрунтується на належному дослідженні питання здійснення ОСОБА_1 догляду за ОСОБА_2 .

При цьому, відповідач як суб`єкт владних повноважень не скористався закріпленою можливістю витребувати від особи, яка надає соціальні послуги, документи необхідні для вирішення питання щодо призначення відповідної компенсації.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що питання призначення та виплати компенсації, визначення розміру такої віднесено до повноважень відповідача (структурного підрозділу з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг) і суд апеляційної інстанції, за відсутності в матеріалах справи усіх документів, які подавав позивач в Управління разом із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, позбавлений можливості за таких умов вирішувати питання про призначення компенсації як фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі, відповідно до Порядку № 859.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/965/17 та від 27.09.2021 у справі № 380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про призначення компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги на непрофесійній основі (із доданими до неї підтверджуючими документами) та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до Порядку № 859. При повторному розгляді заяви позивача також в обов`язковому порядку повинні бути враховані відповідачем висновки суду апеляційної інстанції у цій справі.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до положень статті 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 140/19318/23 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради від 22.05.2023 «Про призначення/перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі».

Зобов`язати Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління гуманітарної політики Любешівської селищної ради (код ЄДРПОУ 42043220) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073 грн (тисячу сімдесят три гривні шістдесят копійок) 60 коп судового збору, сплаченого за подання позовної заяви відповідно до квитанції 32528798800007289154 від 07.07.2023, та 1610 (тисячу шістсот десять гривень сорок копійок) 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги відповідно до квитанції 6667-2734-3061-2663 від 10.11.2023.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко