Постанова

від 27.02.2024 по справі 140/4374/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 140/4374/23 пров. № А/857/13393/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Мікули О.І, Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньторф» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 140/4374/23 за адміністративним позовом Державного підприємства «Волиньторф» в інтересах Маневицького торфозаводу - філіалу Державного підприємства «Волиньторф» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Смокович В.І. в м. Луцьку Волинської області 29.05.2023 року в порядку письмового провадження), -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньторф» в інтересах Маневицького торфозаводу філіалу Державного підприємства «Волиньторф» (далі позивач, підприємство) звернулося до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області (далі відповідач, відділ) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 27 лютого 2023 року № 350866.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає аналогічні доводи, викладені у позовній заяві, а саме те, що статтею 60 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-ІІІ) передбачено застосування відповідальності саме за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення відповідних документів, тоді як позивач таких послуг не надає. Відповідно до граф товаро-транспортної накладної (далі ТТН) від 07 лютого 2023 року № 114 автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач одне і те саме підприємство. Місцем завантаження є дільниця, де видобувається торф. Облік вивезеного торфу здійснюється безпосередньо та території підприємства на електронній вазі. ТТН засвідчує тільки факт перевезення вантажу, шлях його прямування, та призначена для обліку руху вантажу, але не є безумовним доказом того, що вантажовідправник чи водій надають послуги з перевезення вантажів.

Додатково посилається на те, що акт перевірки транспортного засобу та спірна постанова не можуть бути належними доказами, адже вони підтверджують, що порушення вчинено на автодорозі М-08, а не на автодорозі М07, де у дійсності здійснювалась перевірка.

Відповідач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив у задоволенні такого відмовити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Маневицький торфозавод філіал державного підприємства «Волиньторф» утворено на правах відокремленого підрозділу юридичної особи відповідно до даних виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 24 жовтня 2022 року № 427326010271.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті 07 лютого 2023 року о 12:55 год. на підставі направлення від 06 лютого 2023 № 013478 та тижневого графіка рейдових перевірок за період з 06 по 12 лютого 2023 року на 382 км автодороги М-07 Київ Ковель Ягодин проведена перевірка транспортного засобу КамАЗ, номерний знак НОМЕР_1 та причепу номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , про що складено Акт від 07 лютого 2023 № 333786 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (далі також Акт перевірки).

У Акті перевірки зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення вимог статей 34, 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме: під час здійснення вантажних перевезень у водія наявна ТТН, у якій не вказана маса вантажу, та відсутність індивідуальної контрольної книжки водія.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 27 лютого 2023 винесено постанову № 350866 про застосування до перевізника Маневицького торфяного заводу ДП «Волиньторф» адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн. на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Уважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;

документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України Про транспортно-експедиторську діяльність, Про транзит вантажів, інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 5 Закону № 2344-ІІІ визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення пасажирів; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: -для автомобільного перевізника: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом другим частини другої статті 49 Закону № 2344-ІІІ визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Отже, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Абзацом 27 глави 1 Правил № 363 визначено, що ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 8.26 Правил № 363 визначено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених ТТН, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

ТТН суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З аналізу наведених норм видно, що основним документом на перевезення вантажу є ТТН, обов`язкова наявність якої передбачена статтею 48 Закону № 2344-ІІІ.

Як вбачається з копії ТТН від 07 лютого 2023 року № 114, яка надана перевізником під час перевірки, остання не містить інформації про кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, масу вантажу, що зафіксовано актом перевірки.

Відомості про вантаж, вантажоодержувача, підпис водія/експедитора були внесені до цієї ТТН після здійснення перевірки та складання відповідного акту та позивачем подано до суду нову її редакцію.

Виходячи зі змісту статті 48 Закону № 2344-ІІІ, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, зокрема, визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до даних Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КамАЗ, повна його маса становить 15630 кг, маса без навантаження 8480 кг; повна маса причепа становить 11500 кг, маса без навантаження 4500 кг (арк. спр. 43).

Пунктом 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

З матеріалів справи встановлено, що позивач здійснював перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовувавши вантажний автомобіль з причепом.

Крім того, покликання на те, що підприємство перевозить власну сировину, власним транспортом, з власної сировинної бази до місця її переробки без залучення інших сторін, а тому не здійснює перевезення на комерційній основі, колегія суддів зазначає, що один з КВЕДів позивача є 49.41. вантажний автомобільний транспорт.

Доказів того, що вказані транспортні засоби були з повною масою менше, ніж 3,5 тони апелянтом не надано.

Відтак, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення № 340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку щоденного реєстраційного листка режимів праці та відпочинку (тахокарти) або без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду по справі № 820/4624/17 від 11 лютого 2020 року.

Пункт 1 Інструкції № 385 говорить про підстави прийняття Інструкції, а у пунктах 1.2, 1.3 цієї Інструкції визначено сфера її застосування, в яких зазначено, що вона визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та її дія поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто без відокремлення видів перевезень.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Акт перевірки та постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу містять посилання та те, що порушення вчинено на автодорозі М-08, 382 км. Позивач вказує, що перевірка мала місце на автодорозі М07, 382 км.

Вказане порушення апеляційний суд розцінює як помилку чи неточність у оформленні та вважає, що з огляду на його суто формальний характер дана помилка не впливає на дійсність акту індивідуальної дії, який оспорюється позивачем з цих підстав.

Позивач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньторф» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 140/4374/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Ільчишин О. І. Мікула